Справа № 560/882/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шевчук О.П.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року (ухвалене в м. Хмельницький) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
29 серпня 2025 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
04.09.2025 року від відповідача надійшла відповідь на відзив.
Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву та відповіді на відзив, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.03.2024 №80 старший солдат ОСОБА_1 з 20 березня 2024 року перебував у складі сил та засобів оперативно-тактичного угрупування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " з метою здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації.
04.06.2024 старший солдат ОСОБА_1 отримав травму: “Закритий уламковий перелом ДМЕ променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням. ЗТГК. Забій грудної клітки зліва. Перелом ІХ ребра зліва. Садна лівої в/кінцівки, обличчя.»
Згідно довідки ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону від 08.08.2024 № 6723, позивачу надано відпустку для лікування після травми на 60 (шістдесят) календарних днів, на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб.
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3858, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , старший солдат ОСОБА_1 в період з 04.06.2024 по 12.06.2024 з діагнозом: “Закритий багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом ДМЕ променевої кістки лівого передпліччя зі зміщенням уламків. Закрита травма грудної клітини. Закритий перелом шилоподібного виростку лівої ліктьової кістки» перебував на стаціонарному лікуванні.
Наказами командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.06.2024 №157 та від 13.06.2024 №165 старшого солдата ОСОБА_1 визнано таким, що в період 04.06.2024 по 12.06.2024 перебував на стаціонарному лікуванні у міській лікарні №5 м. Запоріжжя.
Таким чином, у зв'язку з вищевказаним пораненням, пов'язаним із захистом Батьківщини, позивач перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування після поранення за висновком (довідкою) військово-лікарської комісії.
Позивачем до військової частини НОМЕР_1 було направлено запит від 30.10.2024 про нарахування та виплату ОСОБА_1 заборгованості щодо додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022.
Листом від 13.12.2024 військова частина НОМЕР_1 надала відповідь та повідомила, що відповідно до Довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.10.2024 № 4002/а: "04 червня 2024 року під час виконання обов'язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання завдань з відсічі й стримуванні збройної агресії російської федерації проти України отримав травмування внаслідок власної необережності під час переміщення в укриття та пов'язане зі виконанням обов'язків військової служби (Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.09.2024 року № 648), що не надає право військовослужбовцю на виплату 100000,00 гривень».
Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати йому додаткової винагороди у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період перебування на лікуванні у стаціонарі, а також за період перебування у відпустці для лікування тяжкого поранення, звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід28.02.2022 №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану (далі - Постанова №168), встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацом 4 п. 1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.
Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
В даному ж випадку, обидві вищевказані умови дотримані та підтверджуються наявними в матеріалах справи випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 3858, довідкою військово-лікарської комісії від 12.06.2024 № 880, а також довідки ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги ВМКЦ Західного регіону від 08.08.2024 № 6723
Згідно Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сли України від 22.11.2024 №8397 постанови про причинний зв'язок травми за довідками ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 12.06.2024 № 880 та ВЛК клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 08.08.2024 № 6723 - відмінено.
До постанов ВЛК внесено зміни в частині причинного зв'язку поранення та встановлено зв'язок з захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що військова частина НОМЕР_1 видала довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 07.10.2024 № 4002/а, якою встановлено факт отримання ОСОБА_1 поранення у бойовій обстановці під час захисту Батьківщини (04.06.2024), а також те, що згідно з Витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Збройних сил України від 22.11.2024 № 8397 встановлено причинний зв'язок поранення з захистом Батьківщини.
Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я та час перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Оскільки, як вже було встановлено вище, позивач має право на отримання збільшеної до 100000 гривень винагороди протягом строку перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я тобто за період з 04.06.2024 по 12.06.2024 та часу перебування у відпустці для лікування після поранення важкого ступеня, не виплата відповідачем відповідної винагороди є грубим порушенням прав позивача.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168 від 28.02.2022, у розрахунку 100000 гривень на місяць, пропорційно періоду перебування на стаціонарному лікуванні з 04.06.2024 по 12.06.2024, періоду відпустки строком 30 (тридцять) календарних днів та періоду відпустки строком 60 (шістдесят) календарних днів, з урахуванням виплачених сум.
Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.