Справа № 240/25110/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Євген Юрійович
Суддя-доповідач - Сушко О.О.
03 грудня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна" на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської територіальної громади" до Житомирської обласної ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна" про визнання протиправним та скасування рішення,
відповідно до рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 30.07.2025 відмовлено у задоволенні позову Громадської організації "Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської територіальної громади" до Житомирської обласної ради, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна".
Представник третьої особи подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу шляхом стягнення їх з Громадської організації "Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської територіальної громади" у сумі 84000 грн.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою третя особа подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове рішення, яким стягнути з Громадської організації «Мисливці, рибалки та пасічники Барашівської територіальної громади» на користь ТОВ «Мисливська Фауна» судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 84 000,00 грн.
На обґрунтування апеляційної скарги представник третьої особи зазначив, що в письмових пояснення представник ТОВ «МИСЛИВСЬКА ФАУНА» зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесе або очікує понести Товариство у зв'язку з розглядом справи, становить менше ніж 18 500,00 (вісімнадцять тисяч п'ятсот) гривень. Однак у зв'язку з набагато тривалішими ніж очікувалось судовими засіданнями та поданням позивачем більшої кількості заяв, клопотань на які потрібно було надавати письмові заперечення, пояснення, тощо, сума судових витрат збільшилась до 84 000,00 (вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок. Зазначив, що Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на правничу допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Залишаючи без розгляду заяву, суд першої інстанції виходив з того, що у суду відсутні підстави для розгляду заяви про стягнення судових витрат після прийняття рішення по суті.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Так, за правилами пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
В силу статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частина третя статті 132 КАС України передбачає, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина перша, друга статті 134 КАС України).
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
За змістом частини третьої статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Тобто, витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов'язкову наявність у кожній справі та обов'язку суду в будь-якому випадку задовольнити заяву про їх відшкодування.
Верховний Суд вже неодноразово аналізував наведені вище норми процесуального законодавства в розрізі випадків наявності/відсутності підстав для здійснення розподілу понесених сторонами витрат на правничу допомогу.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21 про залишення без розгляду заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу та сформував такі загальні підходи до стягнення витрат (у вказаній справі - у суді касаційної інстанції, а оскільки рішення у цій справі ухвалено за правилами спрощеного провадження, так само у порядку спрощеного провадження провадиться розгляд касаційних скарг у суді касаційної інстанції, - наведені висновки є релевантними при вирішенні поданої заяви):
"Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити / повідомити суду касаційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового р передбачає, що витрати на професійну правничу
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що, за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У такому випадку суд першої інстанції не має правових підстав для розгляду питання про розподіл судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, а його вирішення відкладається не більше ніж як на п'ятнадцять днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно, для вирішення питання відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з'ясуванню підлягають (у сукупності) питання: (1) наявності безпосередньої правової вимоги про здійснення розподілу судових витрат, пов'язаних із розглядом справи; (2) наявності відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Відсутність першої із указаних обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 252 КАС України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частин третьої-п'ятої статті 143 КАС України вирішення питання про судові витрати, пов'язані із розглядом справи, у зв'язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Отже, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Аналізуючи наявні правовідносини, слід зосередити увагу на наступному.
Так, адвокат третьої особи - ТОВ «МИСЛИВСЬКА ФАУНА» у поясненнях до позову висловив тезу про наявність попереднього розрахунку судових витрат, що пов'язані з розглядом справи.
Однак, оцінюючи зміст такої тези та неподання жодних доказів на підтвердження суми стягнення таких витрат, в тому числі і попереднього розрахунку, включно до закінчення слухання справи, у суду відсутні законні підстави враховувати надані третьою особою докази після винесення рішення.
При цьому позиція суду не суперечить висновкам Верховного Суду, що можуть бути відшкодовані судові витрати на правничу допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Однак ключовим у наявних обставинах є заявлення такою стороною клопотання про можливість подання таких доказів протягом п'яти днів після розгляду справи по суті.
Формальне зазначення у поясненнях до позову необхідності стягнути такі витрати з позивача та покликання на норми КАС України не може розглядатись судом як обґрунтована заява.
Відтак, в всупереч положенню частини сьомої статті 139 КАС України та викладеним вище правовим висновкам Верховного Суду, не було зроблено заяву про подання відповідних доказів на підтвердження розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, - протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи.
Вказане свідчить, що адвокат третьої особи у цій справі своєчасно не визначив розмір судових витрат на правничу допомогу й не зазначив поважних причин, які унеможливили подання відповідних доказів на підтвердження розміру заявлених до відшкодування витрат, тобто не дотримався процесуальних норм закону, а тому у суду відсутні процесуальні підстави для вирішення питання про розподіл витрат відповідно до статті 252 КАС України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мисливська фауна" залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.