Провадження № 1-кп/742/672/25
Єдиний унікальний № 742/5305/25
03 грудня 2025 року м. Прилуки
Суддя Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , провівши у відкритому судовому засіданні підготовче судове засідання у кримінальному провадженні № 12025270330000815 від 29.09.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України
У провадженні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченої за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
Прокурором під час судового засідання подано клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України. Прокурор зазначив, що на даний час зберігаються ризики, передбачені п.п. 1, 2,3, 4, 5 ч. 1 ст. 171 КПК України, а саме ризик переховуватись від органів досудового розслідування, суду, оскільки обвинувачена не працює, не має стійких соціальних зв'язків та з огляду на сувору санкцію кримінального покарання за обвинуваченням; ризик знищити або сховати будь-яку з речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки така незаконна діяльність з продажу наркотичних засобів є високооплачуваною, хоча під час обшуку місця проживання обвинуваченої не було виявлено значних коштів, що може свідчити про їх приховування; ризик незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, зокрема на особу, яка здійснювала оперативну закупку та понятих; ризик іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема підбурювати інших осіб до давання неправдивих показань, створювати власні версії на її виправдування; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник обвинуваченої - адвокат ОСОБА_5 заперечував проти такого клопотання, просив відмовити та обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Також стороною захисту подано клопотання про зміну запобіжного заходу, яке обґрунтовано тим, що ОСОБА_4 перебуває під вартою з 04.09.2025, за цей час жодних протиправних дій не вчиняла, була допитана в суді та визнала свою провину, дала правдиві показання.
Обвинувачена ОСОБА_4 просила обрати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, посилаючись на незадовільний стан здоров'я або зменшити розмір застави.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 пояснила, що не має наміру вчиняти інше кримінальне правопорушення та просила обрати більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту. Також під час допиту в судовому засіданні ОСОБА_4 надала послідовні та повні показання щодо обставин вчинення діяння, у вчинення якого вона обвинувачується. Даючи показання обвинувачена зазначила, що вину у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення вона визнає.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Згідно вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.
Метою і підставою продовження строку тримання обвинуваченому під вартою є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від суду, незаконного впливу на свідків, знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Щодо існування ризиків, передбачених ст.. 177 КПК України.
Щодо ризику переховуватись від суду. Однією з обставин, яка має враховуватись судом при оцінці ризику переховування, є суворість покарання, яке загрожує особі у випадку визнання її винною. Як неодноразово зазначав Європейський суд у своїх рішеннях, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна, і необхідність в утриманні під вартою відсутня. («Панченко проти Росії» (Panchenko v. Russia), § 106, «Летельє проти Франції», п. 43). Таким чином, сама по собі тяжкість покарання, що може бути застосоване до особи за умови визнання її винуватості, не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі. Така обставина має значення лише у сукупності з іншими релевантними факторами. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova («Бекчиєв проти Молдови») § 58). Відтак, з огляду на особу обвинуваченої, її стан здоров'я, сімейний стан, суд вважає, що ризик переховування обвинуваченої від суду не є значним.
Щодо ризику знищення чи приховування доказів у кримінальному провадженні. На даний час суд перебуває на стадії судового розгляду, а саме дослідження письмових і речових доказів, які зібрані стороною обвинувачення, що зменшує ризик їх приховування чи знищення в порівнянні зі стадією досудового розслідування. Посилання прокурора на значний дохід від протиправної діяльності та те, що під час обшуку місця проживання обвинуваченої не було виявлено значних сум коштів від цієї діяльності суд вважає необґрунтованими та такими, що засновані на припущеннях.
Щодо ризику вплив на свідків. Оскільки на даний час свідки в кримінальному провадженні не допитані, на переконання суду, зазначені ризики зберігаються, оскільки показання свідків суд має сприймати безпосередньо, та відповідно до визначеного порядку дослідження доказів.
Щодо ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Прокурор при цьому посилається на те, що обвинувачена може будувати власні версії, алібі, а також підбурювати інших осіб на давання неправдивих показань. Суд вважає ці доводи такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки обвинувачена, будучи допитаною в судовому засіданні, визнала вину та дала показання, які відповідають обставинам вчинення кримінального правопорушення, що викладені в обвинувальному акті. При цьому сторона захисту на стадії підготовчого провадження та судового розгляду не заявляли клопотань про допит свідків чи подання інших доказів.
Щодо ризику продовжити протиправну діяльність. Зважаючи на те, що обвинувачена наразі не має постійного джерела доходів, суд частково погоджується з доводами прокурора в цій частині, зважаючи на кількість епізодів протиправної діяльності.
З урахуванням викладеного, суд вважає доведеним існування ризиків, передбачених п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Оскільки строк тримання під вартою ОСОБА_4 спливає 21 грудня 2025 року, судовий розгляд кримінального провадження триває, ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченої зберігаються і на даний час, ураховуючи тяжкість інкримінованого обвинуваченій кримінального правопорушення, суд вважає за необхідне клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити, а саме продовжити строк тримання під вартою на 60 днів. При цьому, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу на більш м'який.
Поряд з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір застави обвинуваченій, оскільки частина ризиків, що існували на момент взяття її під вартою зменшились або перестали існувати. Судом встановлено розмір застави у 80 прожиткових мінімумів, тобто в сумі 240 тисяч грн..
З огляду на викладене вище, суд вважає за можливе зменшити розмір встановленої застави до 30 прожиткових мінімумів, що становить 90840 грн.
На підставі наведеного, суд вважає достатніми підстави для призначення даного кримінального провадження до судового розгляду.
Керуючись ст.ст. 176-178, 193, 194, 196 КПК України суд,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 діб, до 02.02.2026.
Розмір застави, визначеної ухвалою слідчого судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05.09.2025 - змінити, визначивши розмір застави у 30 прожиткових мінімумів, що становить 90840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) грн
Призначити наступне судове засідання к кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України в приміщенні Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області (м. Прилуки, вул. Котляревського, 62) на 14-30 год 20 січня 2026 року.
У судове засідання викликати учасників кримінального провадження.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченою ОСОБА_4 - в той самий строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Головуючий Суддя ОСОБА_6