Справа №303/7287/25
2/303/2726/25
Ряд. стат. звіту - 26
03 грудня 2025 року м.Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.
з участю секретаря судових засідань Славич М.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом представника позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -
Представник позивача ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» - Ткаченко М.М. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
Позов мотивований тим, що 25.07.2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №100099150.
Щодо умов та порядку укладення Договору №100099150 від 25.07.2021 року то згідно із п.1.1. Договору, Кредитодавець зобов'язувався надати Позичальникові кредит, який відповідно до п.1.2. Договору складає 5 000 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього Договору, його додатків та правил.
Відповідач ОСОБА_1 здійснив дії спрямовані на укладання зазначеного вище Договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) грошових коштів на сайті позикодавця, введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору.
17.12.2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №100099150, де боржником є ОСОБА_1
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №100099150, де боржником є ОСОБА_1 ..
Таким чином, ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за Договором №100099150 від 25.07.2021 року.
Станом на сьогоднішній день заборгованість відповідачем ОСОБА_1 не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв'язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість за Договором №100099150 від 25.07.2021 року у розмірі 27 265,65 гривень, з яких 3 667 гривень заборгованість за тілом кредиту, 23 598,65 гривень заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06.10.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
У свою чергу, відповідач ОСОБА_1 відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25.07.2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №100099150.
Згідно із п.1.1. та п.1.2. Договору, Кредитодавець зобов'язується надати Позичальнику грошові кошти в розмірі 5 000 гривень, а Позичальник зобов'язувався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених пунктами Договору.
На виконання умов укладеного договору позикодавцем було перераховано грошові кошти на рахунок позичальника.
17.12.2021 року між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до умов якого ТзОВ «МІЛОАН» відступило ТзОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором №100099150, де боржником є ОСОБА_1
10.01.2023 року між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було укладено Договір відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТзОВ «Вердикт Капітал» відступило ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до позичальників, в тому числі, де боржником є ОСОБА_1 ..
Як вбачається із Розрахунку заборгованості, відповідач ОСОБА_1 зобов'язання за вищезазначеним кредитним договором не виконав, внаслідок чого за ним рахується загальна заборгованість у розмірі 27 265,65 гривень, з яких 3 667 гривень заборгованість за тілом кредиту, 23 598,65 гривень заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом.
Дані правовідносини регулюються нормами ЦК України.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором установлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
Статтею 1055 ЦК України визначена письмова форма укладення кредитного договору. За вимогами ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із ч.1 ст.634 ЦК України вбачається, що Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст.629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання.
Згідно із ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства.
Таким чином, беручи до уваги вищезазначене, а також те, що відповідачем ОСОБА_1 не подано до суду відзив на позовну заяву та не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували проведений представником позивача розрахунок заборгованості за вищевказаним договором, як і не надано доказів виконання належним чином та у встановлені строки зобов'язань за вказаним договором, у зв'язку з чим порушення зобов'язання визнається судом таким, що сталося з вини відповідача ОСОБА_1 , а отже суд вважає, що вимоги представника позивача в цій частині є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.8 ст.141ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
З матеріалів справи вбачається, що між ТзОВ «Коллект Центр» в особі директора Ткаченко М.М. та адвокатським об'єднанням «ЛІГАЛ АССІСТАНС», укладено договір про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024 року.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №1012 від 01.08.2025 року, сторони погодили надання наступних правових (юридичних послуг) між Товариством та адвокатським об'єднанням про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , надання усної консультації 2 години х 2000 грн = 4000 грн; складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 3 годин х 3000 грн = 9000 грн, загальний розмір правничих витрат складає 13 000 гривень.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 року у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, прийшов до висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Коллект Центр» слід стягнути 4 000 гривень судових витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.11,509,526,611,625,1048-1050,1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 141,258-259, 264-265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити - частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість у розмірі 27 265 (двадцять сім тисяч двісті шістдесят п'ять) гривень 65 копійок.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» сплачений судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та 4 000 (чотири тисячі) гривень витрати за надання правничої допомоги.
В іншій частині вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Позивач: ТзОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 44276926, місце знаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, оф.306.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складений 03.12.2025 року.
Головуючий Ю.Ю. Куцкір