Справа №348/2499/25
Провадження № 2/348/1604/25
03 грудня 2025 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого - судді Бурдун Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Лейб'юк Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Надвірна в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, представник позивача Паладич Аліна Олександрівна, -
Позивач ТОВ «Свеа фінанс», інтереси якого представляє Паладич А.О., звернувся до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості на суму 34 097,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.09.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1773801, за яким ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 7000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач належним чином не виконував грошові зобов'язання, тому у нього виникла заборгованість за кредитним договором у розмірі 34097,00 гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 7000,00 гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 13650,00 грн та пені у розмірі 13447,00 грн. 31.03.2025 року між ТОВ «Селфі кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанси», (надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено договір факторингу №01.02-06/25, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Відповідно до додатку 1 (Реєстру боржників) до договору факторингу №01.02-06/25 від 31.03.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає: 34 097,00 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 13650,00 грн, пеня - 13447,00 грн.
Просить стягнути заборгованість за договором споживчого кредиту на суму 34 097,00 грн та понесені судові витрати на суму 2 422,40 грн.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, разом з позовною заявою, подала клопотання в якому просить розгляд справи проводити за її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує щодо проведення заочного розгляду справи (а.с.58).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явився, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації та проживання, вказаним в позовній заяві та шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету.
06.10.2025 року через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву з додатками, згідно якого просить врахувати його письмові пояснення та розглянути справу за його відсутності у зв'язку з проходженням військової служби. Просить відмовити у задоволенні позову повністю (або принаймні частково) та у разі визнання боргу зменшити розмір штрафних санкцій, пені та процентів, залишивши лише фактично отриману суму кредиту. Зауважив що він не ухилявся від виконання зобов'язань, однак через об'єктивні обставини, пов'язані зі службою у ЗСУ та матеріальними труднощами в умовах воєнного стану, не мав можливості вчасно здійснити оплату. Розмір заборгованості є сумнівним та включає штрафні санкції, нараховані з порушенням законодавства. Також долучив копію довідки в/ч НОМЕР_1 та копію військового квитка НОМЕР_2 (а.с.67-72).
У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12,13,81,89 ЦПК України передбачено: суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
17.09.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 через інформаційно-телекомунікаційну систему укладено електронний договір про надання споживчого кредиту № 1773801, який підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «Т280». За умовами кредитного договору ОСОБА_1 , отримав від ТОВ «Селфі кредит» кредит у сумі 7 000 грн 00 коп., строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів шляхом перерахування коштів на його картку № НОМЕР_3 , зі сплатою стандартної процентної ставки за весь строк користування кредитом в розмірі 1 % від суми кредиту за кожний день користування ним (а.с.9-14).
Підписавши договір про надання споживчого кредиту № 1773801, та паспорт споживчого кредиту від 17.09.2024, відповідач підтвердив отримання інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, а також отримання всіх пояснень необхідних для забезпечення можливості оцінити, чи адаптовано договір до його потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз'яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які вони можуть мати для нього, в тому числі в разі невиконання зобов'язань за таким договором (а.с. 15-16).
Таким чином, 17.09.2024 року між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 1773801 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Селфі кредит» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, та надало відповідачу грошові кошти у сумі 7 000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_3 , яку відповідач вказав при оформленні кредиту, що підтверджується листом ТОВ «Пайтек» вих. № 20250404-1977 від 04.04.2025 (а.с.30).
ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання за договором про надання споживчого кредиту № 1773801 від 17.09.2024, внаслідок чого у нього перед ТОВ «Селфі кредит» виникла заборгованість, яка згідно розрахунку заборгованості станом на 31.03.2025 становить 34 097,00 грн, з яких заборгованість по тілу кредиту - 7 000,00 грн, заборгованість по відсотках - 13650,00 грн, пеня - 13447,00 грн (а.с.27-29).
31.03.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», було укладено договір факторингу №01.02-06/25, відповідно до умов якого клієнт передає (відступає) фактору свої права вимоги, а фактор набуває права вимоги клієнта за кредитними договорами та сплачує клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором. Також на підтвердження договору факторингу додано акт прийому-передачі, реєстру боржників та платіжну інструкцію (а.с.31-42).
Згідно додатку 1 (реєстр боржників) до договору факторингу № 01.02-06/25 від 31.03.2025, ТОВ «Селфі кредит» відступило ТОВ «Свеа фінанс» право вимоги до боржника ОСОБА_1 , сума заборгованості останнього за договором № 1773801 від 17.09.2024 становить 34 097,00 грн (а.с.45).
Відповідач не здійснював погашення заборгованості за кредитним договором № 1773801 від 17.09.2024 року.
Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
До спірних правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про споживче кредитування», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Як передбачено ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є у тому числі договори та інші правочини.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно якої договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису вiдповiдно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Судом встановлено, що договір між ТОВ «Селфі кредит» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений в електронній формі, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореного шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України, згідно якої - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Виходячи із положень ст.525, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 та ч. 1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором ( статті 514 ЦК України).
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Таким чином, аналіз матеріалів справи та викладене свідчить про наявність доказів на підтвердження того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце, документи, надані позивачем, містять відомості про те, що право вимоги за кредитом відповідача увійшов до пакету передачі активів на користь позивача.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею, суд зазначає наступне.
Положення п. 18 розд.«Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На переконання суду, у даному випадку відсутні підстави для стягнення з відповідача 13447,00 грн пені (штраф, неустойка), оскільки така нарахована ТОВ «Селфі кредит», право вимоги згідно укладеного договору факторингу, від якого перейшло до нового кредитора (позивача ТОВ «Свеа фінанс»)у період дії в Україні воєнного стану, що є неправомірним.
Щодо позовної вимоги про стягнення суми заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 13650,00 грн, суд зважив на таке.
Судом встановлено, що відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 № 1430 від 07.05.2025 року ОСОБА_1 з 28 лютого 2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі (а.с.69).
Згідно копії військового квітка Серія НОМЕР_2 на ім'я відповідача ОСОБА_1 він з 13.01.2023 року по теперішній час проходить військову службу у ЗСУ, спочатку у військовій частині НОМЕР_4 на різних посадах, а з 28.02.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.70-72).
Так, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15, від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц, від 14 травня 2021 року у справі №502/1438/18, від 24 лютого 2022 року у справі №591/4698/20, від 12 травня 2022 року у справі №336/512/18, від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21.
Застосування приписів пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед кредитодавцем, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність кредитодавця щодо наявності в особи спеціального статусу.
Положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками.
Згідно з пункту 12 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовець строкової військової служби, військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, особа офіцерського складу, яка проходить кадрову військову службу, особа офіцерського складу, яка проходить військову службу за призовом, військовослужбовець, призваний на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, якого засуджено до тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, та члени його сім'ї права на пільги не втрачають.
Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як станом на момент укладення кредитного договору, так і станом на момент розгляду справи має статус військовослужбовця, бере участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
З огляду на вищезазначене, ОСОБА_1 як військовослужбовець, підлягає звільненню від сплати заборгованості за відсотками за договором про надання споживчого кредиту № 1773801 від 17.09.2024 року у розмірі 13650,00 грн, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за відсотками задоволенню не підлягають.
Таким чином, зваживши у сукупності надані позивачем докази, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №1773801 від 17.09.2024 року по тілу кредиту в розмірі 7 000,00 грн, в задоволенні інших позовних вимог необхідно відмовити.
Згідно з положеннями ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в сумі 2 422,40 грн (а.с.8).
Судом задоволено позовні вимоги на суму 7000,00 грн. (20,53%) грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 497,32 грн, що пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст. 11, 509, 512-516, 526,625- 626, 629, 1050 ЦК України, ст. ст. 12,13, 76-81, 141, 263-268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс» заборгованість за договором про споживчого кредиту № 1773801 від 17.09.2024 року в розмірі 7000 (сім тисяч) гривень 00 копiйок, з яких 7000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», судові витрати на оплату судового збору у розмірі 497 (чотириста дев'яносто сім) грн 32 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, адреса місця знаходження: 03124, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Т.А.Бурдун