03 грудня 2025 року
м. Київ
справа №160/9301/24
адміністративне провадження № К/990/43848/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Жука А.В., Загороднюка А.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Трофимова Марина Володимирівна, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №160/9301/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ №494к від 18.03.2024, винесений Головним управлінням Національної поліції в Дніпропетровській області «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейських відділення поліції №3 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області» в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності полковника поліції ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 08.04.2024 №3810/с «По особовому складу» в частині переміщення ОСОБА_1 на посаду старшого дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції №1 Нікопольського районного управління поліції;
- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення поліції №3 Криворізького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області з 18.03.2024.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025, у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 22.10.2025 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Трофимова Марина Володимирівна, засобами поштового зв'язку подав касаційну скаргу, яка надійшла до Верховного Суду 27.10.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 13.11.2025 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду скарги в новій редакції з доказами направлення її копії іншим учасникам справи, у якій навести належні обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
28.11.2025 до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга, надіслана засобами поштового зв'язку 24.11.2025.
Проаналізувавши уточнену касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині наведення підстав касаційного оскарження, з огляду на наступне.
Верховний Суд повторно звертає увагу скаржника, що відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Перевіркою змісту поданої у цій справі уточненої касаційної скарги встановлено, що така є аналогічною за змістом касаційній скарзі, яку було залишено ухвалою Суду без руху.
Суд звертає увагу позивача, що в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2025 наголошувалося на тому, що скаржник, обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, навів ряд постанов Верховного Суду, зокрема, від 05.12.2018 у справі №808/1089/17, від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, від 18.04.2022 у справі №540/186/20, від 26.01.2022 у справі №620/39721, від 26.11.2019 у справі №804/2828/16, від 14.05.2020 у справі №804/3394/17, цитує окремі їх фрагменти та правові висновки. Натомість, касаційна скарга не містила змістовних доводів на обґрунтування позиції скаржника щодо оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що свідчить про формальний підхід до оформлення змісту та форми касаційної скарги відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Проте, подаючи уточнену касаційну скаргу, позивач, окрім додаткового покликання на постанови Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №420/14443/22, від 01.04.2020 у справі №806/647/15, від 21.01.2021 у справі №826/4681/18, від 28.10.2021 у справі №520/1578/2020, від 09.02.2022 у справі №160/12290/20, вказує ті самі підстави касаційного оскарження, яким уже була надана оцінка в ухвалі Верховного Суду від 13.11.2025 про залишення касаційної скарги без руху. Поряд з цим, скаржник так і не вказав конкретні норми права, які на його думку, застосовані судом апеляційної інстанції всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, у взаємозв'язку з посиланням на конкретні постанови Верховного Суду, що дозволило б суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування таких норм права у конкретній справі.
Таким чином, скаржником не враховано зміст ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 13.11.2025.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно із частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і визначити норму права, яку на думку скаржника, застосовано судами без врахування висновків Верховного Суду, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи наведене, оскільки скаржник зазначає ті самі підстави касаційного оскарження, а уточнена касаційна скарга є ідентичною попередній, Верховний Суд доходить висновку, що скаржником не усунуто недоліки касаційної скарги в частині належного наведення підстав касаційної скарги.
При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокатка Трофимова Марина Володимирівна, на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.09.2025 у справі №160/9301/24 - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
Судді Ж.М. Мельник-Томенко
А.В. Жук А.Г. Загороднюк