Ухвала від 12.11.2025 по справі 199/683/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1772/25 Справа № 199/683/20 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинувачених ОСОБА_7 ,

ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції)

захисників ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,

ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

представника потерпілих ОСОБА_14 (в режимі відеоконференції),

представника цивільного

відповідача ОСОБА_15 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №62019170000000374 за апеляційними скаргами прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_16 , представника цивільного відповідача Департаменту патрульної поліції ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року, ухвалений стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утримані малолітнього сина ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого заступником командира батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця міста Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки с. Домаха Павлоградського району Дніпропетровської області, громадянки України, освіта середня спеціальна (медична), незаміжньої, яка проходить військову службу за контрактом - оператора лінійного наглядача відділення телекомунікацій інформаціно-телекомунікаційного вузла військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, старшого солдата, проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 ,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскаржуваного рішення.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання «капітан поліції».

ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 6 місяців з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання «сержант поліції».

ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначено їй покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 2 роки та на підставі ст. 54 КК України з позбавленням спеціального звання «капрал поліції».

На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

На підставі п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України на ОСОБА_9 покладено такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У відповідності до ч. 4 ст. 76 КК України та ч. 1 ст. 163 КВК України нагляд за засудженою військовослужбовцем ОСОБА_9 , звільненою від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, здійснюється командиром військової частини.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_18 до обвинувачених ОСОБА_7 ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України й стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_18 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 345 гривень; витрати на правову допомогу в сумі 30000 гривень; в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 20000 гривень, а всього 50345 гривень.

Задоволено частково цивільний позов ОСОБА_19 до обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та Департаменту патрульної поліції Національної поліції України та стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_19 , в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, 9000 гривень 85 копійок; в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в сумі 20000 гривень, а всього 29000 гривень 85 копійок.

Крім того, судом вирішено питання про долю речових доказів.

Цим вироком дії обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного окремо, кваліфіковано за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, а саме як перевищення влади, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою.

За встановлених судом обставин та викладених у вироку 19.06.2018 наказом № 583 о/с начальника Департаменту патрульної поліції України по Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області по батальйону № 2 з 23.06.2018 старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 (0006868) призначено заступником командира батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

19.06.2018 наказом № 583 о/с начальника Департаменту патрульної поліції України по Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області по батальйону № 2 рота № 1 взводу № 2 з 23.06.2018 сержанта поліції ОСОБА_8 (0006891) призначено поліцейським взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

19.06.2018 наказом № 583 о/с начальника Департаменту патрульної поліції України по Управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області призначено рядового поліції ОСОБА_9 (0177388) поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції.

ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , виходячи із обсягу наявних прав і обов'язків, постійно здійснювали функції представника влади, тобто згідно з положенням ч. 3 ст. 18, п. 1 примітки до ст. 364 КК України, ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», є службовими особами - працівником правоохоронного органу.

Однак ОСОБА_7 , будучи заступником командира батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_8 , будучи поліцейським взводу № 2 роти №1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, ОСОБА_9 , будучи поліцейським взводу № 2 роти № 3 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції14.04.2019 вчинили умисний злочин у сфері службової діяльності у групі осіб за наступних обставин.

Так, 13.04.2019 о 20:00 годині ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 заступили на чергування для несення служби з охорони громадського порядку у місті Дніпро та відповідно для виконання покладених на них як працівників правоохоронного органу завдань, до 08:00 години 14.04.2019.

Однак, капітан поліції ОСОБА_7 , сержант поліції ОСОБА_8 , та рядова поліції ОСОБА_9 відверто нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також нівелюючи основні засади поліцейської служби в Україні, перебуваючи на займаній посаді, вдався до вчинення умисного злочину, суспільно небезпечні наслідки якого призвели до порушення гарантованих Конституцією України прав і свобод громадян, за наступних обставин.

13.04.2019 в нічний період часу громадянка ОСОБА_18 , 1961 року народження та її син ОСОБА_19 перебували у власній половині домоволодінні, розташованому за адресою: АДРЕСА_5 . В цей же час у власній половині домоволодіння, розташованому за адресою: АДРЕСА_6 перебували громадяни: ОСОБА_20 та ОСОБА_21 . Між вищевказаними громадянами на побутовому ґрунті склалися неприємні стосунки, які переходили у сварки та конфліктні ситуації з різних побутових причин, приводом до яких ставали незначні поводи, як то: гучне слухання музики, висловлювання образ, проведення ремонтних робіт частини домоволодіння та інше.

Так, під час конфліктної ситуації, яка виникла у нічний час 13.04.2019 між вищевказаними мешканцями будинку, громадянка ОСОБА_20 о 23:04 годині за скороченим номером «102» зателефонувала до органів Національної поліції України та повідомила про порушення громадського порядку її сусідами з квартири АДРЕСА_7 , де мешкали ОСОБА_19 та ОСОБА_18 .

Після повідомлення про порушення громадського порядку 14.04.2019 о 00:07 годині на місце пригоди прибув наряд «Легіон-0113» у складі: рядового поліції ОСОБА_9 , лейтенанта поліції ОСОБА_22 , рядового поліції ОСОБА_23 . Прибувши на місце пригоди, працівники поліції з'ясували, що за візуальними ознаками громадяни ОСОБА_18 та ОСОБА_19 перебували у стані алкогольного сп'яніння та намагалися вчинити бійку з сусідами, які викликали працівників поліції. Також на допомогу прибув наряд «Легіон-052» у складі: заступника командира батальйону № 2 капітана поліції ОСОБА_7 та поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону № 2 сержанта поліції ОСОБА_24 . Після прибуття останніх на місце пригоди працівниками поліції було прийнято рішення про затримання громадян ОСОБА_19 та ОСОБА_18 та доставлення їх до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області для складання протоколів про вчинення адміністративних правопорушень.

Працівники поліції на службових автомобілях «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_2 та «Toyota Prius», номерний знак НОМЕР_3 о 00:55 годині доставили затриманих громадян ОСОБА_19 та ОСОБА_18 до приміщення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, розташованому за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, у кабінет прийому громадян, розташований на першому поверсі будівлі.

Приблизно о 01:25 годині 14.04.2019 у кабінеті прийому громадян, розташованому на першому поверсі будівлі Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, під час розмови між працівником поліції ОСОБА_7 та громадянами ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , які на той момент сиділи на стільцях, виникла конфліктна ситуація, яка знайшла свій вираз у тому, що ОСОБА_19 та ОСОБА_18 в словесній формі виказували своє незадоволення діями та зверненнями, вчинюваними працівниками поліції щодо них, а саме: безпідставним доставленням до Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області та зверненнями до людини, старшою за віком на «ти».

В цей час у ОСОБА_7 раптово виник умисел, направлений на перевищення влади, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, а саме: на застосування до громадян насильства у вигляді поліцейських заходів примусу, в яких не було необхідності, а саме: застосування фізичної сили, прийомів боротьби (рукопашного бою) та застосування спеціальних засобів - кайданок. Реалізуючи свій злочинний умисел ОСОБА_7 голосно подав команду: «Встати! Встати!». Одразу ж після команди ОСОБА_18 піднялась. ОСОБА_7 також одразу ж піднявся та почав робити рух в сторону ОСОБА_18 . Також піднявся і почав рух в сторону ОСОБА_18 поліцейський ОСОБА_8

ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, приблизно о 01:25 годині 14.04.2019 у кабінеті прийому громадян, розташованому на першому поверсі будівлі Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, діючи умисно, перевищуючи владу, тобто явно виходячи за межі наданих йому прав та повноважень, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу (застосування фізичної сили), в якому не було необхідності, схопив ОСОБА_18 правою рукою ззаду, таким чином, застосовуючи фізичну силу щодо літньої жінки 1961 року народження.

Побачивши, що поліцейські застосовують засоби фізичного впливу до ОСОБА_18 , ОСОБА_19 також підвівся та почав намагатись встати між поліцейськими та матір'ю. ОСОБА_7 , являючись заступником командиру батальйону № 2, голосно викрикнув: «Затримувати!», таким чином, віддаючи команду підлеглим йому поліцейським, що знаходились у приміщені, а саме: ОСОБА_22 , ОСОБА_25 та ОСОБА_9 .

Після чого працівники поліції, які знаходилися поруч, а саме: ОСОБА_22 та ОСОБА_25 , а також ОСОБА_8 , який в цей час залишив ОСОБА_18 , виконуючи наказ ОСОБА_7 почали застосовувати прийоми рукопашного бою та повалили ОСОБА_19 на підлогу обличчям до низу та застосували до останнього спеціальний засіб кайданки. Після того, як можливість руху ОСОБА_19 була обмежена, ОСОБА_8 , будучи працівником правоохоронного органу, приблизно о 01:25 годині 14.04.2019 у кабінеті прийому громадян, розташованому на першому поверсі будівлі Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, перевищуючи надану йому владу, що явно виходило за межі наданих йому повноважень, діючи умисно, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу (застосування фізичної сили), в якому не було необхідності, сів йому на спину та продовжував спричинювати фізичного болю, викручуючи 4-й палець лівої руки. Після чого, не маючи передбачених Законом України «Про Національну поліцію» підстав, діючи умисно, перевищуючи надану йому владу, застосовуючи безпідставне насильство, наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_19 праворуч, таким чином, застосовуючи болісні дії та спричинивши потерпілому фізичні страждання. У ОСОБА_19 видимих тілесних ушкоджень чи слідів від їх загоєння в області голови, обличчя, тулубу та кінцівок не виявлено, однак у нього клінічно встановлені діагнози: «Забій м'яких тканин лобної та виличної області праворуч. Забій лівої кісті».

В цей же час ОСОБА_18 почала намагатися зупинити працівників поліції.

ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу, приблизно о 01:25 годині 14.04.2019 у кабінеті прийому громадян, розташованому на першому поверсі будівлі Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, перевищуючи владні повноваження, діючи умисно, лівою рукою відштовхнув від себе ОСОБА_18 , таким чином, застосовуючи фізичну силу щодо літньої жінки, внаслідок чого остання впала спиною на бильця лавки, отримавши фізичний біль та намагалась підвестись. ОСОБА_7 , продовжуючи незаконні дії щодо ОСОБА_18 , знаходячись ззаду по відношенню до неї, правою рукою схопив за її праву руку, а лівою рукою почав надавлювати на грудь, таким чином, утримуючи її в незручному для положення тіла положенні полусидячи.

ОСОБА_9 , реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на перевищення влади, що явно виходило за межі наданих їй повноважень, будучи працівником правоохоронного органу, приблизно о 01:26 годині 14.04.2019 у кабінеті прийому громадян, розташованому на першому поверсі будівлі Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області, за адресою: м. Дніпро, вул. Новоселівська, 17, підбігла до ОСОБА_7 та ОСОБА_18 . Після чого ОСОБА_9 , діючи разом з ОСОБА_7 , поставили ОСОБА_18 на коліна та почали з силою заводити її руки за спину. При цьому ОСОБА_18 , яка в силу літнього віку була фізично слабкіше за ОСОБА_26 та ОСОБА_9 , суттєвого опору не чинила. ОСОБА_9 , реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на перевищення влади, що явно виходило за межі наданих їй повноважень, діючи умисно, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу (застосування фізичної сили та спеціальних засобів - кайданок), в якому не було необхідності, не менше двох разів коліном правої ноги нанесла ОСОБА_18 два удари в область тулуба справа, спричинивши фізичній біль. Далі, продовжуючи реалізовувати свій умисел, приблизно о 01:26 годині ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 , подавивши будь-який супротив з боку ОСОБА_18 , поклавши останню на підлогу обличчям до низу, з силою почали заламувати ліву та праву руки ОСОБА_18 за її спину, при цьому ОСОБА_7 лівим коліном наступив на спину ОСОБА_18 , а ОСОБА_9 , застосовуючи фізичну силу коліном правої ноги із значною силою, нанесла чотири удари в передпліччя правої руки ОСОБА_18 . Внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів ОСОБА_18 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: 23-х синців - в лобно-скроневій області праворуч, по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та задньо-пахвовою лініями по краю реберної дуги, по зовнішній поверхні лівого плеча у середній та нижній третині, по задній поверхні лівого плеча у верхній, середній та нижній третинах, по передньо-внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча у верхній та середній третинах, по тильній поверхні правої кісті в проекції 2-5-ї п'ясних кісток, по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, по задній поверхні лівої гомілки у верхній третині; два садна - по задній поверхні правого променево-п'ясного суглобу по променевому краю; підшкірні гематоми тім'яної області ліворуч. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Після застосування безпідставної фізичної сили до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 працівниками правоохоронних органів - поліцейськими Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції, до останніх, а саме: до ОСОБА_19 з 01:25 години до 02:14 години та до ОСОБА_18 з 01:26 години до 02:42 години 14.04.2019, продовжувався застосовуватись спеціальний засіб - кайданки без передбачених Законом підстав.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки, на підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання.

Визнати ОСОБА_8 винуватим за ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах на строк 3 роки , на підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання.

Вирок стосовно ОСОБА_27 залишити без змін.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги прокурор посилається на те, що вирок суду першої інстанції є незаконним через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного ОСОБА_7 та ОСОБА_8 основного покарання ступеню тяжкості вчиненого та особам обвинувачених, внаслідок м'якості. Так, прокурор вказує, що суд, призначаючи ОСОБА_7 та ОСОБА_28 покарання не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення та особам обвинувачених, які визнані винуватими у вчиненні умисного посадового злочину, який вчинили щодо особи похилого віку та особи з інвалідністю, тобто при обтяжуючих обставинах, без наявності з їх боку каяття у вчиненому, та суд , в порушення п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України, безпідставно не визнав ці обставини в якості тих, що обтяжують покарання. Також, на переконання прокурора, суд безпідставно не врахував позицію потерпілих, які обгрунтовано наполягали на призначенні суворого покарання, з пов'язаного з позбавленням волі. За таких обставин прокурор вважає, що призначене обвинуваченим покарання за своїм розміром є явно не справедливим та таким, що не виконує цілей і завдань кримінального покарання, не відповідає вимогам міжнародних стандартів та суспільства і є невиправдано м'яким та недостатнім для виправлення обвинувачених та попередження вчинення кримінальних правопорушень, оскільки при цьому нівелюється принцип невідворотності та неминучості покарання.

Разом з цим, прокурор зазначає, що він вважає вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_9 в частині призначення їй покарання із застосуванням ст. 75 КК України, законним, у зв'язку з проходженням останньою служби за контрактом в частині А2120 МО України, і ізоляція її від суспільства не буде виправданою.

В апеляційній скарзі представник цивільного відповідача Департаменту патрульної поліції ОСОБА_15 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким в задоволенні цивільних позовів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, відмовити.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги представник цивільного відповідача посилається на незаконність вироку суду першої інстанції в частині вирішення цивільного позову потерпілих. Так, представник зазначає, що суд задовольняючи цивільний позов потерпілих не надав належної оцінки тому, що обвинувачені, діями яких позивачам нібито завдано шкоду, займали посади в управлінні патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції та вчинили інкриміновані їм дії під час виконання своїх службових повноважень. При цьому, представник зазначає, що судом помилково застосовано положення ч. 1 ст. 1 ст. 1172 ЦК України та залишено поза увагою положення ст. 56 Конституції України, ч. 3 ст. 19, ч. 1 ст. 1 Закону України “Про Національну поліції», ст. 1174 ЦК України, ч. 2 ст. 25, ч. 1 ст.43, ст. 47 ч. 1 ст. 48 Бюджетного Кодексу України, в яких йдеться про те, що шкода завдана фізичній чи юридичній особі дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції під час здійснення ними свої повноважень відшкодовується державою, в той час як Департамент патрульної поліції не є юридичною особою публічного права, не має самостійного балансу, рахунків в органах Державної казначейської служби України, не має печатки, а фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, й кошторисом не передбачено коштів на відшкодування такої шкоди.

Також, представник акцентує увагу на тому. що відшкодування завданої шкоди не віднесений чинним законодавством до договірних зобов'язань Департаменту та є деліктним.

Представник з посиланням на рішення Конституційного Суду України №12-рп200, Постанову вищого господарського суду від 11.02.2013 у справі №5011-61/2508-2012, постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі 753/887/17, від 26.12.2018 у справі №761/12514/17-ц, від 26.05.2021 у справі №522/3067/18, вказує про те, що шкода завдана особі, рішенням, діями чи бездіяльністю посадових чи службових осбі органів поліції, за наявного нормативного врегулювання не може бути стягнута з Департаменту патрульної поліції, й така шкода підлягає відшкодуванню шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити безспірне списання коштів Державного бюджету України з єдиного казначейського рахунку.

Крім того, представник зазначає, що судом не враховано відсутності у матеріалах даної справи доказів наявності обов?язкових складових для виникнення цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Зокрема, на переконання представника, позивачами не надано будь-яких аргументованих доказів заподіяння шкоди, її причинно-наслідкового зв?язку між діями певних осіб й заподіянням моральної та матеріальної шкоди, тому представник вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не підлягають задоволенню, зокрема, з мотивів недоведеності фактів заподіяння такої шкоди взагалі, наявності шкоди внаслідок саме дій обвинувачених, а також розміру такої шкоди.

При цьому, представник окремо звертає увагу на те, що в обґрунтування розміру шкоди позивач ОСОБА_19 зазначає про необхідність проходження лікування у зв?язку із наявністю у нього серцево-судинних захворювань, й суд задовольняючи такі позовні вимоги послався на наявність в матеріалах справи чеків, які підтверджують витрати на придбання ліків на загальну суму 9 000,85 грн. у період після досліджуваних в межах цієї справи подій. Однак, враховуючи наявність у позивача серцево-судинних захворювань, на які він страждав до наведених в його позові подій (про що ним зазначено в позовній заяві), будь-які докази того, що таке лікування необхідне позивачу саме у зв?язку із вказаними у позові подіями та діями поліцейських, а не у зв?язку із наявною в нього хворобою відсутні, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Також, представник звертає увагу на те, що хоча провадження у справах за статтями 173 та 185 КУпАП відносно позивачів відповідними ухвалами суду були закриті (що не свідчить про незаконність дій поліцейських, як про те вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2025 у справі № 335/6977/22), постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП позивачами не оскаржувались та не скасовані, що, в свою чергу, із врахуванням підтверджених матеріалами даної справи обставин, що мали місце під час досліджуваних подій, свідчить про наявність законодавчо-визначених підстав для застосування адміністративного затримання та вчинення інших примусових дій, направлених на забезпечення виконання завдань та функцій поліції, адже такі заходи були вжиті, крім іншого, також з метою припинення правопорушення та складання адміністративного матеріалу за ст. 178 КУпАП у відповідності до вимог КУпАП та Закону України «Про Національну поліцію».

Вказує представник і на хибність висновків суду про здійснення підсудними повторного затримання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 під час подій у приміщенні відділу поліції та відсутність правових підстав для такої дії, оскільки такі твердження суду є такими, що суттєво суперечать чинному законодавству та зумовлені, вочевидь, тим, що суд під час ухвалення вироку безпідставно ототожнив адміністративне затримання, визначене ст. 263 КУпАП і застосування заходів примусу.

При цьому, на переконання представника, є очевидним, що події у відділі поліції, зважаючи на встановлені обставини справи, не є повторним адміністративним затриманням, а є застосуванням до потерпілих поліцейських заходів примусу під час адміністративного затримання (яке може тривати в даному випадку до трьох годин). Чинним законодавством не визначено неможливості повторного застосування до затриманої особи кайданок, якщо раніше застосування такого заходу було припинено, в разі виникнення такої необхідності.

Відтак, як вбачається з матеріалів даної справи, зокрема переглянутих судом відеозаписів, враховуючи агресивну та неадекватну поведінку потерпілих у відділі поліції, які на той час мали статус затриманих осіб та щодо яких до цього було припинено застосування спеціального засобу кайданки, до останніх на законних правових підставах для забезпечення безпеки поліцейських та інших осіб було застосовано заходи примусу - фізичну силу та спеціальний засіб кайданки (ст. 44, пл. 6, г п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону України «Про Національну поліцію»), а їх застосування за підтверджених матеріалами справи умов є обґрунтованим та необхідним.

Крім того, представник звертає увагу на те, що висновки судово-медичного експерта не містять однозначного висновку про завдання легких тілесних ушкоджень ОСОБА_18 та ОСОБА_19 саме за обставин, зазначених в обвинувальному акті та цивільному позові, та не вказує на наявність причинно-наслідкового зв?язку між вжиттям поліцейських заходів, в тому числі застосуванням фізичної сили та спеціальних засобів (кайданок), діями поліцейського, яким було застосовано вказані заходи, та наслідками - легкими тілесними ушкодженнями, а як видно з пояснень свідків, допитаних в судових засіданнях під час розгляду цієї справи, вбачається, що поліцейськими відносно ОСОБА_18 та ОСОБА_19 були вчинені певні дії, зумовлені поведінкою їх самих.

При цьому за аналізом наданих свідками пояснень та інших матеріалів справи стає очевидним, що такі дії були необхідними для забезпечення виконання завдань поліції (застосовано заходи, які заподіюють найменшу шкоду адресатам з усіх можливих заходів), ефективними (оскільки фактично забезпечили виконання таких завдань), пропорційними щодо дій ОСОБА_18 та ОСОБА_19 (адже шкода, заподіяна охоронюваним законом правам і свободам людини або інтересам суспільства чи держави, не перевищує блага, для захисту якого застосовані такі заходи, або створеної загрози заподіяння шкоди) та законними (адже визначені чинним законодавством), що повністю відповідає положенням ст. 29 Закону України «Про Національну поліцію».

В той час, як поліцейськими застосовано такі спеціальні засоби, які, серед інших, можуть спричинити найменшу шкоду здоров'ю людини, й вчинення поліцейськими будь-яких дій, які виходять за визначені межі, під час розгляду даної справи поза розумним сумнівом не доведені.

Звертає увагу представник і на пояснення, надані суду ОСОБА_29 , відповідно до яких напередодні подій, що розглядаються в межах цієї справи, мала місце бійка з сусідами, чим також може бути зумовлена наявність тілесних ушкоджень у потерпілих.

Так само представник вважає, що матеріалами справи не доведено наявність шкоди (якщо така взагалі була завдана), яка може вважатись істотною, тобто є такою, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка 3 до ст. 364 КПК України). Будь-які підтвердження істотності розміру шкоди в матеріалах справи відсутні, а ціна цивільних позовів зазначена за внутрішнім переконанням потерпілих немає жодного вмотивованого обгрунтування, що, в свою чергу, надає враження штучного створення умов для пред?явлення обвинувачення підсудним за обставин відсутності для цього необхідних підстав.

Більше того, відсутність істотної шкоди підтверджується й оскаржуваним вироком суду першої інстанції, зважаючи на обсяг задоволених судом позовних вимог про відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням шкоди.

Так, для кваліфікації злочинів у кримінальних справах станом на час досліджуваних в межах цієї справи подій (2019 рік) неоподатковуваний мінімум доходів громадян становив 960,5 грн.

Тобто для кваліфікації дій підсудних за ст. 365 КК України такі дії обов?язково повинні були завдати шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб в розмірі не менше, ніж 96 050 грн.

Разом з тим, за висновками суду першої інстанції дії підсудних потягли за собою завдання матеріальної та моральної шкоди обом потерпілим на загальну суму 79345,85 грн., що повністю виключає наявність в діях підсудних складу інкримінованого їм кримінального правопорушення та можливість задоволення цивільного позову в межах такої кримінальної справи.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_30 просить вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 скасувати та направити на новий розгляд.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить вирок суду першої інстанції скасувати та закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_11 наводять аналогічні доводи та посилаються на допущені судом першої інстанції істотні вимоги кримінального процесуального закону, що виразилося в тому, що суд 31.07.2024 за відсутності ОСОБА_7 без врахування його думки прийняв рішення щодо відмови прокурора від допиту свідка ОСОБА_31 , долучення документів, зміну обсягу дослідження доказів та відновлення з'ясування обставин, в порядку ст. 364 КПК України. При цьому, захисники зазначають, що відновлення з'ясування обставин відбулося лише для зміни прокурором обвинувального акту, що не відповідає меті ч. 5 ст. 364 КПК України. Звертають увагу на те, що в матеріалах провадження відсутня технічна фіксація останнього слова обвинувачених, судом порушено таємницю нарадчої кімнати й суд проголосивши резолютивну частині вироку 11.03.2025, всупереч вимогам ч. 15 ст. 615 КПК України, надіслав повний текст учасникам провадження лише 19.03.2025.

Також захисники зазначають і про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, через не надання належної оцінки показам свідків, самих обвинувачених, потерпілих та відеозаписам, а так само і очевидним протиріччям між цими доказами. На переконання захисників, суд оцінюючи та викладаючи докази у своєму рішенні допустив однобічність та обвинувальний ухил, що призвело до викривлення висновків про обставини справи.

Захисники звертають увагу на те, що суд не надав належної оцінки тому, що дії обвинувачених відповідали закону та були в межах наданих їм службових повноважень, а також відповідали обстановці яка склалася, а відтак в їх діях відсутній склад кримінального правопорушення. Зауважують, що в контексті правомірності чи неправомірності дій обвинувачених обов'язково потрібно дослідити ситуацію та причини застосування працівниками поліції фізичної сили, аналогічних висновків дійшов і ККС ВС у постанові від 04.11.2021 у справі №751/10808/16-к. Відтак захисники вважають, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що з моменту прибуття нарядів поліції за викликом, до затримання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , ОСОБА_18 не припиняла висловлюватися нецензурною лайкою в бік патрульної поліції, зокрема в бік ОСОБА_9 , у зв'язку з чим їх було затримано з метою припинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 185, 173 КУпАП, й подальшому на них було складено адміністративні протоколи АА№173447, АА№321670, АА№321669, АА№321671. Вказані обставини підтвердили і допитані в судовому засіданні свідки. Крім того, захисники вказують, що хоча і справи про адміністративні правопорушення за вказаними протоколами були закриті, у зв'язку з відсутністю складу адміністративних правопорушень, однак такі рішення суду були прийняті не через встановлення невинуватості ОСОБА_18 та ОСОБА_32 у їх вчиненні, а через те, що на думку суду Національною поліцією не дотримано доказового забезпечення в частині доведеності стану алкогольного сп'яніння у правопорушників та неправильне зазначення прізвища потерпілої. Відтак враховуючи обстановку та обставини, які передували застосуванню поліцейськими фізичної сили та кайданок, можна дійти висновку, що обвинувачені діяли в межах своїх службових повноважень.

Також адвокати звертають увагу на те, що всупереч показам потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , перебування їх в стані сп'яніння підтверджується як показами свідків так і складеними постановами серії ГО №255571 та ГО №255572 від 14.09.2019, якими їх було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 178 КУпАП, а саме їх перебування у громадському місці у п'яному вигляді, які оскаржені та скасовані не були, а хіміко-токсилогічні аналізи крові потерпілих на вміст алкоголю були проведенні через більш ніж 12 годин після їх затримання, тому до події кримінального правопорушення жодного відношення не мають.

Крім того, адвокати зауважують і на тому, що потерпілі будучи під присягою, неодноразово надавали суду неправдиві покази, як про стан алкогольного сп'яніння, так і про свою поведінку у відділені поліції, що підтверджується відеозаписами події, на яких зафіксовано, як ОСОБА_33 виражаючись нецензурно, поводячись неадекватно ображала честь та гідність співробітників поліції, при цьому, на неодноразові вимоги ОСОБА_34 не виражатися не цензурно, не реагувала.

Захисники зазначають і про те, що фактично суд дійшов висновку про винуватість обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів, посилаючись на те, що, за умови вчинення потерпілими повторно адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, 173 КУпАП, зупинення яких би потребувало застосування фізичної сили та спеціального засобу - кайданок, стосовно потерпілих мали б були складенні відповідні протоколи, проте цього зроблено не було. Разом з цим, суд не надав належної оцінки тому, що злісна непокора, передбачена ст. 185 КУпАП може розглядатися як триваюче адміністративне правопорушення і відповідно складання декількох протоколів за кожен акт непокори є недоцільним, оскільки характеризується безперервним невиконанням законних вимог представників влади протягом певного часу, а відтак враховуючи що злісна непокора потерпілих розпочалась за місцем виклику і тривала весь час, й з відеозаписів видно, що супротив осіб на будь-яку вимогу співробітників починаючи з їх прибуття на виклик.

При цьому, захисники наголошують на тому, що особиста безпека поліцейського становить систему правових, захисних, тактичних і психологічних заходів, які дозволяють забезпечити збереження його життя і здоров'я за умови підтримання високого рівня ефективності професійних дій. Звертають увагу і на те, що команда “Встать» ОСОБА_35 була висловлена тихо та спокійно, саме з метою припинення з боку ОСОБА_19 нецензурної лайки, між тим, з відеозапису видно, що саме після цієї команди ОСОБА_36 стрімко направилася в бік ОСОБА_34 зі спробою схватити останнього за форменний одяг, що свідчило про небезпеку для здоров'я співробітника поліції, на що правомірно відреагував ОСОБА_8 , й на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ “Про національну поліцію» застосував до неї силу, встигнувши відтягнути її від ОСОБА_7 , не допустивши вчиненню насильницьких дій з її боку.

При цьому, в цей час ОСОБА_37 різко підвівся на ноги та схопив лівою рукою ОСОБА_7 за форменний одяг сильно потягнувши в свій бік, на що інший співробітник поліції намагався притримати ОСОБА_34 , саме в цей час пролунала команда “на землю», а не як вказує прокурор “задержать». Вказана команда була викликана прямою загрозою здоров'ю та життю ОСОБА_34 , та працівниками поліції було прийнято рішення надягти кайданки на потерпілих, з метою обмежити таку активну рухомість потерпілих, які своїми діями могли завдати шкоди співробітникам поліції. До того ж, співробітниками поліції було враховано індивідуальні особливості ОСОБА_38 , зокрема його статуру, силу та агресивну поведінку, а тому кайданки були мінімальним необхідним заходом. При цьому, ОСОБА_39 , не займався просто викручуванням пальцю, а використовував больовий прийом виключно для надягання кайданок.

Так само, ураховуючи агресивну поведінку ОСОБА_18 , ОСОБА_26 збирався застосувати до неї спеціальний засіб «кайданки» на підставі п. а, г 1) ч. З ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію», виголосив затриманій вимогу «Завести руки за спину», проте остання, вчиняючи активну фізичну протидію, продовжувала вириватись і не давала завести свої руки собі за спину, на що ОСОБА_9 допомогла завести руки громадянки ОСОБА_40 за спину, застосовуючи при цьому фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме прийом рукопашного бою «Загиб руки за спину», але, оскільки ОСОБА_33 вчиняла активну фізичну протидію, намагалася висмикнути свою праву руку та сховати її під своїм тілом, при цьому подряпавши своїми нігтями ОСОБА_41 , через що остання була змушена при застосуванні кайданок також застосувати прийом рукопашного бою, тобто здійснила удар коліном у правий бік ОСОБА_42 , з метою розслаблення певної групи м'язів, виключно у тій мірі, наскільки це було необхідно для ефективного виконання нею своїх службових обов'язків направлених на припинення протиправних дій ОСОБА_18 , які в подальшому могли спричинити загрозу особистій безпеці поліцейських. Удари були націлені виключно для застосування тактики надягання кайданок, так як ОСОБА_43 стрімко чинила супротив.

Тобто, жодної незаконної, неефективної дії відносно ОСОБА_42 та ОСОБА_44 не виконувалось, всі дії направлені виключно для припинення дій які загрожували здоров'ю працівників поліції. Захисники звертають увагу на те, що кайданки забезпечили припинення нападу (активних агресивних дій) з боку затриманих, однак ОСОБА_18 та ОСОБА_19 продовжували поводити себе в цілому неадекватно. Проте, не зважаючи на це, до затриманих фізична сила і спеціальні засоби більше не застосовувались.

На переконання захисників, ця справа це чітка ілюстрація відсутності поваги з боку суспільства до поліції яка захищає інтереси громадян, дозволения виражати неповагу та принижувати гідність поліцейського, ілюстрація ставлення своїх бажань понад устоями суспільства, мораллю, етикою та законом. Це пряма демонстрація ОСОБА_45 та ОСОБА_46 почуття вседозволеності та безкарності.

Зазначають захисник і про безпідставність висновків суду про те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_27 не мали виконувати явно незаконний наказ ОСОБА_7 , оскільки враховуючи обставини та обстановку події, у працівників поліції були відсутні підстави вважати, що відповідний наказ був незаконний, про що свідчить і те, що жодним спвіробітником поліції, які окрім обвинувачених були присутні під час події не було складено рапорт щодо повідомлення керівника про зазначені обставини.

Також, захисники вказують, що з огляду на обставини події, потерпілих не було повторно затримано, оскільки у відділенні поліції вони вже перебували як затриманні.

Вказують захисники і про відсутність причинно наслідкового зв'язку між тілесними ушкодженнями потерпілої ОСОБА_18 та діями обвинувачених та недопустимість доказів покладених в основу обгрунтування тілесних ушкоджень, а суд не надав належної оцінки показам свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , згідно з якими ОСОБА_18 вступала в бійку з сусідами та неодноразова падала, врахувавши при цьому, висновок експерта за якими встановлено тілесні ушкодження є недопустимим доказом, з огляду на те, що він побудований на протоколах проведення слідчих експериментів, які судом визнані недопустимим доказом, а також висновок спеціаліста №1167 від 18.04.2019, який грунтується на відомостях з медичних документів, в яких потерпіла зазначала про те, що отримала тілесні ушкодження в період час з 23.00 години 13.04.2019 по 02.00 годину 14.04.2019 року, про вказаний час отримання тілесних ушкоджень зазначено і у цьому висновку. Водночас, захисники зазначають, що під час складання висновку №2429е експертом не було оглянуто потерпілу, не досліджувались медичні довідки та рентгенівські знімки. Експертом було у висновку №2429е фактично продубльовано текст висновку спеціаліста №1167 та співставлено його із слідчим експериментом.

Разом з тим, висновок спеціаліста №1167 не направлявся прокурором та не надавався потерпілою для проведення дослідження, тобто експерт самостійно дослідив висновок спеціаліста, який не був направлений для дослідження.

При цьому, допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_49 на запитання сторони захисту експерт під час допиту підтвердив той факт, що категорично стверджувати час отримання тілесних ушкоджень неможливо, навіть вирахувати в годинах, оскільки недостатньо судово-медичних даних. Єдине, що встановлено експертом що тілесні ушкодження отримано незадовго до описаних подій. Відтак після проведення судово-медичної експертизи і допиту експерта залишилось нез'ясованим питання про те, внаслідок яких дій і коли саме потерпіла отримала тілесні ушкодження.

Так само нічим не підтверджуються і позиція ОСОБА_19 стосовно того, що ОСОБА_50 став коліном йому на шию почав погрожувати та 3 рази вдарив по обличчю, й після того як його підняли ОСОБА_39 вдарив 2 рази по обличчю та ще біля двору хтось бив резиновою дубинкою, можливо ОСОБА_41 . Виходячи з того, що відповідно до висновку експерта №2428 е від 02.08.2019 року ОСОБА_19 скарг в області обличчя не висловлював та такого не вбачається з відеозапису з місця події.

Звертають увагу захисники і на якість відеозаписів з бодікамер та з приміщення відділення поліції, які є небезперервними, неповними, та в яких відсутні декілька моментів інкримінованої події кримінального правопорушення, що свідчить про умисне спотворення прокурором відеозаписів, шляхом надання відривків. При цьому, суд безпідставно відмовив стороні захисту в задоволенні клопотання про призначення судової комп'ютерно-технічної експертизи цих відеозаписів.

Вказують захисники і про те, що висновок службового розслідування є внутрішнього організаційним документом, який не є юридичним актом індивідуальної дії, сам по собі не породжує юридичних наслідків та не є доказом у кримінальному провадженні, оскільки не відповідає вимогам КПК України, щодо належності, допустимості та достатності.

Також, захисники наполягають на тому, що під час проведення слідчих дій допущено ряд порушень які обумовлюють недопустимість протоколів впізнання, як результатів слідчих дій, а саме потерпілі вказували лише, що можуть впізнати осіб за загальними рисами обличчя, та в порушення вимог ст. 228 КПК України, потерпілі не вказували які характерні особливості мають зазначені особи, фотокартки пред'явлених осіб містять суттєві відмінності у зовнішності, відсутні будь-які відомості про осіб чиї фотографії представлені для впізнання, зазначено виключно про те, що на фотознімках сторонні особи (статисти), а понятими при їх проведенні були ОСОБА_51 та ОСОБА_52 , які на момент проведення слідчих дій мали статус кандидатів на посаду оперуповноважених в ГУНП в Дніпропетровській області, були курсантами університету, тому фактично перебували на службі, тобто були заінтересовані в результатах кримінального провадження.

Відтак, враховуючи все вище викладене, захисники вважають, що жодних доказів, які б підтверджували неадекватність дій поліцейських та перевищення ними влади чи службових повноважень матеріали справи не містять. При цьому, при розгляді справи судом першої інстанції були залишені поза увагою вимоги спеціального закону, що підлягали застосуванню та не було надано належної оцінки доказам окремо та о сукупності, у результаті чого, суд дійшов безпідставних висновків про вину обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину.

До того ж, захисники ОСОБА_10 та ОСОБА_53 , вказують і на невідповідності призначеного обвинуваченим ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , відповідно, покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого та їх особам. Так, захисник ОСОБА_10 звертає увагу на те, що ОСОБА_8 з 2015 року служив в Національній поліції, не мав жодної догани, лише чисельні позитивні характеристики керівництва, подяки благодійного фонду за великий внесок та підтримку потребуючих допомоги дітей- сиріт та інвалідів за людську щирість і милосердя, подяку міського голови за сумлінну службу та зразкову дисципліну.

Захисник ОСОБА_53 вказує про те, що суд не надав належної оцінки тому, що ОСОБА_7 служить в Національній поліції з 2015 року, немає жодної догани, неодноразово нагороджений за зразкове виконання службових обов'язків, самовідданість, має зразкові характеристики, має безліч подяк від керівництва університету, а також подяки за особистий внесок у справі захисту Української держави під час виконання завдань в зоні бойових дій, по сьогоднішній день перебуває на службі в поліції.

За таких обставин захисники вважають, що у цьому випадку у суду були підстави для застосування до обвинувачених положень статті 75 КК України.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисники, підтримали вимоги своїх апеляційних скарг, та з підстав викладених в них, просили їх задовольнити, вирок суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Представник цивільного відповідача підтримала свою апеляційну скаргу, просила її задовольнити, й вирок в частині вирішення цивільних позовів скасувати та ухвалити новий вирок, яким в їх задоволенні відмовити.

Прокурор підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та просив вирок суду скасувати в частині призначеного покарання обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 й ухвалити в цій частині новий. Проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту заперечував.

Представник потерпілих підтримала апеляційну скаргу прокурора, проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту та представника цивільного відповідача заперечувала.

Обвинувачена ОСОБА_9 та її захисник підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 , й заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Потерпілі, належним чином повідомлені про час, дату та місце апеляційного перегляду до зали судового засідання не з'явилися.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційний суд переглядає судові рішення суду першої інстанції у межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України мотивувальна частина вироку має містити насамперед формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Суд в мотивувальній частині вироку повинен вказати ті діяння обвинуваченого, за які засуджується особа та які знайшли своє підтвердження безпосередньо в ході судового розгляду, встановлені саме судом і підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.

За змістом ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат.

Відповідно до ст. 92 КПК України обов'язок доказування обставин, встановлених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів складу кримінального правопорушення.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 409 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи у суді першої інстанції є неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.

Частиною 1 статті 410 КПК України передбачено, що неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Відповідно до п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду та висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження обґрунтованості доводів апеляційних скарг, апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції допущено неповноту судового розгляду, а також висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки не підтверджуються доказами, безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що призвело до істотних суперечностей, з огляду на таке.

Як видно з вироку суду, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , кожного окремо, визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 365 КК України, а саме у перевищенні влади, тобто умисному вчиненні працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, якщо вони супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, вчинений групою осіб без попередньої змови між собою.

Таких висновків суд дійшов на підставі досліджених доказів, а саме показів обвинувачених, потерпілих ОСОБА_18 та ОСОБА_19 та свідків ОСОБА_54 , ОСОБА_21 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , судово-медичного експерта ОСОБА_49 , а також письмових доказів: висновку службового розслідування з метою перевірки відомостей, викладених у матеріалах, зареєстрованих у журналі єдиного обліку заяв та повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.04.2019 № 11064 та № 11587; протоколів пред'явлення особи для впізнання за фотознімками з додатками від 13.06.2019; протоколу огляду з відеозаписом 07.08.2019; довідки чергового лікаря невропатолога КЗ «Міська клінічна лікарня № 6» ДМР 14.04.2019; висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 2429е від 02.08.2019; накази № 583 о/с від 19.06.2018; постанову серії ГО № 255571 від 14.04.2019; постанову серії ГО № 255572 від 14.04.2019; справи про адміністративне правопорушення № 199/3383/19, № 199/3395/19, № 199/3386/19, № 199/3394/19; протоколи огляду від 19.12.2019, від 24.01.2020; відеозаписи з камери відеоспостереження, що розташована в Амур-Нижньодніпровському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та з відеореєстраторів працівників поліції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Так, як видно з пред'явленого та визнаного судом доведеним обвинувачення ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , вони обвинувачуються в такому

Стосовно ОСОБА_18 :

В ході словесного конфлікту між працівником поліції ОСОБА_7 та громадянами ОСОБА_19 та ОСОБА_18 , у ОСОБА_7 раптово виник умисел, направлений на перевищення влади, тобто вчинення дій, які явно виходять за межі наданих прав та повноважень, , реалізуючи який останній голосно подав команду: «Встати! Встати!». Одразу ж після команди ОСОБА_18 піднялась. ОСОБА_7 також одразу ж піднявся та почав робити рух в сторону ОСОБА_18 . Також піднявся і почав рух в сторону ОСОБА_18 поліцейський ОСОБА_8 .

В цей час ОСОБА_8 , схопив ОСОБА_18 правою рукою ззаду, таким чином, застосовуючи фізичну силу щодо літньої жінки 1961 року народження.

Надалі ОСОБА_7 , перевищуючи владні повноваження, діючи умисно, лівою рукою відштовхнув від себе ОСОБА_18 , таким чином, застосовуючи фізичну силу щодо літньої жінки, внаслідок чого остання впала спиною на бильця лавки, отримавши фізичний біль та намагалась підвестись. ОСОБА_7 , продовжуючи незаконні дії щодо ОСОБА_18 , знаходячись ззаду по відношенню до неї, правою рукою схопив за її праву руку, а лівою рукою почав надавлювати на грудь, таким чином, утримуючи її в незручному для положення тіла положенні полусидячи.

В цей час ОСОБА_9 , підбігла до ОСОБА_7 та ОСОБА_18 та діючи разом з ОСОБА_7 , поставили ОСОБА_18 на коліна та почали з силою заводити її руки за спину. При цьому ОСОБА_18 , яка в силу літнього віку була фізично слабкіше за ОСОБА_26 та ОСОБА_9 , суттєвого опору не чинила. При цьому, ОСОБА_9 , не менше двох разів коліном правої ноги нанесла ОСОБА_18 два удари в область тулуба справа, спричинивши фізичній біль. Далі, продовжуючи реалізовувати свій умисел, приблизно о 01:26 годині ОСОБА_7 разом з ОСОБА_9 , подавивши будь-який супротив з боку ОСОБА_18 , поклавши останню на підлогу обличчям до низу, з силою почали заламувати ліву та праву руки ОСОБА_18 за її спину, при цьому ОСОБА_7 лівим коліном наступив на спину ОСОБА_18 , а ОСОБА_9 , застосовуючи фізичну силу коліном правої ноги із значною силою, нанесла чотири удари в передпліччя правої руки ОСОБА_18 . Внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів ОСОБА_18 були спричинені тілесні ушкодженння, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Стосовно ОСОБА_19 :

Побачивши, що поліцейські застосовують засоби фізичного впливу до ОСОБА_18 , ОСОБА_19 також підвівся та почав намагатись встати між поліцейськими та матір'ю. В цей час ОСОБА_7 , голосно викрикнув: «Затримувати!», таким чином, віддаючи команду підлеглим йому поліцейським, що знаходились у приміщені, а саме: ОСОБА_22 , ОСОБА_25 та ОСОБА_9 .

Після чого працівники поліції, які знаходилися поруч, а саме: ОСОБА_22 та ОСОБА_25 , а також ОСОБА_8 , виконуючи наказ ОСОБА_7 почали застосовувати прийоми рукопашного бою та повалили ОСОБА_19 на підлогу обличчям до низу та застосували до останнього спеціальний засіб кайданки. Після того, як можливість руху ОСОБА_19 була обмежена, ОСОБА_8 , сів йому на спину та продовжував спричинювати фізичного болю, викручуючи 4-й палець лівої руки. Після чого, не маючи передбачених Законом України «Про Національну поліцію» підстав, діючи умисно, перевищуючи надану йому владу, застосовуючи безпідставне насильство, наніс не менше трьох ударів кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_19 праворуч, таким чином, застосовуючи болісні дії та спричинивши потерпілому фізичні страждання. У ОСОБА_19 видимих тілесних ушкоджень чи слідів від їх загоєння в області голови, обличчя, тулубу та кінцівок не виявлено, однак у нього клінічно встановлені діагнози: «Забій м'яких тканин лобної та виличної області праворуч. Забій лівої кісті».

При цьому, інкриміновані обвинуваченим події можна умовно розділити на дві частини, а саме до застосування стосовно потерпілих спеціального засобу - кайданок та після.

Отже, як видно з пред'явленого обвинувачення саме команда Горобцова «Встати! Встати!» опосередковано стала наслідком подальших подій, оскільки після цієї команди і ОСОБА_18 піднялась та здійснила різкий рух в сторону поліцейського.

Між тим, суд вказані вимозі ОСОБА_7 не надав належної оцінки, в контексті правомірності/неправомірності таких дій, з огляду на поведінку потерпілих та не реагування на законні вимоги та попередження працівників поліції.

Колегія суддів зазначає, що саме встановлення мотивів висловлення такої команди обвинуваченим ОСОБА_7 є важливим для надання висновку діям поліцейських в контексті їх законності, правомірності, достатності, а також наявності або відсутності умислу на вчинення вказаного злочину, з огляду на визнане доведеним судом формулювання обвинувачення.

За обставин вказаної справи, важливим є з'ясування чи була вказана вимога спрямована виключно на забезпечення службових завдань, а саме - припинення адміністративного правопорушення, встановлення контролю над ситуацією та недопущення подальшої ескалації конфлікту, чи вона носила виключно принизливий характер, була покаранням за висловлені образи та була не пропорційною обставинам події.

Так, як видно з показів обвинуваченого ОСОБА_7 , який окрім іншого вказував про те, що ОСОБА_63 . Та ОСОБА_64 було доставлено до службового приміщення Амур-Нижньодніпровського відділення поліції, для проведення необхідних процесуальних дій, у зв'язку з подіями які цьому перебували. При цьому, обвинувачений ОСОБА_50 вказував про те, що ОСОБА_33 Та ОСОБА_37 у відділенні поліції продовжували висловлюватися нецензурною лайкою у бік поліцейських, й пізніше впізнали його, як їх сусіда, що мешкає з ними на одній вулиці, що відповідає дійсності, після чого почали усіляко ображати його та його родину, ОСОБА_65 . Громадянка ОСОБА_33 повідомляла йому, що його мати ходила до неї побиратися, «клянчити» мило, рушники, якісь інші речі, що не могло відповідати дійсності, а його рідна бабуся, на той час покійна (вона померла у лютому 2019 року, за два місяці до цих подій), нібито, крала у громадянки ОСОБА_42 квіти з клумби і ОСОБА_33 застосовувала до його бабусі фізичне насилля, висловлюючи це в образливій манері, таким чином, ображаючи пам'ять його покійної бабусі, його родину і його особисто, у зв'язку з чим, їх було попереджено про відповідальність за погрозу або насильство щодо працівника правоохоронного органу. Однак останні не припинили своїх дій, продовжували висловлюватися нецензурно, зокрема і в присутності сторонніх цивільних осіб, з огляду на що їх знову було попереджено про те, що у випадку неприпинення вчинення ним протиправних дій, з метою припинення правопорушення, до них може бути застосовано фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію». Пізніше ОСОБА_37 знову висловився нецензурною лайкою у присутності інших громадян, при цьому ображаючи поліцейських, не зважаючи на раніше зроблене ним попередження, та його вкотре було поперджено, щоб він не висловлювався нецензурною лайкою, що не сподобалося ОСОБА_66 , яка почала агресивно не погоджуватись із його вимогою, та обурившись, що він звернувся до неї на «Ти», знову почала ображати його матір.

Не дивлячись на неодноразові наполегливі вимоги поліцейських не висловлюватись нецензурною лайкою, громадянин ОСОБА_37 знову виразився нецензурною лайкою у бік поліцейських у присутності інших громадян, на що він звернувся до громадянина ОСОБА_44 з вимогою: «Встати!» для того, щоб зробити ще одне усне зауваження, сподіваючись, що останній з третього разу та, стоячи на ногах, зрозуміє його вимогу.

Проте у цей момент громадянка ОСОБА_33 почала різко скорочувати дистанцію до нього, простягнувши до нього свою ліву руку, намагаючись схопити його, але його напарник сержант поліції ОСОБА_8 , застосовуючи до громадянки ОСОБА_42 фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію», встиг відтягнути її від нього, не допустивши вчиненню щодо нього насильницьких дій з боку затриманої. Не дивлячись на зусилля його напарника, через секунду громадянин ОСОБА_67 різко підвівся на ноги та схопив лівою рукою його за формений одяг, сильно потягнувши його у свій бік. Враховуючи обстановку, що склалася, з метою забезпечення власної безпеки та безпеки інших поліцейських, було прийнято рішення про затримання, виголосивши вимогу до них: «На землю!», застосовуючи до нападника ОСОБА_44 фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію» та спеціальний засіб «кайданки» на підставі п.п а, г п. 1) ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію».

Водночас із цим, громадянка ОСОБА_33 продовжила хапати поліцейських за формений одяг, намагаючись спричинити поліцейським тілесні ушкодження, тому він, застосовуючи фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію», посадив затриману на стілець і притримував її лівою рукою, проте остання продовжила поводити себе агресивно, упала на коліна та ухопила його за формений одяг, за формені брюки. Враховуючи агресивну поведінку громадянки ОСОБА_33 він збирався застосувати до неї спеціальний засіб «кайданки» на підставі п.п. а, г п. 1) ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про Національну поліцію», виголосив затриманій вимогу: «Завести руки за спину!», проте остання, вчиняючи активну фізичну протидію, продовжувала вириватись і не давала завести свої руки собі за спину. У цей момент на допомогу прийшла його підлегла - капрал поліції ОСОБА_9 , яка допомогла йому завести руки громадянки ОСОБА_42 за спину, застосовуючи при цьому фізичну силу на підставі ч. 1 ст. 44 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме: прийом рукопашного бою - «Загиб руки за спину», але, оскільки громадянка ОСОБА_33 вчиняла активну фізичну протидію, намагалася висмикнути свою праву руку та сховати її під своїм тілом, подряпавши своїми нігтями капрала поліції ОСОБА_41 , остання була змушена при застосуванні кайданок також застосувати прийом рукопашного бою - «Розслабляючий удар», а саме: три рази здійснила удар коліном у правий бік громадянки ОСОБА_40 , виключно у тій мірі, наскільки це було необхідно для ефективного виконання нею своїх службових обов'язків.

Після цього затримані, не дивлячись на вжиті щодо них заходи впливу, продовжували нецензурно висловлюватись у бік поліцейських, погрожувати їм, ображати їх честь і гідність, а також ображати їх родичів, поводити себе в цілому неадекватно. Проте, не зважаючи на це, до затриманих фізична сила і спеціальні засоби більше не застосовувались.

Аналогічні обставини повідомляли і допитані судом обвинувачені ОСОБА_9 та ОСОБА_8 , а також свідки ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_68 та ОСОБА_69 .

При цьому, потерпілі в судовому засіданні суду першої інстанції вказували про те, що внаслідок подій які відбулися вночі 13.04.2019 року їх затримали та відвезли до відділу поліції, де складали акти, знімали відбитки пальців. При цьому, за показами потерпілих між ними та працівниками поліції, зокрема ОСОБА_35 відбулася невелика словесна перепалка, в ході якої ОСОБА_50 різко сказав: «Встати!» і сам різко встав, направився до ОСОБА_70 . Як конкретизувала потерпіла ОСОБА_18 . ОСОБА_50 сказав «Встати» після того, як вони говорили за його бабусю, проте сварки та образ не було.

Після цього ОСОБА_33 зазначала, що вона зрозуміла, що він хоче вдарити сина, тому вона встала між ОСОБА_35 та сином. ОСОБА_50 правою рукою вдарив її в ліве плече, від чого вона відлетіла в сторону, в цей час інші поліцейські схопили її за шию та почали класти обличчям на підлогу, на неї одягали кайданки. Коли її ОСОБА_50 штовхнув, вона подалася в правий бік, ззаду поліцейський схопив її за шию і почали класти на підлогу. При падінні вона вдарилася ребрами об стільці.

При цьому, ОСОБА_18 стверджувала, що після команди ОСОБА_34 «Встати» пасивний опір не чинився, вона лише встала між сином і ОСОБА_35 , щоб захистити сина, ні вона, ні її син руки до працівників поліції не простягали. Коли почула команду «Встати», відчувала загрозу, що поліцейський може вдарити сина, бо він направлявся до нього. В цей час син сидів, вона стояла.

Коли вона лежала на підлозі, біля неї були ОСОБА_50 та ОСОБА_41 , вони намагалися надягти кайданки, але в них чомусь не виходило. ОСОБА_41 3-4 рази вдарила її ногою в плече та по ребрах, обража її та виражалася нецензурно. ОСОБА_50 став їй на спину і почав підтягувати за руки, від чого руки у неї були сині, їй було боляче.

Вона бачила, як її сина повалили на підлогу і зверху на сину сидів ОСОБА_39 , син кричав, щоб йому не ламали пальці. ОСОБА_50 встав і підійшов до її сина, став коліном в область його шиї і кулаком почав наносити удари.

В приміщенні райвідділу їм також не роз'яснювали права, вони нічого не підписували, хоча їх змушували, привели двох понятих з вулиці. До подій 13.04.2019 тілесних ушкоджень не отримувала. Синці отримала внаслідок падіння на лавку, два рази падала на стілець, ОСОБА_50 штовхав коліном в бік, потім ставали коліном на спину, на кайданки. ОСОБА_50 був зліва, ОСОБА_41 справа, ОСОБА_41 била ногою в праву половину тулуба. Опору не чинила при затриманні.

Потерпілий ОСОБА_19 , зазначав, що під час розмови ОСОБА_50 викрикнув: «Встати!», мати встала, він її штовхнув. Потім він підскочив, намагався допомогти матері.

Троє поліцейських повалили на підлогу, заламали йому руки, надягли кайданки. ОСОБА_39 сів на поперек, виламував пальці та заламував руки, потім підійшов ОСОБА_50 , вдарив коліном об шию, він вдарився головою об підлогу, почав погрожувати і наніс три удари в обличчя, після чого його тягали по підлозі.

При цьому, потерпілий ОСОБА_19 конкретизував, що ОСОБА_50 наносив удари в область шиї коліном і область носа близько 3-4 ударів, а ОСОБА_39 заламував руки, піднімав догори руки в кайданках та викручував пальці, наніс 2-3 удари в область обличчя.

В райвідділі він бачив, як ОСОБА_50 стояв коліном на матері, потім ОСОБА_50 підійшов до нього. Коли його поклали на підлогу, ОСОБА_39 був на ньому увесь час.

Колегія суддів звертає увагу на те, що об'єктивну сторону перевищення влади або службових повноважень складає сукупність трьох ознак: 1) вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень; 2) суспільно небезпечні наслідки у виді істотної шкоди зазначеним у законі правоохоронюваним правам або інтересам або тяжких наслідків; 3) причинний зв'язок між дією і наслідками.

Характер, зміст та обсяг повноважень, а також порядок (умови, способи) їхньої реалізації визначаються службовою компетенцією особи, яка закріплюється у відповідних нормативних актах. Тому для вирішення питання про те, чи виходять вчинені працівником правоохоронного органу дії за межі його повноважень, обов'язково з'ясовується, які нормативні положення їх регламентують і яке з них було порушено винним у конкретній ситуації.

Між тим, суд формально процитувавши положення статтей 29, 30, 42 Закону України «Про Національну поліцію», та дійшовши висновку про те, що застосування фізичної сили та спеціального засобу - кайданків могло відбуватися виключно як реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, не надав належної оцінки вищезазначеним положенням Закону.

До того ж статтею 42 Закону України “Про національну поліцію» визначено, що поліція під час виконання повноважень, визначених цим Законом, уповноважена застосовувати такі заходи примусу, зокрема фізичний вплив (сила).

Відповідно до ст. 43 ст. Закону України “Про національну поліцію» поліцейський зобов'язаний заздалегідь попередити особу про застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї і надати їй достатньо часу для виконання законної вимоги поліцейського, крім випадку, коли зволікання може спричинити посягання на життя і здоров'я особи чи та/або поліцейського або інші тяжкі наслідки, або в ситуації, що склалася, таке попередження є невиправданим або неможливим.

Положеннями ст. 44 Закону України “Про національну поліцію» передбачено те, що поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Із суб'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 2 ст. 365 КК України, характеризується умисною формою вини. Службова особа усвідомлює, що дії, які вона вчиняє, виходять за межі наданих їй владних чи службових повноважень, бажає їх вчинити шляхом застосування насильства, з огляду на що бажає чи свідомо припускає наслідки його застосування, до деяких з яких не виключається необережне ставлення. Мотив і мета насильницьких дій можуть бути різними і на кваліфікацію не впливають.

Доказування суб'єктивної сторони кримінального правопорушення досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) ознак суб'єктивної сторони.

Між тим, суд доходячи таких висновків не надав належної оцінки показам обвинувачених, потерпілих, свідків та іншим доказам у цьому провадженні.

До того ж, суд формально у своєму вироку, без належного встановлення фактичних обставин кримінального провадження, зазначив, що ОСОБА_7 вів себе явно та очевидно нестримано, не здійснював контроль за своєю поведінкою та почуттями і емоціями, проявив особисту неприязнь, що в подальшому вплинуло на прийняття ним рішення подати команду «Встати!» та подальшого повалення потерпілих на підлогу, жорсткого поводження із ними, застосуванням всіма обвинуваченими фізичної сили та спеціальних засобів, що супроводжувалося болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілих, діями, що фактично базується на припущення суду.

При цьому, незрозуміло на підставі, яких саме конкретних досліджених доказів, суд дійшов висновку про те, що мотивом для вказаних дій фактично виступила особиста образа ОСОБА_7 на дії ОСОБА_19 , який висловлював образи в бік ОСОБА_7 , його рідних, що не давало права останньому, як заступнику командира батальйону № 2 голосно подавати команду в бік ОСОБА_18 та ОСОБА_19 : «Встати!», що останні об'єктивно виконали та після цього подавати команду підлеглим працівникам поліції на повторне затримання ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а підлеглі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не повинні були не тільки виконувати явно незаконний наказ ОСОБА_7 , але і не повинні були проявляти власну ініціативну щодо застосування фізичної сили в бік потерпілих.

Разом з цим, судом було досліджено протоколи огляду відеозаписів від 19.12.2019 та 24.01.2020, а також відеозаписи з камери відеоспостереження, що розташована в Амур-Нижньодніпровському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та з відеореєстраторів працівників поліції, на яких зафіксовані події, які відбувалися за адресою місто Дніпро, вул. Вишнева, буд. 34 так і ті, що відбувалися в Амур-Нижньодніпровському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області.

Відповідно до ст. 84 КПК доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Положення ст. 94 КПК визначають, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Всупереч наведеним положенням та нормам статей 94, 95, 96 КПК України показання як потерпілих, які вказували про безпідставність застосування до них фізичної сили та спеціальних засобів, так і обвинувачених, які не заперечували факту застосування до потерпілих фізичної сили та спеціального засобу «кайданки» однак зазначали, що їх застосування було з метою забезпечення власної безпеки та безпеки інших поліцейських, через обстановку, яка склалася, суд першої інстанції залишив поза належною увагою та та не проаналізував обстановку та обставини, які передували події та самої події, надав перевагу показам потерпілих та інших свідків, не співставивши їх з письмовими доказами, зокрема відеозаписами з камери відеоспостереження, що розташована в Амур-Нижньодніпровському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області та з відеореєстраторів працівників поліції.

Колегія суддів зауважує, що відеозаписи на яких зафіксовано фактичні дані розглядуваної судом події, підлягають більш детальному дослідженню, оскільки на відмінну від показань осіб, вони не обумовленні суб'єктивним сприйняттям конкретної особи, яка зі спливом часу, враховуючи індивідуальні особливості психіки, може сприймати обставини по іншому.

В даному випадку інкриміновані обвинуваченим події відбувалися в приміщенні Амур-Нижньодніпровському відділенні поліції ДВП ГУНП в Дніпропетровській області, в якому були встановлені камери відеоспостереження на яких були зафіксовані події інкримінованого обвинуваченим кримінального правопорушення. Більш того, ці події відбулися за участю працівників поліції, які були при виконанні своїх повноважень, та форменний одяг яких був оснащений бодікамерами, які також фіксували цю подію.

Органом досудового розслідування вказані відеозаписи були вилучені, здійснено їх огляд, зі складанням відповідних протоколів та долучені до матеріалів цієї справи.

Крім того, колегія суддів зауважує і на тому, що вказані відеозаписи хоча і відображають фактичні обставини події, вони є неповними, не відображають всієї послідовність подій та мають істотні прогалини, що могло вплинути на доказове значення у цьому провадженні, на що судом також не було звернуто уваги.

При цьому, навіть враховуючи ці недоліки, суд мав проаналізувати кожну дію осіб зафіксованих на них, описати послідовність подій, надати їм обгрунтовану оцінку, а також оцінку сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.

Тобто встановлені між показаннями обвинувачених та потерпілих розбіжності щодо підстав застосування до потерпілих фізичної сили, та обставин нанесення тілесних ушкоджень, їх кількості, локалізації, судом першої інстанції усунуто не було.

При цьому, суд без будь-якого обґрунтування віддав перевагу показанням потерпілих, однак з яких причин, за наявності доказів відеофіксації всієї події злочину, не зазначив.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку наявності неузгодженостей між показаннями обвинувачених та потерпілих необхідно досліджувати ті докази, на яких безпосередньо зафіксована подія злочину задля того, аби підтвердити чи спростувати ті чи інші обставини вчинення кримінального правопорушення, які повідомляються учасниками кримінального провадження та які є достовірним джерелом доказів, яке немає під собою суб'єктивного підґрунтя певної особи.

Аналогічних висновків дійшов і Верховний Суд у постанові від 11 серпня 2022 року (справа №446/838/21, провадження №51-1308км22).

Крім того, як обгрунтовано зазначають в своїх апеляційних скаргах захисники та що видно з вироку суду, законність затримання потерпілих та пропорційність заходів примусу застосованих до них під час доставлення до відділення поліції не ставиться останнім в провину.

При цьому, допитані судом свідки як і обвинувачені, вказували про неадекватність поведінки потерпілих під час їх затримання та доставлення до відділу поліції, які виражали явну агресію, зокрема і в сторону працівників поліції, ображаючи їх, нецензурно виражаючись в їх сторону, та погрожуючи їм, що підтверджується і дослідженими судом відеозаписами з бодікамер працівників поліції.

В той же час, вказані обставини всіляко заперечували потерпілі, применшуючи вияв своєї поведінки та своїх дій.

Враховуючи обставини що передували розглядуваній судом події, важливо встановити, чи мали працівники поліції підстави вважати, що така агресія продовжиться і у відділі поліції, зокрема і після команди Горобцова “Встати», та підстави вважати, що життю та здоров'ю працівника правоохоронного органу загрожує небезпека, для відвернення якої є необхідність застосування заходів впливу на потерпілих, однак судом вказаного зроблено не було.

До того ж, суд, зазначаючи про те, що за наслідком застосування фізичної сили та спеціального засобу - кайданок у кабінеті прийому громадян Амур-Нижньодніпровського відділення поліції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області так і не було складено жодного адміністративного матеріалу, а тому застосування обвинуваченими ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 фізичної сили та спеціального засобу - кайданок до ОСОБА_19 в період часу з 01:25 години до 02:14 години та до ОСОБА_18 в період часу з 01:26 години до 02:42 години 14.04.2019, відбулося не тільки з перевищенням влади, але і явно виходило за межі наданих обвинуваченим прав та повноважень, не зазначив, яким чином складення чи не складення адміністративних матеріалів спростовують твердження сторони захисту з приводу законності застосування вказаних поліцейських заходів впливу, зокрема враховуючи ж зафіксовані на відеозапис з бодікамер поліцейських фактичні обставини, інкримінованих обвинуваченим подій.

Колегія суддів також звертає увагу і на те, що за висновками про застосування норми права Великої Палати Верховного Суду в постанові від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к, провадження № 13-57кс18), об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, складається із вчинення дій, передбачених диспозицією кримінально-правової норми, тобто умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень та відповідних наслідків. При цьому, у складі злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, наслідки, на які вказано в ч. 1 цієї статті в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК, заміщуються іншою ознакою - застосування насильства, погроза його застосування, застосування зброї чи спеціальних засобів, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії.

В кримінально-правовому аспекті поняттям насильства, зокрема і як способу вчинення кримінального правопорушення, охоплюється сам протиправний вплив на особисту недоторканість, здоров'я чи життя потерпілої особи, а також наслідки такого впливу у виді завдання фізичного болю, заподіяння тілесних ушкоджень або смерті. Отже поняття «насильство» поширюється на спосіб вчинення діяння, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, та на обумовлені його застосуванням наслідки.

Як видно з вироку судом було встановлено, що внаслідок незаконних дій працівників правоохоронних органів ОСОБА_18 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді: 23-х синців - в лобно-скроневій області праворуч, по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та задньо-пахвовою лініями по краю реберної дуги, по зовнішній поверхні лівого плеча у середній та нижній третині, по задній поверхні лівого плеча у верхній, середній та нижній третинах, по передньо-внутрішній поверхні лівого плеча у нижній третині, по задньо-внутрішній поверхні правого плеча у верхній та середній третинах, по тильній поверхні правої кісті в проекції 2-5-ї п'ясних кісток, по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, по задній поверхні лівої гомілки у верхній третині; два садна - по задній поверхні правого променево-п'ясного суглобу по променевому краю; підшкірні гематоми тім'яної області ліворуч. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Вказаних висновків суд дійшов на підставі висновку експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 2429е від 02.08.2019.

Між тим, суд не надав належної оцінки тому, що за встановлених ним же обставинам підставою для приїзду 13.04.2019 в нічний період часу до ОСОБА_19 та ОСОБА_18 працівників поліції був конфлікт між потерпілими та ОСОБА_20 і ОСОБА_21 , та після прибуття поліцейських за викликом ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які перебували у стані алкогольного сп'яніння, намагалися вчинити бійку з сусідами, чинили опір працівникам поліції, що підтверджується і показами обвинувачених, свідків та самих потерпілих, а також адміністративними матеріалами, складеними за цими фактами.

З показів обвинуваченого ОСОБА_7 видно, що прибувши на місце події (близько 00:27 години), не зважаючи на те, що правопорушники на час його прибуття на місце події вже були затримані, громадяни ОСОБА_33 та ОСОБА_37 , перебуваючи у п'яному вигляді, продовжували порушувати громадський порядок та спокій громадян, нецензурно висловлювались у бік поліцейських та інших (цивільних) осіб, пручались, намагалися здійснити напад на поліцейських та інших громадян, що загрожував їхньому життю чи здоров'ю (громадянка ОСОБА_33 декілька разів намагалася ногами вдарити оточуючих).

Обвинувачена ОСОБА_9 також пояснювала, що по приїзду за адресою на виклик, ОСОБА_18 та ОСОБА_37 були в стані сп'яніння, гучно лаялись, кричали, поводили себе загалом агресивно, під час словесної перепалки вони лаялись, їм робили зауваження, при цьому вони направлялися в їх бік та через ігнорування ОСОБА_46 законної вимоги залишатися на місці, скорочення ним дистанції, за наявності підстав вважати реальною небезпеку за власне життя та здоров'я, з метою уникнення наслідків для себе нею було прийнято рішення про застосування спеціального засобу ТР4М.

В подальшому розвитку події ОСОБА_18 направилась до жінок, які конфліктували, лаялись одна на одну, після чого жінки почали битися: друг друга стукали руками і ногами, всім чим можна, на що вони їх намагалися роздійняти, та було прийнято рішення про їх затримання. При цьому, під час затримання ОСОБА_33 встигла підбігти до сусідки і кілька разів вдарити її ногою.

Допитаний судом обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив зазначені обставини, та вказав про те, що підставою для їх прибуття за адресою потерпілих було повідомлення від екіпажу про допомогу по вул. Вишнева, а саме: допомога полягала в тому, що особи вчиняли дії, які могли нанести шкоду поліцейським. При цьому, приїхавши на місце виклику, на вул. Вишневу, побачили 2-х осіб, які вже перебували у спец. засобі - кайданки, як встановлено пізніше - це: ОСОБА_33 та ОСОБА_37 , вони були з явними ознаками алкогольного сп'яніння: почервоніння обличчя, млява мова та запах алкоголю з порожнини рота. Під час того, як вони знаходилися на місці, особи навіть перебуваючи в кайданках, продовжували голосно кричати на весь двір, на зауваження не реагували.

Вказані обставини підтвердили і свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_71 , які зазначили, що як приїхали працівники поліції за їх викликом ОСОБА_18 почала кидатися на поліцейських, битися, ОСОБА_19 намагався зірвати шеврони з поліцейських, провокував поліцейських. Поліцейські декілька разів попереджали, щоб потерпілі відійшли на два метри, але вони не відходили, тому поліцейські застосували газ. При цьому потерпіла ОСОБА_18 побігла за ОСОБА_21 , розірвала на ній сорочку та ланцюжок. ОСОБА_18 постійно падала на каміння.

Про агресивну поведінку потерпілих за адресою: АДРЕСА_8 зазначали і свідки ОСОБА_72 , ОСОБА_22 , ОСОБА_25 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_59 та вказані обставини зафіксовані і на відеозаписах з бодікамер поліцейських.

Тобто до інкримінованої обвинуваченим події, між потерпілими та свідками ОСОБА_21 та ОСОБА_75 , а також працівниками поліції відбулася сутичка, в ході якої до останніх також було застосовано певні заходи примусу, та в ході цих подій останніми також могли бути отримані тілесні ушкодження.

Однак поза увагою суду залишилося те, що судово-медичним експертом складено висновок № 2429е від 02.08.2019 за всім обсягом наявних у останньої тілесних ушкоджень, які як зазначала потерпіла вона отримала в період часу з 23 години 13.04.2019 року по 02.00 годину 14.04.2019 року, тобто в період часу яким охоплювалися і події які передували їх затриманню та доставленню до відділення поліції, без розмежування отриманих тілесних ушкоджень.

Крім того, як видно з оскаржуваного вироку, суд визнав недопустимим доказами протокол проведення слідчого експерименту з відеозаписами від 24.06.2019 із потерпілою ОСОБА_18 та протокол проведення слідчого експерименту з відеозаписом від 24.06.2019 із потерпілим ОСОБА_19 , оскільки, всупереч ч. 5 ст. 104 КПК України, слідчі експерименти були проведені прокурором прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_76 , проте протоколи за наслідком проведення даних слідчих дій ним не підписані.

На підставі вказаного суд не прийняв до уваги і висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 2428е від 02.08.2019, пославшись на те, що він ані підтверджує, ані спростовує обставини, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, оскільки згідно змісту обвинувачення потерпілому ОСОБА_19 тілесні ушкодження заподіянні не були, тому даний доказ не може бути покладений як доказ вини або невинуватості обвинувачених, зважаючи і на те, що судово-медичний експерт посилається у висновку експерта на протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_19 , який судом визнано як недопустимий доказ.

Суд не прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 2428е від 02.08.2019, зокрема і з тих підстав, що у вказаному висновку експерт посилається на протокол проведення слідчого експерименту із ОСОБА_19 , який судом визнано як недопустимий доказ, однак суд, не зазначив чому прийняв до уваги висновок експерта за результатами проведення судово-медичної експертизи № 2429е від 02.08.2019, в якому також експерт посилався на протокол проведення слідчого експерименту з відеозаписами від 24.06.2019 із потерпілою ОСОБА_18 , який було визнано судом недопустимим доказом.

На переконання апеляційного суду, вищезазначене залишилось без належної оцінки та суд без наведення достатніх мотивів дійшов висновку про те, що обвинувачені, перевищуючи владу, тобто явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, застосовуючи насильство без ознак катування та використовуючи непропорційний, неефективний поліцейський захід примусу, застосування фізичної сили, в якому не було необхідності, застосували до ОСОБА_18 та ОСОБА_19 фізичну силу та спеціальний засіб - кайданки.

Отже, на переконання апеляційного суду, суд не провів належного аналізу обставин кримінального провадження та не дав оцінки кожному доказу за критеріями ст. 94 КПК України, належним чином не проаналізував та не співставив їх між собою, внаслідок чого допустив неповноту судового розгляду, а також не з'ясував всі обставини, які мають істотне значення для прийняття законного та обґрунтованого рішення, не перевірив належним чином доводи як сторони обвинувачення так і сторони захисту, та не навів у вироку переконливого обґрунтування, чому прийняв одні докази та відкинув інші, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Водночас, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред'явленим обвинуваченням.

Тож, висновки суду першої інстанції через їх суперечливість та не підтвердження доказами, дослідженими під час судового розгляду, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, що відповідно до ч. 1 ст. 409, 410, 411 КПК України є підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Крім того, враховуючи встановлені апеляційним судом суперечності у висновках суду, те, що інкриміновані події стосовно кожного обвинуваченого, зокрема і ОСОБА_9 є взаємопов'язаними та, визначений ч. 2 ст. 404 КПК України, обов'язок суду апеляційної, у випадку, якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, прийняти відповідне рішення, колегія суддів вважає що вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню зокрема і в частині засудження ОСОБА_9 .

Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Скасовуючи вирок суду, з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду, з призначенням нового розгляду, колегія суддів, з урахуванням вимог ст. 415 КПК України, не входить в обговорення обставин та суті як прийнятого рішення, так і усіх доводів апеляційної скарги, при цьому не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, оскільки ці обставини підлягають перевірці під час нового судового розгляду.

Отже, під час нового розгляду кримінального провадження необхідно усунути вказані порушення кримінального процесуального закону, повно й всебічно, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону проаналізувати докази, надані сторонами, дати їм юридичну оцінку з огляду на їх допустимість та достатність, а також перевірити цивільні позови потерпілих щодо належності відповідача до якого їх було пред'явлено, надати їм належну оцінку та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне, обґрунтоване й вмотивоване рішення.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що з огляду на встановлені апеляційним судом суперечності у показах потерпілих, обвинувачених та свідків, яких зокрема попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів, при новому розгляді суду першої інстанції слід звернути увагу на зазначені невідповідності та надати їм оцінку в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.

При цьому, у випадку, якщо суд дійде висновків про доведеність винуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого їм злочину, то призначене судом першої інстанції покарання не можна визнати занадто м'яким, та таким, що не відповідає вимогам ст. 50, 65 КК України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_16 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника цивільного відповідача Департаменту патрульної поліції ОСОБА_15 - задовольнити частково.

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_10 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_11 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2025 року, ухвалений стосовно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

Попередній документ

132301988

Наступний документ

132301990

Інформація про рішення:

№ рішення:	132301989
№ справи:	199/683/20
Дата рішення:	12.11.2025
Дата публікації:	05.12.2025
Форма документу:	Ухвала
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Дніпровський апеляційний суд
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (12.01.2026)
Дата надходження:	10.12.2025

Розклад засідань:

Минулі засідання (99)

30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2026 14:56	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.02.2020 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
03.03.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.03.2020 16:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.04.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
27.05.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
25.06.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.08.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
10.09.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
01.10.2020 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
10.11.2020 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
26.11.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
16.12.2020 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.01.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
04.02.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
10.02.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
01.03.2021 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.03.2021 10:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
21.04.2021 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.05.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
09.06.2021 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.08.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
02.09.2021 09:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
15.09.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.09.2021 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
02.11.2021 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
17.11.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
06.12.2021 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
24.12.2021 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.01.2022 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
01.02.2022 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
17.02.2022 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
16.03.2022 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.08.2022 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.09.2022 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.10.2022 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
07.11.2022 15:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
07.12.2022 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
22.12.2022 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
26.01.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
09.02.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
01.03.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
21.03.2023 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
12.04.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
27.04.2023 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
18.05.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.05.2023 12:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.06.2023 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
22.06.2023 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
27.07.2023 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.08.2023 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
14.09.2023 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
09.10.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
13.10.2023 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
24.11.2023 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
21.12.2023 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
30.01.2024 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
26.02.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
22.03.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
26.04.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
24.05.2024 10:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
05.07.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
31.07.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.09.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
31.10.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
06.12.2024 10:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
10.12.2024 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
20.12.2024 09:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
17.01.2025 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
24.01.2025 14:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
28.02.2025 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
07.03.2025 14:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.03.2025 11:30	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
11.06.2025 10:00	Дніпровський апеляційний суд
08.07.2025 11:00	Дніпровський апеляційний суд
15.09.2025 10:00	Дніпровський апеляційний суд
17.09.2025 10:00	Дніпровський апеляційний суд
22.10.2025 10:00	Дніпровський апеляційний суд
12.11.2025 10:30	Дніпровський апеляційний суд
18.12.2025 12:00	Дніпровський апеляційний суд
22.12.2025 11:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
12.01.2026 13:45	Дніпровський апеляційний суд
12.01.2026 15:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська
19.01.2026 13:45	Дніпровський апеляційний суд
22.01.2026 10:00	Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська