Справа № 687/754/25
Провадження № 2/686/7749/25
02 грудня 2025 року м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі : головуючого судді - Заворотної О.Л.,
секретаря судового засідання - Сікори Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький в порядку ст. 247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
В липні 2025 року ТзОВ «СВЕА Фінанс» звернулось до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в обґрунтування якого вказало, що 28.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 4759523.
Відповідно до Розділу 1 Договору, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в сумі 8000,00 грн, на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Відповідно до розділу 2 Договору Позика надається строком на 15 днів.
27.10.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА Фінанс» було укладено Договір факторингу № 01.02-64/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно розрахунку заборгованості по договору позики № 4759523 від 28.04.2023, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА Фінанс» (станом на дату подачі позову, складає 28950 грн. з яких:
- заборгованість за основним боргом - 8000,00 грн.
- заборгованість по відсотках - 20950,00 грн.,
яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника, проти заочного розгляду не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі, відзиву на позовну заяву, заяви про розгляд справи без його участі не надсилав.
За таких обставин, суд із письмової згоди представника позивача ухвалив заочний розгляд справи відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Відповідно до ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши та оцінивши в сукупності докази у справі, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
28.04.2023 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 4759523.
Відповідно до пункту 2.1, 2.2, договору позики, банк надає позичальнику кредит у розмірі 8000 грн., а позичальник зобов'язується одержати кредит і повернути його разом з процентними платежами (процентами і платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із Графіком платежів, строком на 15 днів, зі сплатою процентів в розмірі 231834,66 % річних.
Згідно довідки від 19.05.2025 ОСОБА_1 отримав кредитні кошти в сумі 8000 грн., 28.04.2023.
Згідно розрахунку заборгованості по договору позики № 4759523 від 28.04.2023, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «СВЕА Фінанс» (станом на дату подачі позову, складає 28950 грн. з яких:
- Заборгованість за основним боргом - 8000,00 грн.
- Заборгованість по відсотках - 20950,00 грн.
27.10.2023 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» (нині ТОВ «СВЕА Фінанс» було укладено договір факторингу № 01.02-64/23, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим договором.
Згідно п. 3.1.3 право вимоги до фактора переходить з моменту підписання цього договору, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей за договорами позики. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-64/23 від 27.10.2023 ТОВ «СВЕА Фінанс» набув права вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 4759523 від 28.04.2023 в сумі 28 950,00 грн., в т.ч. заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 20950 грн.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Аналіз розрахунку суми заборгованості за договором свідчить про те, що заборгованість за відсотками нараховувалася поза межами строку дії договору, зокрема, починаючи з 14.05.2023 по 11.08.2023 нарахована сума відсотків становить 18000 грн.
Разом із тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28 березня 2018 року по справі № 444/9519/12.
Як вбачається з умов пунктів 2. договору, кредит надається строком на 15 днів з 28.04.2023, термін повернення кредиту і сплати процентів за користування кредитом (дата платежу): 13.05.2023.
Отже, за вказаними умовами договору позики № 4759523 від 28.04.2023 сторони погодили строк його дії до 13.05.2023, тому починаючи із зазначеної дати, позивач не мав права нараховувати проценти за користування кредитом.
Крім цього згідно п. 6 договору позики № 4759523 від 28.04.2023 сторони погодили, що позичальник має право продовжити строк користування позикою (пролонгація). Продовження строку користування позикою здійснюється за зверненням позичальника в електронній формі через особистий кабінет позичальника шляхом укладення додаткової угоди, що підписується із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час реалізації позичальником такого права.
Разом з тим позивачем не надано доказів укладення додаткових угод щодо продовження строку користування позикою.
Щодо застосування п. 6.5 Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, яким передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування, то указані Правила не підписані ОСОБА_1 , у тому числі за допомогою електронного підпису, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці правила розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи договір позики.
Отже, за відсутності достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання позики, відсутності в договорі домовленості сторін про порядок нарахування процентів після спливу строку кредитування, надані позивачем документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору позики.
У зв'язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 3 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково і на користь позивача слід стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики №4759523 від 28.04.2023, в сумі 10 950 грн. 00 коп., з яких:
заборгованість за основним боргом - 8000 грн.
заборгованість за відсотками - 2950 грн.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу суду надано: копію Договору №01.02-21/25 про надання правової допомоги від 01.07.2025, укладеного між адвокатом Білосорочкою С.А. та позивачем; Розрахунок на суму 10000 грн., акт приймання-передачі про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги на суму 10000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,82%), а саме, судовий збір в сумі 916 грн. 15 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 782 грн.
Керуючись статями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 279, 280-281, 354 ЦПК України, ст.ст. 207, 512, 514, 639, 1048, 1050,1054 ЦК України, суд -
ухвалив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс» заборгованість за договором позики № 4759523 від 28 квітня 2023 року, в сумі 10 950 грн. 00 коп. ,судовий збір в розмірі 916 грн. 15 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 782 грн.
В решті вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА Фінанс», код ЄДРПОУ 37616221, 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 6.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , прож. АДРЕСА_1 .
Дата складення повного тексту рішення 02.12.2025.
Суддя: