03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 240/20108/24
касаційне провадження № К/990/48807/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гончарової І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 240/20108/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025, якою, як убачається із змісту касаційної скарги, зупинено провадження у справі та призначено судово-економічну експертизу.
Відповідач уже неодноразово звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами на зазначену ухвалу, однак ухвалами від 23.09.2025, 29.09.2025 та 28.10.2025 Верховний Суд повернув такі скарги як такі, що не містили передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав касаційного оскарження судового рішення у справі № 240/20108/24.
Під час перевірки чергової касаційної скарги на предмет дотримання вимог статей 328, 330 КАС України встановлено, що у ній знову не викладено належним чином передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку, зокрема, судові рішення суду апеляційної інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі.
Отже, оскільки у цій справі оскаржується саме ухвала суду апеляційної інстанції про зупинення провадження та призначення експертизи, така ухвала підпадає під регулювання частини третьої статті 328 КАС України.
Частиною четвертою статті 328 КАС України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, перелічених у пунктах 1- 4 цієї частини.
Водночас абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті (зокрема ухвал суду апеляційної інстанції), є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, у касаційній скарзі має бути наведено обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Суд вважає, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою (наведенням) конкретних висновків суду, рішення (ухвали) якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права було неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1- 3 частини четвертої статті 328 КАС України (які стосуються судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті) скаржник, відповідно, повинен:
- у разі посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - зазначити постанову Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні;
- у разі посилання на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України - навести обґрунтування необхідності відступлення від відповідного висновку Верховного Суду;
- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України - чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Водночас у цій справі оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції, що віднесена до судових рішень, зазначених у частині третій статті 328 КАС України. Тому скаржник, посилаючись у тексті скарги на частину другу статті 328 КАС України як підставу касаційного оскарження, мав навести чітке та послідовне обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права або порушення ним норм процесуального права при постановленні саме оскаржуваної ухвали, із зазначенням конкретних висновків суду, які є наслідком такого порушення.
Натомість аналіз змісту поданої касаційної скарги свідчить, що:
скаржник загально посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм статей 236, 308, 102 КАС України, але не конкретизує, які саме висновки суду апеляційної інстанції у межах оскаржуваної ухвали є наслідком неправильного застосування цих норм, у чому саме полягає таке порушення та як відповідні норми права, на думку скаржника, мали бути застосовані;
значна частина доводів касаційної скарги стосується незгоди скаржника з висновками контролюючого органу та судів щодо правомірності нарахування пені, оцінки доказів, пов'язаних з виконанням зовнішньоекономічних контрактів, тобто обставин, які стосуються спору по суті та змісту податкового повідомлення-рішення, а не процесуального рішення суду апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі та призначення судово-економічної експертизи;
наприкінці скарги скаржник, всупереч раніше зазначеному посиланню на частину другу статті 328 КАС України, вказує, що підставою подання касаційної скарги є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), однак при цьому не зазначає конкретної норми права, яка, на його думку, застосована судами неправильно, та не обґрунтовує, у чому полягає така помилка та як, на думку скаржника, відповідна норма має застосовуватися.
Таким чином, касаційна скарга містить внутрішні суперечності щодо визначення підстав касаційного оскарження (одночасне посилання як на частину другу, так і на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), а наведені у ній доводи зводяться переважно до переоцінки фактичних обставин справи та незгоди із призначенням експертизи як такої, без належного правового аналізу застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Суд наголошує, що системний аналіз положень статей 328, 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідну підставу касаційного оскарження, передбачену статтею 328 КАС України, та з конкретизацією висновків суду й норм права, які, на думку скаржника, застосовано неправильно.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою вчетверте загалом, скаржник не виправив недоліків касаційних скарг, на які вказав Верховний Суд в ухвалах від 23.09.2025, 29.09.2025 та 28.10.2025. У зазначених ухвалах судом було акцентовано увагу відповідача на тому, що касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування, із наведенням аргументів в обґрунтування своєї позиції.
Подана ж касаційна скарга за своїм змістом фактично дублює раніше подані скарги, які вже поверталися судом, та не містить конкретного і несуперечливого викладення підстав касаційного оскарження у розумінні статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга Головного управління ДПС у Житомирській області підлягає поверненню як така, що не містить передбачених КАС України підстав касаційного оскарження ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 240/20108/24.
На підставі викладеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 341, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі № 240/20108/24 - повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи в порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду в межах строку, встановленого КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Гончарова