Справа № 560/17537/24
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Смілянець Е. С.
03 грудня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Смілянця Е. С.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
позивач звернулась в суд із позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.12.2023 за 2020 рік №0687240-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 104636,59 грн.; за 2021 рік №0687693-2412-2225-11А68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 145012,50 грн.; за 2022 р. №0688094-2412-2218-13 UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 314193,75 грн. та податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024 за 2023 рік №0086986-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 323861,25 грн.
Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 13.03.2025 в задоволенні позову відмовив. Суд дійшов висновку, що контролюючий орган, визначаючи гідротехнічну споруду, як об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв правомірно, відповідно до визначених норм законодавства. Як наслідок, податкові повідомлення-рішення форми "Ф" по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості №0687240-2412-2225-UА68040470000053519, №0687693-2412-2225-UА68040470000053519, №0688094-2412-2218-UА68040470000053519 від 18.12.2023 року та №0086986-2412-2225-UА68040470000053519 від 12.04.2024 року прийняті в межах норм чинного законодавства та скасуванню не підлягають.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументами скарги зазначає, що гідротехнічна споруда, яка складається з відводного каналу, шахтного напірного басейну №1, шахтного напірного басейну №2, плотини ОДІ, плотини ОД2, які розташовані в мікрорайоні "Дубово" в м.Хмельницькому взагалі не має ознак будівель в значенні п.п.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України та класифікуються у розділі 2 "Інженерні споруди" Державного класифікатора ДК 018-2000 та у Національному класифікаторі України НК 018:2023 та відповідно до перехідної таблиці Державного класифікатора ДК 018-2000 до Національного класифікатора будівель і споруд НК 018:2023 вищенаведена гідротехнічна споруда відноситься до класифікаційної одиниці - Дамби, код 2153, а тому на зазначені споруди не поширюється визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що гідротехнічна споруда за адресою Хмельницька обл., м. Хмельницький, вул. Раскової, б/н, загальною площею 19 335 кв.м є об'єктом нерухомого майна. При цьому, вказаний об'єкт, не міститься в переліку об'єктів нежитлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, згідно підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, про який апелянт зазначає в апеляційній скарзі.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між дочірнім підприємством "КРАЙ ПРОПЕРТІ" (продавець) та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 (покупці) 05.07.2011 укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого у власність покупців в рівних частках переходить гідротехнічна споруда, що знаходиться в м. Хмельницькому, мікрорайон "Дубово", загальна вартість якої становить 229760,00 грн.
Відповідно до постанови Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11.01.2012 у справі №2а/2218/400/12, яка набрала законної сили 24.01.2012, зобов'язано Хмельницьке бюро технічної інвентаризації виконавчого комітету Хмельницької міської ради, зареєструвати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності на гідротехнічну споруду, що складається з відводного каналу, шахтного напірного басейну №2, шахтного напірного басейну №2, плотини ОД1, плотини ОД2, яка знаходиться у м. Хмельницькому, мікрорайон "Дубово", розташована на земельній ділянці загальною площею 76,600 га, що надана в оренду за договором оренди землі № 041074200203 від 18 жовтня 2010 року та має кадастрові номери: земельна ділянка № НОМЕР_1 площею 74,0309 га - 6810100000:28:006:0023, земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,5691 га - 6810100000:35:001:0151, та провести її інвентаризацію.
Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 409034706 від 22.01.2025, ОСОБА_1 є власником гідротехнічної споруди (розмір частки 1/2) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19335 кв. м.
Головне управління ДПС у Хмельницькій області винесло податкові повідомлення-рішення форми "Ф" по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, від 18.12.2023 року №0687240-2412-2225-UA68040470000053519 на суму 104636,59 гривень (за 2020 рік); від 18.12.2023 року №0687693-2412-2225-UA68040470000053519 на суму 145012,50 гривень (за 2021 рік); від 18.12.2023 року №0688094-2412-2225-UA68040470000053519 на суму 314 193,75 гривень (за 2022 рік); від 12.04.2024 року №0086986-2412-2225-UА68040470000053519 на суму 323 861,25 гривень (за 2023 рік).
Відповідно до корінця рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, податкові повідомлення-рішення вручені ОСОБА_1 - 12.11.2024.
Розрахунок податку проводився з врахуванням того, що позивачу належить 1/2 частини об'єкта нерухомого майна загальною площею 19335 кв.м., тобто, 9667,50 кв.м.
Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення №0687240-2412-2225-UА68040470000053519, №0687693-2412-2225-UА68040470000053519, 0688094-2412-2218-UА68040470000053519 від 18.12.2023 року та №0086986-2412-2225-UА68040470000053519 від 12.04.2024 року протиправними, звернулась з позовом до суду.
Так, спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України, базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
При цьому, підпунктом 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
14.1.15. будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності;
14.1.238 споруди - земельні поліпшення, що не належать до будівель і призначені для виконання спеціальних технічних функцій;
Отже, до об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, належать, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України) - будівлі, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп.14.1.129-1 п.14.1 ст.14 ПК України) та є земельними поліпшеннями, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності (пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 ПК України).
Таким чином, об'єкти нерухомості, які не мають ознак будівель в значенні пп.14.1.15 п.14.1 ст.14 Кодексу, зокрема споруди (інженерні споруди), не підпадають під визначення об'єкта оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Разом з тим, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року N 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Так, спорудами визначено будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно - монтажних робіт. Будівлями згідно ДК є споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче - огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устатковання, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно - посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.
Аналізуючи наведені норми, суд зазначає, що нарахування податку на нерухоме майно має здійснюватися саме на площу нежитлової нерухомості (будівлі, їх складові частини, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів). При цьому об'єкти нежитлової нерухомості це будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000 (наказом Мінекономіки України №3573 від 16.05.2023 «Про затвердження національного класифікатора НК 018:2023 та скасування національного класифікатора ДК 018-2000», затверджено національний класифікатор НК 018:2023 «Класифікатор будівель і споруд» та скасовано національний класифікатор ДК 018-2000 «Державний класифікатор будівель та споруд»).
Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) "Будівлі нежитлові" належить клас (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Отже, ні Податковим кодексом України, ні Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, ні свідоцтвом про право власності не визначено, що дамба є нежитловою будівлею в розумінні ПК України.
Принцип in dubio pro tributario (презумпція правомірності рішень платника податків) закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 ПК України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
На цьому принципі засноване і закріплене в пункті 56.21 статті 56 ПК України правило. Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків.
Сама юридична конструкція норми пункту 56.21 статті 56 ПК України дає підстави стверджувати, що презумпція застосовна не лише у ситуації прямої суперечності норм, але й у будь-якій іншій ситуації невизначеності в процесі правозастосування. Для її застосування необхідно і достатньо виявлення двох або більше альтернативних варіантів правомірної поведінки, обравши найвигідніший для себе з яких платник має почуватися захищеним від можливих негативних наслідків як з боку контролюючого органу, так і суду. До того, наведеною нормою охоплюються не лише очікування платника, запровадженням у податковому законодавстві цієї презумпції як принципу (основної засади) накладається відповідний таким очікуванням обов'язок вибору визначеного нею варіанту поведінки і контролюючим органом, і судом. При цьому тягар доведення хибності (відсутності правових підстав) обраного платником варіанту поведінки покладається законом на контролюючий орган.
Враховуючи характер принципу in dubio pro tributario у демократичному суспільстві має бути підхід, відповідно до якого - істотні правові сумніви мають тлумачитися на користь платника.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 є власником гідротехнічної споруди (розмір частки 1/2) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 19335 кв. м., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким право власності на цей об'єкт зареєстровано за позивачем з 10.06.2015.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що такий об'єкт, як водозахисна дамба, є нерухомим майном, оскільки вона нерозривно пов'язана з землею та її переміщення в інше місце може призвести до надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру. Крім того, переміщення зазначеного об'єкта є неможливим без його знецінення та зміни призначення.
В даному випадку суд першої інстанції посилався на положення статті 1 Закону України "Про аквакультуру", де визначено, що гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми (гідротехнічні споруди) це об'єкти нерухомого майна (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірноосушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Натомість, суд першої інстанції помилково вважав, що контролюючий орган, визначаючи дамбу, як об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, діяв правомірно, оскільки відповідно до норм ПК України об'єктом оподаткування є виключно будівлі, однак дамба як об'єкт нерухомого майна до будівель не відноситься.
Як наслідок, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.12.2023 за 2020 рік №0687240-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 104636,59 грн.; за 2021 рік №0687693-2412-2225-11А68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 145012,50 грн.; за 2022р. №0688094-2412-2218-13 UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 314193,75 грн. та податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024 за 2023 рік №0086986-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 323861,25 грн., підлягають скасуванню.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.
При цьому, згідно з ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи встановлено, що за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 8877,04 грн., та за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції сплачено судовий збір в сумі 13315,56 грн.
Оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про скасування рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 березня 2024, колегія суддів вважає, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 22 192,60 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 березня 2025 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 18.12.2023 за 2020 рік №0687240-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 104636,59 грн.; за 2021 рік №0687693-2412-2225-11А68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 145012,50 грн.; за 2022р. №0688094-2412-2218-13 UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 314193,75 грн. та податкові повідомлення-рішення від 12.04.2024 за 2023 рік №0086986-2412-2225-UА68040470000053519, яким нараховано суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, в загальній сумі 323861,25 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 22 192 (двадцять дві тисячі сто дев'яносто дві гривні 60 коп.).
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Смілянець Е. С.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.