03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 380/20219/24
адміністративне провадження № К/990/29388/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №380/20219/24,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, прийняту в складі судді Гулик А.Г., та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Кухтея Р.В., суддів Носа С.П., Шевчук С.М.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо незастосування січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, та невиплати ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 травня 2023 року індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн у місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 29 травня 2023 року індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн у місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 позовну заяву було залишено без руху у зв'язку з пропуском строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 29.05.2023 та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
3. На виконання вказаної ухвали представник позивача подав до суду заяву, в якій, посилаючись на частину другу статті 233 Кодексу законів про працю України, зазначив, що приписи вказано правової норми виключають будь-які неясності у визначенні дня, з якого слід здійснювати обчислення строку звернення до суду, оскільки її норми чітко визначають, що таке обчислення повинно здійснюватися з дня одержання письмового повідомлення про суми нараховані та фактично виплачені роботодавцем. Так, відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення відповідачем було надіслано рекомендованим листом, який було отримано 24.07.2024 та надалі позивач 29.09.2024, у тримісячний строк з дня одержання відомостей, звернувся до адміністративного суду із цією позовною заявою.
4. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, відмовлено повністю у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду у частині позовних вимог визнано неповажними. Залишено без розгляду позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та невиплати ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 29.05.2023 індексації-різниці грошового забезпечення у розмірі 4463,15 грн у місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу та зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 19.07.2022 по 29.05.2023 індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4463,15грн у місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
5. Судові рішення мотивовані тим, що, звернувшись з цим позовом 30.09.2024, позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 29.05.2023, оскільки до 19 липня 2022 року Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, викладених у клопотанні від 08.11.2024, суди не погодилися із аргументами представника позивача, відповідно до яких при виключенні позивача із списків особового складу, відповідач повинен був провести виплату військовослужбовцю всіх видів грошового забезпечення, що належить (належало) військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало розмірі за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього та зазначили про те, що індексація грошового забезпечення є платежем, розмір якого відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення додаткова винагорода, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, строк щодо звернення до адміністративного суду розпочинався з моменту отримання грошового забезпечення, а не з моменту виключення зі списків особового складу, як зазначає представник позивача. Таким чином, суди, ураховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшли висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись із ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, Дзундза Юрій Романович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
7. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає про те, що предметом розгляду цієї справи є порушення законодавства про оплату праці та невиплата в повному обсязі належного позивачу грошового забезпечення (заробітної плати) в тому числі, яке належало позивачу при звільненні з військової служби, тобто при вирішенні питання щодо строків звернення до адміністративного суду, слід керуватися частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, якою встановлено тримісячний строк звернення до суду з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. Тобто в межах цієї справи суди першої та апеляційної інстанцій повинні були встановити, коли відповідач здійснив письмове повідомлення позивача з розшифровкою про нараховане та виплачене йому грошове забезпечення. Указані обставини повністю проігноровані судами першої та апеляційної інстанцій.
8. У касаційній скарзі касатор указує на те, що письмове повідомлення щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифровкою за видами виплат, як того вимагають норми статті 30 Закону України «Про оплату праці» та норми частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у новій редакції, відповідач здійснив рекомендованим листом, який було отримано 24.07.2024. Надалі позивач 29.09.2024, у тримісячний термін з дня одержання письмового повідомлення та відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення (24.07.2024), звернувся до адміністративного суду з позовною заявою.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Жука А.В., Радишевської О.Р., від 14 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року.
11. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
12. Суддя-доповідач витребував у електронному вигляді з використанням функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» - «Витребування справ з ЦБД» (центральної бази даних) матеріали апеляційного провадження №А/857/33236/24, які надійшли до Верховного Суду в електронному вигляді.
13. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 03 грудня 2025 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
14. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
15. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
16. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України, далі - КЗпП України, (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 1 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
17. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
18. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
19. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
22. У межах цього касаційного провадження необхідно вирішити питання щодо застосування строку звернення до суду з позовними вимогами, які стосуються індексації грошового забезпечення військовослужбовця, за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року.
23. Підставою для залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року слугував висновок судів попередніх інстанцій щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням статті 233 КЗпП України у редакції, яка набула чинності з 19 липня 2022 року, становить три місяці й обчислюється з дня, коли він дізнався про порушення свого права або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
24. Суд першої інстанції зазначив, що при отриманні позивачем грошового забезпечення за вказаний спірний період, останній повинен був знати такий розмір виплаченого йому грошового забезпечення. Позивач мав можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення додаткова винагорода, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, звернувшись до суду з позовом у вересні 2024 року, позивач пропустив визначений законом строк звернення до суду та не навів поважних причин, які зумовили його пропуск.
25. Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
26. Законом України від 01 липня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
27. «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
28. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
29. Для правильного вирішення цього спору необхідно з'ясувати, з якою подією слід пов'язувати початок перебігу строку звернення до суду з вимогами, які стосуються індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року.
30. Верховний Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23 Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду сформувала єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.
31. Зокрема, Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
32. Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року №1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001, від 13 березня 2012 року №6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
33. З урахуванням викладеного Судова палата констатувала:
1) якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»);
2) з урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
34. Верховний Суд уважає ці висновки застосовним до спірних правовідносин.
35. Верховний Суд звертає увагу, що предметом спору в цій справі є індексація грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року, що є складовою грошового забезпечення, яке виплачується особі щомісяця.
36. З огляду на викладене, Верховний Суд частково поділяє позицію судів попередніх інстанцій, зокрема, що початок перебігу строку звернення до суду у цій справі слід обчислювати з моменту, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
37. Проте Верховний Суд зазначає про те, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
38. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
39. Отож, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
40. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
41. Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав.
42. Отже, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому [у період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року] сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
43. Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду.
44. З огляду на обставини цієї справи, Верховний Суд зазначає, що для правильного вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року слід з'ясувати наявність/відсутність у відповідача документального підтвердження ознайомлення позивача до вересня 2024 року з розміром та складовими нарахованого та виплаченого у спірному періоді грошового забезпечення, як-то докази направлення/видачі розрахункових листів, довідок про грошове забезпечення тощо.
45. За результатом установлення указаних обставин стане можливим визначити день, коли позивач дізнався про порушення його прав, свобод чи інтересів, а отже, установити початок відліку тримісячного строку звернення до суду з цим позовом у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року та, за необхідності, з'ясувати наявність поважних причин пропуску такого строку.
46. З огляду на викладене, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для повернення позовної заяви за період з 19 липня 2022 року по 29 травня 2023 року є передчасним.
47. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
48. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, ухвала Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Дзундзи Юрія Романовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2025 року скасувати. Справу №380/20219/24 направити до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
О.Р. Радишевська