Справа № 240/20071/25
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Заїнчковського Івана Адамовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
10 листопада 2025 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду залишено без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року.
17 листопада 2025 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 листопада 2025 року.
28 листопада 2025 року ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду відкрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , звільнено позивача від сплати судового збору, відмовлено в задоволенні клопотання про розгляд справи у відкритому судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
03 грудня 2025 року апелянтом подано заяву про відвід колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду Сапальової Т.В., Капустинського М.М., Шидловського В.Б. Позивач вважає неправомірними процесуальні дії суддів під час розгляду даної справи.
Розглянувши заяву про відвід колегії суддів, зазначається наступне.
В обґрунтування наявності підстав для відводу колегії суддів апелянт зазначає про незаконність відмови в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні, у зв'язку з чим позивача позбавлено права на належний судовий захист, передбачений ст.2 КАСУ, ст.12-13 Конвенції про права інвалідів, ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та судової практики ЄСПЛ.
Перевіряючи доводи заяви, колегія виходить з наступного.
Згідно зі статями 126, 129 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Частиною третьою статті 39 КАС України передбачено, що відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Проаналізувавши аргументи, якими позивач обґрунтовує заявлений відвід, колегія суддів вважає, що такі не доводять наявності обставин, які б безпосередньо свідчили про пряму чи опосередковану заінтересованість суддів в результаті розгляду даної справи, і які б викликали сумнів у неупередженості або об'єктивності, а також інших підстав, передбачених ст. ст. 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали розгляд справи вказаною колегією суддів та викликали необхідність відводу.
Позивач не зазначає конкретних обставин, передбачених статтею 36 КАС України, які, на його переконання, свідчать про неможливість участі у розгляді справи цієї колегії суддів. У заяві відсутні посилання на конкретні факти прояву цими суддями поведінки, яка б свідчила про сумнівність чи незаконність їх процесуальних дій.
Таким чином, зазначені в обґрунтування заяви про відвід доводи не підтверджують наявності обов'язкових підстав відводу, встановлених чинним процесуальним законодавством, незгода позивача з процесуальними рішеннями суддів не може бути підставою для відводу.
Інших підстав, які б вказували на необ'єктивність суддів при здійсненні правосуддя у цій справі, позивачем не наведено, не встановлено таких обставин і під час розгляду заяви.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені позивачем мотиви у заяві про відвід суддів, не є підставою для відводу суддям Сапальовій Т.В., Капустинському М.М., Шидловському В.Б.
Частиною 4 ст. 40 КАС України передбачено, що якщо суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 325 КАС України, суд
визнати необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді-доповідача Сапальової Т. В., суддів Капустинського М.М., Шидловського В.Б. та відмовити у її задоволенні.
Справу №240/20071/25 передати для вирішення питання про відвід, судді, що визначається у порядку, встановленому статтею 31 КАС України.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.