"03" грудня 2025 р. Справа № 363/1904/23
03 грудня 2025 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Лукач О.П., розглянувши заяву позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - ОСОБА_1 про відвід головуючого судді та заяву про самовідвід головуючого судді у цивільній справі №363/1904/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради Київської області, про визначення місця проживання малолітньої дитини, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Вишгородської міської ради Київської області, Служба у справах дітей Дунаєвецької міської ради Хмельницької області, про визначення місця проживання малолітньої дитини,
у провадженні Вишгородського районного суду Київської області перебуває вказана вище цивільна справа.
Після повернення матеріалів справи з Житомирського апеляційного суду, розгляд вказаної справи було призначено на 04.12.2025, про що повідомлено учасників провадження.
03.12.2025 до суду, через систему «Електронний суд», позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) ОСОБА_1 подано заяву про відвід головуючому судді від розгляду справи.
В обґрунтування заяви про відвід головуючому судді Лукач О.П. зазначено про незгоду з процесуальними рішеннями судді за результатом розгляду його клопотань та інші обставини, які зазначалися позивачем та його представником у раніше поданих заявах про відвід судді, при цьому вказує про наявність, на думку позивача, нових фактів для відводу судді, які виключають його довіру та підтверджують наявність у позивача сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді при розгляді справи, зокрема: не усунення недоліків, зазначених у Акті №76 від 16.06.2025, що був складений працівниками Житомирського апеляційного суду про недоліки, виявлені щодо поштового відправлення з Вишгородського районного суду Київської області цивільної справи №363/1904/23 у 8-ми томах, та у томі 7 відсутній диск 84,4мб; у справі періодично зникають або частина відеозапису, або суд не в повній мірі направляє матеріали справи до апеляційного суду; на запити державного виконавця суд, у спосіб, передбачений законом, не зреагував від квітня місяця 2025 року, при цьому 20.05.2025 на адресу виконавчої служби від суду надійшла копія ухвали від 12.04.2025 без відповідної відмітки державного виконавця Смолінської Л.М., не містить круглої печатки суду та ухвала, яка надійшла на адресу виконавчої служби, не є виконавчим документом, а на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Бойчук Н.П. від 04.11.2025 щодо видачі оригіналу ухвали Вишгородського районного суду Київської області від 12.04.2025 (як виконавчого документу) про забезпечення позову у цивільній справі та від 07.06.2024 про виправлення описки у вищевказаній ухвалі суду від 12.04.2024, суддя Лукач О.П. повідомляє неправдиву інформацію про те, що ухвала таки направлена до ДВС. При ознайомленні з матеріалами справи 01.12.2025 Ухвали суду від 12.04.2025 з відповідною відміткою ДВС він не побачив. Як зазначає позивач, описані події і факти виключають довіру до судді Лукач О.П., у зв'язку з чим черговий раз звернувся із заявою про її відвід.
З урахуванням положень частин сьомої та восьмої статті 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини одинадцятої статті 40 ЦПК України суд за результатами вирішення заяви про відвід постановляє ухвалу.
Розглянувши заяву та перевіривши матеріали справи у цій частині, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) Олійника В.І. про відвід головуючому судді від розгляду справи, з таких підстав.
Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений статтею 36 та 37 ЦПК України.
Зокрема, відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу) якщо є інші обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною третьою статті 39 ЦПК України встановлено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Заявляючи відвід, заявник повинен навести об'єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до частини четвертої статті 36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд зазначає, що позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 , особисто та через представника, вшосте подається заява про відвід головуючому судді Лукач О.П. від розгляду справи №363/1904/23.
Так, позивач ОСОБА_1 , подаючи 03.12.2025 заяву про відвід головуючому судді, стверджує про незгоду з процесуальними діями головуючого судді, які приймалися раніше під час розгляду справи, а також про надумані та безпідставні підозри щодо втручання головуючого судді у телекомунікаційні системи відеозапису судового засідання від 23.08.2024, які були предметом судового розгляду попередніх заяв про відвід і ухвалами суду були відхилені як безпідставні відповідно до статей 36-40 ЦПК України
Водночас, нові факти, зазначені позивачем у заяві від 03.12.2025 про відвід судді Лукач О.П., які викликають у нього сумніви в неупередженості та об'єктивності при розгляді справи, є надуманими та безпідставними звинуваченнями, не враховуючи того факту, що головуючий суддя не формує матеріали справи, не надсилає їх до суду апеляційної інстанції та не оформлює копії процесуальних документів, оскільки такі дії не входять до повноважень судді відповідно до вимог закону України «Про судоустрій і статус судів», ЦПК України та Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом ДСА України №814 від 20.08.2019.
Вирішуючи питання щодо відводу, суддя виходить із визначення упередженості судді у результаті розгляду справи. Для того, щоб ці обставини лягли в основу заяви про відвід, вони мають бути доведені. Будь-яких обґрунтованих доказів на підтвердження власних доводів, позивачем ОСОБА_1 не подано та вони ґрунтуються на його припущеннях, а тому така заява не підлягає задоволенню.
Згідно частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37, 38 даного Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
03.12.2025 головуючим суддею Лукач О.П. подано заяву про самовідвід у розгляді справи №363/1904/23 з тих підстав, що стороною позивача за первісним позовом вшосте подано заяву про відвід судді, стверджуючи про наявність у позивача сумнівів в неупередженості та об'єктивності судді при розгляді справи, а багаторазовість подання стороною позивача заяв про відвід, у конкретних обставинах, може створювати видимість конфлікту та підривати довіру до судового розгляду, що суперечить принципу поваги до правосуддя.
Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями частин першої, другої статті 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24.05.1989 у «Справі Гаусшильдта», найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Із метою уникнення будь-яких непорозумінь при вирішенні спору у справі №363/1904/23, головуючий суддя має бути відведений заради виключення можливості стверджувати про сумнів щодо його об'єктивності та упередженості.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
У пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної ООН від 27.07.2006) зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи викладені обставини, з метою забезпечення гарантій справедливого суду, зняття у сторін будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді даної справи, запобігання нарікань, а також звинувачень у заінтересованості до результатів розгляду справи з підстав взаємодії запобігання конфліктних ситуацій, які ставлять під сумнів можливу неупередженість головуючого судді, а також, з метою уникнення будь-яких непорозумінь при вирішенні цього спору, заява судді Лукач О.П. про самовідвід у розгляді справи № 363/1904/23 підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 36, 37, 40, 258-260, 261, 353 ЦПК України, суд
у задоволенні заяви позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) - ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у цивільній справі №363/1904/23 - відмовити.
Заяву головуючого судді Лукач О.П. про самовідвід - задовольнити.
Цивільну справу №363/1904/23 (провадження 2/363/94/25) передати до канцелярії суду для визначення судді для розгляду справи в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Лукач