Справа № 120/10907/25
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Поліщук Ірина Миколаївна
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
02 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Пращерук М. О.,
представника позивача: Пенькас В.М.
представника відповідача: Кухрівського О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень №0204092405 від 02.07.2025, №0204202405 від 02.07.2025, №0204112405 від 02.07.2025, №0204122405 від 02.07.2025, №0204132405 від 02.07.2025.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 02.07.2025 №0204092405, №0204102405, №0204112405, №0204122405, №0204132405.
Стягнуто на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 15140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що за результатами перевірки наданих позивачем документів встановлено, що ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на суму 18941,50, в тому числі за 2023 рік та документально не підтверджено витрати за 2024 в тому числі витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на суму 18941,50 грн. Представник контролюючого органу зазначив, що позивачем подано податкові декларації зі сплати єдиного внеску, у яких витрати склали 642719,87 грн. (виплачена заробітна плата та утримані/перераховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір 545844,13 грн. та нарахований єдиний соціальний внесок із такої заробітної плати за ставкою 8,41% та 22% в сумі 96875,74 грн., що враховує суму зменшення ЄСВ - 1013,15 грн., у зв'язку із помилковим застосуванням ставки 22 % замість 8,41 % у попередніх роках) замість задекларованих 661661,37 грн.
Вказав, що донарахування податку військового збору виникло у ході помилкового застосування позивачем ставки податку на доходи фізичних осіб 22% у 2022-2023 роках.
Наголосив, що позивачем у ході проведеної перевірки не було надано доказів, щодо можливості застосування ставки податку 8,41%, а саме не надано довідку МСЕК, тому контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем занижено загальний оподатковуваний дохід у податкових деклараціях.
Зазначив, що в ході проведення документальної планової перевірки досліджено бази обліку податкового органу "Податковий блок" та довідку про залишки товарно-матеріальних цінностей. Згідно вказаної інформації протягом 2022-2024 роках придбано товарів та послуг для забезпечення здійснення господарської діяльності на загальну суму 51679132,79 грн., в т.ч. ПДВ. Однак відповідно до наданої довідки залишок товарно-матеріальних цінностей станом на 24.11.2022 становить 1059249,72 грн., в. т.ч. ПДВ., станом на 31.12.2023 1018900,20 грн., в т.ч. ПДВ, станом на 31.12.2024 - 968607,00 грн., в т.ч. ПДВ. Тому податковий орган дійшов висновку про заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 року розгляд справи призначено на 02.12.2025 року.
28.11.2025 року від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу. У поданому відзиві представник позивача просив апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі № 120/ 10907/25 - без змін.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги. Просив її задовольнити.
Позивач в судове в судове засідання не з'явився, водночас, 28.11.2025 року від представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
Дослідивши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що ФОП ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем. Основними видами його діяльності є:
- 49.41 - вантажний автомобільний транспорт ;
- 46.21- оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин
- 49.43 - надання послуг перевезення речей (переїзду);
- 77.31 - надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування;
- 77.32 - надання в оренду будівельних машин і устаткування;
- 46.73 - оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;
- 47,52 - роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.
Основним видом господарської діяльності позивача є здійснення транспортних послуг.
Відповідно до витягу №2302144500008 від 01.01.2022 позивач є платником податку на додану вартість та відповідно до ліцензії №022804144202300651 має право на зберігання пального для власних потреб.
Відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 22.04.2025 р. №1999к, та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 2025 р. відповідно до п.77.4 ст.77. п.82.1 ст.82. п.п.69.35 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-УІ. п.2 ч.1 ст.13 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-УІ заступником начальника відділу планових та позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Вінницькій області ОСОБА_2 проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , податкова адреса АДРЕСА_1 за період з 24.11.2021р. по 31.12.2024.
За результатами проведеної перевірки складено акт №16454/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 12.06.2025 року, у висновках якого зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 , а саме:
- п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період, що перевірявся, на суму 1 1014.47 грн., в т.ч. за 2022 рік - 7605,00 грн., за 2024 рік - 3409,47 грн.;
- п.п.1.2,1.3 п.16 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з військового збору за період, що перевірявся, на суму 917,87 грн.. за 2022 рік - 633,75 грн., за 2024 рік - 284,12 грн.;
- п.51.1 ст.51, п.176.2 ст.176 ПК України, в результаті подання податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум нарахованого та утриманого з них податку, в результаті подання не в повному обсязі за 4 квартал 2022 року, 1,3 квартал 2023 року.
- п.188.1 ст.188, п.198.5 ст.198 ПК України, у результаті чого занижено податок па додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 2712457 грн. в т.ч. за лютий 2022 р. - 50902 грн., за грудень 2022 р. - 1436998 грн., за грудень 2023 р. - 928508,00 грн., за грудень 2024 р. - 296049,00 грн.;
- п.188.1 ст.188 п.п."г" п.198.5 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, п.11,15 Наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" в результаті відсутності реєстрації протягом граничного строку податкових накладних за товарами/послугами, які використані не в господарській діяльності, обсяг придбання яких склав 7314432,21 грн. та при постачанні послуг, база оподаткування яких перевищує фактичну ціну постачання таких послуг на суму 5993347,86 грн.
На підставі відповідних висновків перевірки, 20.05.2023 року винесено податкові повідомлення-рішення №0204092405 від 02.07.2025, №0204202405 від 02.07.2025, №0204112405 від 02.07.2025, №0204122405 від 02.07.2025, №0204132405 від 02.07.2025.
Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом. Основний зміст спірних правовідносин регулюється нормами ПК України в редакції на дату декларування звітності з ПДВ та прийняття спірних рішень.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Основний зміст спірних правовідносин регулюється нормами ПК України в редакції на дату декларування звітності з ПДВ та прийняття спірних рішень.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п.54.3.5 п.54.3 ст.54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми ПДВ платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Згідно з п.п.44.1, 44.2 ст.44 ПК України ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Суд враховує, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності згідно з ч.1 ст.3 Закону України 16 липня 1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - ЗУ №996-XIV) є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій згідно з ч.1 ст.9 ЗУ №996-XIV є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи відповідно до абзацу першого ч.2 ст.9 ЗУ №996-XIV можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст.1 ЗУ №996-XIV).
Згідно з абзацом першим п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до п.85.4 ст.85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять робочих днів до дати закінчення перевірки.
Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків затверджений наказом Міністерства фінансів України 20 серпня 2015 року №727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за №1300/27745 (далі Порядок №727).
Згідно з п.1 розділу ІІ вказаного Порядку результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки документальної перевірки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт документальної перевірки, а в разі відсутності порушень - довідка документальної перевірки.
Згідно з пунктами 3-5 зазначеного розділу Порядку №727 передбачено, що акт документальної перевірки має містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. У ньому викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджує наявність зазначених фактів. Обов'язково наводиться в акті документальної перевірки інформація щодо фактів та обставин, які підтверджують та доводять наявність вини платника податків (з детальним їх описом; дослідженням, яке доводить, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, встановлених Податковим кодексом, проте не вжив достатніх заходів для їх дотримання; документами та інформацією, яка підтверджує наявність вини платника податків), а також інформація щодо пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності платника податків.
Про обов'язок деталізувати зміст виявлених порушень та необхідність відповідності такого опису вказаним висновкам про вчинене в акті перевірки акцентує увагу в численних рішеннях і Верховний Суд (наприклад: постанова від 26.06.2023 у справі №815/6819/14).
При розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі встановлення необхідності проведення позапланової документальної перевірки у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки приймається комісією з питань розгляду заперечень після проведення такої перевірки з урахуванням її результатів.
Визначаючись щодо виявленого порушення зі сплати податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. При цьому оскільки виручкою фізичної особи - підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (до каси) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод. До складу витрат уключаються тільки витрати, пов'язані з отриманням доходу та підтверджені відповідними документами про їх оплату.
Відповідно п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Положеннями п.п.177.4.1-177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України наведено перелік витрат, які визнаються такими, що безпосередньо пов'язані з отриманням доходів.
Відповідно до п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.
Згідно п.п.177.4.6 п.177.4 ст.177 ПК України зокрема не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об'єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.
Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки, яка оформлена актом №16453/02-32-24-05/ НОМЕР_1 від 12.06.2025, відповідач дійшов висновку, що позивач ФОП ОСОБА_1 занизив суму ПДФО від здійснення підприємницької діяльності за період з 24.11.2021 по 31.12.2023 на 11014,47 грн., в тому числі за 2022 рік на - 7605,00 грн., за 2024 рік - 3409,47 грн.
Як вказав відповідач, за 2024 рік позивачем документально не підтверджено витрати на суму 18941,50 грн., в т.ч. витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, оскільки такі витрати склали 642719,87 грн. (виплачена заробітна плата та утримані/перераховані податок на доходи фізичних осіб та військовий збір 545844,11 грн. та нарахований єдиний соціальний внесок із такої заробітної плати за ставкою 8,41% та 22% в сумі 96875,74 грн., що враховує суму зменшення ЄСВ - 1013 грн., у зв'язку з помилковим застосуванням ставки 22% замість 8,41 % у попередніх роках) замість задекларованих 661661,37 грн.
Як видно із матеріалів справи позивачем прийнято на посаду водія вантажного автомобіля ОСОБА_3 , що підтверджується договорами №3 від 01.02.2022, №12 від 11.05.2022, №5 від 04.05.2023, №11 від 20.07.2023 та №7 від 01.09.2024.
Зазначений працівник є особою з інвалідністю, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №831789.
Керуючись положеннями ч.13 ст.8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" підставою для застосування пільгової ставки єдиного соціального внеску у розмірі 8,41% є належним чином засвідчений Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (МСЕК), який підтверджує встановлення інвалідності.
Базою нарахування ЄСВ є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну й додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.
Позивач у 2022-2023 роках помилково нараховував найманому працівнику ОСОБА_3 єдиний соціальний внесок із заробітної плати за ставкою 22 %, відповідно задекларував суму нарахованої та виплаченої заробітної плати в розмірі 661661,37 грн., у зв'язку з помилковим застосуванням ставки 22% замість 8,41% у попередніх роках.
При цьому, у 2024 скористався пільгою щодо найманого працівника ОСОБА_3 та застосував ставку працюючим особам з інвалідністю 8,41 % на підставі ч.13 ст.8 Закону №2464 і відповідно включив вказану суму в декларацію за 2024 рік.
Колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача на ненадання під час проведення перевірки документів, які дають право на застосування вказаної пільги, оскільки у висновку акту проведеної документальної планової перевірки представник контролюючого органу зазначив щодо помилкового застосування позивачем ставки податку ЄСВ 22% у 2022 та 2023 роках.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність вказаного податковим органом порушення.
Визначаючись щодо виявлених порушень зі сплати військового збору, то колегія суддів зазначає наступне.
Військовий збір - це обов'язковий платіж, який був встановлений з 03.08.2014 відповідно до Закону України №1621-VII від 31.07.2014 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України"", із метою забезпечення фінансування заходів із підвищення обороноздатності держави.
Платниками військового збору є особи, визначені п.п.1 п.п.1.1 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України зокрема: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.
Військовий збір стягується з доходів фізичних осіб, юридичних осіб, підприємців для забезпечення фінансування державних заходів з оборони України.
За результатами перевірки наданих первинних документів податковим органом встановлено, що позивачем документально не підтвердженні витрати на суму 18941,50 грн. в тому числі витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату на суму 18941,50 грн.
Відповідно до акту проведеної планової виїзної перевірки податковий орган дійшов до висновку, що позивачем неправомірно завищено витрати на суму 18941,50 грн.
Разом із тим це призвело до заниження податкового зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 917,87 грн., в тому числі за 2022 рік 633,75 грн., за 2024 рік -284,12 грн.
Судом встановлено, що проведеною плановою документальною виїзною перевіркою виявлено, що витрати на оплату праці склали 642719,87 грн., які складаються із виплаченої заробітної плати та утримані податку на доходи фізичних осіб та військового збору 545844,13 грн. та нарахованого єдиного соціального внеску із такої зарплати за ставкою 8,41% та 22% в сумі 96875,74 грн., що враховує суму зменшення єдиного соціального внеску 1013,15 грн., у зв'язку із помилковим застосуванням ставки 22% замість 8,41% у попередніх роках) замість задекларованих 661661,37 грн.
Разом із тим податковим органом не заперечується, що у 2022-2023 роках позивач помилково застосовував ставку податку 22% замість застосування пільгової ставки єдиного соціального внеску 8,41%.
Виходячи із вище викладеного суд приходить до висновку, що податковим органом протиправно донараховано податкове зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 917,87 грн.
Визначаючись щодо порушення сплати податку на додану вартість, то колегія суддів зазначає таке.
Керуючись п.188.1 ст.188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
Згідно з п.198.5 ст.198 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.196.1.7 п.196.1 ст.196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених п.п.197.1.28 п.197.1 ст.197 цього Кодексу та операцій, передбачених п.197.11 ст.197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п.189.9 ст.189 цього Кодексу).
У разі, якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (п.201.1 ст.201 ПК України).
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з абз.1 п.198.6. ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Воддночас, податковий кредит звітного (податкового) періоду, у відповідності до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, складається із сум податків, нарахованих платником податку протягом такого звітного періоду, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та придбанням послуг, основних засобів, ввезенням товарів або необоротних активів на митну територію України.
Отже, податковий кредит позивача за податковий період з 24.11.2021 року по 31.12.2024 року повинен складатися із сум податків, нарахованих ним протягом цього звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг, які пов'язані з господарською діяльністю платника податків.
Згідно з п.200.1 ст.200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2 ст.200 ПК України).
Згідно з п.200.4 ст.200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 ст.200 ПК України, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон №996-ХIV.
Відповідно до ст.1 Закону №996-XIV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 цього ж Закону).
Згідно з ч.2 ст.3 Закону №996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до акту перевірки відповідач дійшов висновку, що позивачем ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 2661556,02 грн., в т.ч. за грудень 2022 р. - 1436998,14 грн., за грудень 2023 р. - 928508,43 грн., за грудень 2024 р. - 296049,45 грн. за товарами/послугами, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та за рахунок заниження база оподаткування операцій з постачання послуг.
Разом із тим в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки, згідно наданих первинних документів, актів виконаних робіт, заявок, даних Єдиного реєстру податкових накладних тощо встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом 2022-2024 надано транспортних послуг на загальну суму 46079414,33 гри., вартість без ПДВ склала 38399511,92 грн., в. т.ч. за 2022 рік - 16799796,21 грн. (вартість без ПДВ - 13 999 830. 19 грн.), за 2023 рік - 16 340 184. 53 грн., (вартість без ПДВ - 13616820,42 грн.), за 2024 рік - 12939433,59 грн. (вартість без ПДВ - 10782861,31 грн.).
У зазначений період придбано товари/послуги для забезпечення надання транспортних послуг, а саме: автозапчастини, паливно-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин), олива моторна, шини, послуги із ремонту, діагностики, тощо на загальну суму 51679132,79 грн. (вартість без ПДВ 45171973,85 грн.), в т.ч. за 2022 - 21148776,64 грн. (вартість без ПДВ - 18996 250,48 грн.), за 2023 - 17878665,92 грн. (вартість без ПДВ - 15632648,19 грн.), за 2024 - 12651690,23 грн. (вартість без ПДВ 10543075,18 грн.) та придбано будівельні матеріали (цегла, блоки, цемент, тощо) на загальну суму 7868488,53 грн. (вартість без ПДВ 6557073,78 грн.), в т.ч. за 2022 - 3897384,19 грн. (вартість без ПДВ - 3247820,16 грн.), за 2023 - 3103637,80 грн. (вартість без ПДВ - 2586364,84 грн.), за 2024 - 867466,54 грн. (вартість без ПДВ 722888,78 грн.
Податковий орган дійшов до висновку, що за 2022 ФОП ОСОБА_1 придбано товари/послуги вартістю без ПДВ 18 996 250, 48 грн., залишок товарів, згідно довідки, наданої для перевірки станом на 31.12.2022, склав 1059249,72 грн. Отже, база оподаткування операцій з постачання послуг не нижче ціни придбання склала 17937000,76 грн. (18996250,48 - 1059249,72 = 17937000,76 грн.). При цьому реалізація послуг за 2022 рік без ПДВ склала 13 999 830, 19 грн., що свідчить про заниження бази оподаткування на суму 3937170,57 грн. (13999830,19 - 17937000,76), що призвело до заниження ПДВ на суму 787434, 11 грн.
Разом із цим у акті перевірки зазначено, що позивачем придбано будівельні матеріали у 2022 році на загальну суму без ПДВ 3247820,16 грн. (сума ПДВ - 649564,03 грн.)
Згідно із дослідженої інформації "Податковий блок" у позивача відсутнє документальне підтвердження використання таких придбаних товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності платника та окрім іншого, відсутня інформація щодо їх реалізації, відсутні товари в залишках, відсутні місця зберігання, що призвело до заниження ПДВ на суму 649564,03 грн.
За 2023 ФОН ОСОБА_1 придбано товари/послуги вартістю без ПДВ 15632648, 19 грн., залишок товарів, згідно довідки наданої для перевірки станом на 31.12.2022 склав 1 059 249, 72 грн., станом на 31.12.2023 склав 1018900, 20 грн. Отже, база оподаткування операцій з постачання послуг не нижче ціни придбання склала 15672997,71 грн. (15632648,19 +1 059249, 72 - 1018900,20 - 15771339,52 грн.). При цьому реалізація послуг за 2023 рік без ПДВ склала 13 616 820, 42 грн., що свідчить про заниження бази оподаткування на суму 2056177,29 грн. (13616820,42 - 15672997,71 грн.), що призвело до заниження ПДВ на 411235,46 грн.
Також перевіркою встановлено придбання будівельних матеріалів у 2023 році вартістю без ПДВ 2 586 364. 84 грн. (сума ПДВ - 517272,97 грн.) та відсутнє документальне підтвердження використання таких ТМЦ в господарській діяльності платника (відсутня їх реалізація, відсутні товари в залишках, відсутні місця зберігання, тощо), що призвело до заниження ПДВ на суму 517 272, 97 грн.
Таким чином за 2024 ФОП ОСОБА_1 придбано товари/послути вартістю без ПДВ 10 543 075,18 грн., залишок товарів згідно довідки наданої для перевірки станом на 31.12.2023 склав 852558,39 грн., станом на 31.12.2024 склав 971 230,03 грн. Отже, база оподаткування операцій з постачання послуг не нижче ціни придбання склала 10593368,34 грн. (10543075,18 + 1018900,20 - 968607,04 + 10424403,54 грн.). При цьому реалізація послуг за 2023 рік без ПДВ склала 10 782 861,31 гри., що не є нижчим за базу оподаткування. А також перевіркою встановлено придбання дизельного палива в листопаді 2024 кількістю 32 188,184 л. вартістю без ПДВ 1138 536,81 грн. (сума ГІДВ 227 707, 36 грн.), у грудні 2024 кількістю 12 871,816 л. вартістю без ПДВ 459 095,33 (сума ПДВ 91819,07 грн.), та відсутнє документальне підтвердження використання дизпалива в господарській діяльності палива в кількості 21 440 л. вартістю 757 358.43 грн., оскільки залишок дизпалива згідно довідки склав 23620 л. на суму 840 273,71 грн., та при реалізації транспортних послуг в листопаді-грудні 2024 не використовувався та до податкового кредиту суми ПДВ не включались., що призвело до заниження ПДВ на суму 151 471,69 грн.
Перевіркою встановлено придбання будівельних матеріалів у 2024 ропі вартістю без ПДВ 722888,78 грн. (сума ПДВ - 144577,76 грн.) та відсутнє документальне підтвердження використання таких товарно-матеріальних цінностей в господарській діяльності платника (відсутня їх реалізація, відсутні товари в залишках, відсутні місця зберігання, тощо), що призвело до заниження ПДВ на 144577,76 грн.
Враховуючи наведене контролюючим органом прийнято рішення, що позивачем порушено п. 188.1 ст.188. п.198.5 ст.198 ПК України ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов'язання на суму ПДВ 2 661 556, 02 грн.. в т.ч. за грудень 2022 - 1436998,14 грн., за грудень 2023 - 928508,43 грн., за грудень 2024 - 296049,45 грн. за товарами/послугами, які використані в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку та за рахунок заниження база оподаткування операцій з постачання послуг.
Так судом встановлено та не заперечується податковим органом, що основним видом господарської діяльності позивача є здійснення транспортних послуг. При цьому, з метою надання таких послуг у 2022-2024 роках позивачем укладено ряд договорів на придбання товарів/послуг для забезпечення здійснення господарської діяльності позивача, а саме: автозапчастини, паливо-мастильні матеріали (дизельне паливо, бензин) олива моторна, шини, послуги із ремонту, діагностики.
Факт придбання вказаних товарів та послуг відповідачем не ставиться під сумнів. Разом із тим відповідачем зазначено порушення, а саме документальне не підтвердження використання дизельного палива в господарській діяльності позивача.
Разом із тим ОСОБА_1 протягом 2022-2024 рр. надано транспортних послуг на загальну суму 46332913,75 грн., з них у 2022 році надав послуг на загальну суму 17053269,22 грн., у 2023 році - на загальну суму 16340210,94 грн., у 2024 році на загальну суму 12939433,59 грн., що підтверджується наданими позивачем первинними документами.
Позивачем у 2022-2024 роках придбано будівельні матеріали (цегла, блоки, цемент, тощо) на загальну суму 7868488,53 грн., що підтверджується первинними документами та не заперечується відповідачем. Всі будівельні матеріали, які позивач прибав на загальну суму 7868488.53 грн., наявні у його власності та залишились у залишках станом на 2024 рік.
Оскільки позивач в межах своєї господарської діяльності придбав будівельні матеріали, придбаний товар станом на 2024 рік залишився у позивача, відповідно останній не занизив податкові зобов'язання на суму ПДВ 2661556,02 грн., в т.ч. за грудень 2022 р. - 1436998,14 грн., за грудень 2023 р. - 928508,43 грн., за грудень 2024 р. - 296049,45 грн. за товарами/послугами, з-поміж іншого у ФОП ОСОБА_1 відсутній обов'язок щодо реєстрації протягом граничного строку податкових накладних за товарами/послугами, які, на думку податкового органу, використані не в господарській діяльності, з урахуванням того, що придбаний товар не був реалізований.
В той же час, контролюючий орган у акті перевірки не вказав, які первинні документи було досліджено. У судовому засіданні представник відповідача посилався на довідку про залишки товарно-матеріальних цінностей ФОП ОСОБА_1 , яка долучена до матеріалів документальної планової виїзної перевірки. Однак у вказаній довідці відсутня дата її складання. Також у судовому засіданні представник позивача ставить під сумнів її походження, оскільки відомості бухгалтерського обліку позивача відмінні від відомостей вказаної довідки.
Відповідно до довідки про залишки товарно-матеріальних цінностей, долученої представником позивача до позовної заяви, станом на 31.12.2022 становлять 2306743,04 грн. з ПДВ, в тому числі у залишках залишилось придбане дизельне палимо в кількості 20510,01 л. на суму 1087030,54 грн. з ПДВ, шини 149 шт. на суму 1167712,50 грн. з ПДВ, залишок станом на 31.12.2023 становлять -2932195,15 грн. з ПДВ, в тому числі дизельне паливо 21902,11 л. на суму 1068680,24 грн. з ПДВ, бензиновий портативний генератор (FGL10000LE) - 52000,00 грн. з ПДВ, ємність для ПММ V-10 м-3 102000,00 грн. з ПДВ, шини 202 шт. - 1709514,91 грн. з ПДВ, залишок станом на 31.12.2024 становить 5327721,20 грн. з ПДВ, в тому числі дизельне паливо (ємність V-25 м-3) 25000 л 1063000,00 грн. з ПДВ, дизельне паливо (баки автомобілів) - 8560 л 363971,20 грн. з ПДВ, дизельне паливо (ємність V-10 м-3) - 10000 л - 428000,00 л з ПДВ, бензиновий портативний генератор (FGL10000LE) - 52000,00 грн., ємність для ПММ V-10 м-3, шини 225 шт. 3318750,00 грн.
Водночас, відповідачем зазначено, що при дослідженні вказаних операцій було вивчено інформацію електронної бази податкового органу "Податковий блок" та не здійснено оцінку первинних документів позивача, які в дійсності підтвердили наявні залишки у позивача.
Колегія суддів критично оцінює посилання представника відповідача щодо відсутності у позивача документального підтвердження реалізації придбаних товарів, відсутності товарів у залишках та відсутності місця їх зберігання.
Так, з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та ТОВ "Вінницьке автотранспортне підприємство -10556" укладено договір оренди від 31.01.2022. Відповідно до укладеної додаткової угоди №1 від 20.06.2022 сторони погодили, що орендодавець зобов'язується передати у строкове безоплатне володіння і користування земельну ділянку для її господарського використання для зберігання будівельних матеріалів. Відповідно до договору між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Хімпродекс" від 15.12.2021 року предметом якого є передача земельних ділянок для їх господарського використання шляхом встановлення ємності для зберігання палива.
У зв'язку із зазначеним, податковий орган прийшов до помилкового висновку відносно того, що ФОП ОСОБА_1 занижено базу оподаткування операцій з постачання товарів за рахунок реалізації товарів за ціною нижчою придбання таких товарів, що призвело до заниження податкового зобов'язання на суму 2712457,00 грн.
Визначаючись щодо порушення строків реєстрації податкових накладних, то колегія суддів зазначає таке.
Згідно з положеннями до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.
За приписами п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи а зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Як встановлено судом із акту документальної планової виїзної перевірки виявлено порушення щодо реєстрації податкових накладних протягом граничного строку на суму 2661556,01 грн.
Відповідно до абзацу першого п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Водночас відповідно до довідки про залишки товарно-матеріальних цінностей придбані товари обліковуються на рахунках позивача. Як слідує у позивача відсутній обов'язок реєструвати податкові накладні, оскільки відсутня подальша реалізація вказаних товарів.
Отже, вказане у акті порушення є необґрунтованими.
Враховуючи зазначене вище колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у заявлених спірних правовідносинах відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0204092405 від 02.07.2025, №0204202405 від 02.07.2025, №0204112405 від 02.07.2025, №0204122405 від 02.07.2025, №0204132405 від 02.07.2025 протиправно, у зв'язку з чим такі підлягають скасуванню.
Таким чином відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 03 грудня 2025 року.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.