21.11.2025 Справа №607/13296/25 Провадження №2/607/4017/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області
в складі:
головуючого Ромазана В.В.
з участю секретаря Бойко О.В.
представника позивача Трача В.І.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі справу за позовом ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на частку домоволодіння у порядку набувальної давності, -
Адвокат Трач В.І. в інтересах позивача ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, у якому просить визнати за ОСОБА_2 , право власності на частину домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з житлового будинку (А), загальною площею 61,3 кв.м., житловою площею - 41.3 кв.м., за набувальною давністю.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що ОСОБА_2 від народження та по даний час зареєстрована та проживає в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У вказаному житловому будинку проживали батьки позивача: ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті батьків ОСОБА_2 продовжувала проживати у вказаному будинку. 09.06.2021 року державним нотаріусом Тернопільської районної державної нотаріальної контори Підгайною І.В. зареєстрована спадкова справа після смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Проте, нотаріусом було з'ясовано, що право власності на вищевказаний будинок за батьками не зареєстровано. Інформація про право власності на спірний будинок відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно або в Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Позивач зазначив, що вказаний житловий будинок, по АДРЕСА_1 є будинком спеціаліста КСП ім. Л.Українки, який був виділений у користування її батькам. За час проживання у спірному будинку позивач вчасно оплачує всі комунальні послуги, проводить ремонтні роботи. Таким чином, сторона позивача вважає, що вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє будинком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , несе тягар його утримання в повному обсязі, а тому, на підставі положень ст. ст. 335, 344 ЦК України, просить визнати право власності на даний житловий будинок, за набувальною власністю.
Ухвалою судді від 02.07.2025 відкрито провадження у даній справі та ухвалено проводити її розгляд у порядку загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою суду від 19.09.2025 у даній справі закрито підготовче провадження, а справу призначено до розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Трач В.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити з підстав наведених у позові.
Представник Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області в судовому засіданні щодо заявленого позову не заперечує.
Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив
Позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживає в житловому будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено довідкою виданою Миролюбівським старостинським округом Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 18.11.2024 №469 .
У вказаному житловому будинку проживали батьки позивачки: ОСОБА_3 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 1941 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджено довідками Миролюбівського старостинського округу Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області №229, №230 від 16.04.2021. Крім цього, у вказаних довідках зазначено, що частка вказаного житлового будинку належить до будинку «спеціаліста», розпорядником якого є комітет і спостережна рада товариства власників земельних і майнових паїв ім..Л.Українки.
Також, судом з'ясовано, що у справах Тернопільської районної державної нотаріальної контори заведена спадкова справа за №262/2021, після смерті ОСОБА_4 , за заявою ОСОБА_2 , про видачу свідоцтва право на спадщину за законом, а також спадкова справа за №311/2016, після смерті ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_5 , про видачу свідоцтва право на спадщину за законом.
Згідно Інформаційної довідки, виданої Тернопільським районним госпрозрахунковим бюро технічної інвентаризації 06.05.2021 року за № 543, по обліку бюро: державна реєстрація права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не проведена.
Як вбачається із довідки від 11.11.2025 №615, виданої Миролюбівським старостинським округом Великоберезоввицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області, по вул..Б.Хмельницткого, 19 в с.Лучка Тернопільського району Тернопільської області станом на 01.07.1990-15.04.1991 числиться будинок спеціаліста в якому проживала багатодітна сім'я гр.. ОСОБА_4 (матері ОСОБА_2 ).
Як вбачається із виписки із Погосподарської книги, наданої представником Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області (№235) членом домогосподарства по АДРЕСА_1 записаним першим є ОСОБА_4 . Крім цього, іншими членами зазначені ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (голова), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (чоловік), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка), ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 (дочка), ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (син) ОСОБА_8 , 24.04.1996 (онука), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 (дочка), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 (онука) ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (дочка). У додаткових відомостях вказано, що зазначені особи проживають та користуються житлового будинку, який належить ТзОВ ім..Л.Українки.
Згідно довідки від 26.12.2018 №1396, яку видано Миролюбівською сільською радою, в АДРЕСА_1 числиться будинок спеціаліста, розпорядником якого є комітет і спостережна рада товариства власників земельних і майнових паїв ім..Л.Українки.
Відповідно до інформації, викладеній у листі Головного управління статистики у Тернопільській області від 13.11.2024, адресованій ОСОБА_2 , товариство власників земельних та майнових паїв ім..Л.Українки (ідентифікаційний код 14041126) ліквідовано, дата ліквідації 27.04.2005.
Відповідно до положень статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом частин 1, 4 статті 344 Цивільного кодексу України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 Цивільного кодексу України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 Цивільного кодексу України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вищенаведених умов у сукупності.
У постанові від 01.08.2018 у справі № 201/12550/16-ц Верховний Суд зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Набуття права власності на чужі речі можливе лише за наявності таких умов: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).
Тобто, набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх вказаних умов у сукупності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2019 у справі № 910/17274/17 погодилася з наведеним висновком Верховного Суду у справі № 201/12550/16-ц та виснувала, що за змістом частини 1 статті 344 Цивільного кодексу України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості визнання права власності на майно за набувальною давністю обов'язковою є наявність сукупності таких критеріїв, відсутність хоча би одного із яких виключає задоволення позову у аналогічних правовідносинах: добросовісність - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; безтитульність - це фактичне володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності; відкритість - володіння вважається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; безперервність - це володіння протягом всього строку набувальної давності, якщо таке не переривалося.
Вказана правова позиція викладена у постанові ВС від 15.07.2025 року у справі №927/773/24.
У постановах від 15.11.2022 у справі № 293/1061/21, від 15.06.2023 у справі № 359/8844/20, від 21.02.2024 у справі № 756/6953/2017 Верховний Суд зазначив, що позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Позов про право власності за давністю володіння не може пред'являти законний володілець, тобто особа, яка володіє майном з волі власника, крім випадків, визначених частиною 3 статті 344 Цивільного кодексу України (постанови Верховного Суду від 06.08.2024 № 921/574/20 (921/420/22), від 09.07.2019 у справі № 920/999/16, від 05.06.2018 у справі № 924/925/17).
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, а також у їх сукупності, враховуючи вище наведені обставини, вважає, що позов ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на частку домоволодіння у порядку набувальної давності, не підлягає до задоволення. При цьому, відмовляючи у задоволенні позову суд зазначає, що спірне домоволодіння, право власності на яке за набувальною давність просить визнати позивач, було надано у користування ОСОБА_4 , як колгоспний будинок спеціаліста, розпорядником якого був комітет і спостережна рада товариства власників земельних і майнових паїв ім..Л.Українки та у якому проживала її сім'я, у тому числі ним користувався й позивач, відтак, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю. При цьому, при даних обставинах, володілець володіє майном не як власник, а лише ним користується. Крім цього, суд констатує, що у даному випадку відсутня безтитульність майна, тобто фактичне володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже, як уже зазначав суд вище, володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 13, 82, 263, 265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на частку домоволодіння у порядку набувальної давності, відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Повний змісті рішення складено 01.12.2025.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Великоберезовицька селищна рада, місцезнаходження: селище Велика Березовиця ,вул. С.Бандери, 26 Тернопільського району Тернопільська область, ЄДРПОУ 04393462.
Головуючий суддяВ. В. Ромазан