03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 500/5128/25
адміністративне провадження № К/990/43359/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року (суддя Мірінович У.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року (судді: Матковська З.М. (головуючий), Гуляк В.В., Ільчишин Н.В.) у справі № 500/5128/25 за заявою Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» про стягнення коштів за податковим боргом,
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. 29 серпня 2025 року о 12:41 год. Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - заявник, контролюючий орган, ГУ ДПС у Тернопільській області) звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України із заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» (далі - відповідач, Товариство, ТОВ «МАРИНОКС») про стягнення з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» (код ЄДРПОУ 45119516) та за рахунок готівки, що належить ТОВ «МАРИНОКС», коштів у розмірі податкового боргу по платежу пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства в сумі - 223 624 619,48 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, заяву ГУ ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» про стягнення коштів за податковим боргом залишено без розгляду на підставі частини п'ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз'яснено заявнику, що він має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
3. Постановляючи ухвалу про залишення заяви без розгляду, суд першої інстанції з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що граничним строком подання заяви про стягнення коштів за податковим боргом, відповідно до частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, с 14.08.2025. Натомість, заява ГУ ДПС у Тернопільській області надійшла до суду 29.08.2025 о 12 год. 41 хв. Відтак, заява контролюючого органу подана до суду із пропуском строку, встановленого КАС України, що є підставою для залишення такої заяви без розгляду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи учасників справи
4. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року, а справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.
5. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
6. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою для відкриття касаційного провадження у справі № 500/5128/25 є оскарження зазначеної у частині другій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України ухвали суду першої інстанції про залишення позову (заяви) без розгляду, після її перегляду в апеляційному порядку, з посиланням у касаційній скарзі на порушення судом першої інстанції та апеляційним адміністративним судом норм процесуального права.
7. Контролюючий орган вказує, що мотивуючи оскаржувані у цій справі судові рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що обставиною, з якою стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання. Відтак, 30-ти календарний день з дня надіслання платнику податкової вимоги припав на 13.08.2025. Відповідно, на переконання судів, контролюючий орган мав право звернення із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України з 00 годин 00 хвилин 14.08.2025 по 00 годин 00 хвилин 15.08.2025.
8. Проте, судами не було враховано висновки, які були висловлені у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 320/6263/20, від 03.02.2022 у справі № 300/2315/21, від 15.09.2025 у справі № 140/701/25, зокрема, щодо обставин з якими пов'язано звернення до суду, а саме - сплив тридцятиденного строку з моменту вручення (повернення оператором поштового зв'язку) податкової вимоги.
9. Відтак, відлік 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом з дня надіслання платнику податкової вимоги є необґрунтованим, натомість обставина, яка зумовила б звернення до суду ще не настала, в такому випадку подання заяви в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України було б передчасним.
10. Наведене, на переконання контролюючого органу, свідчить про вибірковість застосування норм права, порушення принципу правової визначності та ігнорування усталену підходу до вирішення спірних правовідносин.
11. Товариством відзиву на касаційну скаргу контролюючого органу надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
12. Касаційний розгляд справи проведено у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю).
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
13. Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
14. Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
15. Згідно статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Частиною четвертою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
17. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
18. За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
19. Згідно пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
20. Пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
21. Особливості провадження у справах за зверненням податкових та митних органів щодо стягнення коштів за податковим боргом регламентовані статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 5 частини першої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо стягнення коштів за податковим боргом.
Відповідно до частини другої статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України, заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі.
22. Згідно із частинами першої, другої та п'ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України, на обчислення строків, встановлених статтями 273-277,280-283,283-2 цього Кодексу, не поширюються правила частин другої - десятої статті 120 цього Кодексу.
Строки, встановлені у справах, визначених цією статтею, обчислюються календарними днями і годинами.
Днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг, встановлені у справах, визначених цією статтею, не може бути поновлено. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду.
23. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що обставиною, з якою стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.
24. Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у постанові Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, від 26 червня 2020 року у справі № 280/2993/19, від якої суд касаційної інстанції у встановленому процесуальним законом порядку не відступав вказано, що Кодексом адміністративного судочинства України визначено те, що при розгляді категорії термінових справ днем подання позовної заяви, апеляційної скарги є день їх надходження до відповідного суду. Строки подання позовних заяв і апеляційних скарг у справах, визначених статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, не може бути поновлено.
25. Позовні заяви, апеляційні скарги, подані після закінчення цих строків, суд залишає без розгляду (частина п'ята статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України).
26. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, а також вбачається з матеріалів справи, податкова вимога № 0003509-1302-1900 від 14.07.2025 направлена ТОВ «МАРИНОКС» засобами поштового зв'язку 14.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що 30 календарний день з дня надіслання платнику податкової вимоги припав на 13.08.2025, а тому контролюючий орган мав право звернення із заявою в порядку статті 283 КАС України з 00 годин 00 хвилин 14.08.2025 по 00 годин 00 хвилин 15.08.2025, натомість заяву подано до суду лише 29.08.2025 о 12 год 41 хв, тобто з порушенням строків звернення до суду.
27. Колегія суддів вказує на помилковість наведених висновків.
28. Як вже було зазначено вище обставиною, з якою стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги.
29. Відповідно до пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
30. Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (пункт 58.3 статті 58 Податкового кодексу України).
31. Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
32. У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (абзац другий пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України).
33. Крім того, згідно з пунктом 6 розділу IV Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.06.2017 № 610 (у редакції, чинній на дату спірних правовідносин) податкова вимога вважається належним чином надісланою (врученою) платнику податків, якщо вона надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою, а для фізичної особи (її законного чи уповноваженого представника) - місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику податків (його законному чи уповноваженому представникові), або надіслана в електронний кабінет засобами ІКС з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
34. Отже, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу, остання вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Аналогічна правова позиція наведена, зокрема у постанові Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 320/6263/20.
35. Обставиною, з якою стаття 283 Кодексу адміністративного судочинства України пов'язує початок відліку 24-годинного строку для подання до суду заяви про стягнення коштів за податковим боргом, є дата надіслання (вручення) платнику податкової вимоги та сплив 30 календарних днів з дня такого надіслання (вручення).
36. Як встановлено судами податкова вимога № 0003509-1302-1900 від 14.07.2025 направлена Товариству засобами поштового зв'язку 14.07.2025 і саме з зазначеної дати суди обрахували 30 денний строк, після спливу якого контролюючий орган мав протягом 24 годин звернутися з заявою про стягнення боргу.
37. Однак, суди не врахували, що зазначену вимогу Товариству вручено не було, а рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення було повернуто на адресу контролюючого орану 29.07.2025 з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с.19).
38. Відтак податкова вимога № 0003509-1302-1900 від 14.07.2025 вважається врученою саме - 29.07.2025.
39. Враховуючи вказані норми, та наявне у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», судами попередніх інстанцій зроблено неправильний висновок, про те, що 30-й календарний день з дня надіслання (вручення) платнику податкової вимоги припав (закінчився) 13.08.2025, а контролюючий орган мав право звернення із заявою в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України з 00 годин 00 хвилин 14.08.2025 по 00 годин 00 хвилин 15.08.2025.
40. Суд зазначає, що перебіг 30-денного строку, встановленого нормами пункту 95.2 статті 95 Податкового кодексу України, розпочався з 30.07.2025 (наступний день за днем зазначеним поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення) та сплив - 28.08.2025 відповідно.
41. Таким чином, контролюючий орган мав звернутися з заявою про стягнення коштів за податковим боргом, в порядку визначеному статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом 24 годин моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності. Тобто, такий строк розпочався з 00 годин 00 хвилин 29.08.2025 та закінчився о 24 годині 00 хвилин 29.08.2025, а відтак, звернувшись до суду з заявою про стягнення податкового боргу в порядку статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України поданою до суду 29.08.2025 о 12 год 41 хв контролюючим органом дотримано строків звернення до суду із такою заявою.
42. З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи колегія суддів приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно дійшли висновку про наявність підстав для залишення заяви ГУ ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» про стягнення коштів за податковим боргом без розгляду на підставі частини п'ятої статті 270 Кодексу адміністративного судочинства України.?
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
43. Відповідно до частини першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи
44. Відповідно до частин першої і четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
45. За встановлених обставин Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій залишаючи без розгляду заяву ГУ ДПС у Тернопільській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРИНОКС» про стягнення коштів за податковим боргом, порушили норми процесуального права, у зв'язку з чим їх рішення підлягають скасуванню із передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України задовольнити.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2025 року у справі № 500/5128/25 скасувати.
Справу № 500/5128/25 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова