Справа № 240/29655/22
Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач: Драчук Т. О.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Смілянця Е. С. Полотнянка Ю.П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дій,- задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати з 01.11.2022 ОСОБА_1 підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.11.2022 призначити та щомісячно проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) грн 20 коп.
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 в адміністративній справі №240/29655/22, оскільки з 01.01.2025 пенсійним органом припинено нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі відмоввлено.
Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06.05.2025, визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання судового рішення суду від 22.03.2023 у справі 240/29655/22 а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого має становити 3200,00 грн; направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушенням закону та з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підвищення до пенсії має складати 3200,00 грн. Однак, як вказує заявник, з січня 2025 року доплата до пенсії у зазначеному розмірі пенсійним органом не здійснюється.
Відтак, ОСОБА_1 вважає протиправним застосування пенсійним органом приписів ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" при здійсненні перерахунку підвищення до пенсії.
Згідно з ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутні клопотання про розгляд справи за участі сторін, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а ухвалу суду - скасувати, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції врахував, що пунктом 1 Постанови №1524 установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі. Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
- особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
- у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється (ч. 2 ст. 45 Закону №4059-IX).
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею.
Надаючи оцінку викладеному, суд першої інстанції вказав, що вищевказані зміни призвели до припинення з 01.01.2025 виплати позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що має статус особи потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає у зоні гарантованого добровільного відселення. В свою чергу, такі дії вчинені з урахуванням статті 45 Закону №4059-IX та Постанови №1524.
Серед іншого, суд першої інстанції зауважив, що подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є подання інформації про виконання такого судового рішення, яким згідно змісту поданої заяви заявник володіє.
Проаналізувавши подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку, що заява зведена виключно до протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень на виконання рішення суду, тоді як встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не передбачає обов'язок суду надавати оцінку правомірності діям суб'єкта владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у даній справі.
Крім того, суд першої інстанції вказав, що прийняття рішення про виключення із пенсійного забезпечення заявника підвищення, передбаченого положеннями ст. 39 Закону №796-XII, свідчать лише про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким суд не надавав правову оцінку у межах розгляду даної справи, а тому вказані вимоги безпідставні.
Колегія суддів частково не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конвенція). За судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції») право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зауважує, що, виходячи з визначення, яке містить Закон України від 09.07.2003 року №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати; виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 № 240/28481/23.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 01.11.2022 призначити та щомісячно проводити ОСОБА_1 нарахування та виплату підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом прожитковим мінімумам для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації з підсистеми «Реєстр судових рішень», пенсійним органом на виконання вказаного судового рішення нараховано 39020,00 грн за період з 01.11.2022 по 30.04.2024.
Звертаючись до суду з заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, заявник вказав про припинення виконання відповідачем з 01.01.2025 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року, що на його думку, свідчить про протиправність дій пенсійного органу.
В свою чергу, апеляційний суд зауважує, що з 01.01.2025 змінились обставини, з якими пов'язана виплата вищевказаного підвищення (доплати) до пенсії та її розмір відповідно до ст.45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), в якій зазначено:
"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею".
Тобто, з набранням чинності Законом №4059-IX змінено правове регулювання правовідносин, які були внормовані статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 № 1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Тобто, з набранням чинності Законом №4059-IX змінено правове регулювання правовідносин, які були внормовані статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом № 4059-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження того, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №240/29655/22 відповідачем протиправно не виконується, враховуючи, що припинення виплати підвищення до пенсії позивачу у визначеному судовим рішенням розмірі зумовлене зміною правового регулювання, колегія суддів приходить до висновку про виникнення між сторонами нових правовідносин, які не були предметом дослідження у справі №240/29655/22.
Водночас, досліджуючи матеріали справи, апеляційним судом встановлено, що 22.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, в якій просив:
-заяву про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області по адміністративній справі №240/29655/22 задовольнити;
-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 22.03.2023 у справі, №240/29655/22 а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого має становити 3200,00 грн:
-направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушенням закону;
-з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.
Тобто, надаючи оцінку змісту поданої заяви, колегія суддів зазначає, що така подана в порядку ст. 383 КАС України.
Разом з тим, судом встановлено, що за результатом розгляду поданої заяви, суд першої інстанції ухвалою від 06 травня 2025 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі.
Тобто, вказане свідчить про розгляд поданої ОСОБА_1 заяви в порядку ст. 382, 382-1 - 382-3 КАС України.
Однак, колегія суддів зауважує, що заявник звернувся до суду з заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, у зв'язку з чим помилковим є застосування судом першої інстанції під час розгляду вказаної заяви положень ст. 382, 382-1 - 382-3 КАС України, оскільки дані правовідносини врегульовані ст. 383 КАС України.
Відтак, неправильне застосування судом першої інстанції процесуальних норм під час розгляду заяви ОСОБА_1 свідчить про допущення порушень норм процесуального права, оскільки суд першої інстанції не з'ясував обставин щодо наявності чи відсутності протиправних дій суб'єкта владних повноважень при виконанні судового рішення, що є обов'язковим предметом перевірки в межах ст. 383 КАС України.
Отже, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про залишення без задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 06 травня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року в адміністративній справі №240/29655/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Смілянець Е. С. Полотнянко Ю.П.