Провадження № 11-кп/803/2594/25 Справа № 210/3885/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
26 листопада 2025 року Кривий Ріг
26.11.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2025р., якою залишено без задоволення подання начальника ДУ «Криворізька виправна колонія № 80» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_8
Ухвалою Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.06.2025р., якою залишено без задоволення клопотання начальника ДУ «Криворізька виправна колонія № 80» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 .
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , яка в апеляційній скарзі:
- вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки одним із стимулів до таких особистих змін того, хто перебуває у конфлікті із законом, може бути перспектива умовно дострокового звільнення, коли людина, яка почала змінюватися або змінилася, має можливість вийти раніше строку, не відбувати весь строк покарання;
- вказує, що за два роки перебування у ДУ «Криворізька ВК № 80» засуджений має три заохочення, позитивну характеристику, спочатку визнавав свою винуватість лише частково, то на теперішній час переглянув своє ставлення до того, що тоді сталося, зробив висновок про необхідність дотримання правил вигулу собак, усвідомив, що злочину могло не бути, та на теперішній час свою винуватість визнає повністю;
- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, застосувати до засудженого ОСОБА_7 умовно до строкове звільнення від відбування покарання.
Про дату час та місце судового розгляду засуджений повідомлений належним чином, клопотання про особисту участь у судовому засіданні не подав.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, позицію прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції залишено без задоволення подання керівника ДУ «Криворізька виправна колонія (№80)», узгоджене із спостережною комісією про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 ..
В обґрунтування рішення про залишення без задоволення подання умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 судом першої інстанції встановлені наступні фактичні обставини.
Так судом першої інстанції було встановлено, що вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 07.12.2022р. засудженого ОСОБА_7 було визнано винуватим за ч. 4 ст. 296 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на роки. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10.04.2023р. вирок суду першої інстанції залишено без змін. Засуджений фактично відбуває покарання з 18.05.2023р.
Суд першої інстанції досліджуючи умови відбування засудженим покарання, встановив, що за час відбування покарання засуджений характеризується позитивно, дотримується норм, які визначають порядок, умови відбування покарання та розпорядок дня установи. Після прибуття до установи відбування покарання був офіційно працевлаштований на виробництві установи в цеху ДПД-2 оператором пресу. До праці ставиться відповідально, проявляє особисту ініціативу у виконанні змінних завдань, з наданим об'ємом роботи справляється в повному обсязі. Зауважень з боку майстра та начальника цеху не надходило.
У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням. Виконує передбачені законом вимоги персоналу установи, роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою.
Приймає активну участь у виховних заходах, які проводяться в установі, підвищив свій професійний рівень шляхом отримання неформальної освіти на платформі Prometheus. Участі у роботі самодіяльних організацій, що діють в установі, не бере.
Відповідно до Довідки по особовій справі, засуджений підлягав застосуванню ст.101 КВК України щодо заміни умов тримання по відбуттю 1/3 частини строку покарання - 18.05.2024р. Комісією установи від 06.06.2024р. відмовлено. Підлягав застосуванню ст. 82 КК України щодо заміни не відбутої частини покарання більш м'яким по відбуттю 1/2 частини строку покарання - 18.11.2024р.. Комісією установи 22.11.2024р. відмовлено. Підлягає умовно-достроковому звільненню на підставі ст. 81 КК України по відбуттю 2/3 частини строку покарання - 18.05.2025 (а.с.3-4).
Згідно витягу з протоколу № 30 від 23.05.2025 року, засуджений ОСОБА_7 довів своє виправлення та заслуговує на умовно-дострокове звільнення (а.с.5).
Згідно характеристики на засудженого від 09.05.2025, ОСОБА_7 приймає участь в програмах ПДВВ «Правова просвіта» та «Підготовка до звільнення».
Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення засудженим ОСОБА_7 оцінюється як «низький». Ризик ймовірної небезпеки для суспільства оцінюється як «високий» (а.с.6-11).
З висновку щодо ступеня виправлення засудженого від 09.05.2025р. вбачається, що засуджений має заборгованість з компенсації моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілої - 20000 гривень, на користь держави 858,10 гривень, але постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію, та інші доходи боржника до установи не надходила (а.с.12-20).
