Справа №295/9147/24
Категорія 35
2/295/2761/25
02.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Кузнєцова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Карпішиної С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії
КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради звернулося до суду з вказаним позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії. В обґрунтування своїх вимог комунальне підприємство зазначає, що квартира АДРЕСА_1 забезпечується послугами централізованого опалення, постачанням теплової енергії, котрі надає позивач, та є спільною власністю ОСОБА_3 - 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 року, ОСОБА_2 - 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 року, ОСОБА_1 - 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 року, ОСОБА_4 - 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 року, ОСОБА_5 - 1/5 частка квартири на підставі свідоцтва про право власності від 26.01.2001 року. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 був знятий з реєстраційного обліку за даною адресою 18.09.2013 року у зв'язку із смертю. У квартирі постійно проживає та зареєстрований з 01.09.1998 року син ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , який фактично прийняв спадщину після смерті матері та батька. Успадкувавши право власності на квартиру після своїх батьків, ОСОБА_1 в порушення вимог ст. 1281 ЦК України не повідомив про даний факт КП «Житомиртеплокомуненерго». Зважаючи на викладене, позивач вважає, що ОСОБА_1 несе повну особисту відповідальність за несплату наданих комунальних послуг як співвласник 3/5 частки квартири у зв'язку з фактичним успадкуванням майнових прав своїх батьків. Із 01.08.2014 року по 01.06.2024 року відповідачі не сплачували в повному обсязі за надані послуги, внаслідок чого утворилася заборгованість.
З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 3/5 частини боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі 37 926,30 грн. та 1 816,80 грн. судового збору, стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 1/5 частину боргу за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі по 12 642,10 грн. та по 605,60 грн. судового збору (а.с. 117-119).
Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2024 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі 63 210 грн. 51 коп. Вирішено питання щодо судових витрат.
Ухвалою суду від 28.04.2025 року скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 28.10.2024 року у справі №295/9147/24 та постановлено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Василькової М.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання просила застосувати до позовних вимог позовну давність за період з 01.08.2014 по 11.06.2021 та відмовити у задоволенні позову в цій частині. В обґрунтування своїх заперечень проти позову зазначила, що в матеріалах справи не міститься доказів приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору), а саме доказів вчинення ОСОБА_2 будь-яких дій, які свідчать про її бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання або сплати відповідачем рахунку за надані послуги. В матеріалах справи відсутні документи (докази) щодо набуття права власності або спадкування на 1/5 квартири, які належали померлій ОСОБА_6 на праві власності, будь-кому з інших співвласників квартири. Власник майна не зобов'язаний повертати борги попереднього власника, якщо суд установить, що він не брав на себе обов'язку з їх сплати (а.с. 96-99).
У судове засідання 02.12.2025 року представник позивача не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Василькова М.В. в судове засідання 02.12.2025 року не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, проти задоволення позовних вимог заперечує, просить застосувати до позовних вимог позовну давність за період з 01.08.2014 по 11.06.2021 та відмовити у задоволенні позову в цій частині.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду невідомі, відзив на позовну заяву до суду не направляли.
Крім цього, від відповідача ОСОБА_1 також надійшла заява про застосування до позовних вимог КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради позовної давності за період з 01.08.2014 по 11.06.2021 та відмову у задоволенні позову у цій частині (а.с. 138-140).
Вивчивши й дослідивши матеріали справи та надавши оцінку наявним у них доказам, суд дійшов висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи слідує та підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_3 - 1/5 частка, ОСОБА_2 - 1/5 частка, ОСОБА_1 - 1/5 частки, ОСОБА_4 - 1/5 частка, ОСОБА_5 - 1/5 частка (а.с. 3-4).
Співвласник ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копіями свідоцтв про смерть (а.с. 142, 143).
Із витребуваної судом копії спадкової справи №89/2014, заведеної Другою житомирською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини звернулася дружина померлого ОСОБА_4 (а.с. 168-185).
Із витребуваної судом копії спадкової справи №33/2020, заведеної приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Ширяєвою О.В. до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , вбачається, що ОСОБА_1 звернувся у визначений законодавством України строк із заявою про прийняття спадщини за заповітом та за законом після смерті матері (а.с. 188-199).
Заборгованість за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії за період з 01.08.2014 року по 01.06.2024 року складає 63 210,51 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості по особовому рахунку (а.с. 7-9).
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
За змістом ч. 3 ст. 1268, ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Згідно із ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, фактично прийнявши спадщину після смерті батьків відповідач ОСОБА_1 набув право власності на частку квартири, успадкувавши також права та обов'язки спадкодавців, зокрема, належним чином утримувати майно, що належало їм.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. У силу статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно із ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.
Відповідно до положення п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно із ч. 1 ст. 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до п. 20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.
Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (п.18 Правил).
Пунктом 35 Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 передбачено, що розрахунковим періодом для оплати спожитої послуги є календарний місяць. Оплата послуги здійснюється не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом (граничний строк внесення плати за спожиту послугу), якщо інший порядок та строки не визначені договором.
Як передбачено ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З приводу заяв відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суд зауважує наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як вбачається зі змісту частини першої статті 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Відтак, тлумачення вищезазначеної норми дає підстави для висновку, що законодавець чітко пов'язав переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов'язаного суб'єкта, тобто боржника, які свідчать про визнання боргу. Вищенаведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у змісті постанови від 14 лютого 2018 року в справі № 161/15679/15-ц (провадження № 61-765св18).
Матеріали справи містять розрахунок заборгованості (а.с. 7-9) за послуги з централізованого опалення, постачання теплової енергії, згідно з яким відповідачем(-ами) періодично сплачувалась заборгованість за надані послуги. Указане підтверджується даними з графи «Оплата», де останній платіж внесено в серпні 2018 року в сумі 305,52 грн. Відповідачами не надано доказів, що така оплата здійснена не ними, а за рахунок, наприклад, субсидії або в порядку примусового виконання судового наказу №295/14799/14-ц (а.с. 141). Вчинені відповідачем (-ами) дії щодо сплати заборгованості можуть свідчити про визнання ним(-и) боргу. З урахуванням вищезазначеного суд дійшов до висновку, що внаслідок періодичної сплати відповідачем(-ами) у період з листопада 2016 по серпень 2018 року заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії відбулось переривання позовної давності.
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (включаючи загальну позовну давність тривалістю у три роки).
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України скасовано.
Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року (набрали чинності відповідні зміни до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) до 30 червня 2023 року.
Водночас, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та діяв на момент звернення позивачем до суду із позовом.
Законом України «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08 листопада 2023 року №3450-IX до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було внесено зміни, а саме: пункт 19 викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Підсумовуючи, якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 02 липня 2025 року в справі № 903/602/24 та постанові Верховного Суду від 12 листопада 2025 року у справі № 461/3008/24.
Таким чином, з урахуванням дати звернення позивача до суду (13 червня 2024 року), суд дійшов висновку про те, що позовна давність щодо вимог про стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії не спливла. Більше того, інший співвідповідач ОСОБА_3 взагалі не заявляв про застосування строку позовної давності до пред'явлених до нього вимог.
З приводу відсутності у матеріалах справи доказів приєднання відповідача ОСОБА_2 до умов договору (акцептування договору), тобто доказів вчинення будь-яких дій, які свідчать про її бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю-позивачу підписаної заяви-приєднання або сплати відповідачем рахунку за надані послуги суд вважає за необхідне апелювати до викладеного у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 висновку про те, що «споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі». Дана правовий висновок суду касаційної інстанції є сталим і не змінився на час розгляду справи.
Додатково судом звернуто увагу на положення п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об'єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Натомість, указане право не розповсюджується на послуги з постачання теплової енергії, про що прямо вказано у відповідній нормі Закону.
Враховуючи те, що квартира АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачам, забезпечується послугами централізованого опалення, постачання теплової енергії, котрі надає КП «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, однак відповідачі порушують свій обов'язок щодо оплати наданих послуг, суд вважає за необхідне стягнути з них заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії відповідно до заявлених до них вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду, що підтверджено документально.
Керуючись ст.ст. 257, 264, 356, 525, 526, 530, 1218, 1220, 1268-1270 ЦК України, ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 89, 141, 264, 265, 352, 354 ЦПК України
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі 37 926,30 грн. та 1 816,80 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі 12 642,10 грн. та 605,60 грн. судового збору.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради заборгованість за спожиті послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії в сумі 12 642,10 грн. та 605,60 грн. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, адреса: м. Житомир, вул. Київська, 48, код ЄДРПОУ 35343771.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач 3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Д.В. Кузнєцов