Справа № 947/42130/25
Провадження № 1-кс/947/17608/25
27.11.2025 року м.Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду міста Одеси ОСОБА_1 за участі секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , під час розгляду в судовому засіданні в м.Одесі клопотання старшого детектива відділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України,-
Відповідно до клопотання, підрозділом детективів Територіального управління Бюро економічної безпеки в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.
В ході досудового розслідування, встановлено, що в діях посадових осіб ТОВ «ВКП «Тако», ДП «МТП «Південний» та АТ «Дніпровський стрілочний завод», ТОВ «Будіндустрія», ТОВ «ЗРС» вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України.
Зокрема, до вчинення вказаного кримінального правопорушення причетний ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5122786400:02:001:3554).
З метою відшукання та вилучення речей і документів, які містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення 12.11.2025 на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси, проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5122786400:02:001:3554) в ході проведення якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки Iphone16 Pro Max, IMEI: НОМЕР_1 .
Враховуючи, що вилучений мобільний телефон, може містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, коло осіб, причетних до нього, переписку, фото-, відеоматеріали та інші цифрові сліди, які мають доказове значення, вказане майно визнано речовим доказом.
Детектив звертається з клопотанням про арешт майна з метою збереження речових доказів.
Прокурор надав заяву в якій клопотання підтримав, просив задовольнити, у зв'язку зі службовою зайнятістю розглянути у його відсутності.
Представник власника майна ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 надав письмові заперечення, які підтримав в судовому засіданні, окремо зазначив, що під час обшуку власником майна був добровільно наданий доступ до мобільного телефону, тому у органу досудового розслідування не було правових підстав для його вилучення. Зауважив, що ОСОБА_3 не має повноважень затверджувати тендерну документацію, ніколи не був уповноваженою на те особою, не має відношення до обставин кримінального правопорушення. Просив відмовити у задоволенні клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, письмові заперечення, вислухавши думку представника власника майна, слідчий суддя приходить до наступного.
Як вбачається з клопотання та доданих матеріалів, останнє не відповідає вимогам кримінального процесуального Закону, з огляду на таке.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.
Так, на думку слідчого судді визначення слідчим майна речовими доказами у кримінальному провадженні за відсутності передбачених законом критеріїв не тягне безумовного обов'язку слідчого судді у накладенні арешту.
За змісту протоколу обшуку вбачається, що ОСОБА_3 не перешкоджав огляду мобільного телефону, натомість на момент розгляду клопотання слідчим суддею матеріали справи не містять відомостей з приводу того, чи містить вилучене майно інформацію, яка має значення для зазначеного провадження.
Загальні посилання детектива стосовно того, що вилучене майно містить відомості, які є важливими для зазначеного кримінального провадження не є достатніми для накладення арешту з огляду на відсутність відповідних доказів.
Слідчий суддя враховує ту обставину, що триває досудове розслідування, проводиться ряд слідчих дій, спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, однак зауважує, що наявні у матеріалах справи докази у поєднанні із загальними доводами клопотання та відсутністю у ОСОБА_3 будь-якого процесуального статусу у зазначеному кримінальному провадженні не можуть бути безумовними підставами для накладення арешту на майно.
Крім того, слідчим до клопотання не долучено документів щодо здійснення огляду вилученого мобільного телефону, постанови про призначення відповідних судових експертиз.
За таких підстав, у даному кримінальному провадженні, на даному етапі його розслідування, клопотання детектива не може бути розглянуто по суті, оскільки воно не відповідає вимогам ст.171 КПК України, з урахуванням відсутності в клопотанні належного обґрунтування підстав та мети для накладення арешту.
На переконання слідчого судді, встановлення вказаних обставин слугуватиме досягненню дієвості кримінального провадження, та буде дієвим запобіжником настання шкідливих наслідків як для кримінального провадження, так і для власників/володільців майна.
При цьому, слідчий суддя на підставі аналізу наданих матеріалів не виключає відношення вилученого майна до предмету доказування, однак, у зв'язку із зазначеними вище обставинами вважає за необхідне повернути клопотання прокурору для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого детектива відділу детективів ТУ БЕБ в Одеській області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №72024161010000016 від 18.11.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України - повернути прокурору.
Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години з моменту отримання повного тексту ухвали слідчого судді.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1