Номер провадження 2/243/2049/2025
Номер справи 243/8909/25
(заочне)
« 24 » листопада 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого - судді Гончарової А.О.,
за участю: секретаря судового засідання - Слободкіної Т.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів на підставі Наказу № 29-к «Про впровадження дистанційної роботи Слов'янського міськрайонного суду Донецької області» від 10 травня 2022 року, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із вказаною позовною заявою ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням посилаючись на те, що на підставі договору на здачу житлової площі квартиронаймачам в орендне користування у будинках, які належать ЖКО СГРЕС, позивач ОСОБА_1 вселилася у квартиру АДРЕСА_1 . Згодом у вказаній квартирі з дозволу ОСОБА_1 було зареєстровано місце проживання її сина - відповідача ОСОБА_2 . У 2008 році відповідач ОСОБА_2 одружився і переїхав жити до своєї дружини в інше жиле приміщення. Таким чином, починаючи з 2008 року у квартирі АДРЕСА_1 відповідач ОСОБА_2 не проживає, не користується нею, не зберігає у ній свої особисті речі, не сплачує вартість нарахованих житлово-комунальних послуг, не підтримує квартиру у належному стані, не надає позивачу ОСОБА_1 жодної грошової допомоги, необхідної для покриття витрат, пов'язаних із реєстрацією його місця проживання у зазначеній квартирі, мотивуючи це тим, що він в квартирі не проживає, а отже і витрати, пов'язані з квартирою, нести не зобов'язаний. Наразі фактичне місце проживання відповідача ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 взагалі не відоме, адже він припинив будь-яке спілкування з позивачем, а на відомі ОСОБА_1 номери телефонів він не відповідає, що унеможливлює звернення ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з проханням або про надання грошової допомоги на оплату вартості житлово-комунальних послуг, нарахованих у тому числі і за нього, або про зняття з зареєстрованого місця проживання у цій квартирі. Єдиним способом позивача ОСОБА_1 захистити свої права щодо припинення несення нею надмірного тягаря з оплати житлово-комунальних послуг, які нараховуються у тому числі і за відповідача ОСОБА_2 , та оформлення нею житлової субсидії є звернення до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування вказаною квартирою.
В зв'язку з викладеним позивач просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , судові витрати віднести на позивача.
Позивач, ОСОБА_1 , та представник позивача, ОСОБА_3 , яка діє на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії АН №1797647 від 24.09.2025 року, в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, від нього не надійшло повідомлення про причини неявки, не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні особисто або через представника, тому суд, враховуючи згоду позивача (представника позивача), відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи, вирішити справу за наявними в матеріалах доказами та ухвалити заочне рішення.
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного висновку.
На підставі договору на здачу житлової площі квартиронаймачам в орендне користування у будинках, які належать ЖКО СГРЕС, позивач ОСОБА_1 є наймачем та мешкає в квартирі АДРЕСА_1 .
Згідно з довідкою про склад сім'ї від 28.08.2025 року, наданою відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб виконкому Миколаївської міської ради Краматорського району Донецької області, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до повідомлення Миколаївської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області від 22.09.2025, на момент перевірки факту проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , мешканці були відсутні, обстеження фактичного місця проживання для фіксування інформації про склад сім'ї не видалось можливим. Сусіди підтвердили, що сина ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вони дійсно не бачили з 2008 року.
Згідно з повідомленням ТОВ «ГК «Нафтогаз Україна» від 05.09.2025 року, точку обліку газифікованого об'єкта за адресою: АДРЕСА_2 (ЕІС-код 56XM09E00461624V) у періоди: 01.10.2020-29.11.2020, 01.12.2020-29.01.2021, 31.01.2021-14.02.2021 було включено до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії», яким відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р було визначено ТОВ «ГК «Нафтогаз України», та присвоєно особовий рахунок № НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» від 09.09.2025 року за адресою АДРЕСА_2 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Згідно з повідомленням СО ПАТ «Донбасенерго» Слов'янська ТЕС від 12.09.2025 року, станом на 10.09.2025 року рахунки СО ПАТ «Донбасенерго» «Слов'янська ТЕС» за комунальні послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за адресою АДРЕСА_2 (о/р НОМЕР_3 ) надаються на ім'я ОСОБА_1 .
Відповідно до повідомлення КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» від 08.09.2025 року, особовий рахунок у КП Миколаївської міської ради «Сервіскомуненерго» на оплату послуг, що надаються підприємством мешканцям кв. АДРЕСА_1 оформлений на ОСОБА_1 з початку створення підприємства (01.01.2009 року). ОСОБА_1 є платником житлово-комунальних послуг, що надаються підприємством з 01.01.2009 року по теперішній час.
Статтею 137 Конституції України гарантується право на житло. Згідно ч.3 цієї статті ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в п.15постанови від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або для відмови їй у цьому.
Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Також жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців, зокрема, у випадку тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами та характером роботи.
Відповідно до ст.72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, проводиться в судовому порядку.
Згідно з роз'ясненнями постанови Пленуму Верховного суду України № 2 від 12.04.1985р. "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц висловлений висновок щодо застосування статей71,72 ЖК Української РСР, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Вказано, що саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК Української РСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, провадження № 61-30912св18, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, провадження № 61-7317св19, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, провадження № 61-23089св19.
Оскільки відповідач понад п'ятнадцять років у спірній квартирі, яка передана за договором найму позивачу, не проживає, добровільно покинув вказане приміщення, перестав нести витрати на утримання квартири та сплати комунальних послуг, що свідчить про втрату ним інтересу до найманого житла, суд приходить до висновку, що його слід визнати таким, що втратив право користування жилим приміщенням.
Позивач не вимагає компенсації за понесені судові витрати, пов'язані із зверненням до суду.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 19, 81, 82, 141, 263-265, 274, 279, 280 ЦПК України, на підставі ст.ст. 71, 72 ЖК УРСР, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду
Донецької області А.О. Гончарова