Згідно довідки про доходи №КРГБ-000153 від 08.05.2025, дохід засудженого ОСОБА_7 за період з 01.11.2024 по 30.04.2025 склав 8977,33 гривень (а.с.21).
Відповідно до довідки про заохочення і стягнення від 09.05.2025, засуджений ОСОБА_7 має 3 (три) заохочення за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці на виробництві, стягнень не мав (а.с.22).
Засуджений ОСОБА_7 успішно завершив онлайн-курс «Україна на шляху до ЄС», що підтверджується відповідним сертифікатом (а.с.23).
Згідно з медичним висновком, складеним начальником МЧ ДУ «КВК (№80)», засуджений ОСОБА_7 практично здоровий, на «Д» обліку в медичній частині не перебуває (а.с.24).
Суд першої інстанції дослідивши відомості про відбування засудженим покарання дійшов висновку про невстановлення об'єктивних фактів та даних, які б свідчили, що засуджений на момент розгляду подання установи виконання покарань про його умовно-дострокове звільнення своєю сумлінною поведінкою довів своє виправлення, що є підставою для застосування положень статті 81 КК України.
Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ст. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.
Критерієм сумлінної поведінки є неухильне дотримання всіх вимог режиму місця відбування покарання та всіх покладених на засудженого обов'язків. Чесним ставленням до праці є постійна старанність у роботі, прагнення до кращого виконання дорученої роботи, підвищення кваліфікації, бережливе ставлення до матеріалів, обладнання. Висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання, а не за час, що безпосередньо передує розгляду питання про можливість застосування умовно-дострокового звільнення від покарання.
Судом першої інстанції було встановлено, що за час відбування покарання засуджений має лише 3 (три) заохочення, перше з яких отримано у 2024 році, тобто через рік відбування покарання, останнє - у квітні 2025 року, тобто напередодні складення комісією висновку щодо ступеня виправлення засудженого.
Також було враховано, що засуджений відбуває покарання за вчинення тяжкого злочину, згідно вироку вину визнав частково, має заборгованість на користь держави та на користь потерпілої особи, ризик ймовірної небезпеки засудженого для суспільства оцінюється як «високий», та викладене у сукупності не доводить виправлення засудженого, та суд першої інстанції не знайшов підстав для застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, враховуючи вимоги ст.ст. 50, 81 КК України.
Суд апеляційної інстанції із прийнятим рішенням суду першої інстанції також погоджується та вважає його правильним з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що засуджений вироком суду першої інстанції визнаний винуватим у тому, що він 14.05.2022р. близько о 20.10 годині, перебував біля буд. № 5 по вулиці Шолохова у місті Дніпро, де вигулював свою собаку бійцівської породи «Пітбуль Тер'єр», при цьому при собі в сумці мав пістолет моделі револьвер «STALKER», калібру 4 мм (Flobert) № НОМЕР_1 (далі - пістолет), який відповідно до висновку експерта № СЕ-19\104-22\12244-БЛ до вогнепальної зброї не відноситься, а призначений для тренувальної стрільби поза спеціальних приміщень та майданчиків (тирів, стрільбищ). Біля вищевказаного будинку поряд з засудженим також знаходились неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його мати ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 .
В цей час, близько о 20.10год., у засудженого виник злочинний умисел направлений на хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю щодо вказаних вище присутніх.
В цей час засуджений реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, у присутності вищевказаних осіб, безпідставно почав нацьковувати свою собаку, яка була без намордника та повідка в сторону неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , в результаті чого, собака підбігла до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9 , після чого своїми зубами схопила неповнолітнього потерпілого в області лівої кисті, чим спричинила йому легкі тілесні ушкодження. В свою чергу, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_14 , побачивши безпідставні хуліганські дії засудженого та намагаючись їх припинити, зробили йому усне зауваження попрохавши забрати свою собаку на безпечну від людей відстань, та близько о 20.15год., засуджений не реагуючи на вказане зауваження, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві продовжив вчиняти хуліганські, висловлюючись нецензурною лайкою на адресу присутніх осіб, після чого дістав зі своєї сумки наявний при ньому пістолет та почав ним погрожувати присутнім. Після чого почувши, що ОСОБА_10 викликає поліцію, почав відбігати з місця події, при цьому тримаючи у своїй руці пістолет, та стоячи неподалік від потерпілого ОСОБА_14 , здійснив два постріли у його бік, чим піддав небезпеці його життя та здоров'я і оточуючих мешканців будинку. Того ж дня, близько 20.23год., перебуваючи на місці події, прагнучи показати свою зневагу до існуючих правил та норм поведінки в суспільстві, тримаючи у своїй руці вказаний вище пістолет, стоячи неподалік від потерпілого ОСОБА_11 , здійснив один постріл у його бік, в результаті чого влучив кулею в область тулубу, чим спричинив останньому фізичний біль, та з місця події втік. Дії засудженого кваліфіковано за ч. 4 ст. 296 КК України.
