03 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/7068/24 пров. № А/857/1084/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Судової-Хомюк Н.М.,
суддів: Глушка І.В, Іщук Л.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 300/7068/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
суддя у І інстанції - Микитюк Р.В.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складення повного тексту рішення - не зазначено,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просив:
- визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 , що полягає у не зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи в Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, в смт. Ворохта (раніше обласний санаторій «Карпати/Комунальний заклад «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка») з 07.03.1990 до 15.05.2024 при призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до стажу період його роботи з 07.03.1990 до 15.05.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, в смт. Ворохта (раніше обласний санаторій «Карпати/Комунальний заклад «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка») в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII).
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та з 15.05.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV). Після призначення пенсії позивач продовжував працювати. На звернення позивача, листом ГУ ПФУ надано відповідь, з якої вбачається, що під час призначення та перерахунків пенсії позивача зарахований відповідачем стаж в ординарному розмірі, що суперечить чинному законодавстві.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року позов задоволено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, оскільки вважає його незаконним, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що санаторії кістково-туберкульозного профілю не можуть бути віднесені до інфекційних закладів, а тому підстави для подвійного зарахування періоду роботи заявника у кістково-туберкульозному санаторії «Смерічка» смт. Ворохта відсутні. Окрім того, зазначає, що оскільки Закон № 1058-IV набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі статті 60 Закону №1788-XII підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України.
У відповідності до вимог частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у ГУ ПФУ з 15.05.2024 і отримує пенсію відповідно до Закону № 1058-IV.
01.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ з заявою від 24.07.2024, у якій просив роз'яснити чи зараховано до його страхового стажу у подвійному розмірі період роботи з 07.03.1990 до 15.05.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, в смт. Ворохта (раніше обласний санаторій «Карпати/Комунальний заклад «Ворохтянський обласний кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка») в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788-XII.
За результатами розгляду звернення від 24.07.2024, ГУ ПФУ листом від 26.08.2024 за №7264-5914/А-02/8-0900/24 надано відповідь, у якій, зокрема зазначено, що робота в лепрезорних і протичумних закладах охорони здоров'я у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі. Водночас, відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України від 04.07.2006 №3.44-19/183, який надійшов на запит Пенсійного фонду України, кістковий туберкульоз, який підлягає лікуванню в санаторних умовах відповідного профілю відноситься до закритих форм захворювання, без бациловиділення у навколишнє середовище. Тому санаторії кістково-туберкульозного профілю не можуть бути віднесені до інфекційних закладів. Враховуючи зазначене, підстави для подвійного зарахування позивачу періоду у кістково-туберкульозному санаторії «Смерічка» смт. Ворохта відсутні.
Позивач вважає відмову ГУ ПФУ у перерахунку пенсії протиправною та просить здійснити перерахунок пенсії, у зв'язку з чим звернувся в суд за захистом свого порушеного права.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що спірний період роботи підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і, надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно із частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Відповідно до статті 24 Закон № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Положення Закону №1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Верховний Суд в постанові від 27 квітня 2023 року в справі № 160/14078/22 вирішував питання про те, чи підлягає зарахуванню у подвійному розмірі згідно статті 60 Закону №1788-XII період роботи після 01 січня 2024 року (дати набрання чинності Законом № 1058-IV).
Так, 01 січня 2004 року набрав чинності Закон № 1058-IV.
Відповідно до преамбули Закону № 1058-IV, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Згідно з частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Крім того, за правилами пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону №1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в т. ч. щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивачки за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону №1788-XII.
Відповідно до статті 60 Закону №1788-XII робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Матеріалами справи стверджується, що у спірному періоді позивач працював в інфекційному закладі охорони здоров'я, а саме в Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, в смт. Ворохта.
Пунктами 7, 12 частини 1 статті 1 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 05.07.2001 за № 2586-ІІІ (далі - Закон №2586-ІІІ) передбачено, що протитуберкульозні заклади - лікувально-профілактичні заклади охорони здоров'я (протитуберкульозні диспансери, лікарні, санаторно-курортні, інші заклади) чи їх структурні підрозділи, в яких надається медична допомога хворим на туберкульоз. Перелік протитуберкульозних закладів затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я; туберкульоз - соціально небезпечна інфекційна хвороба, що викликається мікобактеріями туберкульозу.
Відповідно до пункту 1.1 наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку протитуберкульозних закладів» за № 514 від 16.17.2009 протитуберкульозний диспансер є лікувально-профілактичним закладом.
Згідно наказу Міністерства охорони здоров'я України «Про затвердження Переліку особливо небезпечних, небезпечних інфекційних та паразитарних хвороб людини і носійства збудників цих хвороб» від 19.07.1995 за № 133, особливо небезпечною інфекційною хворобою є туберкульоз.
Відповідно до листа-роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров'я України та Пенсійного фонду України від 29.12.2005 за № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20 заклади охорони здоров'я: протитуберкульозні кабінети, психіатричні кабінети, кабінети інфекційних захворювань, психоневрологічні відділення, психіатричні бригади швидкої допомоги відносяться до таких, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.
Отже, Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради, як лікарняний заклад призначений для надання лікування інфекційного захворювання, і в розумінні статті 60 Закону № 1788-ХІІ є протитуберкульозним закладом для лікування інфекційної хвороби.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, ГУ ПФУ не зараховано до страхового стажу позивача період її роботи з 07.03.1990 до 15.05.2024 у подвійному розмірі, оскільки відсутня правова норма в Законі № 1058-IV та відсутній обов'язок враховувати статтю 60 Закону № 1788-XII для обрахунку стажу з 01.01.2004.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 01.01.2004 застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Закон № 1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом № 1788-XII.
Положеннями статті 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Прикінцевими положеннями Закону № 1058-IV визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списками № 1 і 2, а також за вислугу років, здійснюється за названим Законом у разі досягнення пенсійного віку та за наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються у частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону № 1788-XII, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004, станом на час звернення позивачки за перерахунком пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб'єктами під час виконання покладених на них функцій.
Відповідачем не заперечується факт роботи позивача в протитуберкульзному закладі в спірний період.
Відтак, за правилами статті 60 Закону № 1788-ХІІ та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV період роботи в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я після 2004 року підлягають зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 04.12.2019 у справі № 689/872/17, від 20.04.2022 у справі № 214/3705/17, від 27.04.2023 у справі № 160/14078/22, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення цього спору.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що незарахування пенсійним органом до стажу позивачки у подвійному розмірі періодів роботи у протитуберкульозних закладах охорони здоров'я з 07.03.1990 до 15.05.2024, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправним, а відтак погоджується, що ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визначення пенсійному органу зобов'язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме зобов'язати здійснити перерахунок пенсії позивачу з 15.05.2024, зарахувавши до стажу період роботи з 07.03.1990 до 15.05.2024 у Комунальному некомерційному підприємстві «Івано-Франківський обласний спеціалізований (спеціальний) кістково-туберкульозний санаторій «Смерічка» Івано-Франківської обласної ради в подвійному розмірі згідно статті 60 Закону № 1788-ХІІ.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень в ході розгляду справи не довів правомірність своєї поведінки в спірних правовідносинах.
Як убачається з апеляційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків суду у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів. Водночас зазначеним доводам судом першої інстанції вже була надана належна правова оцінка.
Інших доводів на підтвердження правомірності своєї бездіяльності відповідач не навів, що не дає підстав вважати висновки суду першої інстанцій помилковими, а застосування ним норм матеріального та процесуального права - неправильним.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши статтю 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанцій правильно встановив обставини справи, не допустив неправильного застосуванням норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 300/7068/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
Л. П. Іщук