Справа № 201/1691/25
Провадження № 2/201/1897/2025
Іменем України
(заочне)
25 листопада 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Наумової О.С.,
за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
10.02.2025р. ТОВ «Цикл Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 1-7).
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 , звернулася до АТ «Банк Кредит Дніпро» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала кредитний договір № 26258000017503 від 02.05.2018р., своїм підписом підтвердивши ознайомлення з тарифами банку та умовами кредитування, відповідно до умов якого отримала грошові кошти (кредит).
28.03.2024р. згідно умов Договору факторингу №28/03/24 АТ «Банк Кредит Дніпро» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. на користь ТОВ «Цикл Фінанс», відповідно ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги до відповідачки. Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка має заборгованість у розмірі 154 280,71 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 71 677,72 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по комісії.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Цикл Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 154 280,71 грн., а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн., та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідачка правом надання відзиву відповідно до ст. 178 ЦПК України не скористалася.
Рух справи.
Ухвалою судді Наумової О.С. від 18.03.2025р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 129).
Представник позивача Дорошенко М.А. в позовній заяві просила провести розгляд справи за її відсутності, проти ухвалення заочного рішення судом не заперечувала.
Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання, призначені на 24.04.2025р., 17.07.2025р., 18.09.2025р. та 25.11.2025р. не з'явилася, про дати та час слухання справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на підтверджену адресу місця її реєстрації та оголошення про виклик особи, конверти, якими направлялась поштова кореспонденція повернулись до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання». Заяви про розгляд справи за її відсутності не надавала, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не зверталася.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що відповідач, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 02.05.2018р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено комплексний договір про надання батьківських послуг № 26258000017503, за умовами якого банк відкрив відповідачці поточний рахунок та видав кредитну картку (а.с. 105).
28.03.2024р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. (а.с. 92-95).
Відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором станом на 27.03.2024р. заборгованість відповідачки за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. становить 151 897,42 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 294,43 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по комісії, що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с. 109-112).
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Банк Кредит Дніпро»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із матеріалів справи, 02.05.2018р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено договір про встановлення кредитного ліміту № 26258000017503, за умовами якого банк відкрив відповідачці поточний рахунок та видав кредитну картку.
28.03.2024р. між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» було укладено договір факторингу №28/03/24, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право нового кредитора до відповідача за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. станом на 27.03.2024р. заборгованість відповідачки за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. становить 51 897,42 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 294,43 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по комісії.
Станом на час подання позовної заяви зобов'язання з приводу повернення кредитних коштів за вказаним кредитним договором відповідачкою не виконано.
Звернувшись до суду із позовом, ТОВ «Цикл Фінанс» просили суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. у розмірі 154 280,71 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 71 677,72 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по комісії.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Верховним Судом у постанові від 07 червня 2023 року по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що «заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти».
Встановлено, що відповідно до копії розрахунку заборгованості станом на 27.03.2024р. заборгованість відповідачки за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. становить 151 897,42 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 294,43 грн. - заборгованість за відсотками, 0 грн. - заборгованість по комісії.
Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти за кредитним договором № 2648117215/230062 від 03 лютого 2020 року, в добровільному порядку позивачу не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд вважає, що позивач вправі вимагати від боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, у даному випадку непогашеної заборгованості.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача суму заборгованості за кредитним договором № 26258000017503 від 02.05.2018р. в розмірі 151 897,42 грн., з яких: 82 602,99 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 69 294,43 грн. - заборгованість за відсотками.
Розподіл судових витрат.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 6 000 грн.
Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Так, повноваження адвоката Дорошенко М.А. підтверджені копією договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025р. (а.с. 89-91), ордером про надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1802486 від 27.01.2025р. (а.с. 107), копією додаткової угоди № 26258000017503 до договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025р. (а.с. 100).
Як вбачається з договору № 43453613 про надання правової допомоги від 02.01.2025р., укладеного між адвокатом Дорошенко М.А. та Клієнтом ТОВ «Цикл Фінанс», клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Згідно зі копією акту 26258000017503 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 27.01.2025р. (а.с. 9) та копії детального опису виконаних робіт (наданих послуг) від 27.01.2025р. (а.с. 88), адвокат Дорошенко М.А. надала, а клієнт ТОВ «Цикл Фінанс» прийняв наступну правову допомогу: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс»; складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості, в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач; формування додатків до позовної заяви (письмові докази) вартістю 6 000 грн.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).
Суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені в акті про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом від 27.01.2025р., оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру. Крім цього, зважаючи на складність справи, обсяг наданої правової допомоги, кваліфікацію адвоката, який здійснює свою діяльність протягом тривалого часу, суд вважає, що вони не вимагали від адвоката значних зусиль та часу.
З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.
Щодо судового збору.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог, а саме: 2 384,97 грн. (розмір заявлених вимог 154 280,71 грн., розмір вимог, що підлягають задоволенню 151 897,42 грн., розмір судового збору, що підлягав сплаті при звернення до суду з цим позовом 2 422,40 грн. (2 422,40 грн. х 151 897,42 грн.: 154 280,71 грн. = 2 384,97 грн.).
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) заборгованість за кредитним договором у розмірі 151 897 (сто п'ятдесят одна тисяча вісімсот дев'яносто сім) грн. 42 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) судовий збір у розмірі 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 97 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613) 4 000 (чотири тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Копії цього рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Повний текст рішення виготовлений 27 листопада 2025 року.
Суддя Наумова О.С.