Провадження № 22-ц/803/8165/25 Справа № 199/2411/24 Суддя у 1-й інстанції - РУДЕНКО В. В. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.
02 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
Головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.
суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Гречишникової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,
- за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Цівань Наталія Володимирівна,
на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року, -
27.03.2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в якому позивачі просили:
- визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою площею 83, 9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті її матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:
- 1/6 частину житлового будинку загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою площею 83, 9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:625:0105, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 11, 2800 га з кадастровим номером 1222385300:01:002:0316, розташованої на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області;
- визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом після смерті його матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на:
- 1/6 частину житлового будинку загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою площею 83, 9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0, 1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:625:0105, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;
- 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 11, 2800 га з кадастровим номером 1222385300:01:002:0316, розташованої на території Оленівської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом задоволено частково.
Визнано об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:
- 1/6 частину земельної ділянки площею 11,28 га з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385300:01:002:0316, розташованої на території Магдалинівської селищної об'єднаної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області;
- 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на:
- 1/6 частину земельної ділянки площею 11,28 га з призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1222385300:01:002:0316, розташованої на території Магдалинівської селищної об'єднаної територіальної громади Самарівського району Дніпропетровської області;
- 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
27.06.2025 року від ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Цівань Наталія Володимирівнанадійшла апеляційна скарга в якій ставиться вимога про скасування рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року в частині визнання за позивачами право власності на 1/6 частину за кожним житлового будинку АДРЕСА_1 та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що дослідженими у судовому засіданні доказами не було доведено, що ОСОБА_3 побудував спірний будинок в період шлюбу з ОСОБА_4 .
Від позивача ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бардаченко Володимир Володимирович надійшла заява, в якій зазначено, що при розгляді справи по суті, судом першої інстанції була застосована ревалентна практика Верховного Суду, а тому рішення суду першої інстанції є законним та справедливим по суті.
Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (и.2 а.с.29-33).
Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції треба скасувати в оскаржує мій частині з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Спадкодавцю ОСОБА_4 на підставі рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 30.06.2010 на праві власності належить частина земельної ділянки загальною площею 11,2800 га з кадастровим номером 1222385300:01:002:0316, що підтверджується вказаним рішенням суду та Інформацією з ДРРПНМ від 18.03.2024 року (номер інформаційної довідки 370321388).
Крім того, на підставі рішення Народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 28.11.1983 року по справі №2-1969 про поділ майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 за останнім було визнано право особистої власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зі стягненням з нього на користь ОСОБА_5 половини вартості зазначеного будинку у розмірі 2298 карбованців.
Згідно відповіді КП ДМБТІ вбачається, що до укладення шлюбу ОСОБА_3 з ОСОБА_4 на той час спірний будинок мав загальну площу 31,4 кв.м. та житлову площу 13,3 кв.м. та його загальна вартість складала 4 596 рублів. Сторони у судовому засіданні визнавали, що старий будинок мав тільки пічне опалення та електропостачання, газ, вода, каналізація ту будинку на момент його розподілу судом 28.11.1983 року не було.
З технічного паспорту на вищезазначений житловий будинок садибного типу від 27.12.2023 року вбачається, що загальна площа будинку складає 129,6 кв.м. та житлова площа 83,9 кв.м. У будинку є електрика, газ, вода, каналізація.
Шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_4 було укладено 25.06.1983 року, тобто ще до ухвалення рішення Народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 28.11.1983 року по справі №2-1969 про поділ майна подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_3 . Тому суд критично оцінює доводи представника відповідача, що новий спірний будинок ОСОБА_3 було збудовано самостійно ще до укладення ним шлюбу з ОСОБА_4 . Зокрема, позивач разом з заявою про забезпечення позову надала суду фотографії з сайту оголошень в мережі Інтернет « ОЛХ» про продаж ОСОБА_3 спірного житлового будинку у якому сам же ОСОБА_3 (продавенць) зазначив рік побудови спірного будинку 1990 рік.
Вимога позивачів про визнання за кожним з них права власності на 1/6 частину земельної ділянки загальною площею 0,1000 га з кадастровим номером 1210100000:01:625:0105, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - не підлягає задоволенню, адже під час розгляду справи належність спадкодавцю вказаної земельної ділянки належними та допустимими доказами суду не підтверджено.
Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Але колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитись з таким висновком не може з огляду на таке.
Апеляційним судом встановлено.
Як вбачається з відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с.38) право власності на житловий будинок загальної площі 129, 6 кв.м, житлової площі 83, 9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 28.11.1983 року.
Як вбачається з копії рішення народного суду Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 28.11.1983 року (т.1 а.с.83-85), при розгляді справи народним судом Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська було встановлено, що всі правовстановлюючі документи на будинок за адресою: АДРЕСА_1 оформлені на відповідачку ОСОБА_6 . Судом встановлено, що цей будинок побудовано в шлюбі між сторонами, визнано за ОСОБА_3 право власності на весь будинок та стягнуто на користь ОСОБА_6 вартість частини будинку у розмірі 2292 рубля.
Відповідно до відповіді з Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації» (т.1 а.с.6, 109, 149, 217-221), об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 складається з житлового будинку літ.А-1 загальна площа 31.4 кв.м, житлова 13, 3кв.м., сарай літ.Б, вбиральня літ.В, колодязь № 1, паркан № 2-3. Документи, щодо виділення земельної ділянки для будівництва, та введення будинку в експлуатацію не надавались і на зберігання не перебувають.
Як вбачається з копії технічного паспорту на житловий будинок садибного типу (т.1 а.с.181-197), який було виготовлено станом на 27.12.2023 року. Будинок АДРЕСА_1 загальною площею 129, 6 кв.м., житловою площею 83, 9 кв.м., загальна площа забудови 249 кв.м.
Відмовляючи позивачам у видачі свідоцтво про право на спадщину за законом нотаріус виходив із того, що не надано правовстановлюючих документів (т.1 а.с.162-163).
Таким чином, з досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 в період часу з 28.11.1983 року по 27.12.2023 року зроблено самочинну добудову (перебудову) будинку АДРЕСА_1 . При цьому загальну площу житлового будинку було збільшено з 31.4 кв.м. до 129, 6 кв.м., а житлову збільшено з 13, 3кв.м. до 83, 9 кв.м.
Вказані добудови (перебудови) у визначений законом спосіб в експлуатацію не введені та є самочинними.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК) самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту (будівельного паспорта); або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Зміст ч. 1 ст. 376 ЦК дозволяє окреслити умови, за наявності хоча б однієї з яких об'єкт вважатиметься самочинним будівництвом:
Здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.
Здійснення будівництва без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи.
Так, згідно зі ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після:
1) подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об'єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України;
2) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».
Здійснення будівництва без належно затвердженого проекту;
Здійснення будівництва з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Поняття «істотне порушення» є оціночним. Проте будь-яке оціночне судження має ґрунтуватися на реальних фактах. Тому суттєва роль у цьому питанні відводиться судовій будівельно-технічній експертизі.
Верховний Суд України у постанові від 04.12.2013 р. сформулював правову позицію, згідно з якою у розумінні ч. 1 ст. 376 ЦК самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а і об'єкт нерухомості, який виник в результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об'єкта. Всі ці дії здійснювалися без одержання дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розроблення та затвердження в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю. В результаті таких дій об'єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності. При цьому за змістом ч. 1 ст. 376 ЦК правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
За загальним правилом ч. 2 ст. 376 ЦК особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Як роз'яснюється в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7, якщо спадкодавцем було здійснене самочинне будівництво, до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва. Якщо право власності на самочинно зведену будівлю визнано судом за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій вона розміщена, то до складу спадщини входить право на відшкодування витрат на будівництво. До спадкоємців, які прийняли спадщину, у разі знесення самочинного будівництва переходить обов'язок відшкодувати вартість витрат на його знесення і приведення земельної ділянки до попереднього стану. Додатково у п. 6 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами ст. 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) від 30.03.2012 р. № 6 наголошується, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК та з урахуванням роз'яснень, наданих у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7.
Наведене розуміння спадкування самочинного будівництва рельєфно простежується і в практиці Верховного Суду.
Як зазначено в постанові від 28.04.2022 р., право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці.
Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 376 та ст. 1218 ЦК, за змістом яких у разі здійснення спадкодавцем самочинного будівництва до спадкоємців переходить право власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (постанова Верховного Суду від 28.04.2022 р. у справі № 359/9695/17, провадження № 61-18743св20).
Через це не підлягає задоволенню позов спадкоємця, пред'явлений на підставі п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК про витребування від добросовісного набувача об'єкта самочинного будівництва, що входить до складу спадщини. Це зумовлено тим, що право на витребування майна від добросовісного набувача належить виключно власнику такого майна. Ураховуючи, що спадкодавець не був власником цього нерухомого майна, останнє не увійшло до складу спадщини та спадкоємці його не успадкували, тобто не набули права власності на нерухоме майно у порядку спадкування (постанова Верховного Суду від 27.05.2021 р. у справі № 127/5819/20, провадження № 61-3962св21).
У разі надання земельної ділянки у встановленому законом порядку спадкодавцю за життя під уже збудоване нерухоме майно, до спадкоємця переходить право на звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво в порядку спадкування. Наведений висновок випливає з ч. 3 ст. 376 ЦК. Спадкування окресленого права можливе, оскільки воно не є таким, що нерозривно пов'язане з особою спадкодавця у розумінні ст. 1219 ЦК.
Таким чином, якщо спадкодавець за життя здійснив самочинне будівництво, у разі його смерті до спадкоємців переходить право власності на використані під час такого будівництва будівельні матеріали. Як виняток, спадкоємці можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за умови надання земельної ділянки у встановленому законом порядку під уже збудоване нерухоме майно.
Тож, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 в період часу з 28.11.1983 року по 27.12.2023 року зроблено самочинну добудову (перебудову) будинку АДРЕСА_1 .
При цьому загальну площу житлового будинку було збільшено з 31.4 кв.м. до 129, 6 кв.м., а житлову збільшено з 13, 3кв.м. до 83, 9 кв.м.
Вказані добудови (перебудови) у визначений законом спосіб в експлуатацію не введені та є самочинними.
Земельна ділянка під зазначене будівництво не відводилась. Документи про це у справі відсутні й прямо зазначено у відповідях Комунального підприємства «Дніпровське міське бюро технічної інвентаризації»
При таким обставинах апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню у визначеній частині, з винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як вбачається із матеріалів цивільної справи (т.1 а.с.39-40), судом першої інстанції було задоволено заяву позивачів про забезпечення позову.
Заборонено ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню 2/6 частини житлового будинку загальною площею 129, 6 кв.м., житловою площею 83, 9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2868060412020.
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
За таких обставин заходи забезпечення позову підлягають скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи, в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат Цівань Наталія Володимирівна задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року скасувати в частині:
- Визнання об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок АДРЕСА_1 .
- Визнання за ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
- Визнання за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .
- Стягнення з ОСОБА_3 судового збору на користь позивачів.
Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа Четверта дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, в частині визнання об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_4 житловий будинок загальною площею 129, 6 кв.м. та житловою площею 83, 9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за позивачами права власності в порядку спадкування на за кожним на 1/6 буд.6 по АДРЕСА_1 залишити без задоволення.
В іншій частині рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра від 27 травня 2025 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 10 368 грн., по 5 184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) гривні з кожного.
Заходи забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_3 , а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню 2/6 частини житлового будинку загальною площею 129, 6 кв.м., житловою площею 83, 9 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2868060412020, встановлені ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2024 року, скасувати.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 02.12.2025 року.
Судді: