Справа № 127/37447/25
Провадження № 1-кс/127/14502/25
Іменем України
01 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
підозрюваного: ОСОБА_4 ,
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Якушинці, Вінницького району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , неодруженого, раніше не судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
Слідчий слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 28.11.2025 звернувся до суду з клопотанням, погодженим з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000723 від 26.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В межах даного кримінального провадження 28 листопада 2025 року водію ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
У вказаному кримінальному провадженні існують ризики передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, зокрема:
- переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки внаслідок суспільної небезпечності дій ОСОБА_4 є об'єктивні підставі вважати, що підозрюваний може ухилитися від органу досудового розслідування, суду, залишивши район, область та межі держави, де він проживає, що у свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Відповідно ризик переховування обумовлений серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для ОСОБА_4 наслідками, зокрема суворістю передбаченого покарання, оскільки злочин, який він вчинив є тяжким, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 8 років.
- незаконного впливу підозрюваного на свідків кримінального провадження (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки згідно статті 23 Кримінального процесуального кодексу України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а тому, ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може здійснювати вплив на свідків у кримінальному провадженні з метою подальшого уникнення кримінальної відповідальності. Так, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії щодо свідків, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому. Тому такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
В зв'язку із цим, існує необхідність застосування до підозрюваного найбільш суворого забіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_4 , тяжкість покарання, а також наявність перелічених вище ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували, щодо поданого клопотання, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний період доби або ж визначити підозрюваному мінімальний розмір застави.
В судовому засіданні також було допитано потерпілого ОСОБА_7 , який просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив визначити розмір застави.
Окрім того, до суду звернулись потерпілі ОСОБА_7 , ОСОБА_8 да ОСОБА_9 із заявами в яких просили застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 більш м'який запобіжний захід, аніж тримання під вартою, а в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просили визначити розмір застави
Суд, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020050000723, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, позицію потерпілих, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводяться надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального провадження; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з часиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що СВ відділу поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025020050000723 від 26.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що водій ОСОБА_4 , 25.11.2025 приблизно о 16 годині 47 хвилин, керуючи автомобілем марки «Peugeot», моделі «508», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух лівою смугою руху за наявності двох смуг для його руху, в напрямку м. Хмельницький, автодорогою «М-30», сполученням «Стрий - Тернопіль - Кропивницький - Знам'янка - Луганськ - Ізварне», в межах населеного пункту Якушинці, Вінницького району, Вінницької області.
Рухаючись у обраному напрямку, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України та дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 ПДР України, в районі будинку № 2-А, вул. Богдана Хмельницького, перед яким в правій смузі попутного напрямку, для надання переваги у русі пішоходу, зупинився невстановлений досудовим слідством автомобіль під керуванням невідомого водія, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки керованого ним автомобілю, хоча мав таку можливість і зобов'язаний був так вчинити, не зупинився перед нерегульованим пішохідним переходом всупереч того, що у попутній правій смузі зупинився автомобіль, щоб надати перевагу у русі пішоходу та продовжив рух у обраному раніше напрямку, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, хоча мав таку можливість і зобов'язаний був так вчинити, в результаті чого, з необережності, яка являється кримінальною протиправною недбалістю, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перетинав проїзну частину в межах пішохідного переходу, позначеного дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України, справа наліво відносно напрямку руху транспортних засобів на вказаній ділянці проїзної частини.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохода ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги», де в подальшому 26.11.2025 помер.
Таким чином, ОСОБА_4 , за вищевикладених обставин, порушив вимоги п. 1.5, підпункт «б» п. 2.3, п. 18.4 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), якими передбачено:
- п. 1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п. 2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:
б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.»;
- п. 18.4 - «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення зазначених вимог Правил дорожнього руху України, водієм ОСОБА_4 , знаходяться в причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
28 листопада 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред'явлення обвинувачення, а згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
Також, суд звертає увагу на те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування (рішення у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984).
Проаналізувавши зміст клопотання про застосування запобіжного заходу, а також доданих до клопотання доказів, а саме: витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025020050000723 від 26.11.2025; протоколу огляду місця дорожньо-транспортної події від 25.11.2025; протоколу допиту свідка; протоколу огляду відеозапису; повідомлення про підозру від 28.11.2025, інших матеріалів кримінального правопорушення та пояснень підозрюваного наданих в судовому засіданні, слідчий суддя дійшов висновку, що на час розгляду даного клопотання підозра щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України обґрунтована.
У відповідності з пунктом 4 частини другої статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 має зареєстроване та постійне місце проживання, неодружений, працює водієм на ТОВ «ТД Автоцентр Поділля», позитивно характеризується за місцем проживання та місцем робори, раніше не судимий, вину визнає повністю, вживає заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим.
На теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.
Таким чином, враховуючи обставини кримінального правопорушення, його наслідки, тяжкість покарання за злочин по якому оголошено підозру, особу підозрюваного, суд під час розгляду клопотання дійшов висновку, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, здійснювати незаконний вплив на свідків у цьому кримінальному провадженні, що унеможливлює застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
Суд також враховує вік та стан здоров'я підозрюваного та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
При вирішенні питання щодо обґрунтованості клопотання слідчий суддя враховує, що слідчим та прокурором доведено, що встановлені під час розгляду клопотання обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам, а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених названим Кодексом, а тому слідчий суддя вважає, що, з метою надання права на альтернативний вид запобіжного заходу, ОСОБА_4 необхідно визначити заставу.
Згідно з пунктом 2 частини чотири статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, який спричинив загибель людини;.
Отже, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення та особу підозрюваного, який хоч і підозрюється у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини, однак враховуючи його вік (25 років), те що останній раніше не судимий, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем робори, вину визнає повністю, вживає заходів щодо відшкодування шкоди потерпілим, а також враховуючи позицію потерпілої сторони, які просили в разі застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність визначення підозрюваному ОСОБА_4 застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Згідно з частиною четвертою статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 182 КПК України передбачено, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, тяжкість покарання та особу підозрюваного, його майновий стан, позицію потерпілої сторони, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави з урахуванням вимог статті 182 КПК України, а саме двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 60560,00 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 372, 400 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Затримати підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в залі суду, відразу після проголошення даної ухвали слідчого судді.
Строк тримання під вартою діє протягом 60 (шістдесят) днів з моменту затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак в межах строку досудового розслідування, тобто до 28 січня 2026 року (включно).
Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 28 січня 2026 року.
Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560,00 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят гривень), яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленим Кабінетом Міністрів України.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , у разі внесення застави, наступні обов'язки:
- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
- не відлучатись за межі Вінницької області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи та/або навчання;
- утриматись від спілкування із особами, які являються свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків покладених судом, у разі внесення застави, визначити на час дії ухвали суду.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі невиконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Організацію затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та складання протоколу затримання покласти на слідчого слідчого відділення відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя