Справа №522/604/25
Провадження №1-кп/522/106/25
02 грудня 2025 року Місто Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2
під час судового розгляду у кримінальному провадженні №12024163520000027 від 11.01.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Нова Долина Овідіопольського району Одеської обл., громадянина України, з середньою освітою, офіційно непрацевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє: 23.03.2023 Овідіопольським районним судом Одеської області за ч.2 ст.185 КК України, на підставі ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки та 7 місяці, 14.06.2024 звільнено по відбуттю покарання, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_4
захисника - - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_3
Приморським районним судом м.Одеси здійснюється судовий розгляд у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_3 посилаючись на те, що доведені під час досудового розслідування ризики не знизились та не відпали, а саме: встановлена наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, так як обвинувачений може переховуватись від суду з метою його уникнення, може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, так як офіційно не працевлаштований, джерела доходів для його існування не відомі, раніше судимий за вчинення майнових злочинів.
Обвинувачений та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурора, просили обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.
У частині першій статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. До цих ризиків належать такі спроби підозрюваного, обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому особа підозрюється, обвинувачується.
Частиною 3 ст. 199 КПК України передбачено, що суд при продовженні строку тримання під вартою враховує обставини, які свідчать про те що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання під вартою.
Відповідно до ч.5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п.80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»). Крім того, суд враховує положення ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину проти власності, який карається позбавленням волі на строк до восьми років, із середньою освітою, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, вчинив злочин в період іспитового строку.
Так, позиція ЄСПЛ у рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 полягає в тому, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Клоот проти Бельгії», Суд зазначив: «Серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання обвинуваченого під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших правопорушень. Однак, необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід - необхідним в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться».
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В обґрунтування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлено, що ОСОБА_3 може вчиняти інші аналогічні кримінальні правопорушення, так як раніше був засуджений за корисливі злочини проти власності, відбував реальну міру покарання, офіційно не працевлаштований, джерела доходів для існування його не відомі.
Зазначені обставини, можливість призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі, дають підстави вважати, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, враховуючи початкову стадію судового розгляду.
Застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів неможливе, зважаючи на вказані ризики, особу обвинуваченого та характер злочину, у якому він обвинувачується.
Більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам, забезпечити належну поведінку обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Керуючись Гл.18, ст.ст. 314-316, 291, 342-376 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою- задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» терміном на 60 діб з визначенням розміру застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_3 обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 20 (двадцяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб- 60560 ( шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят ) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу на рахунок ТУ ДСА України в Одеській області, призначенням платежу: застава за обвинуваченого ОСОБА_3 , провадження по справі №1-кп/522/106/25.
Обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави.
У разі внесення застави, покласти на обвинуваченого ОСОБА_3
обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:
-прибувати до суду за першою вимогою;
-не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
Роз'яснити обвинуваченому наслідки невиконання вказаних обов'язків, а саме: у разі, якщо обвинувачений будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду, без поважних причин не повідомив про причину своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжний заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Строк ухвали про продовження строку запобіжного заходу закінчується 30.01.2026 року.
Ухвала про продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена протягом п'яти днів до Одеського апеляційного суду.
Суддя: