Провадження № 11-кп/803/1815/25 Справа № 180/557/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року
Колегія суддів Дніпровського апеляційного суду в складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого адвоката ОСОБА_8 ,
захисника обвинувачених ОСОБА_9 ,
обвинувачених ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в режимі відеоконференції апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_9 на вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року у кримінальному провадженні №12023041330000288, яким:
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
27 лютого 2019 року Нікопольським міськрайонним судом Дніпропетровської області по ч.1 ст.263, ч.2 ст.307, ч.2 ст.309 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці, на підставі рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 квітня 2021 року звільненого умовно-достроково 25.05.2021 року на невідбутий строк 6 місяців 29 днів,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.12 ч.2 ст. 115 КК України,
ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Марганець, Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня спеціальна, непрацюючого, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
18 липня 2018 року Марганецьким міським судом Дніпропетровської області по ч.2 ст.186 КК України до позбавлення волі на строк 5 років, звільненого 09 травня 2023 року по відбуттю покарання,
засуджено за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України, -
Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :
Вироком Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 06 жовтня 2023 року.
Цим же вироком ОСОБА_11 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених п.12 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, і призначено покарання:
-по п.12 ч.2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років,
-по ч.1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк чотири роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання, а саме з 16 вересня 2023 року.
Цим же вироком задоволено частково цивільний позов, заявлений потерпілими ОСОБА_12 та ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь ОСОБА_12 матеріальної шкоди в сумі 13864 гривні та моральної шкоди в сумі 300 000 гривень, на користь ОСОБА_7 матеріальної шкоди в сумі 13864 гривні та моральної шкоди в сумі 300 000 гривень.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_12 матеріальну шкоду в сумі 13864 гривні та моральну шкоду в сумі 200 000 гривень, всього 213 864 (двісті тринадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні.
Цим же вироком стягнуто з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 солідарно на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в сумі 13864 гривні та моральну шкоду в сумі 200 000 гривень, всього 213 864 (двісті тринадцять тисяч вісімсот шістдесят чотири) гривні.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо долі речових доказів; стягнення з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на користь держави витрат на залучення експертів; строку запобіжного заходу щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , скасування накладених арештів на майно слідчим суддею.
Судом 1-ї інстанції встановлено, що у невстановлений час, але не пізніше 03.07.2023 року, у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникли неприязні відносини з раніше знайомим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з причин конфіденційного співробітництва останнього з правоохоронними органами.
У цей час, через виниклі неприязні відносини у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Крім того, ОСОБА_10 для полегшення реалізації вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 , вступив у попередню змову зі співвиконавцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Для втілення в дію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_10 у невстановлений час підготував знаряддя вчинення злочину - молоток, кірку, держаки та інші невстановлені на даний час господарські предмети в приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , гаражного товариства «Зоря», вул. Зоря у м. Марганець Дніпропетровської області, який перебуває у користуванні знайомого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до розробленого плану ОСОБА_10 зі ОСОБА_11 мали запросити ОСОБА_13 до приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , де маючи чисельну та фізичну перевагу над ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали вчинити раніше підготовленими знаряддями умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_10 , попередньо домовившись зі ОСОБА_11 , після 22:00 години у невстановлений день та час, але не пізніше 03.07.2023, разом із знайомим ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , якого не повідомили про свій злочинний умисел, та ОСОБА_13 прибули на територію гаражного товариства «Зоря», вул. Зоря у м. Марганець Дніпропетровської області, куди невдовзі за проханням ОСОБА_16 прибув і користувач гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_17 разом зі своїм товаришем ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , якого теж не було повідомлено про злочинний умисел, направлений на вбивство. Після чого, ОСОБА_17 за допомогою ключа відкрив замок вхідних воріт гаражу № НОМЕР_1 , до середини якого зайшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .. За вказівкою ОСОБА_10 ОСОБА_17 залишив ключ від замку вхідних воріт вказаного гаражу та пішов.
Перебуваючи в приміщенні вищевказаного гаражу № НОМЕР_1 , зачинивши вхідні ворота із середини, в невстановлений час та день, у вечірній час доби, але не пізніше 03.07.2023, ОСОБА_10 , будучи об'єднаним зі ОСОБА_11 єдиним умислом, спрямованим на позбавлення ОСОБА_13 життя, забезпечуючи спільно кількісну та фізичну перевагу над потерпілим, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, бажаючи настання смерті ОСОБА_13 , за допомогою раніше підготовлених предметів, а саме: молотка, кірки, дерев'яних держаків та інших невстановлених на даний час господарських предметів, нанесли тілесні ушкодження останньому, кожен з яких не менше 10-15 разів в область голови та тулубу, спричинивши травми, внаслідок яких настала смерть потерпілого.
У ОСОБА_13 , виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме - синець в лівій тім'яно-скроневій області, забита рана в лівій тім'яній області, крововилив в товщі м'яких покривних тканин голови в лівій тім'яній області, вдавлений багатоуламковий перелом лівої тім'яної кістки. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми утворилися прижиттєво незадовго до настання смерті від не менш ніж однократної, ударної дії тупого твердого предмета, який мав жорстку конструкцію, значну масу (прискорення), контактуюча поверхня якого - дещо дугоподібної (чи прямолінійної) форми, довжиною не більше 28 мм у межах контакту, ребро. Виявлені тілесні ушкодження на голові в даному випадку розглядаються у сукупності як єдина відкрита черепно-мозкова травма і за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (на підставі п.21.3. а,б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. за №6). Також виявлені тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, яке утворилося прижиттєво незадовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів); за своїм характером має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в лівій підключичній області, по зовнішній поверхні лівого плеча, по задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, по передній поверхні правого плеча в нижній третині, по задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, на верхній поверхні правого надпліччя, на правій бічній поверхні грудної клітини по правій середньо-ключичній лінії. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на верхніх кінцівках і грудній клітині утворилися прижиттєво незадовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такий (такі); мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих непрямих переломів 6-9 ребер по середньо-ключичним лініям з обох сторін, які утворилися, найвірогідніше після настання смерті, при ударно-тиснучій, тиснучій чи стискаючої дії на передню стінку грудної клітини. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми перебувають в прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, синців на верхніх кінцівках і грудній клітини в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді відкритого вдавленого багатоуламкового перелому лівої тім'яної кістки, що слід вважати безпосередньою причиною смерті.
Після скоєння умисного вбивства ОСОБА_13 , з метою уникнення кримінальної відповідальності та з метою приховати злочин, ОСОБА_10 спільно зі ОСОБА_11 розробили злочинний план щодо поховання трупа ОСОБА_13 у підвальному приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , та подальшого залиття місця поховання бетонною стяжкою.
Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під погрозою застосування фізичної сили змусили свідків злочину ОСОБА_16 та ОСОБА_21 викопати яму в підвальному приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , куди покласти труп ОСОБА_13 , знаряддя злочину, також інші предмети які могли мати на собі сліди крові, а саме: кірку, лопату совкового типу, дерев'яний держак, фрагмент дерев'яного держака, ніж, молоток, кофту чорного кольору, куртку, фрагмент тканини сірого кольору, фрагмент деревини, фрагмент паперу, подушку бордового кольору, фрагмент сидіння крісла, фрагмент пакету, три чохли на сидіння, дві баклажки з рідиною рожевого кольору, фрагмент тканини темного кольору, закопати яму землею та в подальшому залити підлогу бетоном, що останні і виконали.
Вважаючи свої спільні злочинні дії доведеними до кінця, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , висловили погрозу вбивством ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у разі розголошення останніми відомостей про злочин, після чого залишили місце вчинення злочину.
Також, у невстановлений час, але не пізніше 03.07.2023 року, у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникли неприязні відносини з раніше знайомим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з причин конфіденційного співробітництва останнього з правоохоронними органами.
У цей час через виниклі неприязні відносини у ОСОБА_10 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Крім того, ОСОБА_10 для полегшення реалізації вчинення умисного вбивства ОСОБА_13 , вступив у попередню змову зі співвиконавцем ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Для втілення в дію свого злочинного умислу, спрямованого на умисне вбивство ОСОБА_13 , ОСОБА_10 у невстановлений час підготував знаряддя вчинення злочину - молоток, кірку, держаки та інші невстановлені на даний час господарські предмети в приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , гаражного товариства «Зоря», вул. Зоря у м. Марганець Дніпропетровської області, який перебуває у користуванні знайомого ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до розробленого плану ОСОБА_10 зі ОСОБА_11 мали запросити ОСОБА_13 до приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , де маючи чисельну та фізичну перевагу над ОСОБА_13 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 мали вчинити раніше підготовленими знаряддями умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_10 , попередньо домовившись зі ОСОБА_11 , після 22:00 години у невстановлений день та час, але не пізніше 03.07.2023, разом із знайомим ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , якого не повідомили про свій злочинний умисел, та ОСОБА_13 прибули на територію гаражного товариства «Зоря», вул. Зоря у м. Марганець Дніпропетровської області, куди невдовзі за проханням ОСОБА_16 прибув і користувач гаражу № НОМЕР_1 ОСОБА_17 разом зі своїм товаришем ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , якого теж не було повідомлено про злочинний умисел, направлений на вбивство. Після чого ОСОБА_17 за допомогою ключа відкрив замок вхідних воріт гаражу № НОМЕР_1 , до середини якого зайшли ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 .. За вказівкою ОСОБА_10 ОСОБА_17 залишив ключ від замку вхідних воріт вказаного гаражу та пішов у своїх справах.
Перебуваючи в приміщенні вищевказаного гаражу № НОМЕР_1 , зачинивши вхідні ворота із середини, в невстановлений час та день, у вечірній час доби, але не пізніше 03.07.2023, ОСОБА_10 , будучи об'єднаним зі ОСОБА_11 єдиним умислом, спрямованим на позбавлення ОСОБА_13 життя, забезпечуючи спільно кількісну та фізичну перевагу над потерпілим, реалізуючи спільний злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_13 , тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх протиправних дій, бажаючи настання смерті ОСОБА_13 , за допомогою раніше підготовлених предметів, а саме: молотка, кірки, дерев'яних держаків та інших невстановлених на даний час господарських предметів, нанесли тілесні ушкодження останньому, кожен з яких не менше 10-15 разів в область голови та тулубу, спричинивши травми, внаслідок яких настала смерть потерпілого.
У ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме - синець в лівій тім'яно-скроневій області, забита рана в лівій тім'яній області, крововилив в товщі м'яких покривних тканин голови в лівій тім'яній області, вдавлений багатоуламковий перелом лівої тім'яної кістки. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми утворилися прижиттєво незадовго до настання смерті від не менш ніж однократної, ударної дії тупого твердого предмета, який мав жорстку конструкцію, значну масу (прискорення), контактуюча поверхня якого - дещо дугоподібної (чи прямолінійної) форми, довжиною не більше 28 мм у межах контакту, ребро. Виявлені тілесні ушкодження на голові в даному випадку розглядаються у сукупності як єдина відкрита черепно-мозкова травма і за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень (на підставі п.21.3. а,б «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. за №6). Також виявлені тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, яке утворилося прижиттєво незадовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів); за своїм характером має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців в лівій підключичній області, по зовнішній поверхні лівого плеча, по задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині, по передній поверхні правого плеча в нижній третині, по задній поверхні правого передпліччя в нижній третині, на верхній поверхні правого надпліччя, на правій бічній поверхні грудної клітини по правій середньо-ключичній лінії. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на верхніх кінцівках і грудній клітині утворилися прижиттєво незадовго до настання смерті від ударної дії тупого твердого предмету (предметів) або при ударах об такий (такі); мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Також виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритих непрямих переломів 6-9 ребер по середньо-ключичним лініям з обох сторін, які утворилися, найвірогідніше після настання смерті, при ударно-тиснучій, тиснучій чи стискаючої дії на передню стінку грудної клітини. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми перебувають в прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням смерті. Виявлені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки, синців на верхніх кінцівках і грудній клітини в прямому причинно-наслідковому зв'язку з настанням смерті не перебувають.
Смерть ОСОБА_13 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми у вигляді відкритого вдавленого багатоуламкового перелому лівої тім'яної кістки, що слід вважати безпосередньою причиною смерті.
Після скоєння умисного вбивства ОСОБА_13 , з метою уникнення кримінальної відповідальності та з метою приховати злочин, ОСОБА_10 спільно зі ОСОБА_11 розробили злочинний план щодо поховання трупа ОСОБА_13 у підвальному приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , та подальшого залиття місця поховання бетонною стяжкою.
Так, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , під погрозою застосування фізичної сили змусили свідків злочину ОСОБА_16 та ОСОБА_21 викопати яму в підвальному приміщенні гаражу № НОМЕР_1 , куди покласти труп ОСОБА_13 , знаряддя злочину, також інші предмети які могли мати на собі сліди крові, а саме: кірку, лопату совкового типу, дерев'яний держак, фрагмент дерев'яного держака, ніж, молоток, кофту чорного кольору, куртку, фрагмент тканини сірого кольору, фрагмент деревини, фрагмент паперу, подушку бордового кольору, фрагмент сидіння крісла, фрагмент пакету, три чохли на сидіння, дві баклажки з рідиною рожевого кольору, фрагмент тканини темного кольору, закопати яму землею та в подальшому залити підлогу бетоном, що останні і виконали.
Вважаючи свої спільні злочинні дії доведеними до кінця, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , висловили погрозу вбивством ОСОБА_22 та ОСОБА_23 у разі розголошення останніми відомостей про злочин, після чого залишили місце вчинення злочину.
Крім того, ОСОБА_24 , маючи умисел, направлений на незаконне зберігання та придбання вибухових речовин та вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу та реалізуючи його, у невстановлений час, але не пізніше 16.09.2023 року, знаходячись у невстановленому місці, з невстановленого джерела без передбаченого законом дозволу придбав: 1) конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху; 2) модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які без передбаченого законом дозволу переніс до місця свого проживання та реєстрації, а саме за адресою: АДРЕСА_3 , де також без передбаченого законом дозволу залишив зберігати до 16.09.2023 року.
Відповідно до пп. 21,22 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 20.08.2015 (зі змінами та доповненнями) основними повноваженнями поліції є: здійснення контролю за дотриманням фізичними та юридичними особами спеціальних правил та порядку зберігання і використання зброї, спеціальних засобів індивідуального захисту та активної оборони, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів, матеріалів та речовин, на які поширюється дозвільна система органів внутрішніх справ; здійснення у визначеному законом порядку приймання, зберігання та знищення вилученої, добровільно зданої або знайденої вогнепальної, газової, холодної та іншої зброї, боєприпасів, набоїв, вибухових речовин та пристроїв, наркотичних засобів або психотропних речовин. Крім того, згідно п. 14 ст. 4 Указу Президента України №383/211 від 06.04.2011 «Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України» (зі змінами та доповненнями) МВС України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує функціонування дозвільної системи, здійснює контроль за придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, за відкриттям і функціонуванням об'єктів, де вони використовуються. Згідно зі ст. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про твердження Положення про дозвільну систему» (зі змінами та доповненнями) вогнепальна зброя відноситься до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система. На виконання вищевказаних нормативних актів наказом МВС України №622 від 21.08.1998 затверджена Інструкція «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», яка визначає забезпечення контролю за дотриманням порядку на об'єктах дозвільної системи із вогнепальною, пневматичною і холодною зброєю, а також боєприпасами до зброї та вибуховими матеріалами; здійснення заходів щодо їх забезпечення надійними засобами охоронно- пожежної сигналізації; посилення контролю за додержанням порядку виготовлення, придбання, обліку, зберігання, охорони та використання предметів і матеріалів, на які поширюється дозвільна система; дотримання правил вилучення, приймання, обліку і зберігання вилученої, добровільно зданої та знайденої зброї, а також її передачу до чергових частин органів поліції; створення та регулярне поповнення в кожній черговій частині картотек власників вогнепальної, пневматичної і холодної зброї; забезпечення систематичного професійного навчання працівників дозвільної системи; координацію діяльності структурних підрозділів міністерства на цій ділянці роботи.
