Провадження № 22-ц/803/11314/25 Справа № 175/7488/25 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача Никифоряка Л.П.,
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
Учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
відповідач ОСОБА_2 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2025року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 з вимогами про стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 15 000,00грн.
Існування таких вимог позивачка пов'язувала із тим, що сторони мають спільну дитину та з моменту припинення шлюбних відносин відповідач не бере жодної участі у фінансовому утриманні дитини. Позивачка разом з дитиною проживає в Канаді, де витрати на дитину набагато більші, тому забезпечити самостійно усі потреби дитини їй важко.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00грн щомісячно, починаючи стягнення з 06 червня 2025року та до досягнення дитиною повноліття.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00грн відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення інтересів дитини і, водночас, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
21 жовтня 2025року ОСОБА_2 через представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025року.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про часткове задоволення позову про стягнення аліментів у розмірі 1598,00грн.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд не врахував матеріальне становище платника аліментів, зокрема, що відповідач тимчасово не працює, веде лише домашнє господарство, має скрутне матеріальне становище, а тому він позбавлений можливості надавати матеріальну допомогу в розмірі 8000,00грн, що є для нього непомірним тягарем.
Вказував, що має непрацездатного батька пенсіонера, що також має бути враховано при визначенні розміру аліментів.
Наголошував, що у 2025році в Україні мінімальна заробітна плата становить 8000,00грн, а прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3196,00грн, а тому вважав, що аліменти у розмірі 8000,00грн є необґрунтовано завищеними.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка заперечила проти апеляційної скарги, вважала її доводи необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції законним, заявляла, що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору, та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі та вирішено розгляд апеляційної скарги проводити в порядку спрощеного провадження, без повідомлення учасників справи - в письмовому провадженні.
У зв'язку з прийнятим рішенням Вищої ради правосуддя від 11 листопада 2025року №2374/0/15-25 про відставку судді ОСОБА_5 , на підставі розпорядження керівника апарату суду від 12 листопада 2025року № 3009 та у відповідності до пункту 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у справі здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями.
Згідно з даними автоматизованої системи документообігу суду визначено склад колегії суддів: суддя-доповідач - Никифоряк Л.П., судді: Гапонов А.В., Новікова Г.В.
19 листопада 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду цивільну справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про доставку електронного листа.
Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції від 11 грудня 2015року, ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Бабушкінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції зроблено актовий запис №1537. Батьком зазначений ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_1 .
Позивачка проживає разом з дитиною, окремо від відповідача, що сторонами не оспорюється.
Згідно наданих копій платіжних інструкцій АТ КБ «ПриватБанк» у період з березня 2022року по лютий 2025року ОСОБА_2 здійснив перерахування коштів на рахунок НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , на загальну суму 69618,48грн.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00грн, відповідатиме вимогам розумності і справедливості та буде необхідним та достатнім для забезпечення витрат на навчання і, разом із тим, співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов'язання.
Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Суд виснував, що у даній справі розмір аліментів у сумі 8000,00грн буде достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не повністю відповідають обставинам справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є з'ясування питання про те, чи є підстави для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини та який розмір аліментів буде задовольняти потреби дитини.
У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Тож встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що у сторін у справі є спільна дитина, яка проживає разом з матір'ю, а тому відповідач, як батько також зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Водночас, стягуючи аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 8000,00грн, суд першої інстанції не розглянув аргументів та не надав детального пояснення своїх міркувань стосовно тих обставин, на які посилався відповідач щодо його сімейного та матеріального стану.
Так, відповідач зазначав, що тимчасово не працює, веде лише домашнє господарство, має скрутне матеріальне становище. Вказував, що має на уториманні непрацездатного батька пенсіонера.
На спростування вказаного, позивачкою не надано жодних доказів та ніщо в матеріалах справи не дозволяє припустити, що наведені відповідачем обставини не відповідають дійсності.
Оскільки в конструкції згаданої правової норми, статті 182 СК України, наведені обставини які суд має враховувати при визначенні розміру аліментів, зокрема матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів непрацездатних батьків та інші обставини, що мають істотне значення, до яких можна віднести джерело доходів відповідача, можна виснувати, що розглядаючи обставини цієї справи в контексті вказаної норми права суду слід було врахувати таке.
Згідно статті 7 Закону України «Про державний бюджет» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років складає 3196 гривень, а мінімальна заробітна плата у 2025році в Україні становить 8000,00грн.
Надавши оцінку вказаним обставинам, колегія суддів вважає, що на утримання дитини сторін з відповідача підлягають стягненню аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4000,00грн, що буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, з урахуванням усіх обставин у справі, відповідно до статті 182 СК України.
Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000року № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.
У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до норм Сімейного кодексу України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей та зобов'язані їх утримувати.
За наведених умов, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що з нього слід стягнути аліменти у розмірі 1598,00грн не є виваженим та достатньо обґрунтованими.
Також висновок суду першої інстанції про необхідність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00грн, не є сумісним із принципом обґрунтованості судового рішення, оскільки не забезпечує справедливого балансу між інтересами дитини та батьків.
Водночас сторони відповідно до положень частини першої статті 192 СК України не позбавлені права звернутися до суду із позовом про зміну розміру присуджених до стягнення аліментів на утримання дитини у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про необхідність часткового задоволення позову про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 8000,00грн.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не повністю виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити частково апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих аліментів змінити, стягнувши аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 4000,00грн.
В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Задовольнити частково апеляційну скаргу ОСОБА_2 .
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 06 жовтня 2025року в частині розміру стягнутих аліментів змінити з твердої грошової суми в розмірі 8000,00грн до твердої грошової суми в розмірі 4000,00грн.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025року.
Судді: