Справа № 320/6192/25 Головуючий у І інстанції - Парненко В.С.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
03 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.,
суддів: Бужак Н.П., Коротких А.Ю.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 02.04.2024 до 30.11.2024 в розмірі 57 888,91 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що рішення Відповідача про стягнення з Позивача сум пенсії, виплачених надміру, є протиправним з огляду на те, що згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» надміру виплачені суми пенсії підлягають стягненню лише внаслідок зловживань з боку пенсіонера чи подання неправомірних відомостей, чого у даному випадку не було.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про утримання надміру виплачених сум пенсії за період з 02.04.2024 до 30.11.2024 в розмірі 57 888,91 грн.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Апеляційна скарга мотивована також тим, що не повідомивши Відповідача про своє працевлаштування, Позивач свідомо порушив норми Закону, що призвело до значної переплати пенсії.
Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (Деснянський район) з 08.11.2016 призначило Позивачу пенсію за вислугу років на підставі статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (номер особового рахунку 310694/2623).
До 20.11.2019 Позивач був працюючим пенсіонером, оскільки обіймав посаду Старшого слідчого з особливо важливих справ управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями, у складі Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України.
У вказаний період пенсія виплачувалася Позивачу в розмірі 3 708,74 грн відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Наказом Генерального прокурора від 04.11.2019 № 1342ц Позивача було звільнено з посади та з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 20.11.2019.
На підставі поданої Позивачем заяви та доданих до неї документів, Головне управління ПФУ перевело його до категорії непрацюючих пенсіонерів з 20.11.2019 та здійснило відповідний перерахунок пенсії.
У зв'язку зі зміною місця реєстрації, пенсійну справу було передано до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 березня 2021 року у справі № 640/25387/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2021 року, постановою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 04.11.2019 № 1342ц; поновлено ОСОБА_1 на посаді Старшого слідчого з особливо важливих справ управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями; стягнуто з Генеральної прокуратури України середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На виконання вказаних вище судових рішень, 02 квітня 2024 року виконувачем обов'язків Генерального прокурора видано наказ № 469ц, яким скасовано наказ про звільнення від 04.11.2019 № 1342ц та поновлено Позивача на посаді з 20.11.2019.
05 квітня 2024 року Генеральним прокурором видано наказ № 548ц про звільнення ОСОБА_1 з тієї ж посади з 08 квітня 2024 року.
06 грудня 2024 року відповідно до положень статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, Позивач звернувся до Головного управління ПФУ у Київській області із заявою № 8741, в якій повідомив про фактичне поновлення на посаді з 02 квітня 2024 року та подальше звільнення з 08 квітня 2024 року. До заяви було додано копії відповідних наказів, рішень судів, а також копію трудової книжки.
Головне управління ПФУ у Київській області, посилаючись на положення статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийняло рішення № 1000-04-04-8/196471 про утримання з пенсії надміру виплачених коштів у розмірі 57 888,91 грн. У рішенні зазначено, що у разі відмови від добровільного повернення вказаної суми, передбачено щомісячне утримання по 20% від розміру пенсійної виплати, починаючи з 01 лютого 2025 року.
Вважаючи таке рішення Відповідача протиправним, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Відповідач не зазначив жодних обставин, які б свідчили про наявність вини Позивача в утворенні переплати, зокрема: подання недостовірних відомостей, умисне приховування інформації або інші свідомі дії, що могли б спричинити надмірну виплату пенсії у зазначений період.
За таких обставин суд вважав, що рішення Головного управління ПФУ у Київській області є протиправним, оскільки ухвалене за відсутності передбачених законом підстав для покладення на Позивача відповідальності за повернення надміру сплачених сум пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до частин 1, 2 статті 50 Закону № 1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відрахування з пенсії провадяться в установленому законом порядку на підставі судових рішень, ухвал, постанов і вироків (щодо майнових стягнень), виконавчих написів нотаріусів та інших рішень і постанов, виконання яких відповідно до закону провадиться в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Розмір відрахування з пенсії обчислюється з суми, що належить пенсіонерові до виплати.
Згідно з частинами 1, 2 статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, над міру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери - у разі неповідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати, а також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Отже, для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії орган, що уповноважений призначати пенсії, має достеменно встановити факт переплати пенсії у зв'язку із поданням недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні, та з чиєї вини нараховано суми соціальних виплат у розмірі, що суперечить вимогам Закону.
Оцінюючи докази, що свідчать про можливе зловживання, слід виходити з презумпції дійсності документів, наданих для призначення пенсії, та презумпції добросовісності заявника. Ці презумпції може бути спростовано на підставі доказів, що доводять умисел заявника на отримання пенсії без законних для цього підстав.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до стягнення визначено Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року № 6-4 (далі - Порядок № 6-4).
Пунктом 3 Порядку № 6-4 передбачено, що суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані управлінням Пенсійного фонду за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
Таким чином, відповідальність за достовірність даних, що враховуються при виплаті пенсії, а також обов'язок відшкодовувати надміру виплачені суми соціальних виплат, несуть пенсіонери:
- у разі не повідомлення органу пенсійного фонду про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати;
- також страхувальники - внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 26 жовтня 2021 року у справі № 712/9879/17, від 08 червня 2022 року у справі № 280/221/17, від 29 серпня 2022 року у справі № 540/1748/19, від 04 грудня 2024 року у справі № 340/1173/23.
Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи та встановлено судом першої інстанції, як на правову підставу для утримання з пенсії надміру сплачених коштів Відповідач послався на положення статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, підставою для такого висновку стали зміни в даних про роботу пенсіонера (Позивача) у період з 02.04.2024 по 30.11.2024.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що Позивач був поновлений на посаді з 02 квітня 2024 року та повторно звільнений з 08 квітня 2024 року. Таким чином, статус працюючого пенсіонера набувався виключно в період з 02 квітня 2024 року по 08 квітня 2024 року.
Отже, Відповідачем не наведено належного обґрунтування щодо утворення переплати саме за період з 08.04.2024 по 30.11.2024, упродовж якого Позивач вже не перебував у трудових відносинах, статусу працюючого пенсіонера не мав, трудову діяльність не здійснював, доходу не отримував, страхові внески не сплачував.
Крім того, жодних зловживань, які б призвели до виплати пенсії у більшому розмірі за період з 02 квітня 2024 року до 30 листопада 2024 року з боку Позивача допущено не було, такі зловживання Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено, а отже підстави для прийняття рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з пенсіонера у суб'єкта владних повноважень були відсутні.
Також, колегія суддів звертає увагу, що Відповідач не зазначив жодних обставин, які б свідчили про наявність вини Позивача в утворенні переплати, зокрема: подання недостовірних відомостей, умисне приховування інформації або інші свідомі дії, що могли б спричинити надмірну виплату пенсії у зазначений період.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області безпідставно прийнято рішення щодо стягнення сум надміру виплаченої пенсії з Позивача, з чим погоджується і колегія суддів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції.
Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої прийшов до обґрунтованого висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: Н.П. Бужак
А.Ю. Коротких