Справа № 240/10198/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернулась до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
18.07.2025 року до суду від третьої особи надійшли пояснення у справі.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та пояснень, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що згідно з свідоцтвами про народження серії НОМЕР_1 від 12.11.2019, серії НОМЕР_2 від 12.11.2019 та серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є рідними братами померлого військовослужбовця ОСОБА_4 .
Відповідно до розпорядження Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області №1314 від 18.12.2017 призначено ОСОБА_1 опікуном над неповнолітнім ОСОБА_4 та малолітніми: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
28.10.2020 ОСОБА_4 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання бойового завдання ОСОБА_4 загинув, про що ІНФОРМАЦІЯ_3 сповіщено сім'ю загиблого військовослужбовця (сповіщення сім'ї №18 від 17.06.2022) та підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 30.04.2022.
ОСОБА_4 помер внаслідок руйнування головного мозку, перелому кісток черепу, закритої черепно-мозкової травми та ушкодження внаслідок військових дій передбачених законом, про що свідчить лікарське свідоцтво про смерть №82 від 24.04.2022, копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол №540 від 04.07.2022) травма та причини смерті, так, пов'язані із захистом Батьківщини.
Як свідчать матеріали справи, позивачка, як піклувальник ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , рідних братів загиблого військовослужбовця - ОСОБА_4 звернулася до Міністерства оборони України із заявою про призначення їм одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
За результатами розгляду питання про призначення рідним братам загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум протоколом №179 від 02.09.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги відмовлено у призначенні та виплаті такої допомоги.
Підставою для відмови слугував факт відсутності інформації про перебування на час його смерті на утриманні загиблого ОСОБА_4 рідних його братів: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Позивач вважає, що при прийнятті рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги рідним братам померлого військовослужбовця Міністерство оборони України не враховані усі обставини, а тому звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначені Законом №2011-ХІІ.
Соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі (ст.1 Закон №2011-ХІІ).
Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону №2011-ХІІ).
У той час, дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов'язаним чи резервістом тілесного ушкодження (ч.1 ст.3 Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Згідно з статтею 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
Пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011-XII встановлено: що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. У контексті викладених норм, слід відмітити, що виплата одноразової грошової допомоги не призначається, якщо смерть військовослужбовця є наслідком його перебування у стані алкогольного сп'яніння та вчинення ним певних активних дій у такому стані, які безпосередньо призвели до смерті (загибелі).
Спірні відносини між учасниками даної справи виникли у зв'язку із отриманою відмовою у призначенні неповнолітнім братам загиблого військовослужбовця одноразової грошової допомоги, у зв'язку із його смертю, підставами для прийняття якої слугував факт відсутності інформації про утримання загиблим військовослужбовцем неповнолітніх його рідних братів: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 16-1 Закону №2011-XII, члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Частиною 1 ст. 249 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що опікун, піклувальник зобов'язаний виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, психічний, духовний розвиток, забезпечити одержання дитиною повної загальної середньої освіти.
Верховний Суд у постанові від 06.07.2022 у справі № 240/5809/18, зауважив, що Закон №2011-XII визначення "члена сім'ї" не містить.
Відповідно до ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Отже, щоб мати право на отримання грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця, особа, яка вважає себе членом сім'ї такого військовослужбовця, повинна довести:
1) факт проживання з загиблим;
2) наявність у такої особи і загиблого спільного побуту та взаємних прав і обов'язків.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №456/1258/17.
Як вбачається з матеріалів, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами загиблого ОСОБА_4 .
Згідно з договором найму від 30.01.2020 станом на 24.02.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом з ОСОБА_1 та загиблим військовослужбовцем ОСОБА_4 без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, спільне проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із загиблим ОСОБА_4 також підтверджується довідками Гончарівської селищної ради №802 від 12.04.2021, №1075 від грудня 2022 року, №02-39/1271 від 21.12.2023 та №02-39/308 від 10.04.2023. Разом з тим, як свідчить зміст довідки Гончарівської селищної ради №02-39/308 від 10.04.2023 малолітні брати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували на утриманні старшого брата ОСОБА_4 .
Таким чином, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проживали разом, мали спільний побут.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є рідними братами ОСОБА_4 , та на момент смерті військовослужбовця вони проживали разом, а тому мають право на одержання одноразової грошової допомоги у розумінні ст. 16-1 Закону №2011-XII, як неповнолітні особи, які за життя загиблого перебували на його повному утриманні.
З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій Міністерства оборони України щодо прийняття рішення викладеного у п.13 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №179 від 02.09.2022 про повернення на доопрацювання документів ОСОБА_3 , ОСОБА_2 щодо отримання частки одноразової грошової допомоги відповідно до п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №18 у зв'язку із загибеллю їхнього брата - ОСОБА_4 та зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 поданої в інтересах неповнолітніх осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з доданими документами про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги, у зв'язку із загибеллю ОСОБА_4 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки наданої судом.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується принципом верховенства права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 6 КАС України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів критично ставиться до тверджень апелянта щодо обґрунтованості підстав, які слугували відмові у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги рідним братам, як членам сім'ї військовослужбовця ОСОБА_4 , у зв'язку із його смертю, оскільки останні спростовуються матеріалами справи, а отже висновок відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги рідним братам загиблого, як членам його родини є безпідставним.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.