Провадження № 22-ц/803/9723/25 Справа № 212/9199/25 Суддя у 1-й інстанції - Швець М. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
03 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Бондар Я.М.,
суддів -Зубакової В.П., Остапенко В.О.
сторони:
заявник - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цереус-15»
боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цереус-15» на ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 серпня 2025 року, яку постановлено суддею Швець М.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, (дата складення повного тексту ухвали - 15 серпня 2025 року),
У серпні 2025 року ОСББ «Цереус-15» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення в солідарному порядку на його користь заборгованості за житлово-комунальні послуги з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 за період з липня 2023 року по квітень 2025 року у розмірі 7741,76 грн, а також судові витрати.
Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 серпня 2025 року відмовлено ОСББ «Цереус-15» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
В апеляційній скарзі ОСББ «Цереус-15», в інтересах якого діє адвокат Касьян М.С., не погоджується з мотивами відмови у видачі судового наказу, тому просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що вимоги про стягнення витрат на правову допомогу є частиною судових витрат, які підлягають стягненню з боржників. Чинний ЦПК України не передбачає такої підстави для відмови у видачі судового наказу.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у видачі судового наказу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСББ «Цереус-15» звернулося до суду у вересні 2025 року із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за комунальні послуги, а також заявив вимогу про стягнення судових витрат, в склад яких включено витрати на правову допомогу. Оскільки в наказному провадженні відсутня можливість у боржника клопотати про зменшення заявлених до стягнення витрат на правову допомогу та часткове задоволення заявлений вимог суд першої інстанції відмовив у видачі судового наказу.
Колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
За змістом ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Частиною 2 цієї статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «Наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173).
Підстави для відмови у видачі судового наказу передбачені в статті 165 ЦПК України, а саме суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо:
1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу;
2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано;
3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу;
4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу;
5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою;
6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ;
7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті;
8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу;
9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Жодна з цих підстав не передбачає можливості відмови видачі судового наказу через заявлення вимог про стягнення в якості складової судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу, докази про розмір яких надано суду належним чином.
Колегія суддів звертає увагу на висновки ВС в постанові від 28.10.2020 року у справі № 461/85/19, про те, що процесуальні витрати, понесені у судовому провадженні, не є збитками, що можуть бути стягнуті шляхом подання цивільного позову; такі витрати розподіляються виключно за правилами, встановленими процесуальним законодавством.
Відповідно до змісту ч. 6 ст. 168 ЦПК України, в наказному провадженні передбачено право на відшкодування витрат на правничу допомогу, які входять до складу судових витрат.
З приводу можливого порушення прав боржника, який за висновком суду, може не погодитися із таким розміром судових витрат на правову допомогу, вважаючи їх не співмірними заявленим вимогам про стягнення заборгованості тощо, колегія суддів виходить з того що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях щодо можливої поведінки чи думок боржника, який за законом не позбавлений в разі незгоди із обґрунтованістю вимог кредитора, стягнутих судовим наказом подати заяву про його скасування (ст. 170 ЦПК України).
Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає, що судом першої інстанції помилково застосовано положення п. 3 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, адже даний судовий наказ видано про стягнення заборгованості зі стягнення комунальних платежів, що передбачено п.3 ч.1 ст.161ЦПК України.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно вимог ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Цереус-15» - задовольнити.
Ухвалу Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 15 серпня 2025 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий
Судді