02 грудня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/24158/23 пров. № А/857/42575/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Глушка І.В., Затолочного В.С.,
за участі секретаря судового засідання Квасниці М.М.,
представник позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року з питань встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/24158/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,
суддя в 1-й інстанції - Клименко О.М.,
час ухвалення рішення - не зазначено,
місце ухвалення рішення -м. Львів
дата складання повного тексту рішення - 30 вересня 2025 року,
ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», а також перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24 травня 2021 року № 675, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», з основним розміром 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24 травня 2021 року № 675, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
03 вересня 2025 року представник позивача подала через систему «Електронний суд» заяву від 03 вересня 2025 року про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення.
В обґрунтування підстав для зміни способу і порядку виконання вказаного рішення, представник позивача вказує, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 380/24158/23 набрало законної сили, а тому воно є обов'язковим для відповідача і підлягає виконанню ним на всій території України. Водночас з дати набрання законної сили цим судовим рішенням по дату звернення із цією заявою до суду відповідач вказане рішення суду не виконав у повному обсязі, невиплачена сума доплати пенсії за період з 01 січня 2016 року по 29 лютого 2024 року становить 121718,36 грн. Отже, на переконання представника позивача, наявні підстави для встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення на підставі частини третьої статті 378 КАС України в редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX, який набрав чинності 19 грудня 2024 року.
З огляду на вказане просить суд змінити спосіб і порядок виконання рішення, яке ухвалив Львівський окружний адміністративний суд від 22 листопада 2023 року у справі № 380/24158/23, із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24 травня 2021 року № 675, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника позивача від 03 вересня 2025 року про встановлення або зміну способу і порядку виконання судового рішення - відмовлено.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, її оскаржив позивач із покликанням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та прийняти нове рішення, яким заяву задовольнити.
У доводах апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції не враховано зміни у процесуальному законодавстві, які мають застосовуватися відповідно до частини третьої статті 3 КАС України, за якими провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, а саме що з 19 грудня 2024 року законодавцем шляхом внесення змін до КАС України Законом № 4094-ІХ унормовано питання невиконання суб'єктом владних повноважень судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання, зокрема, пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, й наслідком такого невиконання є зміна способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Просить ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року по справі № 380/24158/23 скасувати, та прийняти постанову, якою заяву про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення суду в адміністративній справі №380/24158/23 задовольнити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційний вимог, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року залишити без змін.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
Частиною 4 ст.229 КАС України передбачено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач звернувся до суду із заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Вказаною заявою просив змінити спосіб і порядок виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 380/24158/23, із зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24 травня 2021 року № 675, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01 січня 2016 року по день проведення перерахунку, в сумі 121718,36 грн.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції вказав, що невиконання судового зобов'язання в частині виплати нарахованої доплати на виконання рішення суду через відсутність відповідних бюджетних призначень в розумінні частини третьої статті 378 КАС України у редакції Закону України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX не свідчить про неможливість виконання судового рішення та не може бути вагомою причиною для зміни способу і порядку його виконання, оскільки така виплата буде здійснена після надходження відповідних коштів із Державного бюджету України.
Враховуючи зазначені висновки суду першої інстанції, колегія суддів погоджується з тим що відсутні підстави для заміни способу і порядку виконання рішення суду у справі.
Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За змістом ч.1 ст.378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.378 КАС України).
Під зміною способу і порядку виконання рішення розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Суд зазначає, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Таким чином, положення КАС України визначають умови, виконання яких є обов'язковим для задоволення заяви про зміну способу або порядку виконання рішення.
Як встановлено з матеріалів справи, відповідач, який є боржником, не відмовляється виплачувати нараховані кошти за вказаним судовим рішенням. Проте, невиплата цих коштів обумовлена об'єктивними причинами, а саме відсутністю достатніх асигнувань з Державного бюджету України.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням суду від 22 листопада 2023 року у справі № 380/24158/23, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року виходячи з 79% відповідних сум грошового забезпечення та з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 24 травня 2021 року № 675, виданої Державною установою «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області», у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило з 01 січня 2016 року відповідний перерахунок пенсії, сума доплати пенсії за період з січня 2016 року по лютий 2024 року становить 121718,36 грн, що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою позивача, а також не заперечується сторонами. Однак виплату вказаної суми Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача не здійснило.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до пункту 7 розділу ІІ «Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 №35-1), видатки на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виданими або ухваленими після набрання чинності Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», плануються в межах коштів Державного бюджету України, передбачених у Державному бюджеті України на фінансування пенсійних програм. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили.
Згідно статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осі» виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 зазначав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Звідси, слід зазначити, що органи ПФУ фінансують вказані види пенсійних виплат за рахунок коштів Державного бюджету у межах виділених асигнувань.
При цьому, головним розпорядником коштів за цією програмою є Міністерство соціальної політики України, розпорядником нижчого рівня - ПФУ.
Отже, виділення коштів із державного бюджету на фінансування даної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу ПФУ.
Відповідно до частини першої статті 23 та статті 116 Бюджетного кодексу України (далі - БК) будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства.
Апеляційний суд враховує, що грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії, які належать стягувачу, не є власністю ГУ ПФУ, не знаходяться на його рахунках. Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу ПФУ) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Таким чином, оскільки виконання рішення суду у вказаній справі залежить від бюджетного фінансування, то його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання. У такому випадку зміна способу і порядку виконання судового рішення не може призведе до його фактичного виконання, оскільки така процесуальна дія не може вплинути на фінансування державою витрат по виплаті заборгованості по пенсії позивачу.
З огляду на викладене, враховуючи те, що фактично єдиною причиною, яка ускладнює виконання рішення суду, є неналежне фінансування державою витрат по виплаті пенсії, тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта, які наведені в заяві про наявність правових підстав для зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі №380/24158/23.
При цьому, апеляційний суд наголошує, що право особи, тобто стягувача, на здійснення виплати заборгованості по пенсії не може ставитися в залежність від бюджетних асигнувань, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування не можуть покликатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У той же час, у спірному випадку йдеться не про право особи на такі виплати, а про правові підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення. Зміна способу і порядку виконання рішення суду, у такому випадку, не захищає право позивача на отримання сум заборгованості по пенсії, яка фактично може бути виплачена за наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Висновки аналогічні за змістом викладені Верховним Судом у постанові від 24.07.2023 у справі №420/6671/18.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення заяви позивача.
При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями ч.4 ст.229, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року з питань встановлення або зміни способу і порядку виконання судового рішення у справі № 380/24158/23 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк
судді І. В. Глушко
В. С. Затолочний
Повне судове рішення складено 02.12.25