За вироком суду першої інстанції засудженому за ч. 4 ст. 296 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі строк на три роки, ухвалою суду апеляційної інстанції вирок суду першої інстанції залишено без змін, вирок набрав законної сили.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та відповідно до вироку щодо засудженого йому було призначено покарання у мінімальній межі санкції вказаної статті.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що вирок суду першої інстанції під час його оскарження в апеляційному порядку оскаржувався саме через тяжкість призначеного засудженому покарання, та сторона захисту прохала застосувати до засудженого вимог ст.ст. 75, 76 КК України, звільнивши засудженого від відбування покарання з випробуванням.
Проте суд апеляційної інстанції не встановив підстав для застосування щодо засудженого ст.ст. 75, 76 КК України наголосивши, що виходячи з положень ст. 50 КК України, рішення суду про призначення покарання, повинно досягати мети виправлення та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так й іншими особами, та призначене покарання повністю відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, встановленим обставинам справи та даним про особу обвинуваченої, та є пропорційно обраним в межах санкції ч. 4 ст. 296 КК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку визначальним при вирішенні питання про можливість умовно дострокового звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, відповідно до вимог ст. 50 КК України, є саме мета покарання, тобто кара за вчинений злочин, а також виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як самим засудженим (спеціальна превенція), тобто вплив та усунення можливостей для протиправної поведінки винуватого, так і іншими особами (загальна превенція).
Суд апеляційної інстанції наголошує, що позитивні характеристики засудженого під час відбування ним покарання є фактично його обов'язком (ст.ст. 6, 9 КВК України), становлять процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції, що засуджений мав лише три заохочення за час відбування покарання - за зразкову поведінку та сумлінне ставлення до праці на виробництві, що не можна визнати виключною та визначальною підставою для застосування умовно дострокового звільнення, враховуючи обов'язок засудженого до такої поведінки.
Прокурором у запереченнях до апеляційної скарги захисника зазначено, що засуджений має заборгованість з компенсації моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілої у сумі 20 000грн. та на користь держави 858,10грн., що в свою чергу спростовує доводи апеляційної скарги, що засуджений від початку кримінального провадження свою винуватість визнавав частково, проте зараз все усвідомив, та переглянув своє ставлення до того, що тоді сталося, зробив висновок про необхідність дотримання правил вигулу собак, усвідомив, що злочину могло не бути, та на теперішній час свою винуватість визнає повністю.
Визнання засудженим своєї винуватості (тобто фактично його каяття) це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
Проте, на переконання суду апеляційної інстанції наявність заборгованості з компенсації моральної та матеріальної шкоди на користь потерпілої та держави свідчить про протилежне.
Таким чином доводи апеляційної скарги захисника, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, оскільки одним із стимулів до таких особистих змін того, хто перебуває у конфлікті із законом, може бути перспектива умовно дострокового звільнення, коли людина, яка почала змінюватися або змінилася, має можливість вийти раніше строку, не відбувати весь строк покарання, що за два роки перебування у ДУ «Криворізька ВК № 80» засуджений має три заохочення, позитивну характеристику, спочатку визнавав свою винуватість лише частково, то на теперішній час переглянув своє ставлення до того, що тоді сталося, зробив висновок про необхідність дотримання правил вигулу собак, усвідомив, що злочину могло не бути, та на теперішній час свою винуватість визнає повністю, є неспроможними, та не вказують на беззаперечні обставини для застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції вважає рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим судовим рішенням, та підстав для його скасування судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 407, 419, 537, 539 КПК України, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2025р., якою залишено без задоволення подання начальника ДУ «Криворізька виправна колонія № 80» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.05.2025р., якою залишено без задоволення подання начальника ДУ «Криворізька виправна колонія № 80» про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді