Справа № 127/33874/25
Провадження № 2/127/7659/25
27 листопада 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «ФК«ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно телекомунікаційної системи було укладено договір позики №78282 від 25.05.2019 в електронній формі. На підставі зазначеного договору позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0,01% в день, розмір комісії складає 1,9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3,0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 669 грн. 50 коп., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 19 669 грн. 50 коп., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою
Тому, позивач просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за договором та судові витрати по справі.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 31.10.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представником відповідача адвокатом Безсмертним С.М. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідачка ОСОБА_1 не погоджується з вимогами ТОВ «ФК ГЕЛЕКСІ» про стягнення заборгованості за договором позики №78282 від 25.05.2019 року з таких підстав.
Позивачем надано лише довідку ТОВ «ФК ЕЛАЕНС» про проведення переказу на картковий рахунок. Проте з цієї довідки неможливо встановити власника рахунку та підтвердити, що кошти дійсно надійшли саме на рахунок відповідачки. В матеріалах справи відсутні виписки банківських рахунків, що є належним доказом виконання кредитних зобов'язань (п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку та Постанова НБУ №75 від 04.07.2018).
Розрахунки заборгованості, додані до позовної заяви, не є первинними бухгалтерськими документами і не підтверджують факту виникнення зобов'язань (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»).
Паперові копії електронних доказів, надані позивачем, не підтверджують достовірності оригіналів (постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 та від 07.10.2020 у справі №127/33824/19).
Позивачем не доведено, що відповідачка була зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі, отримала логін та пароль, подала заявку на отримання кредиту та ознайомлена з істотними умовами договору (постанова Верховного Суду від 07.10.2020, №127/33824/19).
Відсутні докази отримання електронних повідомлень або смс-повідомлень, що підтверджують укладення договору позики електронним способом.
Позивачем не заявлено клопотання про витребування доказів належності картки та зарахування коштів безпосередньо у банку, де відкритий рахунок відповідачки.
Тягар доведення наявності заборгованості та обґрунтованості позовних вимог покладається на позивача (ч. 1 ст. 1046 ЦК України, ст. 81 ЦПК України, ч. 1 ст. 1050 ЦК України).
У зв'язку з відсутністю належних, допустимих та достатніх доказів виникнення зобов'язань відповідачки, стягнення заборгованості за позовними вимогами не підлягає задоволенню. Також вказує про вирішення питання про розподіл судових витрат: стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 судові витрати, зокрема по оплаті послуг за надання правової допомоги у розмірі 6500 гривень 00 копійок.
Від представника позивача до суду подано відповідь на відзив, в якій вказує на те, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує існування таких обставин: укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за Кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до статті 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо їх достовірності або добровільності визнання. Враховуючи це, факт укладення між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 договору позики №78282 від 25.05.2019 та невиконання відповідачем своїх зобов'язань є беззаперечним.
Згідно із статтями 11 та 12 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції (оферти) та її акцепту. Акцепт може бути здійснений через: надсилання електронного повідомлення, підписаного у порядку, передбаченому законом; заповнення електронного формуляра з підписом; вчинення дій, чітко роз'яснених у системі, що логічно пов'язані з пропозицією.
У даному випадку Відповідач, виконуючи послідовно дії в інформаційній системі ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», фактично акцептував оферту, що підтверджується алгоритмом: проставляння чек-боксу, підтвердження даних картки, натискання кнопки «Підтвердити заявку» та введення коду-підпису. Таке підписання відповідає нормам законів України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис».
Верховний Суд у численних постановах (справи №640/7029/19, №404/502/18, №732/670/19, №524/5556/19 та ін.) підтвердив правомірність укладення договорів позики в електронній формі та дій, що розглядаються як акцепт пропозиції позикодавця.
Згідно із Договором позики, Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти, а Позичальник зобов'язаний повернути позику та сплатити проценти та комісію. Позикодавець не є банківською установою, тому перерахування кредитних коштів здійснювалося через посередника - ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» (ТМ «ФОНДІ») на підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017.
Довідка платіжного оператора підтверджує перерахування 5000 грн на картковий рахунок Позичальника. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною з моменту зарахування коштів на рахунок отримувача. Відповідач не надав документів, що спростовують належність карти чи призначення платежу, що підтверджує наявність заборгованості.
Договором встановлено: процентна ставка - 0,01% на день від поточного залишку позики; комісійна винагорода - 1,1% на день від початкової суми позики; підвищена комісійна винагорода - 3% на день у разі прострочення платежу (пункт 5.3 Договору).
