Справа № 643/5251/25 Головуючий суддя І інстанції Харченко А.М.
Апеляційне провадження № 33/818/1510/25 Суддя доповідач Шабельніков С.К.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
26 листопада 2025 року м.Харків
Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К.,
за участю секретаря - Вакули Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, -
Постановою Харківського районного суду Харківської області від 19.07.2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянку України, офіційно не працевлаштовану, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн., на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.
Постановою встановлено, що ОСОБА_1 23.03.2025 о 23 год. 04 хв. керувала транспортним засобом «FIAT DOBLO», державний номерний знак НОМЕР_2 , в районі будинку № 50, по вул. Гвардійців Широнінців в м. Харкові з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка що не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук, звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у КНП ХОР «ОКНЛ» лікаря-нарколога відмовилась під відеозапис.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.5 ПДР України та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10.07.2025 стосовно неї, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх апеляційної вимоги зазначає, що суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст.7, 9, 245, 251, 252, 280 КУпАП, допустив спрощений підхід до розгляду цієї справи, всебічно не з'ясував усі обставини справи, у зв'язку з чим, висновки суду, що викладені в оскаржуваній постанові, не відповідають фактичним обставин справи, оскільки вона не вчиняла адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, в своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що доповнення до апеляційної скарги будуть нею подані після ознайомлення з матеріалами справи.
Окрім цього, захисник Переверзєва І.В. просить поновити їй пропущений строк на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10.07.2025, посилаючись на те, що вона не приймала участь під час судового розгляду в суді першої інстанції та копію оскаржуваної постанови не отримувала, у зв'язку з чим була позбавлена можливості своєчасно оскаржити рішення суду в апеляційному порядку.
Апеляційний суд, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (ст.129 ч.1 п. 8 Конституції України), а також те, що матеріалами справи об'єктивно підтверджується доводи вищезазначеного клопотання ОСОБА_1 , строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
За таких обставин, з метою належного дотримання конституційних засад забезпечення доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення, - відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 .
В судове засідання від 15.10.2025, 12.11.2025 та 26.11.2025 в суд апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явилась, але апеляційним судом здійснювались усі можливі процесуальні заходи щодо повідомлення ОСОБА_1 про місце, дату та час апеляційного розгляду.
Зокрема, 28.08.2025 о 14 год. 04 хв. ОСОБА_1 отримала судову повістки в судове засідання від 15.10.2025 в електронному вигляді, що підтверджується відомостями довідки про отримання судової повістки у додатку «Viber» на номер мобільного телефону ОСОБА_1 , який міститься в матеріалах справи, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279913 від 23.03.2025 та клопотанні захисника Турчак М.В. від 21.04.2025 (а.с.9), що повністю відповідає Порядку надсилання судових повісток, повідомлень і викликів учасників судового процесу, затвердженого наказом ДСА України від 23.01.2023 №28.
В наступні судові засідання від 12.11.2025 та 26.11.2025 ОСОБА_1 не отримувала судових повісток в електронному вигляді на вищезазначений номер мобільного телефону через те, що абонент тимчасово недоступний, що підтверджується відомостями довідок про недоставлення СМС-повідомлень (а.с.43, 48).
Крім того, апеляційним судом здійснювались неодноразові спроби повідомити ОСОБА_1 телефонограмою за вищезазначеним номером мобільного телефону про місце, дату та час апеляційного розгляду, але, згідно повідомлення оператору мобільного зв'язку, абонент тимчасово недоступний.
При цьому, апеляційним судом направлялись судові повістки в судові засідання від 15.10.2025, 12.11.2025 та 26.11.2025 засобами поштового зв'язку на адресу місця мешкання ОСОБА_1 , яка міститься в матеріалах справи, зокрема у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279913 від 23.03.2025 та клопотанні захисника Турчак М.В. від 21.04.2025 (а.с.9), але вони повернулися до суду апеляційної інстанції у зв'язку з відсутністю адресату за вказаною адресою (а.с.37, 40-41, 43, 45-46, 48, 53-54).
Натомість, в зв'язку з поверненням судових повістки в судові засідання від 15.10.2025 та 12.11.2025, на офіційному сайті Харківського апеляційного суду було розміщено оголошення про виклик ОСОБА_1 в судове засідання, яке було призначено на 14 год. 00 хв. 26.11.2025, у цій справі (а.с.50, 51-52).
Належить також зазначити, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначена адреса для листування юридичної компанії «ПРАСОЛОВ та ПАРТНЕРИ» та контактний номер мобільного телефону, який їй не належить (а.с.26).
Крім того, адвокат Турчак М.В. отримала судову повістку в судове засідання, яке було призначено на 15.10.2025, але в суд апеляційної інстанції так і не з'явилась, повідомивши в телефонній розмові, що між нею та ОСОБА_1 припинено договір про надання правничої допомоги (а.с.39).
Зазначені обставини також підтверджуються відомостями повідомлення адвоката Турчак М.В. від 09.07.2025, з якого вбачається, що адвокатом Турчак М.В. повідомлено суд першої інстанції, що її повноваження припинено в якості захисника ОСОБА_1 і в подальшому захист по справі №643/5251/25 нею здійснюватися не буде (а.с.18).
Належить також зазначити, що матеріали справи, у тому числі подана апеляційна скарга, не містить вимоги Переверзєвої І.В. щодо розгляду справи в суді апеляційної інстанції за обов'язкової участю сторони захисту.
Відповідних клопотань не надходило і на час апеляційного розгляду, тобто станом на 26.11.2025.
Апеляційний суд бере до уваги, що ОСОБА_1 та адвокат Турчак М.В. також не приймали участь під час розгляду справи в суді першої інстанції, хоча сторона захисту повідомлялась про місце, дату і час судового розгляду.
При цьому, належить врахувати, що саме ОСОБА_1 є ініціатором апеляційного перегляду постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10.07.2025 стосовно неї та вона в першу чергу повинна була цікавитись розглядом справи в суді апеляційної інстанції, починаючи з 22.08.2025, коли справа надійшла до Харківського апеляційного суду.
Крім того, до канцелярії Харківського апеляційного суду не надходило від ОСОБА_1 будь-яких клопотань про відкладення судових засідань, які були призначені на 15.10.2025, 12.11.2025 та 26.11.2025.
Суд апеляційної інстанції керується практикою ЄСПЛ, а саме рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 в справі "Пономарьов проти України", в якому наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на справедливий і публічний розгляд її справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Право на судовий захист є конституційним правом людини (ст. 55 Конституції України), яке не може бути обмежене, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64).
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).
Також, у справі «Каракуця проти України» у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи.
Отже, згідно з усталеною практикою Суду, учасники справи в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; процесуальна бездіяльність скаржника не може ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
При цьому, статтею 268 КУпАП передбачений вичерпний перелік статей цього Закону, при розгляді справ за якими присутність сторін обов'язкова. Разом з цим, ст. 130 КУпАП до вказаного переліку не входить.
Апеляційний суд також бере до уваги правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові від 23.08.2018 у справі № 11-237сап18, з яких вбачається, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.
За таких обставин та враховуючи, що судом виконані усі можливі процесуальні заходи щодо належного сповіщення ОСОБА_1 про місце, дату та час апеляційного розгляду, але особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та якій добре відомо про перебування справи в суді апеляційної інстанції, на протязі тривалого часу (майже трьох місяців) так і не з'явилась жодного разу до суду, у тому числі для ознайомлення з матеріалами справи, про що вона зазначала у поданій апеляційній скарзі, апеляційний суд вирішив провадити апеляційний перегляд оскаржуваної постанови без участі апелянта, з урахуванням наявних відомостей у матеріалах справи та доводів апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення подану апеляційну скаргу ОСОБА_1 , з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Як вбачається з матеріалів справи, суд дотримався всіх вказаних вимог закону, встановивши обставини, які мають значення для правильного розгляду справи і вирішення питання винності ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.5 Правил дорожнього руху.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови встановлено, що ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо її винуватості у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Переглядаючи оскаржувану судову постанову за доводами поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для її задоволення.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 ЄСПЛ постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
В пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння в установленому законом порядку з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується доказами, які суд першої інстанції безпосередньо дослідив під час судового розгляду та дав їм обґрунтовану оцінку в оскаржуваному судовому рішенні, а саме відомостям, що містяться у:
- протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279913 від 23.03.2025, в якому зазначено факт керування 23.03.2025 о 23 год. 04 хв. в м. Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, районі будинку № 50, водієм ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення нею вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху, а саме відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
З відомостей цього протоколу також вбачається, що ОСОБА_1 зазначила свої особисті письмові пояснення, в яких вказала, що вона відмовляється пройти огляд, оскільки вона втомилась, у неї болить спина та нирки, а також вона не може надати біологічне середовище (сечу) за вимогою, через наявність проблеми зі здоров'ям, пов'язаних із захворюванням нирок (а.с.1);
- рапорті інспектора взводу 1 рота 6 батальйон 2 УПП в Харківській області ДПП старшого лейтенанта поліції Косиненка А. від 23.03.2025, з якого вбачається, що 23.03.2025, близько 23 год. 05 хв., екіпажом 1202 за адресою: м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд.50, було зупинено т/з «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , у комендантську годину на підставі п.3 ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Під час перевірки документів у водія були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі КНП ХОР ОКНЛ водій ОСОБА_1 відмовилась. Стосовно водія було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279913 за ч.1 ст.130 КУпАП. Водія було відсторонено від права керування транспортним засобом, автомобіль залишений на місці зупинки без порушень ПДР України (а.с.5);
- на відеозаписах (файли «279913», «export-wn065»), долучених до матеріалів справи (а.с.3), з яких вбачається рух транспортного засобу «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 (файл «279913»). З іншого відеозапису вбачається, що на пропозицію працівника поліції ОСОБА_1 спочатку погодилась пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, зазначивши, що наразі у неї є інша справа з цього приводу в суді першої інстанції, розгляд якої не завершено. Також ОСОБА_1 повідомила працівнику поліції, що у зв'язку з проблемами здоров'я вона вживає лікарські препарати, але які дозволяють їй керувати транспортним засобом (файл «export-wn065», починаючи з 02 хв. 04 сек. відеозапису). Після цього працівником поліції роз'яснено водію, що її зупинено через порушення комендантської години та при перевірці документів водія було встановлено відсутність у неї полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу (файл «export-wn065», починаючи з 03 хв. 55 сек. відеозапису). При цьому, ОСОБА_1 надавала працівникам документам, як вона зазначала під час спілкування, з іншої справи та які, на її думку, підтверджують неможливість надати лікарю-наркологу на дослідження біологічне середовище (сечу) (файл «export-wn065», починаючи з 05 хв. 12 сек. відеозапису).
В подальшому працівником поліції повторно роз'яснені ОСОБА_1 підстави зупинки транспортного засобу під її керуванням, встановлення відсутності полісу ОСЦПВ, за що встановлена адміністративна відповідальність, а також роз'яснені її процесуальні права та те, що буде складено постанова за ст.126 КУпАП (файл «export-wn065», починаючи з 08 хв. 45 сек. відеозапису). Після складання постанови за ст.126 КУпАП та її вручення водію, ОСОБА_1 повторно було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, на що вона спочатку погодилась (файл «export-wn065», починаючи з 08 хв. 45 сек. відеозапису). Разом з цим, в подальшому, ОСОБА_1 знову почала вказувати про наявність у неї проблем зі здоров'ям та на відомості медичних документів, які вона мала при собі. На запитання працівника поліції ОСОБА_1 відповідала, що не вживає наркотичні засоби, та бажає проїхати до закладу охорони здоров'я на своєму транспортному засобі. При цьому, поліцейським роз'яснено ОСОБА_1 , що доставлення водія до закладу охорони здоров'я здійснюється виключно працівниками поліції. Після чого ОСОБА_1 повідомила поліцейським, що не бажає нікуди їхати (файл «export-wn065», починаючи з 14 хв. 56 сек. відеозапису).
З відеозапису (файл «export-wn065», починаючи з 15 хв. 54 сек. відеозапису) також вбачається, що працівником поліції були роз'яснені ОСОБА_1 наслідки відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку. При цьому, працівники поліції в черговий раз неодноразово запропонували ОСОБА_1 проїхати до закладу охорони здоров'я для проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, але на пропозицію поліцейського ОСОБА_1 відповідала відмовою, після чого було прийнято рішення про складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП (файл «export-wn065», починаючи з 17 хв. 09 сек. відеозапису). Крім того, працівник поліції повідомляв ОСОБА_1 , що вона може подзвонити своєму захиснику, коли вони будуть слідувати до закладу охорони здоров'я, але ОСОБА_1 категорично відмовилась пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, посилаючись на втому, поганий стан здоров'я та неможливість надати на дослідження біологічне середовище (сечу) (файл «export-wn065», починаючи з 21 хв. 48 сек. відеозапису). При цьому, працівник поліції вчергове вирішив запропонувати ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, але на останню вимогу поліцейського ОСОБА_1 знову відповідала відмовою (файл «export-wn065», починаючи з 22 хв. 35 сек. відеозапису). Після складання адміністративного матеріалу ОСОБА_1 повторно роз'яснені її процесуальні права, зміст протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та надано можливість надати свої письмові пояснення (файл «export-wn065», починаючи з 31 хв. 38 сек. відеозапису) (а.с.3);
- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 23.03.2025 (далі направлення на огляд водія від 23.03.2025), з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці; тремтіння пальців рук; звужені зіниці очей, що не реагують на світло. Огляд у закладі охорони здоров'я не проводився у зв'язку з відмовою водія (а.с.4);
- довідці інспектора ВАП УПП в Харківській області лейтенанта поліції Бурикіної В, відповідно до якої, згідно облікових даних НАІС ДДАІ, ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_3 (а.с.2).
Суд враховує, що рапорт працівника поліції за своїм правовим змістом є документом, яким поліцейські інформують керівництво про законність та обґрунтованість дій під час встановлення обставин вчинення особою адміністративного правопорушення. Разом з тим, вищезазначений документ містить відомості про обставини, що підлягають доказуванню по справі про адміністративне правопорушення, які повністю відповідають відомостям інших доказів у справі. Він підлягає аналізу та оцінці у сукупності з усіма наявними доказами.
Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
При цьому, як матеріали справи про адміністративне правопорушення, так і апеляційна скарга не містять відомостей про зворотне, а тому, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та суб'єктивними, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції, що викладені в оскаржуваній постанові, є законними, належним чином обґрунтованими та вмотивованими.
Належить також зазначити, що апеляційний суд, згідно вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, переглядає справу в межах поданої апеляційної скарги та ОСОБА_1 надано достатньо часу для її доповнення чи зміни, але цією процесуальною можливістю апелянт не скористалась.
Поряд з цим, належить врахувати те, що згідно відомостей довідки інспектора ВАП УПП в Харківській області лейтенанта поліції Бурикіної В., ОСОБА_1 отримувала посвідчення водія серії НОМЕР_3 , категорії А, В (арк. 3).
Тобто, наявність у ОСОБА_1 посвідчення водія свідчить про те, що остання знає Правила дорожнього руху, оскільки умовою отримання такого посвідчення є складання обов'язкового іспиту на знання цих Правил.
Враховуючи вищезазначені відомості відеозапису, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що працівники поліції об'єктивно та законно розцінили дії ОСОБА_1 як відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, оскільки поліцейські неодноразово пропонували ОСОБА_1 протягом тривалого часу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, роз'яснювали наслідки такої поведінки. Однак, водій ухилялась від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку та не вживала активних дій, які могли свідчити про її реальне бажання пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я КНП ХОР ОКНЛ, посилаючись на проблеми зі здоров'ям.
Крім того, вимоги поліцейських про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, у зв'язку з чим у ОСОБА_1 не було об'єктивних підстав для не проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, що, у свою чергу, свідчить про умисне бажання уникнути встановленої Законом відповідальності за скоєне.
Отже, апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 свідомо ігнорував вимоги п.2.5 ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП, у зв'язку з чим, такі дії водія були вірно розцінені працівником поліції як відмова від вказаного проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, законодавець у п.2.5 Правил дорожнього руху передбачив безальтернативний (імперативний) обов'язок виконання водієм вимоги працівника поліції щодо проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння, у разі виявлення у нього ознак такого сп'яніння.
Відмова від виконання вимог працівника поліції щодо проходження водієм огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння можлива лише за наявності незаконності такої вимоги працівника поліції.