У проміжок часу з 07:00 год. до 10:46 год. 16.09.2023 на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14.09.2023 року проведено обшук за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_11 , а саме за адресою: АДРЕСА_3 , наслідком проведення якого є виявлення та вилучення конструктивно оформленого заряду вибухової речовини, а саме споряджений корпусом осколкової наступальної ручної гранати РГД-5, промислового виготовлення який відноситься до категорії вибухових речовин та придатний для здійснення вибуху; модернізований уніфікований запал ручних гранат типу УЗРГМ-2, промислового виготовлення, який відноситься до категорії вибухових пристроїв та придатний для здійснення вибуху, які ОСОБА_11 без передбаченого законом дозволу, з порушенням законодавства України у сфері дії дозвільної системи, придбав та зберігав за адресою реєстрації та фактичного проживання: АДРЕСА_3 .
Доводи апеляційних скарг:
Прокурор в апеляційній скарзі, не оскаржуючи висновки суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення, доведеність вини обвинувачених та правильність кваліфікації їх дій, просить вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03.03.2025 року відносно обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_11 скасувати в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та осіб обвинувачених через м'якість. Ухвалити новий вирок, призначивши покарання:
ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі;
ОСОБА_11 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді довічного позбавлення волі, ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі. В іншій частині вирок залишити без змін.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що призначаючи покарання суд першої iнстанцiї неналежним чином врахував особи обвинувачених в частинi їх схильності до вчинення кримiнальних правопорушень, поведінку обвинувачених, що свідчить про стійкість умислу, направленого на вчинення кримінальних правопорушень, які характеризуються особливою зухвалістю, а звідси і підвищеною суспільною небезпечністю, що свідчить про стійкість антисоціальної спрямованості осіб.
Звертає увагу, що з часу повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, пройшло півтора роки, але заподіяну внаслідок злочину шкоду потерпілому обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 не відшкодували, вибачення у останнього не просили.
З урахуванням зазначених даних у їх сукупності, призначене ОСОБА_10 та ОСОБА_11 покарання вважає таким, що не відповідає ступеню тяжкості злочину та особам обвинувачених через м'якість, та таким, що не досягне мети покарання - виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить скасувати вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Ухвалити свій вирок, яким призначити ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі, позовні вимоги потерпілих задовольнити у повному обсязі. Призначити ОСОБА_11 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч. 1 ст. 263 КК України у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, позовні вимоги потерпілих задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що покарання у виді позбавлення волі строком на 15 років є занадто м'яким для осіб обвинувачених, дії яких були зухвалими, цинічними, жорстокими. Вважає, що вони заслуговують на саме жорстоке покарання.
Не погоджується з частковим задоволенням позовних вимог. Наголошує, що позовні вимоги мають бути задоволені в повному обсязі.
В апеляційній скарзі захисник обвинувачених адвокат ОСОБА_9 просить скасувати вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що порушуючи норми матеріального права, нехтуючи нормами кримінального законодавства, суд ухвалив рішення на підставі неналежних та недопустимих доказів, обґрунтовуючи сумнівними доказами сторони обвинувачення, не взявши до уваги покази свідків та обвинувачених, котрі повністю відтворюють події 18.06.2023 року, натомість взявши до уваги покази двох свідків, які безпосередньо приховували тіло вбитого на протязі трьох місяців, покази яких різняться між собою.
Вважає, що дана справа на досудовому розслідуванні недоопрацьована слідчими, а тому прокурор мав би відмовитися від обвинувачення.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції про наявність в діях обвинувачених складу кримінального правопорушення не підтверджуються безпосередньо дослідженими судом першої інстанції доказами, у зв'язку з чим сторона захисту вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, який потребує повторного дослідження показів як самих обвинувачених, так і свідків, усунення суперечностей, встановлення наявності всіх елементів складу кримінального правопорушення, яке ставиться в провину обвинуваченим, надання їх діям належної кримінально-правової оцінки, з дотриманням встановленого законом порядку, повного та всебічного дослідження обставин, які мають істотне значення для кримінального провадження, та ухвалення рішення, яке відповідає вимогам кримінального і кримінального процесуального закону.
Звертає увагу, що обвинувачення ґрунтується виключно на показах ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які заявили, що до вбивства вони відношення не мають, а тільки виконували роботи із приховування тіла вбитого: викопування, закопування та бетонування ями в гаражі, пояснили, що вони діяли за наказом обвинувачених, які вбили ОСОБА_27 . Про це не повідомляли більше трьох місяців, оскільки боялися фізичної розправи над ними. Проте вказані пояснення не підтверджуються іншими доказами
Вважає, що наявна неповнота судового розгляду, оскільки обвинувальний акт містить інформацію, що злочин було скоєно «після 22:00 години у невстановлений день та час, але не пізніше 03.07.2023», проте точна дата подій про яку вказували обвинуваченні та потерпілі - 18.06.2023 року після 22:00 годин. Відповідна дата не була проаналізована як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду. Інформація, яка була отримана слідчим від мобільних операторів зв'язку таку дату не містить.
Крім того, на неповноту судового розгляду вказує те, що свідки обвинувачення ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які проводили організаційні роботи із приховуванням тіла вбитого, у суді не допитувались, а їх свідчення були надані для прослуховування в порядку ст. 225 КПК України через особистий пристрій (ноутбук) прокурора, а також неліцензійну програму невідомого походження, що є неприпустимим.
Наголошує, що вказаний аудіозапис було відтворено не судом, а прокурором формально, а сам запис мав низьку якість для сприйняття та не прослуховується. На підставі чого прокурором було заявлено клопотання для проведення фонетичної експертизи із створенням друкованої версії показів (стенограми) показів свідків, на що судом було відмовлено.
Звертає увагу, що самі обвинувачені взагалі не змогли чути дослідження такого доказу, про що заявили в судовому засіданні, оскільки перебували на території ізолятора. Дослідження доказу фактично відбулося без їх участі.
Зауважує, що в судовому засіданні речові докази, що є знаряддям вбивства, такі як дерев'яний молоток та кирка, та інші речі, судом не досліджувались, оскільки стороною обвинувачення до матеріалів справи їх не додала.
Наполягає, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, а свідчення свідків інтерпретовані та викладені судом у рішенні - не відповідають фактичним показам.
Свідки обвинувачення ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_14 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 не надали будь-яких свідчень із приводу обставин злочину та причетності обвинувачених ОСОБА_30 та ОСОБА_31 до вчинення злочину, та про події дізналися із новин та правоохоронних органів. Їх покази не несуть ніякої доказової бази і тому посилання на них у судовому рішенні є необґрунтованим та формальним. Наполягає, що свідчення, які були отримані в порядку ст. 225 КПК України, а саме свідчення ОСОБА_25 та ОСОБА_26 у рішенні інтерпретовані судом не вірно.
Звертає увагу, що свідчення свідків сторони захисту ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_10 (брат обвинуваченого), ОСОБА_37 (дружина обвинуваченого) повністю виключають причетність обвинувачених до злочину та повністю узгоджуються з показаннями самих обвинувачених. Показання вказаних свідків сторони захисту повністю спростовують обвинувачення та вказують на неправдиві покази ОСОБА_25 та ОСОБА_26 . Проте показання вказаних свідком належним чином не враховані судом.
Звертає увагу, що слідчі експерименти, проведені 03.10.2023 року за участю свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 є недопустимим доказом, оскільки слідчий не попередив їх про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та за відмову від дачі показань, що підтверджується дослідженими у суді відеозаписами. Вважає, що експертизи проведені із врахуванням даних вказаних слідчих експериментів є недопустимими доказами за принципом отруєного дерева.
Наголошує, що слідчі експерименти та покази свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 вказують, що удари ОСОБА_38 наносив дерев'яним молотком, проте згідно висновку експерта №118-МК від 28.12.2023 року удар вказаним молотком не знаходиться в причинному зв'язку із ударом, який спричинив смерть, що виключає кваліфікацію дій ОСОБА_30 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України. За їх показами удар, який призвів до смерті, згідно висновку експерта №1185-МК від 28.12.2023 року був виконаний обухом кирки.
Зауважує, що під час проведення слідчих експериментів не були запрошені сторона захисту та обвинувачені, які не змогли поставити питання свідкам.
Зазначає, що перевірка показань свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 , які безпосередньо організували приховування тіла померлого та знарядь вбивства, органом досудового розслідування взагалі не проводилось. Крім того, висновки експертиз щодо відібраних у ОСОБА_25 та ОСОБА_26 біологічних зразків до кримінального провадження не долучені, всупереч винесеним постановам слідчого. На думку сторони захисту, слідчий навмисно не долучив висновки експертиз, оскільки вони би викрили свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_26 в їх причетності до вбивства.
Наголошує, що всі без виключення експерті дослідження спростовують будь-яку причетність обвинувачених до злочинів. На знаряддях вбивства встановлені відбитки, які не належать обвинуваченим. Інші докази, які підтверджують вину обвинувачених, зокрема які б прямо свідчили про доведеність умислу, цілі, мотиву, об'єктивної та суб'єктивної сторін інкримінованого злочину, у матеріалах справи відсутні.
Позиції сторін в суді :
Обвинувачені ОСОБА_10 і ОСОБА_11 та їх захисник адвокат ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційну скаргу захисника обвинувачених підтримали в повному обсязі, просили її задовольнити з підстав, наведених в ній. Заперечували проти задоволення апеляційних скарг прокурора та потерпілого.
Прокурор в судовому засіданні просив апеляційні скарги прокурора та потерпілого задовольнити в повному обсязі з підстав, наведених в них, а апеляційну скаргу захисника обвинувачених залишити без задоволення як необґрунтовану.
Потерпілий ОСОБА_7 та його представник адвокат ОСОБА_8 в судовому засіданні просили апеляційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора задовольнити. Заперечували проти задоволення апеляційної скарги захисника обвинувачених.
Висновки суду:
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового розгляду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає наступне:
Відповідно до вимог ч. 1 ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Приписами ст. 370 КПК України визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 3 ст. 374 КПК України у разі визнання особи виправданою у мотивувальній частині вироку зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Згідно зі ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Аналіз зазначених норм процесуального закону вказує на те, що висновок про доведеність пред'явленого обвинувачення суд може зробити на підставі дослідження та оцінки всіх доказів, наданих сторонами обвинувачення та захисту, як окремо, так і їх сукупності, з належним мотивуванням того, чому суд бере за основу одні докази та / або відкидає інші докази.
Проте, як вбачається з матеріалів провадження і про це слушно зазначено в апеляційній скарзі захисника обвинувачених, в оскарженому вироку не наведено обґрунтованих мотивів та аналізу досліджених під час судового розгляду показань свідків, як зі сторони обвинувачення, так і зі сторони захисту при наявності суттєвих протиріч в них. Судом лише зазначено, що показання свідків сторони захисту суд не взяв до уваги, оскільки такі знаходяться в родинних або дружніх відносинах з обвинуваченими, а всі інші надають показання з почуття помилкового товариства. На підтвердження такого формулювання щодо ставлення до отриманих під час судового розгляду, зокрема показань свідків, судом взагалі не наведено будь-яких доводів.
Крім того, є слушними доводи апеляційної скарги сторони захисту, що свідки ОСОБА_19 та ОСОБА_39 , які за версію обвинувачення були безпосередніми очевидцями вчинення вбивства та приховували тіло вбитого, безпосередньо в судовому засіданні не допитувались. Як вбачається з матеріалів провадження, їх свідчення, надані в ході досудового розслідування в порядку ст.225 КПК України, були надані для прослуховування в судовому засіданні через особистий пристрій (ноутбук) прокурора, а також із використанням для відтворення запису допиту неліцензійної програми невідомого походження встановлену на ноутбуці прокурора. Вказана подія внесена до журналу судового засідання від 06.02.2025 р. (а.с. 182-185 том 5), що протиричіть вимогам Наказу № 164 від 04.12.2013 р. «Про затвердження Положення про порядок використання ресурсів локальної обчислювальної мережі в Державній судовій адміністрації України, територіальних управліннях Державної судової адміністрації України, місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції».
Із дослідженого запису судового засідання встановлено, що відповідний аудіозапис допиту свідків було відтворено не судом, а прокурором формально, запис має низьку якість для сприйняття та не прослуховується.
Обвинувачені ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під час судового засідання в суді 1-ї інстанції при відтворенні запису допиту свідків неодноразово повідомляли головуючому судді, що їм нічого не чутно (запис судового засідання від 06.02.2025 р., починаючи з 0:06:50). Головуючий суддя роз'яснив, що у обвинувачених та їх захисника була можливість вивчати докази ще під час досудового слідства. В подальшому, обвинувачені самостійно покинули кімнату установи виконання покарань для проведення відеоконференцій (запис судового засідання від 06.02.2025 р., починаючи з 0:08:17). Проте, суд продовжив дослідження запису.
З урахуванням наведеного, прокурором було заявлено клопотання для проведення фонетичної експертизи із створенням друкованої версії показів (стенограми) показів свідків, проте судом було відмовлено в такому клопотанні.
Оскільки усі учасники процесу та безпосередньо суд не змогли через низьку якість прослухати та сприйняти відповідний аудіозапис, прослуховування відбулось формально із перемотуванням записів, що свідчить, що судом не було досліджено безпосередньо в судовому засіданні в повному обсязі відповідний доказ, хоча формально здійснено дії направлені на його дослідження.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 481/227/18, та встановив, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків передбачених КПК. ВС зауважив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з'ясування обставин кримінального провадження та його об'єктивного вирішення.
Крім того, судом із належною повнотою не з'ясовано та не надано оцінку законності підстав для допиту свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_39 в порядку ст.225 КПК України під час досудового розслідування; не з'ясовано чи продовжували існувати на час розгляду провадження в суді підстави, які обумовили їх допит в порядку ст.225 КПК України, а якщо такі підстави відпали, то не вжито заходів до допиту цих свідків безпосередньо в судовому засіданні.
Вказані недоліки свідчать про неповноту судового розгляду. Передчасність висновків суду 1-ї інстанції щодо доведеності обвинувачення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неповнота судового розгляду.
Нормами ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо:
1) судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення;
2) необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що обвинувачення грунтується основному на показах свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_21 , які заявили що до вбивства вони відношення не мають, а тільки виконували роботи із приховуванням тіла вбитого: викопування, закопування та бетонування ями в гаражі, пояснили, що вони діяли за наказом обвинувачених, які вбили ОСОБА_13 . Більш того, нікому про це не повідомляли протягом трьох місяців, оскільки боялися фізичної розправи над ними. Тому колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд 1-ї інстанції не перевіривши належним чином показання цих свідків. допустив таку неповноту судового засідання, яка могла призвести до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів вважає, що встановлена неповнота судового розгляду судом 1-ї інстанції при ухвалені вироку, з урахуванням положень ст.ст. 2, 7, 9, 409, 412, 415 КПК України, є істотними.
Зважаючи на те, що вказані недоліки враховуючи особливості перегляду вироків за апеляційними скаргами неможливо усунути під час апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за необхідне скасувати цей вирок та призначити новий розгляд у суді першої інстанції відповідно до положень ст.ст. 412, 415 КПК України.
При цьому, у зв'язку із скасуванням вироку суду 1-ї інстанції і призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів, не вирішує наперед питання, про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірності або недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосуванням судом 1-ї інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність.
Під час нового розгляду, суду 1-ї інстанції, неухильно дотримуючись вимог КПК України, необхідно звернути увагу на встановлені під час апеляційного розгляду та зазначені в ухвалі суду факти порушення вимог кримінального процесуального закону, надати оцінку іншим доводам апеляційної скарги захисника обвинувачених, провести судове провадження у відповідності до вимог КПК та прийняти за його результатами законне і обґрунтоване рішення, яке буде відповідати вимогам закону, та забезпечить неухильне виконання положень ст. ст. 2, 7 КПК України, а в разі доведеності вини обвинувачених, при визначені міри покарання, в повній мірі врахувати положення ст.ст. 50, 65 КК України.
Керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , задовольнити частково. Апеляційну скаргу захисника обвинувачених адвоката ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 03 березня 2025 року, яким засуджено ОСОБА_10 за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 263, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України, скасувати та призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції.
Обвинуваченим ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , продовжити дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 25 січня 2026 року включно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4