03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 640/22119/19
адміністративне провадження № К/990/47651/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 640/22119/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» звернулось до суду з позовом до з Головного управління ДПС у м. Києві, в якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 06 червня 2019 року № 00007701402, яким збільшено грошове зобов'язання на суму 1 304 263,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 1 043 410,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 260 853,50 грн;
- від 06 червня 2019 року № 00007711402, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 752 896,00 грн, з яких: за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 09 лютого 2017 року за № 9269907108 за звітний період 2016 рік у сумі 30,00 грн; за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 27 березня 2019 року за № 9311417291 за звітний період 2018 рік у сумі 4 752 866,00 грн;
- від 06 червня 2019 року № 00007721402, яким зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість на суму 154 102,00 грн за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 21 січня 2019 року за № 9308200092 поданою за грудень 2018 року;
- від 06 червня 2019 року № 0031501409, яким за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546 122,27 грн;
- від 04 червня 2019 року № 0010194208, яким збільшено грошове зобов'язання на суму 130 510,40 грн, з яких: за податковим зобов'язанням - 27 929,12 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 102 581,00 грн.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року позов задоволено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задоволено частково. Скасовано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та ухвалено нове судове рішення, яким позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00007701402 від 06 червня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» за платежем «Податок на прибуток приватних підприємств» збільшено грошове зобов'язання на суму 1 304 263,00 грн, з яких: за податковими зобов'язаннями - 1 043 410,00 грн; за штрафними (фінансовими) санкціями - 260 853,50 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 00007711402 від 06 червня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у сумі 4 752 896,00 грн, з яких: за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 09 лютого 2017 року за № 9269907108 за звітний період 2016 рік у сумі 30,00 грн; за декларацією зареєстрованою у контролюючому органі 27 березня 2019 року за № 9311417291 за звітний період 2018 рік у сумі 4 752 866,00 грн.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0031501409 від 06 червня 2019 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Цум Стейк» за платежем «Штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 546 122,27 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що суди попередніх інстанцій ухвалили рішення без врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 серпня 2020 року у справі № 826/5743/14, від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 24 березня 2020 року у справі № 260/410/19, від 03 березня 2020 року у справі № 140/2715/18, від 05 березня 2021 року у справі № 826/23914/15 та від 21 лютого 2023 року у справі № 640/21164/20.
Водночас касаційна скарга не містить належного обґрунтування зазначених підстав для касаційного оскарження.
Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Суд звертає увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
Водночас у поданій касаційній скарзі скаржником зроблено вказівку на постанови Верховного Суду без належного обґрунтування подібності правовідносин із загальним посиланням на ухвалення судами рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Подана касаційна скарга фактично містить лише виклад обставин справи, цитати нормативних актів та незгоду з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
Верховний Суд також звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.
Доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин справи, цитати нормативних актів, однак без зазначення в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та/або порушення норм процесуального права.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Інші доводи скаржника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з'ясування судами обставин саме по цій справі, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -
постановив:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у справі № 640/22119/19 - повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя О. О. Шишов