03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 560/13561/24
адміністративне провадження № К/990/6816/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Єресько Л.О.,
Жука А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 (головуючий суддя - Салюк П.І.)
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 (головуючий суддя - Полотнянко Ю.П., судді - Смілянець Е.С., Драчук Т.О.)
у справі № 560/13561/24
за позовом ОСОБА_1
до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, у якому просив:
- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 «індексації-різниці» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4 461 грн 65 коп. в місяць за період з 31.10.2019 по 18.07.2023;
- зобов'язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 «індексацію-різницю» грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4 461 грн 65 коп. в місяць за період з 31.10.2019 по 18.07.2023.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії повернуто позивачу з підстав, визначених частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
3. При прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України, та не доведення поважності причин пропуску такого.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 скасовано в частині повернення позовної заяви ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 31.10.2019 по 19.07.2022, справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В інший частині ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 залишено без змін.
5. Суд апеляційної інстанції вважав помилковим застосування судом першої інстанції приписів статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX) до правовідносин, що охоплюють період з 31.10.2019 по 19.07.2022, та виснував, що звернення позивача до суду з вимогами, що охоплюють період з 31.10.2019 по 19.07.2022, не обмежується будь-яким строком. Водночас апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду з вимогами, що охоплюють період з 20.07.2022 по 18.07.2023, та не наведення обґрунтувань щодо наявності об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду з цим позовом у частині вимог з 20.07.2022 по 18.07.2023 в межах строку, визначеного законодавством.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині повернення позовної заяви щодо вимог про нарахування та виплати позивачу «індексацію-різницю» грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 18.07.2023, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, скаржник просить рішення судів попередніх інстанцій у частині повернення позову, що стосується періоду позовних вимог з 20.07.2022 по 18.07.2023, скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в порушення частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України ігнорують фактичні обставини справи згідно, яких у період проходження позивачем служби з 20.07.2022 по 18.07.2023 були відсутні підстави вважати, що відповідач порушив право позивача щодо виплати «індексації - різниці» грошового забезпечення. Скаржник вказує, що право на виплату «індексації - різниці» грошового забезпечення з визначенням її розміру було поновлено рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 та постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19.06.2024 у справі № 560/19041/23. Позивач зауважує, що у судових рішеннях у справі № 560/19041/23 судами вказано про право позивача на нарахування та виплату «індексації - різниці» до дати звільнення зі служби. Підкреслює, що до моменту ухвалення рішення у справі № 560/19041/23 у позивача були відсутні підстави звернення до суду з даними позовними вимогами до відповідача. Як зазначає позивач, у зв'язку з набранням законної сили рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30.01.2024 у справі № 560/19041/23 у позивача виникло право на звернення до суду з цим позовом, яке реалізоване в межах строку, визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Позиція інших учасників справи
8. У відзиві на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами скаржника не погоджується, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
9. Ухвалою від 05.03.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Мартинюк Н.М. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
10. Ухвалою Верховного Суду від 27.11.2025 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
11. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 27.11.2025 № 1492/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 560/13561/24 у зв'язку з відпусткою судді Мартинюк Н.М., яка входить до складу постійної колегії суддів.
12. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Жука А.В., Єресько Л.О. для розгляду судової справи № 560/13561/24.
Джерела права та акти їхнього застосування
13. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
14. За правилами частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
15. Згідно з частиною третьою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
17. Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
18. Відповідно до абзацу першого статті 3 Кодексу законів про працю України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
19. За правилами частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позиція Верховного Суду
20. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. У межах цього касаційного провадження Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права у частині повернення позовної заяви позивачу в частині вимог щодо нарахування та виплати позивачу «індексацію-різницю» грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 18.07.2023.
22. За висновком суду апеляційної інстанції, позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду з вимогами, що охоплюють період з 20.07.2022 по 18.07.2023, поважних причин пропуску такого строку не навів.
23. На противагу таким висновкам позивач указує, що звернувся до суду в тримісячний строк з моменту набрання судовим рішенням у справі № 560/19041/23, у якому вказано про право позивача на виплату «індексацію-різницю» грошового забезпечення до дати звільнення зі служби. Отже початок перебігу строку звернення до суду з цим позовом позивач пов'язує з моментом, коли позивач дізнався про порушення своїх прав.
24. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, колегія суддів виходить із такого.
25. Насамперед Суд зауважує, що Закон № 2352-IX, яким статтю 233 Кодексу законів про працю України викладено в новій редакції, і якою обмежено строк звернення до суду за вирішенням трудових спорів, набрав чинності з 19.07.2022, а тому саме з цієї дати підлягають застосуванню норми статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції Закону № 2352-IX).
26. Для правильного вирішення цього спору необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами щодо нарахування та виплати «індексації-різниці» грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 18.07.2023.
27. Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження публічної служби. При цьому важливим є те, що позов про стягнення належного грошового забезпечення подано вже після звільнення позивача з публічної служби.
28. У Рішенні від 05.10.2013 № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов'язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов'язків.
29. Крім обов'язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов'язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов'язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров'я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.
30. Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов'язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
31. З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу (у редакції, чинній до 19.07.2022)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
32. Чинна редакція частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».
33. З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.
34. На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 19.07.2022 по 18.07.2023) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
35. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25.09.2025 у справі № 440/9690/24.
36. З огляду на обставини цієї справи, Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 18.07.2023 слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до 18.09.2024 (до моменту звернення до суду із цим позовом) з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
37. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом (у частині вимог за період з 19.07.2022 по 18.07.2023) та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
38. Отже, висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовних вимог в частині вимог про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії за період з 19.07.2022 по 18.07.2023 є передчасними.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
39. Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
40. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 08.10.2024 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 у справі № 560/13561/24 скасувати.
3. Справу № 560/13561/24 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Л.О. Єресько
А.В. Жук