Справа № 522/23325/25
Провадження по справі № 1-кс/522/6693/25
03 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП № 2 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Одеса, зареєстрованої та фактично мешкачої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваного в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових за № 12025162510001124 від 22.08.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваного - ОСОБА_4 ,
приблизно у 2016 році більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виник злочинний умисел, направлений на самовільне будівництво на самовільно зайнятій земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться в охоронній та санітарно - захисній зонах та яка належить територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, шляхом реконструкції кв. 5 за вказаною адресою зі зміною геометричних розмірів фундаментів у плані та збільшення її площі на 77,9 кв. м., яка належить їй на праві спільної часткової власності.
Встановлено, що ОСОБА_4 на праві власності належала квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.11.2012 № 6-1485.
У подальшому, на підставі договору дарування від 25.02.2016 за № 165, ОСОБА_4 передала частку квартири АДРЕСА_4 своєму чоловікові ОСОБА_6 .
Так, ОСОБА_4 переслідуючи свій злочинний умисел, спрямований на самовільне будівництво будівель, достовірно усвідомлюючи, що в неї відсутні документи, які посвідчують право власності чи право користування на земельну ділянку у період часу з 2016 року із залученням невстановлених осіб здійснила будівельні роботи, а саме реконструкцію квартири АДРЕСА_5 , шляхом зміни геометричних розмірів фундаментів у плані та збільшення її площі на 77,9 кв. м., яка є одноповерховою, капітальною будівлею та знаходиться безпосередньо на землі, тим самим самовільно зайняла земельну ділянку загальною площею 77,9 кв.м, що знаходиться в охоронній зоні та належить територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради.
В подальшому, ОСОБА_4 , разом з невстановленими особами, з метою надання своїм діям законності, отримала в Управлінні ДАБК Одеської міської ради декларацію про початок будівельних робіт № ОД082160761910 «Реконструкція квартири АДРЕСА_5 без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_1 ».
Відповідно до інформації Департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради містобудівні умови та обмеження щодо забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 не видавались, а також рішення про передачу у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташовані кв. АДРЕСА_5 , яка на праві сумісної приватної власності належить ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не приймалось.
Згідно з планом зонування території (зонінгом) м. Одеси, затвердженим рішенням Одеської міської ради від 19.10.2016 року №1316-VII, земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Водопровідна, 28 розташована в межах зони транспортної інфраструктури ТР-2.
Також встановлено, що вказана земельна ділянка знаходиться в санітарно-захисній зоні залізничних ліній.
Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_4 , діючи разом з невстановленими особами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розуміючи, що у неї відсутні будь-які дозвільні документи, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою, а також документи, які б надавали право на проведення будівельних робіт зі збільшення геометричних розмірів фундаментів у плані, здійснила самовільне будівництво будівель та споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці площею 77,9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 шляхом збільшення квартири АДРЕСА_5 на 77,9 кв. м., що знаходиться в охоронній та санітарно-захисній зонах, яка належить територіальній громаді міста Одеса в особі Одеської міської ради.
28.11.2025 повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 197-1 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до трьох років.
Підозра ОСОБА_4 в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні підтверджується комплексом зібраних під час досудового розслідування та долучених до клопотання прокурора доказів (перелік відповідно до клопотання слідчого).
У зв'язку з вищевикладеним орган досудового розслідування звернувся до суду із клопотанням про застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Позиція учасників судового розгляду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити з наведених в ньому підстав, посилаючись на те, що існують ризики, передбачені п.п.1,3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Підозрювана ОСОБА_4 в судовому засіданні залишила вирішення клопотання слідчого на розсуд суду.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, заслухавши прокурора, підозрювану, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Мотиви суду.
З огляду на ч.3 ст.26, п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, які винесені на його розгляд сторонами та віднесено до його компетенції цим Кодексом, а слідчий суддя, суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 2 вказаного Кодексу, завданнями кримінального провадження, наряду, із захистом особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також те, щоб до кожного учасника кримінального провадження застосовувалась лише належна правова процедура.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»:
- існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення;
- факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність;
- обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні;
- стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
У теперішній час, пред'явлена ОСОБА_4 підозра обґрунтовується зібраними по кримінальному провадженні та наданими разом з клопотанням доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , довідка з УДАБК ОМР, копії документів.
Наведені докази у сукупності з іншими документами, що були додані до клопотання формують у слідчого судді внутрішнє переконання щодо причетності ОСОБА_4 до кримінального правопорушення, у вчиненні якого вона підозрюється органом досудового розслідування.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення за вказаних у клопотанні обставин.
Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, на етапі досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Отже, слідчий суддя констатує, що матеріали клопотання дозволяють дійти висновку про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.197-1 КК України. Це є підставою для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрювана ОСОБА_4 зможе переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.
Такий висновок ґрунтується на тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 за який передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 3 років.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінуються ОСОБА_4 у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Можливість призначення підозрюваній ОСОБА_4 у разі визнання його виним покарання у виді позбавлення волі, свідчить про наявність ризику, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування і суду.
Відповідно до приписів ч.1 ст.219 КПК України, досудове розслідування має бути завершене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
За результатом розгляду клопотання слідчого чи прокурора про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя застосовує запобіжний захід в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому КПК України.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, приходжу до висновку, що запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Керуючись ст. ст. 132, 176, 177, 178, 179, 205, 376 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП№2 ОРУП№1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрювану ОСОБА_4 обов'язки, передбачені ч.5 ст. 194 КПК України, строком до 2 місяців до 29.01.2025 включно, а саме:
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання, що обґрунтовується необхідністю полегшення для можливості виклику ОСОБА_4 для проведення слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій;
- прибувати за першим викликом до слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, прокурора чи суду.
Строк дії ухвали про застосування обов'язків обчислюється з моменту винесення ухвали слідчого судді, тобто з 03.12.2025.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання відносно підозрюваної підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Зобов'язати слідчого, прокурора повідомити підозрюваному письмово під розпис про покладені на нього обов'язки та роз'яснити, що в разі їх невиконання до підозрюваного може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_10