Справа №: 398/6943/25
провадження №: 2/398/3948/25
Іменем України
"02" грудня 2025 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
встановив:
Стислий виклад позиції позивача.
ТОВ “Факторинг партнерс» 30 жовтня 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами у розмірі 23976,11 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 уклала такі кредитні договори: 15.02.2022 з ТОВ “КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» на суму 5006 грн, 29.01.2022 з ТОВ «МІОЛАН» на суму 7000 грн. Відповідач підписала ці договори електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Первісний кредитор перерахував кошти на банківську картку боржника. Відповідач порушила умови договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 23976,11 грн, яка складається із:
- заборгованості за договором №555163911580004 від 15.02.2022 у розмірі 13152.80 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5006 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 8146.80 грн.
- заборгованості за договором №6361127 від 29.01.2022 у розмірі 10823.31 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6587 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 3697.31 грн, заборгованість за комісіями - 539 грн.
Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 3 листопада 2025 року відкрито провадження і призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у позовній заяві міститься клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про час місце розгляду справи шляхом надсилання повістки поштою за адресою її реєстрації, до суду повернулося поштове повідомлення про вручення з відміткою про причини невручення “адресат відсутній за вказаною адресою».
Оскільки, відповідач, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з'явилася без повідомлення причин, відзив не подала, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд постановив ухвалу про заочний розгляд цієї справи.
Оскільки у судове засідання не з'явилися усі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Укладення кредитного договору та видача коштів.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 15.02.2022 ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» виконало обов'язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій.
14 лютого 2022 року ОСОБА_1 подала кредитору заявку на пролонгацію по договору позики №555163911580003 від 01.02.2022.
15 лютого 2022 року ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 39584637) і ОСОБА_1 уклали в електронній формі Договір кредитної лінії №555163911580004 (пролонгація). Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором: 4965 14.02.2022, про що зазначено у тексті договору та у складеній кредитором довідці про ідентифікацію.
Договором встановлені такі умови кредитування:
- на підставі заявки на пролонгацію від 14.02.2022 до договору позики №555163911580003 від 01.02.2022 сторони домовилися продовжити строк виконання зобов'язань за цим договором на умовах договору про пролонгацію від 15.02.2022 за умови погашення позичальником заборгованості за першим договором в сумі 1228 грн 92 коп.,
- сума кредиту - 5006 гривень,
- строк кредитування - 60 днів, дата повернення кредиту 15.04.2022,
- знижена процентна ставка, яка застосовується з 15.02.2022 по 16.03.2022 - 1,76% на день.
- стандартна процентна ставка, яка застосовується з 17.03.2022 по 15.04.2022 - 2,71%.
- відповідно до п. 5.4.2 договору у разі невикористання права користування Кредитом за зниженою процентною ставкою, користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою з дня видачі Кредиту.
На підтвердження підстави виникнення зобов'язань за цим договором позивач надав суду довідку ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ», у якій первісний кредитор підтверджує, що ОСОБА_1 погасила основну заборгованість по договору №555163911580003 від 01.02.2022 шляхом перерахування коштів згідно з умовами договору кредитної лінії (пролонгації) №555163911580004 від 15.02.2022, який укладено на підставі заявки на пролонгацію. Отже заборгованість за попереднім договором була погашена за рахунок коштів, наданих за новим договором пролонгації.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту від 29.01.2022 ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, а ТОВ «МІОЛАН» виконало обов'язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій.
29 січня 2022 року ТОВ «МІОЛАН» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 40484607) і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 6361127. Суд дослідив копію цього договору, що надана позивачем. Відповідач приєднався до запропонованого кредитодавцем договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором: W14038 29.01.2022, що підтверджується складеною зазначеним кредитором довідкою про ідентифікацію.
Договором встановлені такі умови кредитування:
- сума кредиту - 7000 грн,
- строк кредитування - 10 днів,
- процентна ставка - 0,88% на день,
- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом,
- комісія за надання кредиту: 539.00 грн., яка нараховується за ставкою 7.70 відсотків від суми кредиту одноразово.
На виконання умов зазначеного договору ТОВ «МІОЛАН» перерахувало на її банківську картку № НОМЕР_1 29.01.2022 року 7000 грн через платіжну систему LIQPAY, що підтверджується наданою позивачем квитанцією.
Порушення зобов'язання та розмір заборгованості.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» за період з 15.02.2022 до 30.06.2022 і також розрахунку фактора ТОВ “Факторинг партнерс» за період з 18.12.2023 до 09.10.2025 відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість розмірі 13152,80 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 5006 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 8146,80 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «МІОЛАН» за період з 29.01.2022 до 04.03.2022 і також розрахунку фактора ТОВ “Факторинг партнерс» за період з 26.07.2024 до 09.10.2025, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість розмірі 10823,31 грн, з яких: заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6587 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 3697,31 грн, комісія - 539 грн.
Перехід права вимоги.
18.12.2023 було укладено договір №18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «КИЇВСЬКА ТОРГОВО-ІНВЕСТИЦІЙНА КОМПАНІЯ» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555163911580004, укладеним з ОСОБА_1 . Це підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору та додатками до нього: актом приймання-передавання реєстру боржників від 22 грудня 2023 року, копією та витягом з реєстру боржників, який містить посилання на договір, укладений ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості на дату передання права вимоги. Позивач здійснив оплату за відступлення прав вимоги згідно з платіжною інструкцією від 27.12.2023, копія якої надана позивачем та досліджена судом.
26.07.2024 було укладено договір №26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «МІОЛАН» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №6361127. Це підтверджується наданими позивачем копіями зазначеного договору та додатками до нього: актом приймання-передавання реєстру боржників від 26.07.2024, копією та витягом з реєстру боржників, який містить посилання на договір, укладений ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості на дату передання права вимоги. Виконання сторонами цього договору у частині оплати підтверджується платіжною інструкцією від 26.07.2024, копія якої надана позивачем та досліджена судом.
Норми права, які застосував суд.
На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.
Відповідно до ст. 13 ЗУ “Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України “Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Мотивована оцінка і висновки суду.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд встановив, що між позивачем та відповідачем виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитних договорів, укладених в електронній формі. ОСОБА_1 ознайомилася з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків, та погодилася з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до власноручного підпису.
Належне виконання первісними кредиторами своїх зобов'язань щодо надання кредитних коштів підтверджується зазначеними вище доказами: довідкою первісного кредитора про погашення основної заборгованості за первісним кредитним договором №555163911580003 від 01.02.2022, що було умовою укладення нового договору про пролонгацію на нових умовах, та квитанцією платіжної системи про перерахування кредитором коштів.
Згідно з умовами зазначених договорів, сторони погодили сплату процентів і комісії за надання кредиту, що входить до розрахунку реальної річної процентної ставки.
Відповідач, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. 526, 1054, 625 ЦК України, взяті на себе зобов'язання не виконала. Доказів погашення заборгованості чи спростування розрахунку позивача відповідач ОСОБА_1 суду не надала.
Враховуючи, що до позивача на підставі зазначених вище договорів про відступлення права вимоги перейшло право вимоги до відповідача за кредитними договорами №555163911580004 і №6361127, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання відповідних зобов'язань позичальником ОСОБА_1 .
Надані позивачем розрахунки заборгованості відповідають умовам договорів. За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги мають бути задоволені, з відповідача слід стягнути заборгованість за зазначеними кредитними договорами у сумі 23976,11 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, то суд дійшов таких висновків.
На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав договір про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, заявку на надання юридичної допомоги від 01.09.2025 року, витяг з акту про надання юридичної допомоги від 30.09.2025, у якому міститься детальний опис наданих послуг, відповідно до яких позивачу адвокатським об'єднанням “Лігал ассістанс» надано послуги правової допомоги на загальну суму 13000 грн.
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.
Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 158, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг партнерс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс 521, код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за кредитними договорами №555163911580004 і №6361127 у розмірі 23976 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят шість) гривень 11 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Факторинг партнерс» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані, заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 2 грудня 2025 року.
Суддя В.В. Орловський