25 листопада 2025 рокуЛьвівСправа № 260/1681/23 пров. № А/857/26082/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Затолочного В.С., Пліша М.А.,
за участі секретаря судового засідання Квасниці М.М.,
представник позивача: Дмитришин Ю.М.,
представника відповідача: Ігнатенко С.С.,
представник третьої особи: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 260/1681/23 за адміністративним позовом Закарпатської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання до вчинення дій,
суддя в 1-й інстанції - Плеханова З.Б.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Ужгород,
дата складання повного тексту рішення - 26 травня 2025 року,
Тячівська окружна прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області зверну до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, яким просили :
Визнати протиправною бездіяльність Філії «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) та зобов'язати Філію «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» відповідно до вимог чинного законодавства забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Позов обґрунтовано тим, що Тячівською окружною прокуратурою в ході моніторингу використання земельних ділянок на території області виявлено факти порушення законодавства в сфері охорони об'єктів природно-заповідного фонду. Зокрема, Філією «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», яке є правокористувачем земельної ділянки, на якій розташований лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва», не вживаються заходи щодо винесення меж такого та не закріплено його межі в натурі, що унеможливлює його належне використання та зберігання. Вказана бездіяльність є порушенням Законів України «Про природно-заповідний фонду України», «Про землеустрій», Земельного кодексу України та суперечить інтересам держави, оскільки наслідком такої може бути вибуття земельних ділянок природно-заповідного фонду із державної власності або їх нецільове використання.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 року залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024, у задоволені позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 29 листопада 2024 року касаційну скаргу заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10.10.2023 р. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2024 р. у справі №260/1681/23 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у вказаній справі. позов Закарпатської окружної прокуратури (88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2-а., Код ЄДРПОУ 02909967) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області ( м.Ужгород, вул.Швабська, 14, 88018,ЄДРПОУ 38015668 ) до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( ЄДРПОУ 44768034 ), третя особа: Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України (м.Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, 35, 03035, ЄДРПОУ 43672853 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» ( код ЄДРПОУ 44768034) щодо невжиття заходів з організації проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості).
Зобов'язано Державне спеціалізоване господарське підприємства «Ліси України» ( код ЄДРПОУ 44768034) забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га та закріплення їх в натурі (на місцевості) з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Зобов'язано Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» код ЄДРПОУ 44768034 надати суду звіт про виконання даного рішення не пізніше ніж вісім місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Зобов'язано Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» надіслати Копію звіту всім учасникам судового розгляду, надавши суду підтвердження.
З висновками суду першої інстанції не погодився відповідач - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», вважаючи, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що привело до порушення матеріального права при повторному розгляді вказаної справи. Зазначають про те, що чинне законодавство не покладає на землекористувача, який не є суб'єктом владних повноважень, обов'язку безпосередньо вчиняти дії та забезпечувати проведення робіт з винесення у натурі (на місцевості) меж територій та об'єктів природозаповідного фонду України, а тільки зауважує, що при розробленні проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природозаповідного фонду такі розробляються без вилучення відповідних територій у землекористувачів та з обов'язковим погодженням такого проект землеустрою із землекористувачами. Таким чином, на ДП «Ліси України» не може бути покладено за судовим рішенням обов'язку забезпечити організацію робіт зі встановлення меж лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» у натурі (на місцевості), оскільки це призведе до порушення принципу законності, приписів Конституції та законів України. Організація і планування територій та об'єктів природно-заповідного фонду належить до компетенції відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування. Додатково звертають увагу суду апеляційної інстанції про те, що межі заказника відображені на інформаційному шарі Публічної кадастрової карти України «Природно-заповідний фонд», що підтверджується листом Міндовкілля №2049-23 від 27.02.2023.
Просять апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник прокуратури та представник відповідача надали додаткові пояснення на стадії апеляційного розгляду.
Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи наступні обставини.
На підставі Постанови Ради Міністрів Української РСР від 28.10.1974 №500 «Про створення заказників загальнодержавного значення в Українській РСР» було створено лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва» (ЛЗ «Діброва»), який передано у відання Великобичківського лісокомбінату Мінліспрому УРСР (правонаступником якого є Державне підприємство «Великобичківське ЛМГ» (ДП «Великобичківське ЛМГ»).
Згідно з Положенням про лісовий заказник загальнодержавного значення «Діброва» (далі Положення), затвердженим наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 25.10.2022 №413, ЛЗ «Діброва» входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.
Згідно п. 1.3 розділу 1 Положення заказник, загальною площею 712 га, розташований на території Рахівського району Закарпатської області в кварталах 5- 10 Лужанського лісництва ДП «Великобичківське ЛМГ».
Межі заказника встановлюються в натурі, оформляються відповідними знаками та інформаційними матеріалами, наносяться на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування з детальною характеристикою в таксаційних описах, територіальних органів Держземагенства та землекористувача, відображаються у відповідних формах статистичної звітності з кількісного обліку земель та землевпорядній документації, обов'язково враховуються при реконструкції та розвитку прилеглих територій (п. 1.7 розділу 1 Положення).
П. 3.4 розділу 3 Положення передбачено, що забезпечення режиму території у межах заказника здійснюється землекористувачем.
Відповідно до п. 3.5 розділу 3 Положення, на землекористувача у межах заказника оформляється у встановленому порядку охоронне зобов'язання щодо додержання встановленого режиму території.
Таким чином ДП «Великобичківське ЛМГ», як землекористувач об'єкта природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва», зобов'язано дотримуватись встановленого особливого режиму для такої території, а також забезпечити її охорону та збереження.
28 лютого 2007 комісією у складі представника відділу екологічного контролю держуправління охорони навколишнього природнього середовища в Закарпатській області, районного відділу земельних ресурсів, голови Велико-Бичківської селищної ради, в присутності директора ДП «Великобичківське ЛМГ» проведено встановлення в натурі меж земельної ділянки об'єкту (території) природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва», загальною площею 712,00 га, що засвідчується актом винесення меж в натурі і погодження земельної ділянки під об'єктом природно-заповідного фонду.
Відповідно до охоронного зобов'язання від 11.06.2010р., ДП «Великобичківське ЛМГ» дало зобов'язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження території насаджень дуба звичайного та скельного з незначною домішкою бука, граба і явора, що зростають на території ЛЗ «Діброва» загальною площею 712,00 га. Землекористувач також взяв на себе зобов'язання збереження межових знаків винесення меж об'єкту у натурі та на планово-картографічному матеріалі та охорони встановлених інформаційних щитів і знаків.
В 2021 році на підставі розпорядження голови Закарпатської обласної державної адміністрації №410 від 11.08.2017 на замовлення ДП «Великобичківське ЛМГ» Товариством з обмеженою відповідальністю «Хуст-Земля Карпат» виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Великобичківське ЛМГ».
Як вбачається з такої технічної документації в ході її розроблення землевпорядником було, в тому числі, виконано роботи щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в ході яких встановлено, що на земельній ділянці №1 розташований об'єкт природно-заповідного фонду України (заказник) за схемою, відображеною на кадастровому плані земельної ділянки (арк. спр. 55, т. 1).
Опрацюванням технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебувають у постійному користуванні ДП «Великобичківське ЛМГ» встановлено, що ДП «Великобичківське ЛМГ» виготовлено технічну документацію із землеустрою на всю територію, що перебувала на той час у постійному користуванні «ДП Великобичківське ЛМГ» загальною площею 925,2435, а не на територію Заказника загальнодержавного значення «Діброва», площею 712 га, що не відповідає положенням статті 47 Закону України «Про землеустрій» та ст. 186 Земельного Кодексу України.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 322070928 від 06.02.2023 власником земельної ділянки з кадастровим номером 2123655500:03:003:0001 площею 925,2435 га є держава в особі Закарпатської обласної державної адміністрації, водночас правокористувачем земельної ділянки на підставі державного акта на право постійного користування землею від 18.12.1996 серії І-ЗК № 000380 є Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Постановою Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 «Деякі питання реформування управління лісової галузі», утворено державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів.
Пунктом 5 вказаної постанови визначено, що державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування, затверджених розрахункових лісосік, затверджених поділів лісів на категорії, виділених особливо захисних лісових ділянок спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються.
Відповідно до згаданої вище постанови Кабінету міністрів України, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України».
Пунктом 1 наказу Державного спеціалізованого господарства підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1881 «Про припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», зазначено припинити філію «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України шляхом її закриття.
Пунктом 6 наказу Державного спеціалізованого господарства підприємства «Ліси України» від 18.10.2024 № 1881 «Про припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», визначено термін припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство» до 31.01.2025 року.
Пунктом 3 Наказу № 1881 серед іншого зобов'язано директора філії «Великобичківське лісомисливське господарство» здійснити відповідні дії щодо припинення філії «Великобичківське лісомисливське господарство»: в т.ч. забезпечити оформлення передавального балансу майна та передавального акта до філії «Карпатський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - філія «Карпатський лісовий офіс») станом на 31.12.2024 року та подати для затвердження оформлений передавальний баланс та передавальний акт до державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до 10.01.2025 року; - забезпечити передачу активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» згідно із затвердженим передавальним актом. Наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 № 2340 затверджено передавальні акти в т.ч. філії «Великобичківське лісомисливське господарство» ДСГП «Ліси України» про передачу активів та пасивів до філії «Карпатський лісовий офіс» (код ВП 45554542, вул. Собранецька,156, м. Ужгород, наявний електронний кабінет в ЄСІТС)
З наведеного вбачається, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Великобичківське ЛМГ», зокрема, в частині права на користування земельними ділянками лісогосподарського призначення де розташований Заказник, на підставі державного акта на право постійного користування землею від 18.12.1996 серії І-ЗК № 000380, а також в частині виконання охоронних зобов'язань взятих на себе ДП «Великобичківське ЛМГ» щодо забезпечення режиму території у межах Заказника, збереження межових знаків винесення меж об'єкту у натурі та на плавново-картографічному матеріалі та охорони встановлених інформаційних щитів і знаків.
14 грудня 2022 Тячівська окружна прокуратура надіслала до філії ДП «Великобичківське ЛМГ» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України) (філія ДП «Великобичківське ЛМГ»), як правонаступника ДП «Великобичківське ЛМГ», запит у порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», в якому просила надати інформацію щодо вжиття заходів з метою виготовлення проєкту землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж території природно-заповідного фонду - ЛЗ «Діброва» та винесення межі такого в натурі (на місцевості).
У відповідь на вищезазначений запит листом від 20.12.2022 № 711 Голови комісії з припинення ДП «Великобичківське ЛМГ» повідомлено, що підприємство вжило всіх необхідних заходів щодо винесення меж лісового Заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712 га, який знаходиться на території ДП «Великобичківське ЛМГ» та встановило його межі у натурі (на місцевості), а також виготовлено технічну документацію, окрім того, земельна ділянка (загальною площею 925,2435 га в т.ч. 712 га площі Заказника загальнодержавного значення «Діброва») внесена до Державного земельного кадастру та має кадастровий номер 2123655500:03:003:0001.
Разом із цим, як вбачається з листа Державної екологічної інспекції у Закарпатській області від 19.01.2023 №142-02, протягом 2022 року інспекцією планові чи позапланові заходи державного нагляду (контролю) в межах об'єкту природно-заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» не здійснювалися.
09 лютого 2023 року Тячівська окружна прокуратура надіслала до Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України лист, відповідно до якого просила у строк до 20.02.2023 року направити до Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури, що знаходиться за пресою вул. Миру, м. Рахів, 30, Закарпатської області та на електронну адресу -akhiv@zak.gp.gov.ua інформацію щодо затвердження проекту землеустрою, внесення відомостей до Державного земельного кадастру на земельну ділянку природно - заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва», загальною площею 712 гектарів, а також винесення меж в натурі (на місцевості) вказаної земельної ділянки, за наявності прошу надати завірені належним чином копії підтверджуючих документів. Окрім того, просила надати інформацію щодо внесення земельної ділянки природно - заповідного фонду - лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» до державного кадастру територій та об'єктів природно- заповідного фонду, а також інформацію з кадастру у разі внесення такої земельної ділянки.
Відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (Міндовкілля) від 27.02.2023 №2049-23, наданого у відповідь на надісланий Тячівською окружною прокуратурою запит, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду ЛЗ «Діброва» на погодження до Міндовкілля не надходив. Поряд з цим, повідомлено, що межі заказника відображені на інформаційному шарі Публічної кадастрової карти України «Природно-заповідний фонд», яка опублікована 09.06.2021.
Встановивши порушення природоохоронного законодавства, порушення інтересів держави, Тячівською окружною прокуратурою, 22.02.2023 на адресу Державної екологічної інспекції у Закарпатській області спрямовано лист щодо виявлених порушень законодавства та щодо вжитих нею заходів до захисту порушених інтересів держави.
За висновками суду першої інстанції з покликанням на Закон України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів, тощо.
Згідно із ст. 25 вказаного Закону одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів
Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів вносяться до Державного земельного кадастру.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем на виконання природоохоронного зобов'язання повинен був бути розроблений окремий проект землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення на всю територію земельної ділянки а саме : на територію лісового заказника загальнодержавного значення «Діброва» загальною площею 712га., що відповідачем не зроблено.
Всупереч статті 47 Закону (858-IV) відсутнє рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, яке одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.
Враховуючи зазначені висновки, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими та такими, що відповідають дійсним обставинам справи та зазначає наступне.
Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації шляхом подання позову є неправомірне вибуття вказаної земельної ділянки із державної власності, що, у свою чергу, призвело до заподіяння шкоди інтересам держави, при тому, що Закарпатською обласною державною адміністрацією як уповноваженим суб'єктом не вжито заходів, у тому числі позовного характеру, щодо її повернення.
3 урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно зазначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в якому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У даному випадку, інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного надбання нашої країни.
Органи уповноважені здійснювати контроль та нагляд за виконанням відповідачем охоронного зобов'язання та забезпечення режиму охорони заказника, а саме Державна екологічна інспекція в Закарпатській області у відповідності до своїх повноважень зазначених у Положеннях про органи не здійснювали ніяких заходів, чим допустили бездіяльність , остання також має повноваження щодо здійснення захисту інтересів держави, однак захист інтересів держави у встановленому законом порядку не здійснює, до суду з відповідним позовом не зверталася то прокурор в інтересах держави у відповідності до підстав ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» вжив заходи представницького характеру і звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави.
Статтею 43 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що землі природо- заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об'єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об'єктів природно - заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.
Стаття 45 Земельного кодексу України визначає використання земель природно-заповідного фонду:
1. Землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.2. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.
За ст. 57 ЗКУ фізичні та юридичні особи мають право на віднесення до земель лісогосподарського призначення земельних ділянок (у тому числі самозалісених), що перебувають у їх власності і належать до усіх категорій земель (крім земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення), а також на ведення на них лісового господарства.. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.
Згідно ст. 188 ЗКУ державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.
Закон України «Про землеустрій» визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Відповідно до абз. 11, 15 частини першої статі 1, 2 Закону України «Про землеустрій» проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки - допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення;
Згідно із ст. 2 Закону України «Про землеустрій», землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів, тощо.
Крім того, відповідач здійснює функцію ведення лісового господарства, яка визначена ст. 19 Лісового кодексу України , згідно якого постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів, вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів, дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі до природоохоронного законодавства.
Вказані функції відносяться до публічно-владних управлінських функцій, таким чином Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є суб'єктом владних повноважень. Вказана правова позиція наведена в Постанові Верховного Суду від 04.06.2024 у справі №260/8874/23
Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду стосовно того, що Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» є суб'єктом владних повноважень, а тому суд першої інстанції, ухвалюючи рішення від 23.05.2025, правомірно застосував положення ч.1 ст. 382 КАС України та за власною ініціативою зобов'язав суб'єкта владних повноважень, в даному випадку ДСГП «Ліси України», не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 травня 2025 року у справі № 260/1681/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді В. С. Затолочний
М.А. Пліш
Повне судове рішення складено 03.12.25