Справа № 240/4653/24
Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.
Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії за вислугою років з урахуванням приписів пункту «в» частини 1 статті 13 Закону 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії) у розмірі 58% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугою років з урахуванням 5% як особі, яка брала участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи 2 категорії, з 01.01.2008 року.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Крім того, відповідач наполягав на тому, що суд першої інстанції безпідставно не застосував строки позовної давності у даній справі.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є ліквідатором аварії на ЧАЕС 2 категорії у 1986 року, що стверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-ХІІ з 1998 року. Позивачу на дату призначення пенсія була обрахована в розмірі 70% грошового забезпечення (65% + 5% як учаснику ЧАЕС 2 категорії).
З 01.01.2008 року здійснено перерахунок пенсії відповідно до ст.13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час перерахунку пенсії та зменшено розмір пенсії до 58 % грошового забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою, у якій просив, зокрема, провести перерахунок пенсії відповідно до Закону № 2262-ХІІ та врахувати до грошового забезпечення + 5 % як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії відповідно до ст. 13 Закону №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 12.02.2024 №4135-1440/М-02/8-0600/24 повідомлено позивачу про те, що розрахунок пенсії було проведено за діючою редакцією ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у розмірі 58% грошового забезпечення (за вислугу років 21 рік). За таких умов, на переконання відповідача, відсутні підстави для проведення перерахунку пенсії з урахуванням 63% відповідних сум грошового забезпечення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог наявність правових підстав для їх задоволення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Пунктом в" статті 13 Закону №2262-ХІІ передбачалося, що особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
З 01.01.2008 на підставі статті 63 Закону №2262-ХІІ та постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (далі - Постанова № 1294) відповідач провів перерахунок пенсії позивача з урахуванням розміру грошового забезпечення, встановленого з 01.01.2008 для відповідних категорій осіб, виходячи з чинної на цю дату редакції статті 13 вказаного Закону, яка не передбачала збільшення розміру пенсії за вислугу років на 5 процентів.
Із набуттям чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» №3591-IV від 04.06.2006, нова редакція підпункту "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ зазначену 5-процентну доплату не передбачала.
Порядок перерахунку пенсій з 01.01.2008 регулюється Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45.
Згідно з пунктом 1 цього Порядку перерахунок раніше призначених відповідно до Закону № 2262-ХІІ пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.
Нові види грошового забезпечення військовослужбовців було визначено Постановою № 1294, яка набрала чинності з дня втрати чинності указами Президента України, що визначали умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів, але не раніше ніж 01.01.2008.
Як встановлено судом, відповідач провів перерахунок позивачу пенсії у розмірі 58% грошового забезпечення, з урахуванням розміру грошового забезпечення, встановленого з 01.01.2008 для відповідних категорій осіб з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2022 у справі № 200/7786/19-а дійшла наступного висновку:
«72. Суди попередніх інстанцій установили, що пенсія за вислугу років була призначена позивачу в грудні 2002 року відповідно до пунктів "а", "в" частини першої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, її розмір складав 93% від грошового забезпечення, у тому числі 10% - збільшення розміру пенсії на підставі пункту "в" частини першої статті 13 цього Закону як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 1.
73. На час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала вказаної 10-відсоткової доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1.
74. Проте застосування органом ПФУ при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону №2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
75. Отже, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на основі постанов № 103 і 704 немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.»
Застосовуючи цей правовий висновок до обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно здійснив перерахунок пенсії позивача з урахуванням 50% суми грошового забезпечення, тоді як відповідно до законодавства, чинного на момент призначення пенсії, цей показник становив 55%.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 13 січня 2025 року у справі № 380/20679/23.
Водночас, у зазначеній постанові, суд касаційної інстанції звернув увагу і на те, що відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У постанові Верховного Суду від 31.03.2021 (справа №240/12017/19, ухвалена у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних Касаційного адміністративного суду) Суд сформував правовий висновок про те, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У цій постанові Верховний Суд наголосив, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Дотримання строку звернення до суду в адміністративному судочинстві перевіряється судом у кожній справі до розгляду спору по суті, незалежно від того, чи подано відповідну заяву відповідачем.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 07.03..2024 позивач заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2008.
При цьому, колегія суддів вважає, що про факт зміни відсоткового розміру пенсії з 58% на 53% мав бути відомий позивачу принаймні з моменту перерахунку пенсії.
У свою чергу доказів вчинення будь-яких дій до 15.01.2024 року (звернення з заявою-запитом) з метою з'ясування розміру пенсії, позивачем не надано.
Колегія суддів звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
За таких обставин подання позивачем у березні 2024 року позовної заяви за відсутності належного обґрунтування причин зволікання із оскарженням рішень, бездіяльності відповідача щодо безпідставного, на думку позивача, зменшення розміру пенсії, починаючи з квітня 01.01.2008 року, суми доплати до пенсії, матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, що є неприпустимим з огляду на принципову позицію Європейського Суду з прав людини у цьому питанні.
З урахуванням наведених норм права та з огляду на те, що позивач звернувся до суду з цим позовом 07.03.2024, беручи до уваги періодичний характер пенсійних виплат та наведені правові висновки Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з цим адміністративним позовом до суду першої інстанції в частині позовних вимог за період з 01.01.2008 по 06.09.2023.
У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року скасувати скасувати в частині задоволення позовних вимог за період з 01.01.2008 по 06.09.2023.
Позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 06.09.2023, залишити без розгляду.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.