Проценти та комісія нараховуються з дня надання позики до повного її повернення, відповідно до п. 4.3 Договору та ст. 526, 598, 610, 611 ЦК України. Верховний Суд у постановах від 05.04.2023 (справа №910/4518/16), від 18.01.2022 (справа 910/17048/17) підтвердив, що нарахування процентів та пені після закінчення строку кредитування є правомірним у випадку прострочення повернення позики.
Отже, позивач належним чином надав кредитні кошти, а відповідач не виконав своїх зобов'язань. Усі нарахування процентів та комісій відповідають умовам Договору та вимогам законодавства. Позовні вимоги ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики просить задовольнити в повному
В судове засідання представник позивача не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, одночасно з позовною заявою надав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач та його представник також в судове не з'явилися, одночасно з у відзиві на позовну заяву представник відповідача просила суд про розгляд справи без участі позивач та її представника.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що згідно Договору позики на умовах невідновлювальної кредитної лінії № 78282 від 25.05.2019 його сторонами є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник). Договір позики №78282 у електронній формі через інформаційно-телекомунікаційну систему сервісу [https://cashinsky.ua](https://cashinsky.ua). Договір укладено відповідно до статей 638, 639 ЦК України та Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-VIII. Відповідач пройшла процедуру акцепту оферти, що полягала у: проставленні чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; підтвердженні даних банківської картки; натисканні кнопки «Підтвердити заявку»; введенні коду-підпису (електронного підпису одноразовим ідентифікатором).
Сторони досягли згоди щодо істотних умов договору (сума позики, строк повернення, процентна ставка, комісія). Договір відповідає вимогам письмової форми (ч.2 ст.639 ЦК України) та прирівнюється до письмового договору за правовими наслідками.
Позика в сумі 5000 грн. була перерахована на картковий рахунок Відповідача через платіжного посередника ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») на підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року.
Переказ коштів відповідає визначенню кредитового переказу та переказу без відкриття рахунку відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» від 05.04.2001 №2344-III. На момент перерахування коштів Відповідач отримала позику в повному обсязі.
Момент підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором, проставлення чек-боксу «з умовами договору позики згоден», підтвердження даних банківської картки та натискання кнопки «Підтвердити заявку» свідчить про належне акцептування оферти Відповідачем, що підтверджує правомірність укладення договору.
Згідно з п. 1.1.5 Договору, строк повернення позики (термін платежу) встановлено 23 червня 2019 року. Позика підлягає поверненню в сумі 5000 грн, а також сплата процентів та комісійних винагород відповідно до умов договору (стандартна процентна ставка - 0,01% на день; комісія - 1,9%; підвищена комісійна винагорода у разі прострочення - 3,0%).
Відповідач не виконав своїх зобов'язань у строк та протягом тривалого часу, що підтверджується наданими розрахунками заборгованості. Позивач вказує на те, що на момент подання позову загальна заборгованість становить 24 669,50 грн, з яких 5000 грн - основна сума позики, 19 669,50 грн - проценти та комісія за користування позикою.
Договір підписано позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 84353746.
Згідно Графіку платежів до Договору позики № 78282 від 25.05.2019 сума позики 5000,00 грн; плата за користування позикою 14,5 грн; комісійна винагорода за користування позикою 1595 грн., термін платежу 23.06.2019 року; заборгованість за договором позики усього 6 609 грн. 50 коп.
Згідно паспорту позики, тип кредиту: позика, сума/ліміт кредиту: 5000,00 грн., строк кредитування: до 23.06.2019, мета отримання кредиту: на споживчі потреби, процентна ставка: від залишку позики 0,01% у день; від початкової суми позики 1,10% у день; тип процентної ставки фіксована; проценти за користування позикою, відсотки 14,5 грн; комісійна винагорода за користування позикою 1595 грн.; порядок повернення позики: одноразово 6 609 грн. 50 коп. до 23.06.2019. Паспорт містить відмітку про його підпис споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 84353746.
Згідно Договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу коштів від 04.08.2017 його сторонами є ТОВ «ФК «Елаєнс» (фінансова компанія) та ТОВ «ФК «Гелексі» (клієнт) фінансова компанія бере на себе зобов'язання надавати організації послугу «переказ на картку», що включає в себе приймання від організації на поточний рахунок фінансової компанії грошових коштів, обробку розпоряджень організації відповідно до правил грошових переказів міжнародних платіжних систем «VISA» та «MASTERCARD», переказ грошових коштів, прийнятих фінансовою установою від організації, на користь банка-еквайра для подальшого зарахування на карткові рахунки клієнтів відповідно до правил МПС.
