Справа № 600/3892/25-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Шидловського В.Б. Сапальової Т.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника відповідача - Калініченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватної фірми "Байпас" до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
у серпні 2025 року Приватна фірма "Байпас" звернулася до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу про заниження сум податку на прибуток у розмірі 2824992 грн та застосовані суми штрафних санкцій у загальному розмірі 706248 грн, є протиправними, оскільки на час перевірки податковому органу було надано первинні документи щодо правовідносин з ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр», господарські операції відображено у бухгалтерському обліку, поставка підтверджена відповідними документами. Позивач вказує, що не несе відповідальності за порушення податкового законодавства своїми контрагентами та їх контрагентами, а податковим органом не виявлено та не підтверджено фіктивність господарських правовідносин між позивачем та ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр». Крім того, позивач зазначав, що посилання податкового органу на наявну в базах даних податкову інформацію, на ризиковість контрагентів чи неподання ними звітності не є належним доказом нереальності господарських операцій, які підтверджено наданими належними первинними документами. Також вважає безпідставним посилання податкового органу щодо досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022000000001797 від 22.12.2022 р. щодо контрагента ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» є юридично необґрунтованим і таким, що не може свідчити про порушення з боку самого позивача, з вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позов.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 05.08.2025 року №00000/23569/Ж10/24-13-07-01 у частині взаємовідносин з ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР", а саме: заниження податку на прибуток за звітний період І квартал 2023 року та ІІ квартал 2023 року у загальному розмірі 2 824992 грн та суми штрафних санкцій у загальному розмірі 706248 гривень.
Стягнуто на користь Приватної фірми "Байпас" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернівецькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 30280 гривень.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення - про відмову у задоволені позовних вимог.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що в ході проведення документальної планової перевірки встановлено задокументовані фінансово-господарські операції позивача з продажу товарів контрагенту ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр», а саме: дизельне паливо ДП-3-Євро-5 В0 (код УКТ ЗЕД 2710194300) на загальну суму 44351315,50 грн, в тому числі ПДВ 2901487,89 гривень. Перевіркою не підтверджено реальність здійснення операцій з відвантаження ПММ до вказаного контрагента, що свідчить про реалізацію ПММ невідомим особам, ідентифікувати яких неможливо.
Вказує, що згідно баз даних ДПС, єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) щодо контрагента - ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» встановлено: реалізацію товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, а саме дизельного палива, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність інформації щодо місць зберігання дизельного палива. Також податковий орган вказує на інформацію з кримінального провадження №42022000000001797 від 22.12.2022 р. щодо внесення до офіційних документів недостовірних відомостей щодо проведення фінансово-господарських операцій із купівлі-продажу товарів та надання послуг, а також з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Крім того, податковий орган вказав, що у ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» відсутня інформація щодо закупівлі у достатньому об'ємі товарно-матеріальних цінностей, які можуть слугувати сировиною для виготовлення поліетиленової продукції, зокрема поліетиленова гранула (код УКТ ЗЕД 3901300), а згідно наданих пояснень ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» не використовує дизельне паливо у процесі виготовлення поліетиленової продукції. Таким чином, податковий орган вказує, що ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» безпідставно формує податковий кредит з ПДВ, а саме товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються у діяльності підприємства (зокрема газ автомобільний, газовий конденсат, дизельне паливо, розчинники, метанол (метиловий спирт), етанол, сольвент, абсорбент газоконденсатний) з метою мінімізації податкових зобов'язань, при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами постачальниками, зокрема й позивачем. Враховуючи вищезазначене, податковий орган дійшов висновку, що задекларовані господарські операції щодо реалізації паливно-мастильних матеріалів ТОВ «НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР» не відбулися у дійсності, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення в оскаржуваній частині прийнято правомірно.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року розгляд справи призначено на 02.12.2025 року.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просив її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні нез"явився тоді як про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяв клопотань - не надійшло.
Дослідивши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 09.06.2025 р. податковим органом прийнято наказ №1286-п на проведення документальної планової виїзної перевірки Приватної фірми "Байпас" відповідно до плану-графіка на 2025 рік. 09.06.2025 р. складено повідомлення, а 19.06.2025 р. та 26.06.2025 р. складено направлення на перевірку. (т.2 а.с.63-70).
27.05.2025 року податковим органом складено акт №5726/Ж5/24-13-07-01/25077877 документальної планової виїзної перевірки Приватної фірми "Байпас" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2025 р., валютного законодавства за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2025 р., єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2011 р. по 31.03.2025 р. (т.1 а.с.9-113, т.2 а.с.71-123).
У акті перевірки зафіксовано наступні порушення, зокрема: п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України, п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіном від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 3671091 гривень.
На підставі вказаних висновків акту перевірки, контролюючим органом 05.08.2025 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00000/23569/Ж10/24-13-07-01, яким збільшено позивачу податок на прибуток на загальну суму 3671091 грн та штрафних санкцій в сумі 805957,75 грн (по взаємовідносинах з ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" сума збільшеного зобов'язання з податку на прибуток складає 2824992 грн та штрафних санкцій 25% - штрафних санкцій у загальному розмірі 706248 грн). (т.1 а.с.8, т.2 а.с.124-125, 130).
Матеріали справи містять зведені дані задекларованих позивачем зобов'язань та податків, використаних в ході перевірки, а також витяг з ІС «Податковий блок» об'єктів оподаткування з ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" (т.2 а.с.126-128).
Також в матеріалах справи містяться надані позивачем для перевірки задокументовані фінансово-господарські операції з ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" з продажу паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо ДП-3-Євро-5 В0 (код УКТ ЗЕД 2710194300)), зокрема: договір №34 від 01.02.2023 р.; видаткові накладні; ттн; акт звірки взаємних розрахунків за 2023 рік; платіжні інструкції оплати за пальне. (т.1 а.с.114-251, т.2 а.с.1-30).
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).
Згідно з положеннями пп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Згідно з п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу. Вимоги цієї статті щодо обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, застосовуються також до нерезидентів, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво (незалежно від наявності у нерезидента зареєстрованого (акредитованого, легалізованого) відокремленого підрозділу), та до іноземних юридичних осіб, визначених у підпункті 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності. Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Нерезиденти, які здійснюють господарську діяльність на території України через постійне представництво, для обрахунку об'єкта оподаткування податком на прибуток використовують дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування, що стосуються діяльності (операцій), що здійснюється цими нерезидентами через постійні представництва, у тому числі якщо такі дані враховуються нерезидентами при складанні фінансової звітності щодо діяльності за межами України чи консолідованої фінансової звітності. Іноземні компанії, визначені підпунктом 133.1.5 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу, ведуть облік доходів і витрат та визначають об'єкт оподаткування з податку на прибуток підприємств за міжнародними стандартами фінансової звітності з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку під час застосування положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.
У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Відповідно до пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями цього Кодексу. Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).
Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує сорока мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп.140.4.8 п.140.4 та п.п.140.5.16 п.140.5 ст.140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених пп.140.4.8 п.140.4 та п.п.140.5.16 п.140.5 ст.140 цього Кодексу), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період перевищує сорок мільйонів гривень, такий платник визначає об'єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до пп.137.4.1 п.137.4 ст.137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; Для платників податку, визначених пп.133.1.5 п.133.1 ст.133 цього Кодексу, не є об'єктом оподаткування прибуток із джерелом походження за межами України.
Згідно з п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіном від 29.11.1999 №290 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Національному положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).
Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи. Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо). Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів. До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо. До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі). До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
За висновками податкового органу у спірних правовідносинах позивачем порушено п.44.1, п.44.2, п.44.6 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України та п.5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Мінфіном від 29.11.1999 №290, в результаті чого занижено податок на прибуток по господарських правовідносин з ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" в сумі 2824992 гривень. Такі висновки податкового органу побудовані на встановлених перевіркою ознак нереальності операцій між ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" та позивачем з придбання-продажу паливно-мастильних матеріалів.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Так, статтею 2 Закону №996-XIV визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Статтею 9 Закону №996-XIV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Згідно п.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до вимог ст.1 Закону №996-XIV первинний документ, який містить відомості про господарську операцію, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання; назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений вищезазначеним Законом.
Відповідно до ст.4 Закону №996-XIV бухгалтерський облік та фінансова звітність базуються на принципах, серед яких: повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; автономність - кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від її власників, у зв'язку з чим особисте майно та зобов'язання власників не повинні відображатися у фінансовій звітності підприємства; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Виходячи з норм Закону №996 підприємство має у повному обсязі відобразити у регістрах бухгалтерського обліку всі здійснені господарські операції, за результатами здійснення яких складено належним чином оформлені первинні документи.
Так, судом встановлено, основним видом діяльності позивача є 47.30 - роздрібна торгівля пальним. Приватна фірма "Байпас" згідно договору №34 "Постачальник" та ТОВ "НВП Брок Сервіс Центр" "Покупець" уклали договір поставки, на умовах якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцеві нафтопродукти, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар; товар постачається Покупцю в кількості та за ціною, визначених у видатковій накладній/ специфікації на умовах DAP; постачання Товару здійснюється відпуском з пересувного паливного складу на підставі CMR та /або ТТН; розрахунок за товар Покупець здійснює після отримання рахунку протягом 3-ох днів; датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. (а.с.114-115).
Судом встановлено, що під час перевірки позивачем надано первинні документи по взаємовідносинах між позивачем та ТОВ "НВП БРОК СЕРВІС ЦЕНТР" з продажу паливно-мастильних матеріалів (дизельне паливо ДП-3-Євро-5 В0 (код УКТ ЗЕД 2710194300)), зокрема: договір №34 від 01.02.2023 р.; видаткові накладні; ТТН; акт звірки взаємних розрахунків за 2023 рік; платіжні інструкції оплати за пальне. Крім того, вказані господарські операції відображено у бухгалтерському обліку позивача, а також між сторонами відсутня заборгованість, що не заперечується податковим органом.
На думку відповідача про не реальність господарських операцій свідчить інформація згідно баз даних ДПС, єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН) щодо контрагента - ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр», а саме: здійснення реалізації товарів та послуг за номенклатурою, відмінною від номенклатури документально оформленого попереднього придбання, а саме дизельного палива, відповідно до податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН; відсутність інформації щодо місць зберігання дизельного палива. Також податковий орган вказує на інформацію з кримінального провадження №42022000000001797 від 22.12.2022 р. щодо внесення до офіційних документів недостовірних відомостей щодо проведення фінансово-господарських операцій із купівлі-продажу товарів та надання послуг, а також з метою приховування вчинення інших кримінальних правопорушень у сфері господарської діяльності. Податковий орган вказує на відсутність у ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» інформації щодо закупівлі у достатньому об'ємі товарно-матеріальних цінностей, які можуть слугувати сировиною для виготовлення поліетиленової продукції, зокрема поліетиленова гранула (код УКТ ЗЕД 3901300). Таким чином, податковий орган встановив, що ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» безпідставно формує податковий кредит з ПДВ, а саме товарно-матеріальних цінностей, які не використовуються у діяльності підприємства (зокрема газ автомобільний, газовий конденсат, дизельне паливо, розчинники, метанол (метиловий спирт), етанол, сольвент, абсорбент газоконденсатний) з метою мінімізації податкових зобов'язань, при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з підприємствами постачальниками, зокрема й позивачем.
Колегія суддів звертає увагу, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку. При цьому, кожна з вказаних вище обставин не може бути самостійним беззаперечним свідченням (доказом) відсутності реального характеру господарських операцій, проте наявність таких обставин в сукупності, що має бути встановлено судом, може свідчити на користь висновку про неможливість фактичного проведення (вчинення) господарських операцій.
Колегія суддів наголошує, що законодавством України не передбачається обов'язку платників податків-покупців товарів вимагати від контрагентів-продавців будь-яких відомостей щодо реалізованого товару, відомостей щодо третіх осіб (покупців/продавців у ланцюгу постачання товару до контрагента), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Також, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент.
Крім того, судом з'ясовано, що відповідач дійшов висновків про нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр», виходячи з наявної податкової інформації та реєстру податкових накладних.
Згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 01.12.2022 у справі №320/5878/19, будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Апеляційний суд звертає увагу, що Верховним Судом, зокрема в постановах від 03.10.2019 у справі №811/3223/14, від 16.04.2020 у справі №810/3443/18, від 30.09.2021 у справі №400/1986/19 сформовано правові висновки, які відповідають позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 07.07.2022 (справа №160/3364/19), відповідно до якої податкова інформація, на підставі якої контролюючий орган робить висновки про відсутність у контрагентів трудових та матеріальних ресурсів, носить виключно інформативний характер. Посилання контролюючого органу на таку інформацію, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними, оскільки така інформація не відповідає критерію юридичної значимості, не є допустимим і достовірним доказом у розумінні процесуального закону та сама собою не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень.
Відповідно до норм Податкового кодексу України податкова інформація є одним із джерел інформації, яке податкові органи можуть використовувати для здійснення своїх повноважень та функцій. При цьому, така інформація має бути підтверджена належними і допустимими доказами, зокрема, документами бухгалтерського і податкового обліку платника податку, його контрагента. Такі документи мають відображати зміст (суть) відносин між учасниками господарських операцій. Тобто узагальнена податкова інформація не є першоджерелом, а тому лише її наявність в розпорядженні контролюючого органу не є доказом недотримання платником вимог податкового законодавства.
Отримана відповідачем податкова інформація повинна оцінюватися у співвідношенні з первинною документацією. Така інформація носить виключно інформативний характер та сама по собі, окремо від інших доказів або за їх відсутності, не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган.
З огляду на приписи ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Тобто саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності прийняття оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень-рішень.
Однак на підтвердження вказаної інформації відповідачем не надано будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів, як того вимагають приписи процесуального Закону.
Слід також зазначити, що контролюючим органом не надано допустимих та достовірних доказів, а судом під час розгляду справи також не було встановлено, що відомості, які містяться в первинних документах позивача є неповними, недостовірними, суперечливими або такими ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких встановлена судом. Суд також не встановив, а відповідач не надав жодних доказів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними господарюючими суб'єктами (контрагентами) з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями контрагентів чи сприяння ухиленню ними від виконання податкових зобов'язань.
Доводи контролюючого органу, які стосуються дефектності контрагентів-покупців, яким позивачем реалізовувалось спірну продукцію є цілком безпідставними для цілей визначення позивачу зобов'язань з податку на прибуток. Статус та стан осіб, яким позивач здійснює продаж певного товару, наявність у них тих чи інших можливостей або ж намірів щодо використання придбаного товару, будь-яким чином не впливає на зобов'язання позивача зі сплати податків. Здійснюючи облік доходів та витрат, визначаючи базу та нараховуючи податок на прибуток, платник жодним чином не залежить від діяльності контрагентів-покупців або ж від подальшої долі реалізованого товару.
Колегія суддів також вважає безпідставним посилання податкового органу на інформацію з кримінального провадження №42022000000001797 від 22.12.2022 р. щодо внесення ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» до офіційних документів недостовірних відомостей щодо проведення фінансово-господарських операцій із купівлі-продажу товарів та надання послуг, оскільки контролюючим органом в процесі розгляду справи не було подано копії вироків суду або закриття кримінальних проваджень за нереабілітуючими обставинами, з яких би вбачалося, що посадових осіб контрагента позивача було визнано винними у вчиненні кримінальних порушень за наслідками розгляду вказаного вище кримінального провадження.
Аналогічні правові висновки застосовано Верховним Судом у постановах від 10.04.2025 р. по справі №160/25215/23, від 25.07.2025 р. по справі №420/4913/19, від 12.08.2025 р. по справі №640/16760/22.
Отже, належних, допустимих та достовірних доказів в підтвердження посилань щодо нереальності спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр» контролюючим органом надано не було, матеріали справи таких не містять, а отже зафіксовані податковим органом порушення податкового законодавства в даному випадку здійснено протиправно та необґрунтовано.
Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 05.08.2025 року №00000/23569/Ж10/24-13-07-01 у частині взаємовідносин з ТОВ «НВП Брок Сервіс Центр», а саме: заниження податку на прибуток за звітний період І квартал 2023 року та ІІ квартал 2023 року у загальному розмірі 2824992 грн та суми штрафних санкцій у загальному розмірі 706248 гривень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 грудня 2025 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Шидловський В.Б. Сапальова Т.В.