справа № 947/42304/25
провадження № 1-кс/947/17202/25
про часткове задоволення скарги
24.11.2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
скаржника - ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Одеса скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яка полягає у невиконанні рішення суду в рамках кримінального провадження № 12025162480001231 від 13.10.2025 року,
До Київського районного суду м. Одеси надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яка полягає у невиконанні рішення суду в рамках кримінального провадження № 12025162480001231 від 13.10.2025 року.
В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року було скасовано арешт у частині заборони користування автомобілем та фактично дозволено його повернення власнику або законному представнику. 04.11.2025 року ОСОБА_3 особисто прибув до ОРУП № 1 м. Одеси, де ним було подано письмову заяву про повернення автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 , на відповідальне зберігання представнику власника. Проте, станом на 07.11.2025 року слідча ОСОБА_4 не надала відповіді, автомобіль не повернуто.
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав вимоги скарги в частині повернення автомобілю.
Слідчий ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилась, наддавши заяву про розгляд скарги за її відсутності.
В ході розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про часткове задоволення скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, зокрема, такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна.
З матеріалів скарги вбачається, що ухвалою Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року було накладено арешт шляхом позбавлення права на користування та розпорядження майном, вилученим 13 жовтня 2025 року під час огляду місця події за адресою: м. Одеса, вул. Фонтанська дорога, 58/1, а саме:
- металеві фрагменти у кількості 4 штук;
- предмет зовні схожі на гільзі у кількості 10 штук;
- змив РБК з підлоги.
Накладено арешт на автомобіль марки «FORD», моделі «Fusion», державним номерним знаком НОМЕР_1 . чорного кольору, та ключ від нього, шляхом позбавлення права на розпорядження вказаним майном власником або особою, яка здійснює його володіння, до скасування арешту у порядку, встановленому КПК України.
04.11.2025 року ОСОБА_3 до слідчого ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області подано клопотання щодо повернення автомобілю марки «FORD», моделі «Fusion», з державним номерним знаком НОМЕР_1 .
У своєму клопотанні ОСОБА_3 посилався на те, що Одеським апеляційним судом постановлено ухвалу, якою змінено захід забезпечення майна, арешт залишено лише в частині заборони розпорядження, без заборони користування автомобілем.
У зв'язку із тим, що в резолютивній частині ухвали відсутні конкретні вказівки або зобов'язання, покладені на орган досудового розслідування, 07.11.2025 року слідчим ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області було направлено заяву до Одеського апеляційного суду з метою роз'яснення резолютивної частини ухвали Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.11.2025 року було відмовлено у задоволенні заяви слідчого ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року.
Між тим, в ухвалі Одеського апеляційного суду від 19.11.2025 року зазначено, що, крім іншого, також накладено арешт на автомобіль марки «FORD», моделі «Fusion», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , чорного кольору, та ключ від нього - шляхом позбавлення права на розпорядження вказаним майном власником або особою, яка здійснює його володіння.
Слід зазначити, що розпорядженням є можливість власника речі визначати її фактичну і юридичну долю.
Визначення фактичної долі речі полягає в можливості зміни її фізичної суті аж до повного знищення. Юридична доля речі може бути визначена шляхом передачі права власності іншій особі або шляхом відмови від права на річ.
Право розпорядження в об'єктивному розумінні є сукупністю правових норм, з допомогою яких закріплюється можливість визначити юридичну чи фактичну долю речі (майна).
Право розпорядження реалізується через припинення або обмеження належного суб'єктові права власності (наприклад: продаж, дарування, вчинення заповіту або навіть знищення майна).
Право власності означає юридично закріплену можливість особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном. Це право може стосуватися різних видів майна: нерухомості, транспортних засобів, грошових коштів та інших активів.
В свою чергу, під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей (Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13). Володіння може надаватися не лише на підставі договірних відносин (найму, комісії, підряду, зберігання тощо), а й адміністративного акта, прямої вказівки закону. Захист законного володіння регулюється за аналогією із захистом права власності. Суб'єкт законного володіння має право і на захист від власника. Володіння без будь-яких правових підстав вважається незаконним.
Щодо користування, - то під правом користування у суб'єктивному значенні розуміється закріплена нормами права (тобто юридично забезпечена) можливість добування корисних властивостей речі для задоволення потреб власника чи інших осіб.
Отже, ухвала Одеського апеляційного суду м. Одеси від 29.10.2025 року є ясною та зрозумілою. По суті, вказаним судовим рішенням накладено обмеження виключно на право користування.
Вказане судове рішення набрало законної сили та обов'язковим до виконання.
Так, статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання, держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.ч. 2, 3, 4 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Наслідки умисного невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, передбачені статтею 382 КК України.
За приписами ч. 5 ст. 532, ч. 2 ст. 534, ч. 4 ст. 535 КПК України, ухвали, зокрема, слідчого судді, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення; судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, підлягає безумовному виконанню; органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
Отже, обов'язок безумовного виконання, у тому числі ухвали слідчого судді, закріплено безпосередньо у законі.
З цих підстав вимоги скаржника щодо виконання ухвали Одеського апеляційного суду м. Одеси від 29.10.2025 року є законним та підлягають задоволенню.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути, зокрема, про зобов'язання вчинити певну дію.
В ході розгляду скарги слідчому судді не було надано відомостей про самостійне припинення бездіяльності особою, дії якої оскаржуються. Особа, дії якої оскаржуються, свою бездіяльність не спростувала. Підстав для закриття провадження за скаргою не встановлено, також як і для повернення скарги чи залишення скарги без розгляду.
Керуючись ст.ст. 214, 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 , яка полягає у невиконанні рішення суду в рамках кримінального провадження № 12025162480001231 від 13.10.2025 року - задовольнити частково.
Зобов'язати слідчу виконати ухвалу Одеського апеляційного суду від 29.10.2025 року щодо майна: автомобіля Ford Fusion, д.н.з. НОМЕР_1 .
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1