Провадження номер № 2/0186/769/25
Справа № 186/997/25
01 грудня 2025 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
з участю:
позивача - ОСОБА_1 ,
третьої особи - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шахтарському в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Петропавлівська державна нотаріальна контора Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу,
30 квітня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Петропавлівська державна нотаріальна контора Синельниківського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 10 серпня 1984 року вона уклала шлюб з ОСОБА_4 . Від даного шлюбу мають повнолітню дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 1989 році їх сімейні відносини погіршилися і вони розірвали шлюб. Перерва у відносинах була недовгою і у 1990 році вони разом почали працювати в пересувному цирку, сімейні відносини почали налагоджуватися і вже з 1995 року вони почали проживати разом, як чоловік і дружина, без реєстрації шлюбу. Жили разом, вели спільне господарство, виховували дитину. ІНФОРМАЦІЯ_2 її чоловік помер від тяжкої хвороби. Вона здійснила його поховання, як дружина, розпорядилася речами померлого.
Просить суд встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без укладення шлюбу, у період з 01 червня 1995 року до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , задля отримання пенсії та вирішення спадкових справ.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, пояснивши, що жила разом з ОСОБА_4 однією сім'єю, вели спільне господарство. До шлюбу з нею, він був у шлюбі з іншою дружиною, від шлюбу мають дитину, шлюб розірвали, потім зареєстрував шлюб з нею, народили дитину, потім шлюб розірвали, але продовжували жити разом з 1990 року по 2025 рік. За час спільного проживання дбали один про одного, купували продукти, речі, сплачували разом комунальні послуги, готували разом їжу, купували ліки, тощо. Після розірвання шлюбу чоловік рішення суду не брав і не оформлював розірвання шлюбу, взяв рішення суду лише в 2024 році, а в 2025 році помер. Вона його поховала.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, однак надав заяву про розгляд справи в його відсутність, просить ухвалити рішення згідно діючого законодавства.
Третя особа - ОСОБА_2 пояснила суду, що вона дочка ОСОБА_4 від першого шлюбу. ЇЇ мама була офіційно в шлюбі з ним, розірвали шлюб, коли їй було років 12, батько її не визнавав, аліменти ніколи не платив, не допомагав ні їй, ні матері. Вона чула, що він з кимось проживає, але з ким - не знає, знає, що у нього є ще дочка, живе десь на Західній Україні. З 2019 року батько нікуди з міста не виїжджав, взимку був вдома, а весною та восени виїжджав на гастролі, як він говорив, наймав людей, будували цирк, у нашому місті теж. Він давно був розлучений з позивачем, сам про це говорив, десь з 1988-1989 року. Вона бачила його з позивачем на вулиці, на ОСОБА_6 ,8, там ділянка, де батько ставив машину, вона там була, він говорив, що то його помічниця. Коли війна почалася, приблизно весною 2023 року, батько приютив ОСОБА_7 , він жив на ОСОБА_6 ,8, там як дачка, фундамент, гараж. Позивач всі машини продала, їх було 5-7 штук, був причіп, щоб купол класти, причіп зі спальними місцями на 5-8 чоловік, "БМВ" сірого кольору, мікроавтобус зелененький, жовта машина грузова. Вона не підтверджує, що її батько проживав з позивачем. Позивач їй виплатила 100 000 гривень, щоб вона відмовилася від спадщини, казала, що все майно буде її, вона виграє суд. Вона 100 000 гривень взяла та відмовилася від спадщини. Факт проживання позивача з батьком не хоче підтверджувати.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання повторно не з'явилася, про дату розгляду справи повідомлена належним чином, про причини неявки суд не сповістила.
Представник третьої особи - Петропавлівської державної нотаріальної контори Синельниківського району Дніпропетровської області, в судове засідання повторно не з'явився, про дату розгляду справи повідомлений належним чином.
Свідок ОСОБА_8 пояснив суду, що він знає позивача та її чоловіка - ОСОБА_9 15 років, поки працював у цирку. Вони разом працювали, разом їли, їх дитина працювала з ними, поки заміж не вийшла. Він працював у цирку переїзному "Шапіто", вони до нього приїжджали до цирку в м.Канів, у м.Шахтарському, у м.Тернівка. Вони з ним разом не працювали, а просто дружили, він до них приїжджав у гості. Підтверджує, що вони проживали разом, як чоловік та дружина, 15 років.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що вона знайома з сім'єю ОСОБА_11 , приблизно 20-30 років. Позивач і ОСОБА_12 жили разом, вона з чоловіком з ними дружили, її чоловік більше 40 років дружив із померлим, у них спільний цирк був з позивачем та ОСОБА_11 , вони всі разом займалися бізнесом "Шапіто", разом і працювали, вона не думала, що вони розлучені, у них все було спільне. Про те, що вони колись шлюб розірвали, вона дізналася тільки тоді, коли справу в суді почали розглядати. ОСОБА_13 думала, що позивач і ОСОБА_11 перебувають в офіційному шлюбі.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на судовий захист оспорюваних або не визнаних прав.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від першого офіційного шлюбу має дочку - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Шлюб з матір'ю дитини був розірваний.
10 серпня 1984 року він зареєстрував шлюб з позивачем - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Від даного шлюбу вони мають дитину - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Копією свідоцтва про розірвання шлюбу НОМЕР_1 від 14 грудня 2024 року підтверджується, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано, про що 24 січня 1989 року складено відповідний актовий запис №11.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2 від 04 лютого 2025 року.
Копією акту ПП "Комунальщик-4" від 18 лютого 2025 року №90 підтверджується, що ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з 1995 року по момент його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вели спільне господарство.
12 лютого 2025 року Петропавлівською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №26/2025 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 .
Його дочки - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також позивач - ОСОБА_1 , звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4 .
За життя ОСОБА_4 заповіту не склав, що підтверджується матеріалами спадкової справи, дослідженої в судовому засіданні.
Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.
Як визначено в ч.1 ст.293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
На підставі ч.6 ст.294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Оскільки в даному випадку наявний спір про право на спадкове майно, суд розглянув вказану цивільну справу в порядку позовного провадження
Відповідно до ч.2 ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема факт проживання однією сім'єю спадкоємця разом зі спадкодавцем не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Предметом доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю, передусім є сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків, які визначені ч. 2 ст. 3 СК України.
Ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї.
Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 встановлено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Належними та допустимими доказами проживання однією сім'єю є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних сім'ї. Факт спільного проживання, сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні сім'ї. Подібні висновки містяться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 квітня 2020 року у справі № 180/2536/18 (провадження № 61-18579св19), від 09 червня 2021 року у справі № 346/5702/18 (провадження № 61-17111св20).
Згідно з роз'ясненнями, викладеними в абз. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
Як вбачається з роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Відповідно до ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, повинно бути зазначено, зокрема, який факт заявник просить встановити та з якою метою. Мета встановлення факту - це ті наслідки, настання яких бажав би заявник.
Для позивача встановлення факту проживання однією сім'єю разом із чоловіком без реєстрації шлюбу, не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини породжує юридичні наслідки.
Згідно зі ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особі, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до ст. 1223 ЦК Кодексу, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Тобто, у разі відсутності заповіту, спадкування здійснюється за законом.
Судом встановлено, що заповіт померлий не складав.
Статтею 1264 ЦК України передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Судом встановлено та підтверджується вищеописаними доказами та поясненнями свідків, що позивач та померлий ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають спільну повнолітню дитину, у 1989 році шлюб між ними було розірвано, з 1995 року вони поновили шлюбні відносини, але не зареєстрували шлюб офіційно, проживали однією сім'єю, вели спільне господарство, дбали один про одного, до моменту смерті ОСОБА_4 , тому вимоги про встановлення факту проживання позивача разом із ОСОБА_4 , як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з 1995 року по 2025 рік (день смерті ОСОБА_15 ), знайшло своє підтвердження, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
З огляду на викладене, виходячи з інтересів особи щодо захисту її спадкових прав, зважаючи на те, що позивач немає іншої можливості, крім в судовому порядку, встановити факт спільного проживання однією сім'єю зі спадкодавцем, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи суд вважає, що дана позовна заява підлягає задоволенню, оскільки вимога її законна, обґрунтована та доказово підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
Оскільки позивач не просить стягнути судові витрати по справі з відповідача, судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі вищевикладеного, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 15, 16, 1216, 1217, 1223, 1258, 1264 Цивільного кодексу України, ст. 3 Сімейного кодексу України, ст. 2, 4, 12, 13, 81, 89, 293, 315, 318 Цивільного процесуального кодексу України, керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 319 ЦПК України, -суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Шахтарської міської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, треті особи: Петропавлівська державна нотаріальна контора Синельниківського району Дніпропетровської області, Арт ОСОБА_16 , ОСОБА_2 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу - задовільнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю, як чоловіка та дружини, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , без укладення шлюбу, у період з 01 червня 1995 року до моменту його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судові витрати по справі залишити за позивачем - ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Інформація про учасників справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Шахтарська міська рада Синельниківського району Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 34357055, юридична адреса: вул.Шкільна, буд.20, м.Шахтарське, Синельниківського району, Дніпропетровської області.
Треті особи:
Петропавлівська державна нотаріальна контора Синельниківського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891380, юридична адреса: вул.Героїв України, буд.53, с-ще Петропавлівка, Синельниківського району, Дніпропетровської області.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована по АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду виготовлений 03 грудня 2025 року.
Суддя: С.А.Янжула.