Справа № 577/5786/25
Провадження № 2/577/2080/25
27 листопада 2025 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області
в складі:
головуючого судді Буток Т.А.
при секретарі Кузнєцовій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотоп цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
Позивач ОСОБА_1 звернулася з вказаним позовом до суду та просить визнати спільною сумісною власністю подружжя квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та в порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за нею право власності на ? частку вказаної квартири. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.11.2012 року уклала шлюб з відповідачем. Під час шлюбу ними було придбано трикімнатну квартиру, загальною площею 61,10 кв.м., житловою площею 37,30 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , вказана квартира зареєстрована на відповідача. На даний час сім'я розпалася, вони проживають окремо. Оскільки квартира була придбана за спільні кошти під час шлюбу, вона має право на ? частину всього майна. Вирішити дане питання в досудовому порядку їй не вдалося, тому звернулася з даним позовом до суду.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просить судове засідання проводити без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та просять задовольнити (а.с. 23).
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позовних вимог не заперечує ,просить їх задовольнити (а.с. 24).
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1,2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Ст. 71 СК України передбачає, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від21.12.2007№11«Про практикузастосування судамизаконодавства прирозгляді справпро правона шлюб, розірвання шлюбу,визнання йогонедійсним таподіл спільногомайна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.
При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз'яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.
Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Згідно копії паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 12.01.2013 року Конотопським МВ УДМС України в Сумській області, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилася в с. Попівка Конотопського району Сумської області (а.с. 12).
З копії витягу з реєстру територіальної громади № 2025/013530478 від 16.09.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає в АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12.08.2025 року шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,я та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 26.11.2012 року у виконавчому комітеті Попівської сільської ради Конотопського району Сумської області, актовий запис № 8 розірвано. Після розірвання шлюбу прізвище ОСОБА_1 залишено ОСОБА_4 (а.с. 8).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 440881600 від 26.08.2025 року вбачається, що квартира АДРЕСА_3 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (а.с. 7).
З копії висновку про вартість об'єкту оцінки наданої ФОП ОСОБА_5 від 29.08.2025 року вбачається, що ринкова вартість трикімнатної квартири, загальною площею 61,10 кв.м., житловою площею 37,30 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 , становить 840 000 грн. (а.с. 6).
Враховуючи вищевикладе, суд приходить до висновку, що спірне майно було придбано сторонами під час шлюбу та зареєстровано за відповідачем, що не заперечується сторонами, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і частка кожного з подружжя становить 1/2, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 60-71 Сімейного Кодексу України, ст. 364, 368 ЦК України, ст. ст. 12, 76-78, 81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру, загальною площею 61,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
В порядку поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, визнати за ОСОБА_6 право власності на ? частку квартири, площею 61,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частку квартири, площею 61,1 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя Буток Т. А.