Провадження № 33/803/2170/25 Справа № 199/8256/25 Суддя у 1-й інстанції - ДЯЧЕНКО І. В. Суддя у 2-й інстанції - Залізняк Р. М.
13 листопада 2025 року Кривий Ріг
13.11.2025р. суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Залізняк Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Кривий Ріг при секретарі судового засідання Вороні Б.А. апеляційну скаргу захисника Хараїм О.В. подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Амур-Нижньожніпровського районного суду міста Дніпра від 26.06.2025р., якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає в АДРЕСА_1 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_1
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_2
Оскаржуваною постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік.
Постанову суду першої інстанції оскаржено захисником Хараїм О.В., яка в апеляційній скарзі:
- вказує, що свою винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, будь-яких ознак сп'яніння він не мав, його винуватість не доведена за принципом «поза розумним сумнівом», усі сумніви повинні тлумачитись на користь ОСОБА_1 , справу розглянуто без повного, всебічного, та об'єктивного дослідження обставин справи;
- вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом;
- вважає, що вимога працівника поліції висловлена ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є незаконною, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що він повідомив працівників поліції та його огляд мав проводитись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, а саме представниками ВСП;
- вважає, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», матеріали справи не містять відомостей про порушення ОСОБА_1 ПДР;
- зазначає, що фактичні обставини в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки відповідно до змісту протоколу факт правопорушення зафіксовано 19.05.2025р. о 23:06:00, проте відповідно о відеозапису у вказаний час автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не рухався;
- зазначає, що відеозапис є неповним, що є порушенням «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1026 від 18.12.2018р. затвердженої наказом МВС., тому не може бути прийнятий у якості доказу;
- зазначає, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та для виконання бойових завдань потребує керування транспортним засобом, тому при накладенні стягнення до нього можливо застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання, не зазначене у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- прохає оскаржувану постанову скасувати, провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, або ж вирішити питання щодо застосування аналогії закону та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, а саме у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом.
Про дату, час та місце судового розгляду ОСОБА_1 повідомлений належним чином, до судового засідання не прибув, його інтереси в суді апеляційної інстанції представляє захисник Хараїм О.В., що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності відповідно до вимог ст. 268 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доводи сторони захисту, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19.05.2025р. о 23:06год. в м. Білозерськ, вул. Східна, 14 Покровського району Донецької області керував транспортним засобом «Nubira», державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя та очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
В обґрунтування висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП суд першої інстанції поклав:
- відомості наведені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 335849 від 20.05.2025р., який складено повноважною особою у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, у якому викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. При складанні протоколу чи після його складання ОСОБА_1 не заявляв зауважень чи скарг. Відповідно до змісту протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, що підтверджується його підписом (а.с. 1);
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 19.05.2025, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції за результатами проведеного візуального огляду водія ОСОБА_1 виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння, однак він від проходження огляду на виявлення стану сп'яніння в установленому законом порядку відмовився (а.с. 2);
- акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів складеного по відношенню до водія ОСОБА_1 , відповідно до якого зафіксовано, що останній має ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: характерний запах алкоголю з порожнини рота, нестійка ході, млява мова. Пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер 6810», водій ОСОБА_1 відмовився, а тому вказаний огляд не проводився (а.с. 3);
- відеозапис з нагрудних камер патрульних поліцейських, який досліджений судом, складається з 22 відеофайлів, запис розпочинається о 23:01:06год та відображає переслідування екіпажем патрульних транспортного засобу «Nubira», днз НОМЕР_2 . Після зупинки вказаного автомобіля на місці водія перебуває водій ОСОБА_1 , якому поліцейські неодноразово повідомляють, що наразі комендантська година, він здійснює рух вулицями міста та не реагує на проблискові маячки патрульного автомобіля, який переслідує його тривалий час. У свою чергу водій ОСОБА_1 пояснює, що він не бачив автомобіль патрульних, а просто припаркував свій транспортний засіб (23:09 година). Надалі, на вимогу поліцейського ОСОБА_1 надає свої документи та вказує, що дійсно він сьогодні вживав спиртні напої, оскільки був на святі у товариша та просить його відпустити, не складати протокол, вказуючи, що він раніше також був працівником органів внутрішніх справ, завтра йому треба виходити на бойові позиції. Працівники поліції оголошують ОСОБА_1 те, що він має ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим він в ході розмови неодноразово просить поліцейських вилучити відеозапис. На законну вимогу поліцейського пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер» та проїхати до медичного закладу, з подальшим роз'ясненням водію ОСОБА_1 , що він має право відмовитися від такого права, за що також є адміністративна відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП (23:42:35 година), водій ОСОБА_1 відмовляється: «Я отказуюсь» (24:43:17 година).
Суд першої інстанції після аналізу встановлених фактичних обставини та оцінки наведених доказів в їх сукупності, дійшов висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, та доведеності його вини.
Суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , погоджується із висновками суду про визнання його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини справи, вирішив їх в точній відповідності із законом, повно та всебічно дослідив та оцінив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, що суд першої інстанції не дотримався принципів повноти та всебічності судового розгляду, вважає їх неспроможними та такими, що спростовуються сукупністю доказів.
Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП в діях ОСОБА_1 утворила саме його відмова від огляду на стан сп'яніння, що є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України. Вказана обставина достатньо та повно зафіксована на відеозапису та не викликає сумніву у своєї достовірності, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не заперечувався, та підтверджений відеозаписом.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції правильними, а наведені в оскаржуваній постанові мотиви, які покладені в обґрунтування прийнятого рішення щодо визнання винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП такими, що відповідають вимогам ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП.
Таким чином, враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги захисника, що свою винуватість у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не визнає, будь-яких ознак сп'яніння він не мав, його винуватість не доведена за принципом «поза розумним сумнівом», усі сумніви повинні тлумачитись на користь ОСОБА_1 , справу розглянуто без повного, всебічного, та об'єктивного дослідження обставин справи, є безпідставними та спростовуються сукупністю доказів у справі, які є належними допустимими та достатніми для прийняття відповідного рішення.
Доводи апеляційної скарги захисника, що матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом є також неспроможними, та спростовуються відеозаписом, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не викликає сумніву у суду апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги захисника, що вимога працівника поліції висловлена ОСОБА_1 на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння є незаконною, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, про що він повідомив працівників поліції та його огляд мав проводитись відповідно до вимог ст. 266-1 КУпАП, а саме представниками ВСП є неслушними з огляду на таке.
Стаття 266 КУпАП регламентує відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Стаття 266-1 регламентує огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Таким чином вказані статті КУпАП розмежовують порядок огляду осіб на стан сп'яніння за суб'єктом правопорушення та об'єктивною стороною.
У порядку ст. 266 КУпАП оглядаються водії транспортних засобів при керуванні ними транспортними засобами з ознаками сп'яніння.
У порядку ст. 266-1 КУпАП оглядаються водії, які керують транспортними засобами з ознаками сп'яніння, та при цьому вказані водії є військовозобов'язаними, резервістами під час проходження зборів, а також військовослужбовцями ЗСУ.
Військовослужбовці, при виконанні своїх службових обов'язків, крім іншого, є суб'єктами адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП у разі виявлення у них ознак чи стану сп'яніння, та у вказаному випадку слід розмежовувати поняття суб'єкта правопорушення, а саме першочергово - особа, яка керує транспортним засобом спочатку визначається як водій (загальний суб'єкт), а при умові виконання ним ще й службових обов'язків, пов'язаних із проходженням служби в ЗСУ (керуючи транспортним засобом) як військовослужбовець (спеціальний суб'єкт).
У другому випадку, на думку суду апеляційної інстанції, є доцільним вирішення питання про притягнення військовослужбовця до адміністративної відповідальності за ст. 172-20 КУпАП, та саме у цьому випадку, при огляді військовослужбовця на стан сп'яніння діють норми ст. 266-1 КУпАП.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає, що за наявності існування ознак двох складів адміністративних правопорушень, як за ст. 130 КУпАП, так і за ст. 172-20 КУпАП, такі дії слід фіксувати при спільних діях працівників поліції та служби ВСП для складення протоколів про адміністративні правопорушення за відповідними статтями.
Доводи апеляційної скарги, що зупинка транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не відповідала вимогам ст. 35 ЗУ «Про національну поліцію», матеріали справи не містять відомостей про порушення ОСОБА_1 ПДР є також неслушними, оскільки ОСОБА_1 будо зупинено під час дії комендантської години, тобто під час обмежувальних заходів пересування містом, та після тривалого його переслідування екіпажем патрульної поліції, коли ОСОБА_1 не реагував на вимогу зупинки після подання відповідних сигналів проблискових маячків.
