03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 420/1885/25
адміністративне провадження № К/990/27826/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №420/1885/25,
за позовом ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою адвоката Чернохатнього Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, прийняту в складі головуючої судді Бойко О.Я., та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати протиправними дії Військової академії (м. Одеса) щодо обчислення та виплати грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року та зобов'язати Військову академію (м. Одеса) здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року та провести його виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
2. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 відкрито провадження у справі №420/1885/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
3. 10.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, у тому числі, наголошував на пропуску позивачем строку звернення до суду із цим позовом.
4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2025 адміністративний позов залишено без руху. У вказаній ухвалі суд зазначив, що виявлені недоліки повинні бути усунені шляхом направлення до Одеського окружного адміністративного суду: клопотання про поновлення строку звернення з відповідними доказами поважності причин його пропуску. Також зазначено про необхідність протягом п'яти днів з дня отримання повного тексту ухвали про залишення позовної заяви без руху усунути визначенні цим судовим рішенням недоліки.
5. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Військової академії (м. Одеса) про визнання протиправними дії, зобов'язання здійснити перерахунок грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року - залишено без розгляду.
6. Указані судові рішення мотивовані тим, що позовну заяву подано до суду з пропуском тримісячного строку звернення до суду, встановленого статтею 233 Кодексу законів про працю України та при цьому позивачкою не зазначено поважних причин пропуску такого строку.
7. Суди попередніх інстанцій вказували на те, що про розмір нарахованого і виплаченого грошового забезпечення позивачка дізналася у день виключення її зі списків особового складу Військової академії (м. Одеса), а саме: 30.06.2024, зокрема, зі змісту виданого їй на руки грошового атестата, який засвідчується особистим підписом. Більш того, ураховуючи пункт 11.3 розділу 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджені наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 22.04.2021 №104), не отримавши від відповідача 30.06.2024 грошового атестату, позивачка не могла би бути отримувати грошове забезпечення з липня 2024 року на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення - заступника начальника управління Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил Логістики Збройних Сил України.
8. Суд апеляційної інстанції стосовно доводів позивачки щодо проходження нею військової служби, як підстави для поновлення строку звернення до суду, зазначив, що сам факт проходження позивачкою військової служби у період дії в Україні воєнного стану не є самостійною обставиною, що унеможливлює подання позову до адміністративного суду в строки, встановлені КАС України. Наразі позивачка займає посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення - заступника начальника Управління Одеського квартирно-експлуатаційного управління Командування Сил Логістики Збройних Сил України, тобто займана позивачкою посада є штатною, водночас позивачка не наводить жодних обставин, що унеможливлювали звернення до суду у визначений законом строк (наприклад, участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях).
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
9. Не погоджуючись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, адвокат Чернохатній Дмитро Анатолійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
10. На обґрунтування касаційної скарги представник позивачки зазначає про те, що до спірних правовідносини, які мали місце у період до 19 липня 2022 року підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, унесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Щодо іншого періоду, який мав місце з 19 липня 2022 року по 30 червня 2024 року необхідно застосовувати норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). Проте початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову у частині вимог за період з 19 липня 2022 року слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених сум. Посилання суду на вручення позивачу грошового атестату та довідки про грошове забезпечення не підтверджуються матеріалами справи.
IV. Позиція інших учасників справи
11. Відповідач надав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд відмовити у задоволенні касаційної скарги.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
12. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Радишевської О.Р., Уханенка С.А., від 07 липня 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Чернохатнього Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року.
13. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є оскарження судових рішень, зазначених у частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника у касаційній скарзі на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
14. Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2025 року справу призначено до розгляду в письмовому провадженні з 03 грудня 2025 року.
VI. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
15. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
16. Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
17. Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01 липня 2022 року №2352-IX, далі - Закон №2352-IX) "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
18. Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу та другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
19. Відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
20. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).
VІІ.ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
22. З огляду на викладені приписи статті 341 КАС України, Суд здійснює перегляд судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги.
23. У цій справі позивачка просить перерахувати та виплатити грошове забезпечення за період з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року. До суду з такими вимогами позивачка звернулася у січні 2025 року.
24. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, повертаючи позовну заяву, застосував приписи статті 233 Кодексу законів про працю України щодо строку звернення до суду у редакції, чинній після змін, внесених Законом №2352-IX, яка встановлює тримісячний строк звернення до суду з позовом про стягнення належної працівнику заробітної плати.
25. Верховний Суд 06.04.2023 ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2023 року, предметом спору якої також є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
26. Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
27. Крім цього, у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 Велика Палата Верховного Суду також сформувала правовий висновок щодо питання про те, положення якої норми підлягають застосуванню у питанні визначення строку звернення до суду у справах, пов'язаних з порушенням закону про оплату праці у публічно-правових відносинах. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період по 19 липня 2022 року зазначила, що застосуванню підлягає норма частини другої статті 233 КЗпП України у редакції до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року №2352-IX, якою визначено, що особа (працівник, службовець) має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
28. Верховний Суд уважає цей висновок застосовним й до спірних правовідносин.
29. Також питання щодо застосування статті 233 Кодексу законів про працю України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати вирішувалося Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного (далі - Судова палата) у постанові від 21 березня 2025 року у справі №460/21394/23.
30. У зазначеній постанові Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду:
- від 29 січня 2025 року у справі №500/6880/23 та від 28 серпня 2024 року у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19 липня 2022 року, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року);
- від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24 [предмет спору - перерахунок грошового забезпечення військовослужбовця та його складових за період з 01 березня 2022 року по 19 травня 2023 року; дата звернення до суду з позовом - 22 травня 2024 року] та від 20 листопада 2023 року у справі №160/5468/23 [предмет спору - нарахування та виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01 січня 2016 року по грудень 2018 року; дата звернення до суду з позовом - 21 березня 2023 року], у яких Верховний Суд констатував, що у випадках звільнення військовослужбовця з військової служби та у разі невиплати йому частини грошового забезпечення, на отримання якого він мав право під час проходження служби, перебіг строку звернення починається саме з дати його звільнення з цієї служби;
- від 12 вересня 2024 року у справі №200/5637/23, у якій Верховний Суд зазначив, що строки для звернення до суду, які передбачені у статті 233 КЗпП України, закінчилися з припиненням дії карантину.
31. Натомість Судова палата сформулювала позицію, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-IX).
32. З урахуванням пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
33. Крім цього, Судова палата погодилася з висновком суду попередньої інстанції про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
34. Отже, з урахуванням зазначеної позиції Судової палати, вирішуючи питання щодо дотримання позивачкою строку звернення із заявленими позовними вимогами, суди попередніх інстанцій повинні були визначити момент, коли позивачка набула достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених їй сум, потім спірний період (з 01 вересня 2021 року по 30 червня 2024 року) умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-IX (19 липня 2022 року) та після цього, визначитися, в якій частині спір належить розглянути по суті позовних вимог, а в якій слід застосувати наслідки порушення строку звернення до суду, якщо вважатиме, що для цього є правові підстави.
35. Беручи до уваги викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про залишення позовної заяви без розгляду є передчасним.
36. Отже, доводи касаційної скарги, які були підставою відкриття касаційного провадження, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду та спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій.
37. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
38. Частиною четвертою статті 353 КАС України встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
39. З урахуванням викладеного Верховний Суд уважає за необхідне скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу адвоката Чернохатнього Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.
2. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2025 року скасувати, а справу №420/1885/25 направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О.Р. Радишевська
С.А. Уханенко