Згідно повідомлення ТОВ «Фінансова компанія «Елаєнс» № 78282 від 01.09.2025, адресованого ТОВ «ФК «Гелексі», у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти: платник коштів ТОВ «ФК «Гелексі», платник коштів: ТОВ “ФК “ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318); отримувач коштів: ОСОБА_1 ; номер транзакції в системі: 1128407163; номер операції: 147897103; дата проведення платежу: 25.05.2019; сума платежу 5000; валюта платежу: гривня UAH; платіжний засіб (метод): карта; банк емітент платіжної картки отримувача коштів PRIVATBANK; номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_1 .
Згідно розрахунку заборгованості з 25.05.2019 року по 01.08.2025 року за договором позики 78282 від 25.05.2019 укладеним з ОСОБА_1 , вказаний розрахунок проведено за період з 25.05.2019 по 23.11.2019. Станом на 11.01.2022 всього нараховано: 24 669 грн. 50 коп., з яких: 5000 грн. заборгованість за позикою; 19 669 грн. 50 коп., заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Факт укладення кредитного договору, а також досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Вказаним Договором позики позичальник зобов'язався повернути отримані грошові кошти, сплатити проценти та комісію.
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
ОСОБА_1 усунулася від виконання передбачених договором обов'язків та отримані кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитом, відсотками.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.
Тому, суд погоджується з вимогою про стягнення заборгованості за сумою кредиту у розмірі 5000,00 грн. та проценти за користування позикою 14,5 грн.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за відсотками на суму 19665 грн суд зазначає наступне.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом та у розмірі встановленому договором.
Згідно з п. 1.1.5 Договору, строк повернення позики (термін платежу) встановлено 23 червня 2019 року. Позика підлягає поверненню в сумі 5000 грн, а також сплата процентів та комісійних винагород відповідно до умов договору (стандартна процентна ставка - 0,01% на день; комісія - 1,9%; підвищена комісійна винагорода у разі прострочення - 3,0%).
Суд констатує, що позивачем в позовній заяві жодним чином не обґрунтовано та не надано достатніх доказів щодо правомірності та підстав нарахування процентів за вказаним договором в сумі 19 655 грн, отже їх нарахування не відповідає положенням умов договору.
Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі сторони чітко визначили розмір відсотків, який підлягає сплаті позичальником за період строку дії договору, а саме в сумі 14,50 грн, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення процентів за договором підлягає частковому задоволенню на суму 14,50 грн.
Припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється. Права та інтереси кредитора в охоронних правовідносинах забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Таким чином, позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування кредитними коштами у межах погодженого позикодавцем та боржником строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позивача відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором відсотки.
З огляду на викладене, нарахування позивачем за договором позики №2329811 від 03.08.2024 є процентами за користування грошовими коштами в розумінні ч 1. ст. 625 Цивільного кодексу України, суд вважає обґрунтованими та законними.
Що стосується стягнення комісії 1 595 грн. 00 коп., варто вказати, що позичальнику були надані кошти на споживчі цілі, а тому, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У розумінні положень чинного законодавства України надання грошових коштів є послугою.
Відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.
Пункт 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, що затверджені Постановою Національного банку України №168 від 10.05.2007 року визначає, що Банк не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).
Як вказано у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 666/4957/15-ц надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв'язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв'язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За таких обставин, пункти кредитного договору про сплату комісії за надання кредитних коштів є нікчемними.
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочинне створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.
Згідно положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» необхідно стягнути судовий збір в сумі 492 гривень 23 копійки (2422,40 х 20,32%), ціна позову становила 24669 грн. 50 коп., позов задоволено на суму 5 014 грн. 50, тобто на 20,32% (5014,50х 100 : 24669,50).
Стороною позивача заявлено до відшкодування 5000,00 грн витрат на професійну правову допомогу.
Також стороною відповідача заявлено до відшкодування 6 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
З огляду на часткове задоволення судом позовних вимог із відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме 1016 гривень 00 копійок (5000 х 20,32%).
Також з позивача на користь відповідача підлягають стягнення витрати понесення на правничу допомогу пропорційно до відмовлених позовних вимог, а саме 5179 гривень 20 копійок (6500 х 79,68%).
Також суд зауважує, що суд ухвалював рішення за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст. ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» заборгованість за договором позики у сумі 5014 гривень 50 копійок (п'ять тисяч чотирнадцять гривень 50 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» витрати зі сплати судового збору у сумі 492 гривень 23 копійки та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1016 гривень 00 копійок.
Стягнути з ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5179 гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно вимог ст. 265 ч. 5 п. 4 ЦПК України.
Позивач ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ 41229318, адреса: 01054, місто Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок, 10/1.
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: