справа №176/2919/25
провадження №1-кп/176/436/25
07 листопада 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області
у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Жовті Води, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 квітня 2025 року за №12025041220000198,-
за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,-
Органом досудового розслідування ОСОБА_3 ставиться за провину скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
07 листопада 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, яке прокурор обґрунтував наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, в обґрунтування ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, у зв'язку з чим, під загрозою покарання, яке йому може бути призначено у разі доведеності його вини, обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання або вчинити інші кримінальні правопорушення.
Наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_3 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, перебуваючи на волі, з метою ухилення від кримінальної відповідальності може вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_4 підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із зазначених в ньому підстав та просив суд його задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 , заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, просили застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до таких висновків.
Так, згідно положень ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення даного питання судом відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Аналізуючи вказану норму Закону, суд доходе висновку, що запобіжний захід скасовується або змінюється в судовому розгляді, якщо відпадає необхідність у застосуванні запобіжного заходу або в раніше обраному запобіжному заході. При цьому, на більш м'який запобіжний захід змінюється, якщо обвинувачення змінюється на менш тяжке або ступінь вірогідності неналежної поведінки обвинуваченого стає незначним.
Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним ризикам.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України,тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Крім того, суд враховує вимоги Європейського суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» вказував на те, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Із викладеного слідує, що право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, суд погоджується з наявністю ризиків його переховуватися від органів досудового розслідування або суду та вчинення ним нового кримінального правопорушення, що передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
За глибоким переконанням суду, менш суворі запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, на даний час не здатні забезпечити виконання своїх процесуальних обов'язків з боку обвинуваченого.
Враховуючи викладене, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які існували під час обрання ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились та існують на даний час, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому до 02 січня 2026 року включно.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 331, 369-372 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою до 02 січня 2026 року включно.
Копії ухвали вручити учасникам судового провадження для відома та направити до ІНФОРМАЦІЯ_2 для належного виконання.
Ухвала суду, в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області ОСОБА_6