Справа № 240/25669/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева М.С.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Смілянця Е. С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,- адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.
В квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою в порядку ст.383 КАСУ про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі, оскільки виплату на виконання судового рішення з 01.01.2025 припинено.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 в адміністративній справі № 240/25669/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 13.04.2022 року у справі 240/25669/21 а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого має становити 3200,00 грн; направити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області окрему ухвалу для вжиття заходів, щодо усунення причин та умов, що сприяли викладеним в ній порушенням закону та з метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Житомирській області строк для надання відповіді - тридцять днів з дня надходження окремої ухвали.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що підвищення до пенсії має складати 3200,00 грн. Однак, як вказує заявник, з січня 2025 року доплата до пенсії у зазначеному розмірі пенсійним органом не здійснюється.
Відтак, ОСОБА_2 вважає протиправним застосування пенсійним органом приписів ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" при здійсненні перерахунку підвищення до пенсії.
Згідно з ч.1 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а також відсутні клопотання про розгляд справи за участі сторін, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 01.01.2025 змінено порядок нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що обставини щодо припинення виплати позивачу з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру на виконання Закону України "Про Державний бюджет на 2025 рік" свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами, яким у межах розгляду даної справи суд не надавав правову оцінку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування заходів судового контролю у порядку статті 383 КАС України у даній справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Конвенція). За судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справи “Юрій Миколайович Іванов проти України», “Горнсбі проти Греції») право на справедливий суд є ілюзорним, якщо судове рішення залишається невиконаним.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129). Суд ухвалює рішення іменем України, а судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 1291 Основного Закону України).
Статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно із частиною шостою статті 383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зауважує, що, виходячи з визначення, яке містить Закон України від 09.07.2003 року №1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пенсія є періодичним платежем, виплата якої, за загальним правилом, не обмежена у часі. З самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має не визначений у часі граничний термін виплати; виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постанові від 18.09.2024 № 240/28481/23.
Отже, підвищення до пенсії, встановлене ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", має невизначений у часі граничний термін виплати, а порядок і строки його нарахування можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
Судом встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2022 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01.03.2021 нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Згідно наявної в матеріалах справи інформації з підсистеми «Реєстр судових рішень», пенсійним органом на виконання вказаного судового рішення нараховано 217529,31 грн за період з 01.03.2021 по 31.03.2024.
Звертаючись до суду з заявою, поданою в порядку ст. 383 КАС України, заявник вказав про припинення виконання відповідачем з 01.01.2025 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2022, що на його думку, свідчить про протиправність дій пенсійного органу.
В свою чергу, апеляційний суд зауважує, що з 01.01.2025 змінились обставини, з якими пов'язана виплата вищевказаного підвищення (доплати) до пенсії та її розмір відповідно до ст.45 Закону України Про Державний бюджет на 2025 рік від 19.11.2024 №4059-IX (далі - Закон №4059-IX), в якій зазначено:
"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26.04.1986 чи у період з 26.04.1986 до 01.01.1993, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів.
Для встановлення виплат, передбачених цією статтею, Пенсійному фонду України забезпечити звірення відомостей про постійне місце проживання одержувачів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення із відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів для продовження чи припинення відповідних виплат, а також приведення розмірів доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення та пенсійних виплат у відповідність із цією статтею".
Тобто, з набранням чинності Законом №4059-IX змінено правове регулювання правовідносин, які були внормовані статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відповідно до статті 45 Закону № 4059-IX Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 27.12.2024 № 1524 “Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення», пунктом 1 якої установлено, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік», у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року.
Тобто, з набранням чинності Законом №4059-IX змінено правове регулювання правовідносин, які були внормовані статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ.
Відтак, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2025 Законом № 4059-ІХ змінилося правове регулювання правовідносин щодо здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення.
Отже, зважаючи на відсутність доказів на підтвердження того, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13.04.2022 у справі №240/25669/21 відповідачем протиправно не виконується, враховуючи, що припинення виплати підвищення до пенсії позивачу у визначеному судовим рішенням розмірі зумовлене зміною правового регулювання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про виникнення між сторонами нових правовідносин, які не були предметом дослідження у справі №240/25669/21, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Смілянець Е. С.