Відповідно до п.4 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 1452/735 від 09.11.2015, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, (далі Інструкція № 1452/735 від 09.11.2015 року) є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Водночас, апелянтом не надано суду будь-яких фактичних відомостей на підтвердження доводів щодо незаконності вимоги працівників поліції про проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Таким чином, працівник поліції, виявивши ознаки, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд водія від 23.03.2025, а також які підтверджуються відомостями долученого відеозапису та відповідають переліку, зазначеному у Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 року, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння, від якого остання відмовилась.
Належить також врахувати, що матеріали цієї справи та подана апеляційна скарга не містить відомостей про те, що ОСОБА_1 та адвокатом Турчак М.В., яка здійснювала захист в суді першої інстанції, подавались заяви до правоохоронних органів, у порядку ст.214 КПК України, щодо фальсифікації цих матеріалів справи або про перевищення працівниками поліції своїх повноважень при виконанні ними своїх службових обов'язків при складанні адміністративного матеріалу щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП.
Також, апеляційний суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення та інші процесуальні документи складені уповноваженими державними особами, але дії цих посадових осіб, що їх складали, в порядку передбаченому чинним законодавством, ОСОБА_1 та адвокатом Турчак М.В. не оскаржувались, тобто останні не зверталися зі скаргами на дії працівників поліції до їх безпосереднього керівництва з метою ініціювання службової перевірки або притягнення до дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому ст.267 КУпАП.
Також стороною захисту не надано відомостей про те, що останні зверталися до суду в порядку КАСУ на дії керівництва патрульної поліції, пов'язаних із перевіркою скарг щодо незаконних дій працівників поліції, при складанні ними адміністративного матеріалу у цій справі.
Цих відомостей не надано суду і до початку апеляційного розгляду.
Вказані обставини, на переконання апеляційного суду, беззаперечно свідчать про відсутність доказів у апелянта щодо незаконності дій працівників поліції в частині зупинки транспортного засобу та вимоги поліцейського щодо проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я.
Отже, враховуючи вимоги ст.266 КУпАП та відсутність будь-яких скарг і заяв сторони захисту щодо дій працівників поліції під час виявлення у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння, а також складення ними протоколу та інших процесуальних документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відомості доказів, долучених до матеріалів справи, відповідають дійсності, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції.
Враховуючи наявність відеозаписів події у цій справі, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 279913 від 23.03.2025, з урахуванням усіх доказів у справі. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об'єктивність.
За таких обставин, наявність неспростованих відомостей протоколу та долучених до нього доказів, поза розумним сумнівом, дають підстави вважати сторонньому спостерігачу, що ОСОБА_1 порушила вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху, відмовившись від виконання законної вимоги поліцейського про проведення огляду водія на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку.
При цьому, суду апеляційної інстанції не надано доказів щодо неможливості проходження ОСОБА_1 огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я за фактичних обставин у цій справі, що свідчить про те, що у неї не було жодних об'єктивних підстав для не проходження відповідного огляду, а лише підтверджує її бажання уникнути відповідальності за скоєне.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що 23.03.2025 о 23 год. 04 хв. в м.Харкові по вул. Гвардійців Широнінців, в районі будинку № 50, водій ОСОБА_1 керувала автомобілем «Fiat Doblo», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками наркотичного сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров'я.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1) ст.6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень («Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції»), (dec.); «Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2») [ВП], § 41).
Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які вона зазначила в своїй апеляційній скарзі, не спростовують правильність висновків суду щодо наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а також події правопорушення, та розцінюється апеляційним судом як спосіб захисту і уникнення відповідальності за вчинене правопорушення.
Крім того, суд зазначає, що законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров'я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов'язки, зокрема пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану наркотичного сп'яніння.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена та встановлена згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом».
Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Отже, доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято обґрунтоване рішення щодо порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху та притягнуто її до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП , а тому посилання апелянта на незаконність і необґрунтованість судової постанови є безпідставними.
З огляду на викладене, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, -
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 - задовольнити, поновивши їй цей процесуальний строк.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Салтівського районного суду м.Харкова від 10 липня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягаю.
Суддя С.К. Шабельніков