Доводи апеляційної скарги, що фактичні обставини в протоколі про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, оскільки відповідно до змісту протоколу факт правопорушення зафіксовано 19.05.2025р. о 23:06:00, проте відповідно до відеозапису у вказаний час автомобіль під керуванням ОСОБА_1 не рухався, є також неспроможними, оскільки не є істотним порушенням, яке б вплинуло на правильність вирішення справи. Фактичні обставини справи достатньо повно зафіксовані на відеозапису, узгоджуються із усією сукупністю доказів та не викликають сумніву у своїй достовірності у суду апеляційної інстанції, та правильності прийнятого рішення судом першої інстанції.
Доводи апеляційної інстанції захисника, що відеозапис є неповним, що є порушення «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» № 1026 від 18.12.2018р. затвердженої наказом МВС, тому не може бути прийнятий у якості доказу, також не приймаються до уваги, оскільки відповідно до вимог ст. 266 КУпАП відеозапис в обов'язковому порядку застосовується під час огляду особи на стан сп'яніння. У разі неможливості застосування відеозапису залучаються двоє свідків. Наведені норми КУпАП визначають застосування відеозапису у окремому випадку - огляд особи на стан сп'яніння, при цьому не мають обов'язкового чи виключного характеру, та слід вважати, що за наявності свідків та неможливості застосування відеозапису, відеозапис взагалі може не долучатись до протоколу. Проте його доручення у іншому форматі, ніж відеозапис з бодікамер працівників поліції, не суперечить вимогам ст. 251 КУпАП
Доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, та для виконання бойових завдань потребує керування транспортним засобом, тому при накладенні стягнення до нього можливо застосувати вимоги ст. 69 КК України та призначити більш м'яке покарання, не зазначене у санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, також не мають під собою підґрунтя за таких підстав.
Так санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає накладення стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, санкція наведеної статті є безальтернативною, а отже накладення стягнення не може призначатися вибірково, чи окремо одне від одного.
Відповідно до вимог ст. 25 КУпАП позбавлення права керувати транспортним засобом застосовується, як основне, так і додаткове стягнення, та у розумінні ст. 130 КУпАП визначається як основне стягнення.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021р. адміністративне стягнення у виді штрафу посилено, та визначено мінімальний розмір стягнення у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто законодавець визначив необхідність посилення відповідальності.
У даному випадку суд апеляційної інстанції звертає увагу на підстави посилення такої відповідальності, для чого аналізує пояснювальну записку до наведеного вище Закону, яка наводить підстави для таких змін, та яка розміщена на офіційному сайті Верховної Ради України, тобто перебуває у загальному доступі.
Так, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі порушення у сфері безпеки дорожнього руху» № 1231-IX від 16.02.2021р. прийнятий з метою сприяння запобіганню вчиненню правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, більш стриманій і виваженій поведінці водіїв на дорогах і, як наслідок, призведе до зменшення кількості ДТП, особливо ДТП, учинених особами, які керували транспортними засобами в стані алкогольного сп'яніння або в стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів, а також до підвищення рівня правової культури, зміцнення законності та виховання водіїв, осіб, які керують транспортними засобами, пасажирів у дусі точного і неухильного додержання вимог чинного законодавства.
Міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху, є запровадження системи ефективного покарання.
Отже законодавець у наведених вище змінах до КУпАП визначив підвищений суспільний інтерес для необхідності утворення механізму, який би дієво міг запобігти вчиненню такого виду адміністративних правопорушень.
Слід також наголосити, що ЗУ № 1231-IX від 16.02.2021р. також виключив із ст. 21 КУпАП можливість передання матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації або трудового колективу щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
Тобто, діюче законодавство у справах про адміністративні правопорушення чітко визначило важливість несення реального стягнення особами, яких притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП саме у тому обсязі, який встановлений санкцією зазначеної статті, тому відсутні підстави для застосування. У даному випадку, аналогії закону, зокрема вимог ст. 69 КК України при накладенні стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Враховуючи викладене вище доводи про скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження у справі щодо ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, або ж вирішити питання щодо застосування аналогії закону та призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, а саме у виді штрафу без позбавлення права керування транспортним засобом, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене вище постанова суду першої інстанції є законним, обґрунтованим, вмотивованим та справедливим судовим рішенням.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисника Хараїм Ольги Валеріївни на постанову Амур-Нижньожніпровського районного суду міста Дніпра від 26.06.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без задоволення.
Постанову Амур-Нижньожніпровського районного суду міста Дніпра від 26.06.2025р., якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком один рік - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно після її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя