Справа № 308/17030/25
1-кс/308/6836/25
02 грудня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні №42025142400000009 від 29.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, про арешт майна,
встановив:
01.12.2025 до провадження слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №42025142400000009 від 29.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Клопотання мотивує тим, ОСОБА_5 з метою особистого незаконного збагачення 30.04.2025 близько 08 год. 55 хв., перебуваючи неподалік магазину "Naturflora" за адресою: с. Минай Ужгородського р-ну, вул. Карпатського Патруса, 21,одержав для себе від ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який діяв під контролем правоохоронних органів, неправомірну вигоду в сумі 3000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становило 124 694,1 грн., за здійснення ним впливу на прийняття рішення службовими особами КНП "Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня" Ужгородської міської ради (м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 71), які, згідно примітки до ст. 369-2 КК України, є особами, уповноваженими на виконання функцій місцевого самоврядування, та які, згідно своїх службових повноважень та обов'язків, уповноважені на надання медичних висновків та складання документів медичного характеру, які можуть бути підставою для зняття осіб призовного віку з військового обліку або ж оформлення відстрочки від проходження військової служби.
24.11.2025 в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вилучено смартфон марки "iPhone 13 Pro Maх", ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_2 .
Клопотання мотивує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що даний смартфон використовувався підозрюваним ОСОБА_5 під час вчинення злочинних дій, у зв'язку з чим у ньому зафіксована інформація, яка має значення для кримінального провадження. 25.11.2025 вилучений смартфон приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
Прокурор та слідчий в судове засідання не з'явився. В матеріалах клопотання наявна заява слідчого, в якій останній просить здійснювати розгляд клопотання без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився. Про час та дату судового засідання повідомлявся належним чином.
Прокурор подав до суду заяву, в якій повідомив, що власника майна проінформовано про дату та час розгляду клопотання про арешт майна.
До початку судового засідання від слідчого надійшло клопотання про долучення протоколу огляду смартфону від 25.11.2025.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 172 КПК України неявка прокурора та власника майна в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання про арешт майна, а тому суд, виходячи з вимог вказаної статті, вирішує клопотання за наявними в матеріалах справи доказами.
Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді клопотання, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя встановив таке.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №42025142400000009 встановлено, що органом досудового розслідування Управління СБ України в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.01.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Із постанови про приєднання речових доказів від 25.11. 2025 вбачається, що вилучений смартфон приєднано до матеріалів кримінального провадження як речовий доказ.
До матеріалів клопотання додано також Витяг з ЄРДР за №42025142400000009 від 29.01.2025 року за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.25, протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 24.11.25, повідомлення про підозру від 24.11.2025, протокол допиту підозрюваного від 24.11.2025, протокол допиту свідка від 18.03.2025, протокол допиту свідка від 04.04.2025, протокол допиту свідка від 06.11.2025, протокол огляду предмету від 25.11.2025.
Згідно зі ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому за загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначеними ст. 132 КПК України, для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов'язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні, а застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли насобі йогосліди абомістять іншівідомості,які можутьбути використаніяк доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в томучислі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінальнопротиправним шляхомабо отриманіюридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК України).
За приписами ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а також те, що може бути виконане завдання арешту, передбачене ч. 1 ст. 170 КПК України, тобто запобігання можливості їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження з метою забезпечення збереження речових доказів, задля захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Враховуючи викладене, подані докази, слідчий суддя приходить до висновку про наявність правових підстав для арешту майна, враховує можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, його перебування на зберіганні у третіх осіб створює високі ризики до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, перетворення, передачі вказаного майна, що, своє чергою, унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ч. 1 ст. 2 КПК України, мету накладання арешту збереження речових доказів, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому клопотання про арешт майна підлягає до задоволення.
Керуючись ст. ст. 98, 131, 132, 170-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
клопотання старшого слідчого в ОВС 1 відділення СВ УСБУ в Закарпатській області підполковника юстиції ОСОБА_3 погоджене заступником керівника Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 , про арешт на тимчасово вилучене майно в рамках кримінального провадження №42025142400000009 від 29.01.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України задовольнити.
Накласти арешт на на тимчасово вилучене 24.11.2025 в ході особистого обшуку підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , смартфон марки "iPhone 13 Pro Maх", ІМЕІ НОМЕР_1 , з сім-карткою оператора мобільного зв'язку з абонентським номером НОМЕР_2 .
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1