Справа № 686/19912/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Стефанишин С.Л.
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
позивач звернувся із позовом до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в якому просив: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА №5161584 від 07.07.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22.10.2025 позов задоволено повністю.
Постанову серії ЕНА №5161584 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. - визнано протиправною та скасовано, справу закрито.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції судовий збір у розмірі 484,48 грн. та 3635,50 грн. витрат на правову допомогу.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
До суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач вказує про обгрунтованість рішення суду першої інстанції та просить залишити його без змін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що 07.07.2025 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №5161584 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. за інкриміноване позивачу порушення п.31.3 б Правил дорожнього руху, за керування транспортним засобом, що не пройшов обов'язкового технічного контролю.
При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно ч.3 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов'язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до змісту п. 31.3 б Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила дорожнього руху) забороняється експлуатація транспортних засобів якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).
Частиною 4 статті 19 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III встановлено, що при державній реєстрації легкових автомобілів у реєстраційних документах роблять відмітку щодо їх призначення згідно з документами виробника (легковий, таксі, спеціалізований санітарний автомобіль екстреної медичної допомоги, автомобіль інкасації, броньований, обладнаний спеціальними світловими і звуковими сигнальними пристроями тощо).
Статтею 35 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII встановлено, що транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов'язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.
Обов'язковому технічному контролю не підлягають:
1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;
2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.
3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України".
Періодичність проходження обов'язкового технічного контролю становить для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки (ч.6.ст.35 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1997 № 176 (далі - Правила), ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
Положенням пункту 7 цих Правил встановлено, що дія цих Правил не поширюється на перевезення, які здійснюються:
1) транспортними засобами спеціального призначення;
2) транспортними засобами, задіяними під час забезпечення обороноздатності, правопорядку та ліквідації наслідків стихійного лиха і надзвичайної ситуації;
3) службовими легковими автомобілями;
4) транспортними засобами, які належать фізичним особам і використовуються ними для задоволення власних потреб, що не має на меті отримання прибутку.
Згідно зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу «Renault» державний номерний знак НОМЕР_1 за типом є загальним легковим пасажирським автомобілем, повною масою 1600 кг, а масою без навантаження - 1167 кг, кількість місць для сидіння 5, 2020 року випуску.
Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено основний вид діяльності ТОВ «СПЕКТР-АГРО» (код ЄДРПОУ 36348550): «46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами». Перелік інших видів господарської діяльності ТОВ «СПЕКТР-АГРО», зазначений на сторінці 3 доданого Витягу, не містить видів господарської діяльності, пов'язаних з перевезенням пасажирів та вантажів.
Колегія суддів приймає пояснення представника позивача про те, що відповідно до наявного у матеріалах справи наказу № 0217/02 від 17.02.2021 автомобіль, яким керував позивач, по своїй суті є службовим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів з метою отримання прибутку.
При цьому, оскільки оптова торгівля - це вид економічної діяльності, що передбачає купівлю-продаж товарів великими партіями для подальшого перепродажу кінцевим споживачам (через роздрібну торгівлю) або для виробничого використання, менеджер зі збуту не здійснює перевезення цих великих партій товару своїм службовим легковим автомобілем, а виконує функції по організаційному забезпеченню такої поставки товарів.
Відтак колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що коли транспортний засіб використовується в службових цілях для забезпечення господарської діяльності юридичної особи в цілому, то він підлягає обов'язковому проходженню технічного контролю.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постанові від 17.10.2019 у справі №678/483/17.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для скасування постанови серії ЕНА №5161584 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн та закриття справи про адміністративне правопорушення.
Щодо витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За матеріалами справи витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги від 07.07.2025, додатком №1 до договору про розмір та порядок оплати праці адвоката від 07.07.2025, актом №1 здачі - приймання виконаних правових послуг за договором, що містить детальний опис робіт та їх детальний розрахунок.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що зустріч з клієнтом не відноситься до видів правничої допомоги, проте згідно додатку до договору вартість роботи вираховується виходячи із затрачених адвокатом годин.
Стосовно того, що додаток №1 від 07.09.2025 до договору не долучено суд зазначає, що у додатках вказано про долучення додатку від 07.07.2025, який наявний в матеріалах справи.
Щодо того, що витрати в сумі 3635,50 грн в десять раз перевищують суму накладеного стягнення, не є співмірними та за відсутності доказів розрахунку не є фактичними суд зазначає, що виконані адвокатом роботи підтверджуються матеріалами справи, а саме поданим за його підписом позовом, обгрунтуваннями позову та зібраними доказами. При цьому вартість послуг адвоката не пов'язана із розміром застосованого до позивача штрафу.
Відтак судом першої інстанції правильно стягнуто на користь позивача 3635,50 грн. витрат на правову допомогу, оскільки такі співмірні зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Крім того у відзиві на апеляційну скаргу представником позивача заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2635,50 грн.
На підтвердження понесених витрат до відзиву долучено ордер на надання правничої допомоги, додаток №2 від 27.11.2025 до договору про надання правової (правничої) допомоги №34 від 07.07.2025, акт №2 від 01.12.2025 здачі-приймання виконаних правових послуг за договором надання правової (правничої) допомоги.
Згідно вказаного акту адвокатом надано такі послуги:
- правовий аналіз апеляційної скарги відповідача, пошук та аналіз законодавства та актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах
- складання тексту відзиву на апеляційну скаргу.
Загальна вартість вказаних послуг складає 2 635,50 грн.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 у справі №280/1765/19.
У постанові від 05.09.2019 у справі №826/841/17 Верховний Суд зробив висновок про те, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).
Враховуючи обсягом наданих адвокатом послуг (підготовка відзиву, пояснення щодо обставин справи, спростування доводів викладених в апеляційній скарзі, застосування судової практики, надання додатків до відзиву), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення заяви представника позивача та стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу, а саме 2635,50 грн, що відповідає засадам співмірності та справедливості.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 22 жовтня 2025 року - без змін.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції 2 635,50 грн (дві тисячі шістсот тридцять п'ять гривень п'ятдесят копійок) витрат понесених на професійну правничу допомогу.
Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.